Історія України. Повторне видання. 9 клас. Хлібовська (2026)

§ 30. Радикалізація українського політичного руху у західноукраїнських землях

• Згадайте коли були створені перші українські політичні партії.

• Як ви розумієте значення понять «рейхсрат», «радикалізація»?

• Чи пам’ятаєте ви, що на початку XX століття створювалися молодіжно-спортивні організації? Що вам про це відомо?

Упродовж уроку з’ясуйте, яких змін зазнав український національний рух у Західній Україні на початку XX століття.

1. Український політичний рух в Галичині. Соціальні протести

На початку XX століття в політичному русі Галичини діяли як політичні партії, так і громадські організації. Утворена в 1899 році Українська національно-демократична партія проголосила своєю стратегічною метою національну незалежність, а однією з найближчих цілей — автономію Східної Галичини як окремого коронного краю у складі Австро-Угорщини з власним сеймом і адміністрацією. Партія прагнула забезпечити масовість національного руху, створила мережу осередків в містах і навіть в селах. Поміркована орієнтація та підтримка з боку «Просвіти» зробили УНДП найвпливовішою партією регіону. Культурно-національної автономії Східної Галичини домагалася і Українська соціал-демократична партія. Значно меншу роль в суспільному житті регіону відігравали інші політичні партії.

Серед діячів національного руху Галичини утвердилося переконання, що досягти позитивних результатів можна завдяки зростанню національно-політичної свідомості населення. Намагаючись реалізувати це завдання, політичні партії, культурно-освітні та громадські організації використовували різноманітні форми роботи: створювали хати-читальні, які надавали доступ до книжок, періодики, скликали народні віча, роз’яснювали населенню його громадянські права, розповсюджували тематичну літературу.

Успішною масовою акцією українського руху в Галичині став сільськогосподарський страйк 1902 року. В ньому взяли участь близько 200 тисяч жителів сіл усієї східної частини Галичини. Під час виступів селяни, за активної участі українських політичних і громадських діячів, створювали страйкові комітети, які складали спільні вимоги селян до землевласників, встановлювали зв’язки між селами. Вони виявили надзвичайну стійкість, солідарність, дисциплінованість і землевласники змушені були піти на поступки. Хоча для придушення страйків в окремих населених пунктах влада час від часу використовувала жандармерію і військові загони. Дедалі гострішими були страйки робітників. Зазвичай основні вимоги страйкарів мали економічний характер: покращення умов праці, скорочення тривалості робочого дня, підвищення заробітної плати. Найчастіше вони закінчувалися повною або частковою перемогою робітників. Подекуди страйкарі виголошували і політичні гасла, як от вимогу про автономію Східної Галичини, проводили демонстрації.

Страйк — організоване масове припинення роботи чи інша протидія виробничого процесу, щоб домогтися виконання певних вимог.

1. Яка політична партія була найвпливовішою в Галичині? Чому?
2. Що сприяло посиленню радикалізації суспільних настроїв?
3. Назвіть причини і результати сільськогосподарського страйку 1902 року.

Відлуння минулого

Із редакційної статті Львівського україномовного часопису «Діло» від 14 липня 1902 року про страйк селян

«... маємо нині страйковий рух, що ... наче повінь розливається по щораз більшім просторі Східної Галичини. Страйк охопив 13 повітів: Тернопільський, Збаражський, Скалатський, Брідський, Гусятинський, Заліщицький, Чортківський, Теребовлянський, Золочівський, Перемишлянський, Бобрецький, Львівський, Городецький...».

1. З’ясуйте, скільки повітів було у Східній Галичині? Полічіть у відсотках, яку частину регіону охопив страйк.

2. Поміркуйте, про що може свідчити географія поширення страйку?

2. Народні віча. Боротьба за виборчу реформу

Суспільне життя активізували народні віча. Такі громадські збори об’єднували кілька сільських громад, а у важливих випадках відбувалися в повітових центрах і Львові. Їх могли скликати з різних приводів: для звітів депутатів, підтримки їхніх дій під час виборчих кампаній, для посилення вимог українського руху. Наприклад, активний вічовий рух розгорнувся в 1905-1906 роках під час боротьби за парламентську реформу — впровадження загального виборчого права для чоловічого населення імперії. Проводили віча, як правило, у вихідний. На них виступали кілька доповідачів із промовами на теми, що хвилювали населення. Принагідно роз’яснювали зв’язок між покращенням умов життя і національним визволенням. На таких заходах завжди був присутній представник влади. Не завжди віча завершувалися спокійно. Інколи виникали сутички між людьми різних політичних поглядів або з приватних причин. Інколи доходило до зіткнень із поліцією. Траплялися випадки, коли віча припиняв представник влади — через гострі опозиційні виступи.

