Трудове навчання (для дівчат). 7 клас. Ходзицька

Розділ 2. Технологія в’язання виробів гачком

§ 3. В’язання гачком як вид декоративно-ужиткового мистецтва

• 1. Короткі історичні відомості про в’язання гачком.
• 2. Види виробів, в’язаних гачком.
• 3. Матеріали, інструменти та пристосування для в’язання. Будова гачка.
• 4. Добір гачків і пряжі (ниток).
• 5. Види візерунків (щільні, ажурні, філейні).
• 6. Правила безпечної праці під час в’язання гачком.

Короткі історичні відомості про в’язання гачком

В’язання гачком є одним із найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва. Єдиної думки, коли і де виник цей вид рукоділля, не існує, але можна припустити, що період його розвитку був досить тривалим. Спочатку в’язання могло з’явитися як проста необхідність — у різних куточках планети люди створювали необхідні для життя та побуту речі.

Тріумфальний хід по Європі в’язане полотно (трикотаж) почало приблизно в 9 ст. В’язані вироби спочатку коштували дорого і були «по кишені» лише дуже заможним людям. Упродовж 15-16 століть в’язання поширилось у Європі і поступово перетворилось спочатку в кустарне домашнє ремесло, а потім і в прибуткову галузь. В’язали панчохи, шкарпетки, рукавички, капюшони, кофти, капелюшки, для чого організовувалися в’язальні цехи. Цікаво, що впродовж тривалого часу в’язанням у Європі займалися саме чоловіки, а не жінки (мал. 35).

Мал. 35. Гравюра із зображенням пастуха, який в’яже, випасаючи овець

Особливо виділялися речі, виконані гачком, оскільки оригінальні техніки плетіння ниток завжди були неповторними. В’язані шедеври майстрів, визнані мистецтвом, зберігаються в музеях. Наприклад, у Швеції (в Північному музеї Ґетеборга) зберігаються два найцінніших експонати — в’язані кофти 17 ст.

На початку 20 ст. жіноча мода демонструвала красу і витонченість. Тканини, з яких шили сукні, блузки, парасольки, накидки тієї пори, часто оздоблювали ірландським мереживом «кроше» (мал. 36).

Мал. 36. Вишукане вбрання початку 20 ст., виконане з використанням ірландського мережива

Ірландське мереживо було не пласким, а об’ємним. Для його виготовлення потрібен був тільки гачок. Мереживо в’язали всією родиною, адже ірландське мереживо складається з мотивів листя, квіток, розеток (мал. 37, 38), які в’яжуться окремо і потім з’єднуються за допомогою сітки. Спосіб вив’язування цих фрагментів берегли як сімейну таємницю і ревно її охороняли.

Мал. 37. Окремі мотиви ірландського мережива, в’язані гачком

Мал. 38. Фрагменти носової хустинки, оздобленої ірландським мереживом, виконаним близько 1850 р. Зберігаються в Бруклінському музеї

У 60-ті роки 20 ст. вперше було організовано дефіле із в’язаних виробів (мал. 39).

Мал. 39. Костюм, в’язаний гачком від Жана-Поля Готьє

І сьогодні в’язані гачком речі мають неабиякий успіх.

В’язання як вид рукоділля продовжує розвиватися: активно впроваджуються нові матеріали, розробляються візерунки. Гачком в’яжуть різноманітні аксесуари, починаючи від прикрас і закінчуючи взуттям (мал. 40).

Мал. 40. Аксесуари, вив’язані гачком

Це цікаво

Вічна ткаля Арахна

Про в’язання розповідає легенда Давньої Греції.

Афіна Паллада була однією з найбільш шанованих богинь. Вона давала людям мудрість і знання, вчила їх мистецтвам і ремеслам. Усі дівчата Давньої Греції, без виключення, поважали Афіну за те, що вона навчала їх майстерності рукоділля. Серед майстринь, що ткали прозорі, як повітря, тканини та в’язали ніжне й гладке полотно, славилася Арахна. Вона пишалася своїм мистецтвом й одного дня вирішила викликати на змагання саму Афіну.

Богиня Афіна під виглядом сивої, страшної, згорбленої старої жінки з’явилася перед Арахною і застерегла гордячку — не можна бути вище за богів. Але Арахна не послухалася поради. Вона зв’язала полотно і представила його на суд богів. Боги не визнали її перемоги.

