Зарубіжна література. 8 клас. Горобченко

Кохання може все і все здолає...

Вільям Шекспір (1564-1616). Сонети. «Ромео і Джульєтта»

Справжня любов завжди мовчить, про їі правдивість свідчать учинки, а не слова.

Вільям Шекспір

Великий англійський драматург і поет епохи пізнього Відродження Вільям Шекспір усе життя присвятив театру. Він був і актором, і автором п’єс, і пайовиком театральної трупи — загалом майже двадцять років провів на сцені. Один із лейтмотивів його творчості — ідея про те, що Всесвіт влаштований як театр. Театр — це модель світу. Це іграшка, яку вигадав собі Бог для того, щоб йому не було нудно в цьому безкрайньому просторі, у цій нескінченній самоті. «Весь світ — театр, а люди в нім — актори», — сказав один шекспірівський персонаж.

Лондонський театр «Глобус», який називають театром Шекспіра, має відповідну архітектуру. Над головою акторів — навіс, який називається «небеса». Під ногами — люк, який називається «пекло». Актори грають між небесами і пеклом. Це чудова модель, чудовий портрет ренесансної людини, яка стверджує свою особистість у просторі буття і наповнює порожнечу між небом і землею смислами, поетичними образами, самим життям. По суті, театр і тоді, і тепер — головний інструмент, за допомогою якого Вільям Шекспір комунікує зі світом. Адже створені ним чотири століття тому п’єси і сьогодні хвилюють глядачів та читачів і вражають їхню уяву. Найкращі театри і найвідоміші актори вважають за честь поставити і зіграти шекспірівський спектакль. Недаремно його друг і суперник Бен Джонсон писав: «Він належить не одному нашому століттю, а всім століттям».

Знайомтеся, автор!

Дата і місце народження: 1564 р., Стратфорд-на-Ейвоні (Англія).

Дата і місце смерті: 1616 р., Стратфорд-на-Ейвоні (Англія).

Освіта: граматична школа короля Едуарда VI.

Найвідоміші твори: сонети (154 вірші); трагедії «Гамлет», «Отелло», «Ромео і Джульєтта», «Макбет», «Король Лір» і ще 6; 17 комедій, 10 хронік.

Вільям Шекспір. Портрет роботи Роберта Піка, бл. 1608-1610 рр.

• Був відомий як Бард з Ейвона чи Ейвонський лебідь.

• Працював актором, режисером, драматургом у театрі Річарда Бербеджа. З 1599 р. виступав на сцені новоствореного театру «Глобус», який до наших днів незмінно ставить шекспірівські п'єси.

• У Вільяма Шекспіра не залишилося нащадків. Єдина його внучка, на жаль, померла бездітною.

• Згідно з Оксфордським словником, Вільям Шекспір ввів до літературної англійської мови майже 3000 нових слів, наприклад fashionable («модний»), lackluster («тьмяний»), one fell swoop («одним махом»).

• У Великобританії твори Вільяма Шекспіра за кількістю цитувань посідають друге місце після Біблії.

• У біографії Вільяма Шекспіра чимало нез'ясованих і темних епізодів, які встигли обрости легендами, тому літературознавці розглядають так зване шекспірівське питання.

• Шекспірівське питання — це питання щодо авторства шекспірівських творів. Існують певні сумніви, що випускник королівської школи, провінціал, який не залишив після себе рукописів і не згадав про авторські права у заповіті, сам міг написати високоінтелектуальні твори. Тому є версія, що під іменем реального актора Вільяма Шекспіра міг писати автор шляхетного походження, блискучий ерудит і талановитий письменник.

Театр «Глобус» (сучасний вигляд)

УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ

• Існує версія, що прототипами Ромео і Джульєтти могли стати флорентійський купець Паоло Мікелані та львів'янка Пелагія Красовська.

• Перші переклади творів Вільяма Шекспіра українською з'явилися наприкінці XIX ст. Так, окремі сонети перекладали Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Франко, Павло Грабовський. У ХХ—ХХІ ст. збірку повністю переклали Ігор Костецький (1958), Дмитро Паламарчук (1966), Дмитро Павличко (1998), Ірина та Олександр Селезінки (2005).