Одним із напрямків політичної боротьби українців Східної Галичини була вимога проведення виборчої реформи. Українці вважали, що збільшення їхнього представництва у Віденському парламенті й Галицькому сеймі сприятимуть відстоюванню їхніх прав. У 1907 році в Австро-Угорській імперії вже ж таки запровадили загальне виборче право для чоловіків-громадян віком від 24 років. Того ж року було проведено вибори за новою системою. Хоча різні регіони імперії мали неоднакове представництво, українських депутатів у Рейхсраті та в Галицькому сеймі стало більше. В австрійському парламенті українські представники відстоювали надання українським землям політичної автономії у складі Австро-Угорщини, а один з очільників УНДП Юліан Романчук став заступником голови рейхсрату.

Загострила політичну ситуацію в Східній Галичині й інша подія. 1908 року український студент Мирослав Січинський застрелив намісника австрійського імператора в Галичині Анджея Потоцького. Свої дії він мотивував нехтуванням владою національними почуттями українців у Галичині. Водночас намісника вважали винним у масових порушеннях прав українського населення під час виборів 1907 року до Віденського парламенту. Польські політичні сили намагалися використати цей терористичний акт для посилення антиукраїнської кампанії. Однак владі вдалося не допустити масових заворушень і перевести українсько-польські стосунки у русло політичних консультацій. Представники української інтелігенції, товариства «Просвіта», молодіжні спортивні організації підтримали цю позицію уряду.

1. Яку роль у суспільному русі Галичини відігравали народні віча?
2. Визначте результати запровадження реформи виборчого права в Австро-Угорщині для населення західноукраїнських земель.
3. Яка подія загострила політичну ситуацію в Галичині?

Барвограй ідей

Попрацюйте в парах. Розгляньте світлини.

1. Що на фото зафіксовано?

2. Поміркуйте, хто дав розпорядження вивести поліцію на площі міст? З якою метою це було зроблено?

3. З’ясуйте, як присутність поліції на вулицях міст вплинула на результати виборів?

Вибори у Станіславі (Івано-Франківськ) 1907 рік. Світлина

Кінна поліція біля будинку Галицького сейму під час маніфестації за загальне виборче право. 1907 рік. Світлина

3. Особливості українського політичного руху в Буковині й Закарпатті

Буковина була поліетнічним регіоном, в якому політичні ідеї формували і втілювали у практику українці, румуни, німці, євреї, поляки. Наприкінці XIX — початку XX століття відбувалася політизація українського руху Буковини. Ініціаторами виникнення політичних партій краю стали народовці. В 1905 року вони створили першу політичну партію — Національну раду русинів Буковини. 1909 року в Чернівцях утворено селянську партію «Руська рада», яку очолив Степан Смаль-Стоцький, згодом виникли Українська національно-демократична партія та Українська народна партія. Більшість партій в свої діях і програмах наслідували політичні партії Східної Галичини. Представників народовців обирали депутатами Буковинського сейму та Австрійського парламенту. Прикметною ознакою діяльності політичних сил була підтримка кооперативного руху, проведення народних віч, розповсюдження періодики.

У політичному житті Закарпаття на початку XX століття переважали москвофіли. Українська орієнтація була пов’язана лише з тижневиком «Наука», який став друкованим органом народовців. Із 1903 року його редагував Августин Волошин. Тут друкували матеріали з історії та етнографії, поширювали ідеї про самобутність української мови та єдності закарпатських русинів з українським народом. Активну просвітницьку діяльність здійснював один із лідерів народовців, письменник і громадський діяч Юрій Жаткович.

Отже, суспільно-політичне життя в регіоні визначало зростання політичної активності населення. Утверджувалася ідея єдності українців Галичини, Буковини і Закарпаття. Західні українці, завдяки широкій громадсько-політичній і культурно-освітній роботі, становили свідому та соціально активну національну спільноту.

1. Яка суспільно-політична течія була провідною на Буковині?
2. Назвіть тематику матеріалів, що друкували в тижневику «Наука».
3. Що сприяло становленню українців як свідомої та соціально активної національної спільноти?

Барвограй ідей

Попрацюйте в групах і виконайте завдання:

1. Що об’єднує історичні постаті, зображені на ілюстраціях?
2. Яку роль вони відіграли в житті Закарпаття та Буковини в означений період?
3. Порівняйте суспільно-політичні умови, в яких діяли Августин Волошин і Степан Смаль-Стоцький. Запропонуйте власний обґрунтований висновок.
4. Сформулюйте і запишіть у зошиті по три питання, які б ви хотіли задати цим історичним постатям.

Августин Волошин

Степан Смаль-Стоцький

У той час, коли... на теренах України

проходив масштабний страйк селян Східної Галичини, ...

Тоді ...у світі

на Півдні Африки поразкою бурів завершилася друга англо-бурська війна.

На лінії часу

Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними. Пригадайте, які події передували запровадженню загального виборчого права для чоловіків-громадян в Австро-Угорщині.

Творча майстерня

Об’єднайтеся в три групи. Здійсніть уявну мандрівку до Закарпаття, Буковини та Галичини на початок XX століття. З’ясуйте як український національний рух проявлявся в зазначених регіонах за таким алгоритмом (форми боротьби, лідери, політичні партії та громадські організації, результати).

Доповніть схему та, використовуючи інформацію, підготуйте розповідь на тему: «Радикалізація українського політичного життя початку XX століття в західноукраїнських землях».