Страждання Арахни не мали меж. Дівчина не могла пережити такої ганьби і наклала на себе руки. Мудра і милосердна Афіна врятувала Арахну, але не залишила її жити в людській подобі — перетворила на павука. З тих пір павук-Арахна вічно зайнятий в’язанням павутини: і вдень, і вночі в’яже своє тонке полотно.

В’язаний одяг був і залишається в моді, вражаючи уяву свободою форм, кольору і стилю. За останні кілька років в’язання гачком з традиційного рукоділля перетворилося на модне захоплення людей, незалежно від віку і соціального стану. В 21 ст. знову почали в’язати багато чоловіків.

Види виробів, в’язаних гачком

Багато красивих, корисних і необхідних у повсякденному житті речей можна виготовити або оздобити, вміючи в’язати. Для цього достатньо мати клубок пряжі і гачок. Це нескладне заняття дає змогу, за порівняно короткий час, виготовити красиві та унікальні речі.

Якщо оглянути свою оселю, то важко знайти річ, яку не можна було б оздобити в’язанням гачком. Саме тому серед виробів, в’язаних гачком, найбільшою популярністю користуються предмети оздоблення житла — серветки (мал. 41), прихватки та підставки під гарячий посуд (мал. 42), диванні подушки (мал. 43), скатертини та фіранки (мал. 44) тощо. В’язані вироби роблять житло затишним і важливо лише, щоб вони були виконані зі смаком і пасували до меблів, посуду та інших речей у кімнаті.

Мал. 41. Серветки, вив’язані гачком

Мал. 42. Прихватки та підставки під гарячий посуд

Мал. 43. Зразки декоративних подушок, вив’язаних гачком

Мал. 44. Скатертини та фіранки, вив’язані гачком

Цікавими і своєрідними є дитячі іграшки, в’язані гачком із яскравої чи пухнастої пряжі (мал. 45). Таке мистецтво в’язання іграшок сьогодні виділилося в окремий напрям й отримало назву — амігурумі*.

Мал. 45. Іграшки, вив’язані гачком

Багато людей захоплюється в’язанням гачком декоративних квітів (мал. 46), сумок (мал. 47 а), чохлів та сумочок для мобільного телефону чи окулярів (мал. 47 б), прикрас (мал. 47 в).

Мал. 46. Квіти та квіткові композиції, вив’язані гачком

Мал. 47. Аксесуари та прикраси, вив’язані гачком

Досить часто пошиті, вишиті або вив’язані вироби прикрашають мереживом, в’язаним гачком (мал. 48).

Мал. 48. Мереживо, вив’язане гачком, та вироби, прикрашені мереживом

Гачком можна в’язати також різні види одягу та домашнього взуття: кофтинки та жилети (мал. 49 а), ніжні пінетки для малюків і гарні дитячі одежинки (мал. 49 б), фантазійні сукні (мал. 49 в) або болеро (мал. 49 г), шкарпетки і капці (мал. 50 г).

Мал. 49. Одяг, вив’язаний гачком

Шапочки (мал. 50 а), шарфи (мал. 50 б) і рукавички (мал. 59 в) — найбільш актуальне і дуже виразне доповнення до одягу в будь-яку пору року.

Мал. 50. Вироби, вив’язані гачком: а — шапочки; б — шарфи; в — рукавички, г — шкарпетки й капці

Іноді, щоб підкреслити свій стиль, додати родзинку в образ і внести різноманітність у гардероб, буває досить створити лише кілька оригінальних речей. Трохи мережив, ажурний комірець, шаль — і одяг виглядає більш елегантно та витончено (мал. 51).

Мал. 51. Ажурний комір, вив’язаний гачком

Матеріали, інструменти та пристосування для в’язання. Будова гачка

Під час в’язання гачком використовують різні види пряжі: бавовняну та льняну, пряжу з вовни, з шовку або синтетичну*. Іноді використовують тонко нарізані смуги з тканини або трикотажу й різні шнури. Сучасні майстрині експериментують, в’яжучи речі із зовсім незвичних для цього матеріалів, наприклад, з тонких поліетиленових смужок (мал. 52). Такі вироби не можуть замінити за властивостями вироби, зроблені з натуральних матеріалів, але вони мають цікавий зовнішній вигляд і їх виготовлення є економічно вигідним.

Мал. 52. Вироби, вив’язані з нарізаних поліетиленових смужок

Краще використовувати для в’язання вовняну пряжу. Завдяки їй візерунок виглядає красиво та рельєфно, а самі вироби виходять пружні, еластичні й не ковзають. До недоліків вовняної пряжі слід віднести звалюваність і утворення на ній кошлатих кульок при терті. Причому, чим слабкіше скручена пряжа, тим сильніше виявляються ці недоліки. Щоб їх позбутися, а також надати пряжі інших позитивних характеристик, до неї додають штучне* або рослинне волокно.

