Цікаві факти з історії давніх часів. 5-6 клас. Бандровський
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
Ворота бога
Після падіння Шумеру невеликі міста-держави вели міжусобні війни та шукали найманців для своїх армій. Найманцями в них зазвичай були військові загони із Сирійського степу - племена скотарів-семітів, яких називали амореями (від слова «амурру» - західні). Саме командири цих найманців згодом перехопили в шумерів владу і стали створювати свої держави. Близько 1894 року до н. е. один з них створив державу зі столицею в місті Вавилон (аккадською мовою «ворота бога»). Основним населенням міста були аккадці. Амореї злилися з місцевим населенням і говорили переважно аккадською мовою. Вавилоняни шанували також і шумерських богів і зберігали старі культурні традиції. Жителі Вавилона продовжували вчити шумерську мову. Навіть храму головного бога Вавилона Мардука вони дали шумерську назву - Есагіла, або «дім, де піднімають голову».
Згідно з віруваннями містян, бог побудував їхнє місто на небі за один рік, а потім переніс його на землю. Уже тоді головною спорудою в місті стала знаменита Вавилонська вежа. За свідченням давньогрецького історика Геродота, посередині квадратної площі стояла башта, яка мала вісім сходинок. Сучасні вчені вважають, що сходинок було не вісім, а сім. Споруда, однак, вражала уяву тодішніх людей, які й створили про неї легенду.
Біблійна легенда розповідає, що народ землі Шінеар (Шумер), що говорив тоді однією мовою, почав будувати з обпаленої глини башту, для якої будівельним розчином була смола, яку видобували із землі, тобто природний асфальт, що траплявся в долині двох річок. Проте, коли вежа мало не досягла неба, бог змішав мови будівників, щоб вони не розуміли один одного. Робота припинилася, і багатомовні народи розсіялися по землі.
1 - Пітер Брейгель (Старший). «Вавилонська вежа» (1563); 2 - Мауріц Ешер. «Вавилонська вежа» (1928).
Яке із зображень Вавилонської вежі, на твою думку, є цікавішим? Поясни свою думку.
Верховним богом Вавилона був бог Мардук. Ушановували й богиню краси, кохання та родючості Іштар. Вавилонські жерці створили легенду про походження світу. За цією легендою вважалося, що спочатку чудовисько Тіамту вирішило знищити всіх богів. Проти нього виступив Мардук. Він убив чудовисько, а з його тіла створив зірки, землю, рослини й тварин. Людину Мардук створив із глини та крові вбитого бога-зрадника, який перейшов на бік Тіамту.
Вавилоняни вірили в духів: світлих, які творили добро, і темних (демонів), які заподіювали зло. Проти злих духів, які насилали хвороби та смерть, вони застосовували амулети й заклинання. Добрі духи зображувалися фантастичними напівлюдьми-напівтваринами. Вірили вавилоняни і в потойбічний світ. Вони уявляли його, як царство тіней, де мертві вічно страждають від голоду та спраги й змушені їсти глину та пилюку. Тому родичі померлого повинні були приносити їм жертви.
