Довідник з історії України. 5-11 класи. Харківська

Тема 6. Монгольська навала на українські землі

Поняття і терміни

Баскак — намісник хана Золотої Орди у підвладних країнах у другій половині XIII — на початку XIV ст. На українських землях з'явилися після падіння Києва в 1240 р. Баскак разом із військовими загонами об'їжджав підвладні території, збирав данину, чинив суд і розправу. Жорстокість і сваволя баскаків призводили до повстань у підкорених землях. Згодом хани зобов'язали руських князів самих збирати та відвозити данину в Золоту Орду.

Золота Орда — держава, заснована ханом Батиєм на початку 40-х рр. XIII ст. у Нижньому Поволжі. До її складу належали завойовані монголами землі, заселені туркменами, волзькими булгарами, половцями, вірменами, башкирами, марі та ін. Основними джерелами державних прибутків Орди були данина та пограбування сусідніх народів. Її територія охоплювала військово-адміністративні одиниці — улуси, а ті, зі свого боку, поділялись на тисячі, сотні. У васальній залежності від Орди певний час перебували й українські землі. У другій половині XIV ст. почався розпад Золотої Орди. Остаточно могутність держави підірвав середньоазійський володар Тімур, який у 1394-1395 рр. завдав відчутних поразок монголам. У XV ст. вона розпалася. На території України з ординських земель 1449 року утворилося Кримське ханство.

Монголи — народи, що розмовляли монгольськими мовами, предки яких заселяли території Південно-Східного Китаю та Монголії. Унаслідок завоювань Чингісхана у XIII ст. почався процес формування етнічної єдності монголів.

Монгольська імперія — держава, що утворилася в першій половині XIII ст. внаслідок завоювань Чингісхана. Уміщувала території Монголії, Північного Китаю, Кореї, Центральної та Середньої Азії, Закавказзя, Ірану, Афганістану, частину українських і російських земель. Монгольська імперія розпалася в другій половині XIII ст.

Орда (від тюрк. — військовий табір, ставка) — у тюркомовних народів місце, де перебувала ставка хана. З розвитком державності набуває значення столиці, а згодом і всього державного утворення (наприклад Золота Орда). На території Південної України за середньовіччя існували: Білгородська, Джамбуйлуцька, Єдисанська, Єдичкульська, Кримська та інші орди.

Яничари (від тюрк. — нове військо) — регулярна піхотна армія в Туреччині, яка виникла у XIV ст. і спочатку комплектувалася з навернутого до ісламу християнського населення підкорених країн. Ліквідована у 1826 р. Махмудом II.

Ярлик (від тюрк. — повеління, наказ) — пільгова грамота на князювання, яку видавав хан Золотої Орди підвладним феодалам.

Ясак (тюрк.) — данина, що її сплачували підкорені народи хану Золотої Орди. Становила десяту частину всіх прибутків.

Ясир (тюрк.) — захоплені в полон татарами або турками мирні жителі, яких використовували на різних важких роботах чи продавали в рабство.

Перша зустріч русичів з монголами 1223 року на річці Калка закінчилась жахливим погромом руського війська. Проте масштабне завоювання монголами Київської держави розпочалось навесні 1239 року. Вони знищили Переяслав і Чернігів, 1240 р. захопили Київ.

Далі монгольська орда рушила на захід, нещадно руйнуючи Галичину і Волинь. Із 1242 р. землі Русі потрапили в залежність від Золотої Орди.

Персоналії

Батий (Бату) (1208-1255) — монгольський хан, полководець, онук Чингісхана. У 1236-1243 рр. очолив похід монголо-татарського війська в Східну та Центральну Європу, під час якого були захоплені та зруйновані Чернігів, Переяслав, Київ, Галич, Володимир. Знесилене героїчною боротьбою населення руських князівств військо Батия зазнало низки поразок у Чехії й Угорщині. У 1242 р. він повернувся на Нижню Волгу, де заснував монгольську державу — Золоту Орду.

Батий. Малюнок з китайської гравюри

Василько Романович (бл. 1203-1269) — волинський князь, молодший син галицько-волинського князя Романа Мстиславовича. З 1209 р. стає володарем Берестейських, Белзьких, а з 1215 р. — Володимиро-Волинських земель. Разом зі старшим братом Данилом Романовичем боровся за збереження та розширення земель Галицько-Волинської держави, завдав поразки військам польських та угорських загарбників.

Василько Романович

Василько Ростиславич (р. нар. невід — 1124) — син засновника галицької княжої династії Ростислава Володимировича. З 1084 р. — князь теребовльський, брав участь у війнах з київськими та волинськими князями, які прагнули не допустити відокремлення Галичини. У 1097 р. був учасником Любецького з'їзду князів. За наказом київського князя Святополка Ізяславича був осліплений у с. Звенигородці.

Пам'ятник Васильку Ростиславичу в Теребовлі

Лев Данилович (бл. 1225 — бл. 1300) — по смерті Данила 1264 р. князівство розпалося, Лев Данилович успадкував Галицьку і Перемишльську землі. Приєднав люблінську землю. Був мужнім воїном та полководцем, але нерозважливим і нестриманим політиком. Через його безперервні війни з близькими і далекими сусідами Галицьке князівство в роки його князювання підупало.

Лев Данилович

Юрій І Львович (1252 (за іншими даними 1257) — 1308 (за іншими даними 1315)) — галицько-волинський князь. По смерті батька Лева Даниловича об'єднав усі землі Галицько-Волинської держави під своєю владою. Переніс столицю до Володимира-Волинського. За його правління Польща захопила Люблінську землю у 1302 р., а Угорщина — частину Закарпаття. 1303 року домігся утворення Галицької митрополії. Наслідуючи діда Данила Романовича Галицького, прийняв титул «короля Русі».

Портрет Юрія I Львович на печатці

Юрій II Болеслав Тройденович (бл. 1306 — 1340) — галицько-волинський князь. Син дочки Юрія І Львовича Марії, католик. Щоб посісти галицько-волинський престол, прийняв православну віру й ім'я Юрій. Підтримував союзні відносини з Тевтонським орденом і Литвою. Юрій II був одружений з донькою Великого князя Литовського Гедиміна. Для зміцнення князівської влади вів боротьбу проти бояр, у якій спирався на міщан. Мав намір запровадити католицтво. Невдоволені місцеві бояри 1340 р. організували проти нього змову й отруїли.

Юрій II Болеслав Тройденович

Ярослав Осмомисл (1130-ті рр. — 1187) — князь галицький упродовж 1153-1187 рр. Син Володимирка Володаровича. Прагнучи зміцнити князівську владу, Ярослав Осмомисл боровся проти боярської опозиції. За його правління Галицьке князівство значно розширило свою територію, приєднавши землі між Карпатами і Дністром, пониззям Дунаю. Уклав союзницькі договори з Угорщиною і Польщею, підтримував дружні відносини з Візантією та імператором Священної Римської імперії Фрідріхом І Барбароссою. За правління Ярослава Осмомисла у Галицькому князівстві збудовано й укріплено багато міст, а в 1153-1157 рр. у Галичі споруджено Успенський собор.

Ярослав Осмомисл