Для заміни вовни часто використовують акрил*, який поступається за якістю вовні, але дуже схожий на неї за зовнішнім виглядом і набагато дешевший. Тому великою популярністю користується комбінована пряжа з акрилу та вовни або мохеру.

Пряжа з бавовни важка, щільна, нееластична. Бавовна добре фарбується, а при спеціальній обробці лугом стає блискучою (мерсеризація). Зразком такої обробки є пряжа «Ірис» (мал. 53 а). Бавовняні нитки мають сильну зсідальність. В’язані вироби з бавовни можна носити за високих і середніх температур. Візерунки, в’язані з бавовни гачком, виглядають дуже ефектно (мал. 53 б).

Мал. 53. Бавовняна мерсеризована пряжа «Ірис» (а) та вироби, вив’язані з бавовняних ниток (б)

Льняна пряжа — найбільш міцна. Льняні вироби легко вбирають вологу і швидше сохнуть, ніж вироби з бавовни чи вовни. Льон складно фарбувати або вибілювати, тому частіше зустрічається пряжа з льону природних сіро-бежевих кольорів.

Для в’язання виробів використовують різні в’язальні гачки.

Гачок — інструмент для в’язання, який складається із ручки, стержня і головки з борідкою (мал. 54). В’язальні гачки роблять із різних матеріалів: деревини (мал. 55 а), металу, зокрема сталі (мал. 55 б), пластмаси (мал. 55 в), кістки (мал. 55 г). Практичніше та зручніше користуватися під час в’язання легкими і добре відполірованими гачками, тому що зазубрини можуть чіпляти нитку.

Мал. 54. Складові частини гачка для в’язання

Мал. 55. Гачки для в’язання: а — дерев’яні; б — металеві; в — пластмасові; г — кістяні

Гачки бувають короткі, завдовжки 12-15 см, для звичайного в’язання й довгі, завдовжки 35-40 см, для туніського в’язання, яке має оригінальні та гарні узори (мал. 56).

Мал. 56. Довгі гачки для туніського в’язання (а) та робота ними (б)

Гачки розрізняють за номерами. Номер гачка визначається діаметром його головки в міліметрах. Наприклад, гачок № 3 має діаметр головки 3 мм (мал. 57). Залежно від товщини гачки найчастіше бувають від № 2 до № 6. Чим менший номер гачка, тим тоншою повинна бути пряжа для в’язання. Нитка має бути приблизно в 1,5-2 рази товщою від заглибини біля борідки гачка. Найкраще перевірити відповідність гачка пров’язуванням петель. Гачок повинен повністю захоплювати нитку і не ділити її на волокна. Існують дуже тонкі гачки, діаметр яких від 0,5 мм, і дуже товсті — до 10 мм. Розмір гачка вказується на його поверхні у вигляді номера, який відповідає його діаметру.

Мал. 57. Визначення номера гачка для в’язання

Добір гачків і пряжі (ниток)

Під час вибору гачка потрібно звертати увагу на форму його головки. Вона має бути не надто гострою, щоб не поранити пальці у процесі роботи, але й не круглою, щоб легко проколювати вив’язане.

Гачки добирають за товщиною нитки або візерунком. В’язання товстим гачком з тонких ниток дає розріджене і нерівне полотно, а в’язання тонким гачком з товстих ниток, навпаки, робить полотно дуже щільним, нееластичним.

Гачки краще зберігати в коробці для в’язання, щоб їх не пошкодити. Для зберігання гачків можна вибрати зручні органайзери у вигляді складних папок (мал. 58).

Мал. 58. Способи зберігання гачків

Для зручної роботи під час в’язання гачком існують такі пристосування: спеціальні фігурні гачки та шпильки для утримання петель незакінченого в’язання (мал. 59), утримувачі клубків, які можна придбати або зробити самостійно (мал. 60).

Мал. 59. Спеціальні гачки для вязання

Мал. 60. Пристосування для зручного зберігання клубків під час в’язання

Так само, як і для будь-якого іншого виду рукоділля, при в’язанні гачком користуються тонкими ножицями із загостреними кінцями для обрізування ниток, голками для зшивання виробів, лінійкою і сантиметровою стрічкою.

