Історія України. Повторне видання. 9 клас. Хлібовська (2026)

§ 22. Політизація національного руху на західноукраїнських землях наприкінці XIX століття

• Згадайте, які ключові риси «громадівського соціалізму» Михайла Драгоманова.

• Як ви розумієте значення поняття «політична партія»?

• Чи пам’ятаєте ви, що під час «Весни народів» українці в Австрійській імперії отримали перший парламентський досвід? Що вам про це відомо?

Упродовж уроку з’ясуйте, які політичні партії виникли в Галичині, та особливості їхньої ідеології. Підготуйте короткі тези (3-4 речення для кожної партії), які б розкривали їхні ідейні засади та головні цілі.

1. Радикалізм у Галичині: ідейні засади та вплив Івана Франка

У середині 1870-х років у Галичині зародився новий напрям в українському національному русі, що отримав назву радикальна течія. Її основними представниками була молода інтелігенція, зокрема студенти, які критично ставилися як до русофілів, так і до народовців та греко-католицького духовенства. Під впливом ідей Михайла Драгоманова ці діячі, серед яких Іван Франко, Михайло Павлик і Остап Терлецький, вийшли за рамки звичайної культурно-освітньої роботи. Вони почали пропагувати ідеї соціалізму, прагнучи надати українському руху європейського характеру.

Західноукраїнські радикали боролися за соціальне та національне визволення українського народу. Вони виступали за об’єднання всіх українських земель в одній незалежній державі, прагнули покращити життя населення та зменшити вплив релігії на суспільство і національний рух. Вони намагались ознайомити «народні маси з насущними політичними питаннями, щоб викликати в народі інтерес до політичних, суспільних і національних ідей». Вважали, що популяризація таких ідей зможе активізувати боротьбу робітників і селян і стати першим кроком до покращення їхнього життя. Наголошували, що побудова соціально справедливо суспільства залежить від них самих.

Задля розповсюдження своїх поглядів радикали вели пропагандистську роботу, тобто поширювали своє бачення теперішнього і майбутнього українського народу серед селян і робітників. Їхніми друкованими органами були часописи «Громадський друг», «Дзвін», «Молот», «Світ», «Народ». Через свої друковані видання вони прагнули залучити до активної політичної діяльності народ.

1. Хто були ключовими діячами радикальної течії та які ідеї вони поширювали?
2. Які цілі визначили для себе західноукраїнські радикали?
3. За допомогою яких видань радикали поширювали свої ідеї?

Життєтека

Іван Франко

(1856-1916)

Ім’я (повне). Іван Якович Франко.

Народження. Народився в селі Нагуєвичі поблизу Дрогобича на Львівщині.

Походження. Батько був сільським ковалем. Мати походила з дрібної шляхти, але ніколи не цуралася селянської праці.

Освіта. Навчався у школі села Ясениця Сільна, головній школі Дрогобича, Дрогобицькій гімназії. Львівському, Чернівецькому та Віденському університетах. Захистив докторську дисертацію з філософії.

Особистість і громадське життя. Автор численних поетичних і прозових творів, якими засвідчував свої громадські чи політичні переконання. Найвідоміші з них — вірші «Каменярі», «Вічний революціонер», поема «Мойсей», повісті «Захар Беркут», «Борислав сміється». Громадську діяльність розпочав у студентські роки. Співвидавав журнали «Громадський друг» і «Світ», був редактором журналу «Життя і слово». За пропаганду ідеї соціалізму серед робітників та селян Галичини, неодноразово був ув’язнений. У 1890 році очолив Русько-українську радикальну партію (РУРП) — першу українську партію. В 1899 році став одним із засновників Української національно-демократичної партії (УНДП. Наприкінці 1890-х років зблизився з Михайлом Грушевським, який очолював НТШ. Відтак облишив політичну діяльність і присвятив себе науковій та літературній праці. Був керівником філологічної секції та етнографічної комісії товариства, редактором «Літературно-наукового вісника» НТШ. Усю свою бібліотеку та рукописну спадщину заповів НТШ.

Результати діяльності. «...У важкі часи безправ’я і темряви він був для Західної України і університетом, і енциклопедією, і академією наук, і народним, не затвердженим ніякою монаршою ласкою міністром культури та освіти...» (Павло Тичина).

1. Яким чином біографія Івана Франка ілюструє ідею, що безперервне навчання та гнучкість до змін є ключовими для успішного розвитку людини протягом усього її життя?

2. На основі життєпису та цитати Павла Тичини сформулюйте результати діяльності Івана Франка.