• Перший переклад «Ромео і Джульєтти» — переклад Пантелеймона Куліша (1901), осучаснений Миколою Вороним (1928). Зараз відомі також переклади Василя Мисика (1932), Абрама Гозенпуда (1937), Ірини Стешенко (1952), Юрія Андруховича (2016).

• У 1918-1919 роках постановкою трагедії займався легендарний режисер Лесь Курбас.

КЛЮЧІ ДО ТЕКСТУ

Сонети Вільяма Шекспіра викликають багато запитань, і далеко не на всі ми можемо дати відповіді. Уперше їх видали піратським способом, без відома автора, скориставшись украденим примірником рукопису. Автору довелося підготувати ще один примірник до наступного видання (1640), але сам Шекспір цієї книги вже не дочекався. Сучасникам сонети подобалися — їх вважали «солодкими», мов мед, але нащадки про них забули. І лише на межі XVIII—XIX ст. цікавість до віршів повернеться. Усі візьмуться розгадувати таємницю: кому адресовані сонети? Хто ці таємничі «юний друг» і «Смаглява Леді»? Хто криється за ініціалами «містер W. Н.», якому присвятив перше видання книжковий «пірат» Томас Торп? Що ж, у кожної хорошої книги має бути родзинка. Читайте і насолоджуйтесь! ...

Перше видання шекспірівських сонетів (1609)

СОНЕТИ

СОНЕТ 130

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні пліч її овали,

Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди, —

А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої — цілком земні.

І все ж вона — найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

Переклад Дмитра Паламарчука

Емілія Ланьє Бассано (можливо) — кандидатка на роль «Смаглявої Леді». Мініатюра Ніколаса Гілліарда, бл. 1590

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

1. Згадайте про традицію оспівування коханої як Музи, започатковану італійцем Петраркою. Чи дотримується Шекспір цієї традиції? Прочитайте його сонет 130 і сформулюйте висновок про новизну ліричного змісту, запропоновану англійським поетом.

2. Виберіть із наведених у дужках штрихи портрета ліричної героїні, змальованої у вірші (чарівність, простота, природність, звабливість, незвичайність, безпосередність).

3. Знайдіть у тексті сонета слова, які розкривають захоплення поета коханою.

4. Висловіть ставлення до жіночого образу в сонеті Вільяма Шекспіра.

5. Штучний інтелект створив візуалізацію сонета 130. Розгляньте її уважно. Чи збігається зображене на малюнку з вашими уявленнями про образ коханої поета? Створіть візуальну карту-есе, де кожен абзац або ідея представлена у вигляді малюнка чи схеми, що пояснює головну думку або тему.

6. Дискусія. У чому виявляється жіноча краса?

7. Усно або письмово розкрийте зміст поезії, скориставшись текстом-кліше:

У сонеті 130 Вільям Шекспір зображає кохану ... леді. Її очі не можна порівняти з ..., вуста не схожі на ..., плечі не ..., а волосся нагадує ... . На щоках немає ..., дихання ж ... . Голос і хода цієї жінки ... .

Зображаючи неідеальну жінку, поет ніби сперечається з митцями попередніх епох, які ... .

https://tinyurl.com/bukrek-edu-ZAR-8-Will-1

1. Вікторина за життям і творчістю Вільяма Шекспіра

2. Доповни 130 сонет пропущеними словами

3. Увідповідни засоби художньої виразності у сонеті 130

ТВІР У МИСТЕЦЬКОМУ ПРОСТОРІ

• Історія стосунків Вільяма Шекспіра і таємничої «Смаглявої Леді» (Dark Lady) була відображена в однойменних творах британця Бернарда Шоу та канадійки Джессіки Б. Гілл.

• В одному з епізодів серіалу «Доктор Хто» Вільям Шекспір закохується у темношкіру Марту Джонс, супутницю Доктора, і пише для неї сонети.

• Мюзикл Софі Бойс і Вероніки Мансур «The Dark Lady» (США, 2023) розповідає про те, як Емілія Ланьє використовує ім'я Вільяма Шекспіра, щоб ставити власні п'єси.

ПРАЦЮЄМО З ОРИГІНАЛОМ

SONNET 130

Му mistress’ eyes are nothing like the sun;

Coral is far more red than her lips’ red;

If snow be white; why then her breasts are dun;

If hairs be wires, black wires grow on her head.