Види візерунків (щільні, ажурні, філейні)

Візерунки в’язаного полотна можуть бути гладкими або фактурними*, містити плоскі чи об’ємні деталі, повторювати чіткі геометричні лінії багатогранників або розтікатися химерними обрисами, даючи таким чином кожному бажаючому можливість створити лише за допомогою ниток, пряжі та гачка власну унікальну модель. В’язані візерунки ділять на три групи: щільні, ажурні, філейні.

Щільні візерунки утворюються внаслідок в’язання різними видами стовпчиків, з відповідно підібраними пряжею та гачком. При в’язанні щільними візерунками полотно виробу виходить досить товстим і теплим. Такі візерунки малоеластичні і майже не розтягуються (мал. 61).

Мал. 61. Щільні візерунки, в’язані гачком

Ажурні візерунки складаються з геометричних форм, створених дірочками. Завдяки ним в’язане полотно стає прозорим, легким, навіть невагомим і дуже красивим. Розміщення потрібних дірочок визначається схемою для в’язання. Вони можуть іти у вертикальному або горизонтальному напрямку, по діагоналі або навпаки. Дірочки виходять внаслідок накидів, які в наступному ряді пров’язуються стовпчиками.

Ажурне в’язання — це найдавніший вид рукоділля. Техніку ажурного в’язання застосовують при виготовленні серветок, скатертин, хусток, прикрас для пасхальних яєць тощо. Для ажурного в’язання найкраще використовувати тонку бавовняну пряжу (мал. 62).

Мал. 62. Ажурні візерунки, в’язані гачком

Основою філейного в’язання є сітка, виконана зі стовпчиків і повітряних петель. Одночасно, шляхом заповнення окремих чарунків сітки стовпчиками, вив’язується візерунок. Технікою філейного в’язання можна виконати ажурні хустки, кофти, шалі, палантини. Якщо при в’язанні виробів використовувати тонкі нитки, вони будуть особливо елегантними. Зазвичай філейні візерунки виконують нитками одного кольору (мал. 63).

Мал. 63. Філейні візерунки, в’язані гачком

Для філейного в’язання найбільш часто застосовується сітка, пров’язана стовпчиками з одним накидом, між стовпчиками — дві повітряні петлі. Іноді філейна сітка в’яжеться стовпчиками з двома накидами і трьома повітряними петлями між ними (використовується у великих виробах). Рідше виконується дрібна сітка, в якій стовпчики з накидом відокремлюються тільки однією повітряною петлею.

Філейне в’язання повинно бути щільним, тому не слід робити витягнутих стовпчиків або розтягнутих повітряних петель. Щоб уникнути таких недоліків, можна вибрати гачок наполовину розміру менший, ніж для інших видів в’язання з такої самої пряжі.

Правила безпечної праці під час в’язання гачком

В’язання гачком потребує великої зосередженості уваги, точних і вмілих рухів, обережного користування гострим гачком. Щоб організм людини менше втомлювався під час в’язання, а робота виконувалася чітко, охайно, легко, потрібно правильно організувати своє робоче місце, додержуватися таких правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог:

1. Під час в’язання сидіти прямо, не напружуючись і не сутулячись. Приступаючи до роботи, обирати стілець або крісло зі зручною спинкою. У тебе буде виникати бажання згорбитись, щоб краще бачити в’язання. Цього не можна робити ні в якому разі. Спина повинна бути прямою і трохи відхиленою назад, спиратися на спинку стільця і бути розслабленою.

2. В’язання тримати на відстані 30-35 см від очей.

3. Забезпечити достатнє освітлення робочого місця; світло має падати зліва або спереду.

4. Гачком працювати обережно, не розмахувати ним у повітрі і не підносити близько до обличчя.

5. Лікті під час роботи тримати опущеними.

6. Клубок ниток розмістити внизу ліворуч у кошику чи коробці так, щоб нитка легко розмотувалася з клубка і не заплутувалась. У кошику слід зберігати нитки, необхідні для створення тільки тієї речі, яка виготовляється.

7. Не потрібно довго сидіти за в’язанням, навіть якщо є час і дуже хочеться закінчити річ. Слід щогодини робити перерву на кілька хвилин, добре потягнутися, щоб стали на місце хребці в спині. Так забезпечується стрункість спини і доступ кисню в мозок, а значить — бадьорість.

8. Після завершення роботи гачок заховати у робочу скриньку.

Обов’язково пам’ятай: швидкість — не поспіх, а навичка. Коли будеш навчатися в’язати, вчися виконувати плавні і рівномірні рухи. «Рваний» ритм роботи є дуже помітним на виробі.