2. Утворення перших політичних партій в Україні

Із 1890-х років український рух перейшов у політичну фазу, що ознаменувалась появою партій. У 1890 році Іван Франко та Михайло Павлик заснували першу українську політичну партію — Русько-українську радикальну партію (РУРП). Її програма спочатку була спрямована на впровадження соціалізму для поліпшення добробуту робітників і селян, а також на демократизацію суспільства. Головною метою партії було пробудити свідомість українців, щоб вони стали впливовою політичною силою. Ситуація змінилася в 1895 році, коли Юліан Бачинський видав брошуру «Україна irredenta», де обґрунтував, що соціально-економічний та культурний розвиток українського народу можливий лише за умови здобуття ним незалежності. Під впливом цієї роботи РУРП визначила боротьбу за самостійність України своєю основною метою.

Політична партія — об’єднання людей за політичним світоглядом задля досягнення конкретної мети і захисту спільних інтересів.

1899 року із РУРП виокремилися дві партії. Частина народовців, незадоволених компромісом, відомим як «нова ера», об’єдналася з радикалами, які відмовилися від соціалістичної ідеології на користь національної ідеї. Разом вони сформували Українську національно-демократичну партію (УНДП). Засновниками партії стали Юліан Романчук, Кость Левицький та Євген Левицький. УНДП виступала за створення єдиної української провінції в Австро-Угорщині, яка б мала власний сейм та адміністрацію. Метою партії також було виховання почуття єдності з українцями Наддніпрянщини та боротьба за соборність і незалежність України в майбутньому. Згодом УНДП стала найчисельнішою українською партією.

Частина радикалів під керівництвом Юліана Бачинського створила Українську соціал-демократичну партію (УСДП), прагнучи поєднати соціалістичні ідеї з прагненням до незалежності України. Лідери партії, зокрема Микола Ганкевич та Семен Вітик, орієнтувалися на робітників. Однак, через нечисленність цього прошарку суспільства, партія не здобула значного впливу. Із 1890-х років український рух у Галичині став політично структурованим: спочатку з’явилася РУРП, яка еволюціонувала від соціалізму до боротьби за незалежність, а згодом розділилася на численну УНДП та менш впливову УСДП, що відображало ідейне розмежування.

1. Коли утворилася перша українська політична партія? Яка мета її діяльності?
2. Хто і коли створив УНДП? Якою була мета партії?
3. Хто і коли створив УСДП? Якою була мета партії?

Життєтека

Юліан Бачинський

(1870-1940)

Ім’я (повне). Юліан Олександрович Бачинський.

Народження. Народився в селі Новосілка (нині — Тернопільської області).

Походження. Батько походив із заможної шляхетської родини, був греко-католицьким священником й активним учасником національно-культурного життя краю. Через смерть матері Юліана з двох років виховував дідусь Іван — священник із Гусятина на Тернопільщині.

Освіта. Навчався у Львівській та Дрогобицькій реальних гімназіях, Академічній гімназії Львова, на правничому факультеті Львівського університету та в Берлінському університеті.

Особистість і громадське життя. Мав успішну адвокатську практику. Досліджував причини і характер української трудової еміграції, про що написав у книзі «Українська імміграція в З’єднаних Державах Америки». Проте найпомітнішою його працею стала «Україна irredenta» («Україна уярмлена»; 1895 рік). Співзаснував Русько-українську радикальну партію в 1890 році та Українську соціал-демократичну партію в 1899 році. Згодом — активний учасник Української революції.

Результати діяльності. «Шевченків «Кобзар» і «Україна irredenta» Юліана Бачинського зробили нас, старших гімназистів і студентів, українськими державниками та соборниками» (Степан Баран).

1. Як праця «Україна irredenta» та активна участь Юліана Бачинського у політичних партіях допомогли сформувати ідеї української державності та соборності?

2. На основі життєпису та цитати Степана Барана сформулюйте результати діяльності Юліана Бачинського.

Барвограй ідей

Попрацюйте в парах та виконайте завдання 1-2.

1. За допомогою інтернет-ресурсів знайдіть інформацію про зміст праці Юліана Бачинського «Україна irredenta». Випишіть 3-5 ключових фактів, які, на вашу думку, є найважливішими для розуміння ідеї, яку пропагував автор. Зверніть увагу, чи справдилися якісь із висловлених у книзі прогнозів щодо майбутнього України.

2. Як ви вже знаєте, «Україна irredenta» була вперше опублікована ще у 1895 році. Поміркуйте, чому ідея «уярмленої України» залишалася настільки важливою та актуальною, що потребувала перевидання за кордоном майже через 30 років?

Титульна сторінка берлінського видання «Україна irredenta». 1924 рік

3. Українське представництво в Галицькому сеймі та австрійському парламенті у Відні

На відміну від Наддніпрянської України, важливим чинником політичного життя в Галичині й Буковині стала парламентська діяльність — робота обраних народом представників (депутатів) у законодавчому органі з метою розробки та ухвалення законів, контролю за урядом та представлення інтересів своїх виборців. Вона привчала до відповідальності за дії в політиці, співпричетність до прийняття рішень, прискорювала формування національної свідомості. Отже, українці набули досвіду і традицій парламентської діяльності.

Значну парламентську практику українці здобули в Галицькому крайовому сеймі. Чисельність українців у сеймі була різною, залежно від виборчого законодавства та суспільно-політичної ситуації на час виборів. Стати депутатом могли громадяни-чоловіки віком від 30 років. Однак, оскільки більшість сейму становили польські депутати, то рішення, що вони приймали, найчастіше не враховували вимог українців. На початку 1880-х років провідну роль серед українських послів почали відігравати народовці, які використовували сеймову трибуну для проголошення національних вимог — української національної самостійності, поділу Галичини на Східну і Західну, ухвалення сеймом рішень в інтересах українців. Сейм став головною ареною формування українсько-польських відносин, сприяв утвердженню в Галичині парламентаризму.

Проведені в 1860-х роках конституційні реформи в Австро-Угорщині надали народам імперії виборче право. Населення Галичини і Буковини обирало депутатів до австрійського парламенту — Державної Ради (Рейхсрату). Українське представництво в парламенті було нечисленним. Тому, щоб досягнути власної мети — ширшої автономії, обмеження свавілля і зловживання контрольованої з боку польських сил місцевої адміністрації, збільшення видатків на українську освіту, — українські депутати виявляли лояльність до австрійського уряду в інших питаннях. Інколи така тактика спрацьовувала, інколи — ні. Методом спроб та помилок українські політики здобували парламентський досвід.

1. Чому парламентська діяльність була важливою для політичного життя Західної України?
2. Яку роль відіграв Галицький крайовий сейм у розвитку українського парламентаризму?
3. Як українські депутати в Державній Раді (Рейхсраті) намагалися досягти своїх цілей?

Барвограй ідей

Попрацюйте в парах та виконайте завдання 1-2.

1. Складіть історичну довідку про Галицький сейм за алгоритмом: кількість депутатів; представництво від соціальних груп; періодичність виборів; сесії сейму; приміщення сейму; чисельність українських депутатів; національні вимоги народовців. Результати роботи обговоріть у класі.

2. Розгляньте світлину поруч із рубрикою. Що, на вашу думку, символізує той факт, що будівля, яка колись була центром законодавчої влади, тепер є осердям освіти та науки?

Приміщення Галицького сейму. Світлина 1898 року. (Нині — головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка)

На лінії часу

Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними. Поясніть, чому саме наприкінці XIX століття виникла потреба в створенні цих партій і як їхня поява змінила характер українського національного руху в Галичині?

У той час, коли... на теренах України

Юліан Бачинський опублікував брошуру «Україна irredenta» («Україна уярмлена»), ...

Тоді... у світі

в Парижі (Франція) брати Огюст та Луї Люм’єр винайшли сінематограф — розпочалась ера кіно.

Творча майстерня

Часто для характеристики Галичини другої половини XIX — початку XX століття використовують вислів «український П’ємонт». Подібно до того, як італійське королівство П'ємонт стало центром об’єднання Італії, Галичина, маючи відносно більші політичні свободи в Австро-Угорщині, перетворилася на осередок для збереження та розвитку української культури, мови, освіти та формування ідеї соборної української держави.

Об’єднайтеся міні групи. Проаналізуйте схему та виконайте завдання 1-2.

1. Наскільки вислів «Галичина — «український П’ємонт»» є точним та повним для характеристики ролі цього регіону? Обґрунтуйте свою думку, посилаючись на конкретні факти зі схеми, що свідчать про унікальність та вплив Галичини на українське національне відродження кінця XIX століття. Чи були, на вашу думку, інші регіони, що могли претендувати на подібну роль?

2. Використовуючи інформацію зі схеми, створіть карту пам’яті, яка б візуально пояснювала, як кожен із елементів (політичні зміни, освітній розвиток, партійне будівництво, кооперативний рух тощо) сприяв перетворенню Галичини на «український П’ємонт». Поясніть, чому саме сукупність цих факторів мала вирішальне значення, а не окремі події.