I have seen roses damasked, red and white,

But no such roses see I in her cheeks,

And in some perfumes is there more delight

Than in the breath that from my mistress reeks.

I love to hear her speak, yet well I know

That music hath a far more pleasing sound;

I grant I never saw a goddess go —

My mistress when she walks treads on the ground.

And yet, by heaven, I think my love as rare

As any she belied with false compare.

1. Здійсніть дослівний переклад 2-го катрена:

I have seen roses damasked, red and white,

But no such roses see I in her cheeks,

And in some perfume is there more delight

Than in the breath that from my mistress reeks.

Delight — захоплення, втіха, краса.

Breath — дихання.

Mistress — господиня, володарка.

Reek — пахнути, тхнути.

2. Що у Шекспіровому описі коханої здалось вам неприйнятним? Чому?

3. Дослідіть, як змінився цей катрен у різних перекладах українською, поданих у додатку до підручника.

СТАЄМО КОМПЕТЕНТНИМИ ЧИТАЧАМИ Й ЧИТАЧКАМИ

1. Трансформуйте італійський (катрен, катрен, терцет, терцет) та англійський (катрен, катрен, катрен, дистих) сонети в математичні рівняння.

2. Зробіть висновок про цей прийом запам'ятовування схем сонетів.

СТВОРЮЄМО УНІКАЛЬНИЙ КОНТЕНТ

Подумайте над вивченим сонетом, порівняйте його із сонетами Петрарки. Чи змінилося в наш час уявлення людей про щастя? А в чому полягає ваше щастя? Створіть власний рецепт.

КЛЮЧІ ДО ТЕКСТУ

Ромео і Джульєтта... Ці двоє закоханих відомі всьому світу. Мешканці та мешканки Верони пишаються місцями, пов’язаними з їхньою історією: старий балкон, важкий, покритий мохом, на якому стояла Джульєтта, а під ним — Ромео; храм, у якому отець Лоренцо вінчав юну пару. Є навіть склеп Джульєтти, розташований за межами стін старого міста, у підвалі маленького старовинного монастиря. Тут, на кам’яному виступі над гробницею, сучасні дівчата залишають Джульєтті листи зі співчуттями, розчаруваннями, запитаннями. Кажуть, що відповіді на ці звернення приходять у снах...

Якщо уважно прочитати трагедію Вільяма Шекспіра, то напевно можна знайти ще більше відповідей! Адже для чого ми взагалі звертаємося до класики? Не для того, щоб дізнатися, як жили люди у XVI ст. І не для того, щоб проникнути у світ іншої культури. Це важливо, але не головне. Ми звертаємося до класики, зокрема до Вільяма Шекспіра, щоб зрозуміти себе.

Обкладинка українського видання з ілюстраціями Владислава Єрка (видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2016)

Сюжет «Ромео та Джульєтти» це підтверджує. Адже Вільям Шекспір не вигадав його — це так званий мандрівний сюжет. В античності були свої Ромео та Джульєтта — це Пірам і Фісба, історія яких була описана давньоримським поетом Овідієм. Монтеккі та Каппеллетті згадуються і в «Божественній комедії» італійського поета Данте. Іспанський драматург Лопе де Вега написав свою п’єсу про Ромео та Джульєтту. В Англії сюжет «Ромео та Джульєтти» теж був відомий до Шекспіра: поет Артур Брук написав поему про кохання Ромеуса та Джульєтти. Тобто ці образи в літературі — вічні! Вони переходять з епохи в епоху, з країни в країну як символ непереборного кохання, і шекспірівській п’єсі передує ціла низка інтерпретацій!

А проте Вільям Шекспір — неперевершений! Дія його трагедії укладається у п’ять днів, але яких! Випадкове знайомство, закоханість із першого погляду, непереборне бажання об’єднати свої долі, сварка, бій на шпагах! Словом, за ці п’ять днів перед нами розгортається найвідоміша історія кохання у світовій літературі...

РОМЕО I ДЖУЛЬЄТТА

(уривки)

ДІЙОВІ ОСОБИ

Ескал, князь Веронський.

Паріс, молодий дворянин, родич князя.

Монтеккі, Капулетті, глави двох ворожих родин.

Ромео, син Монтеккі.

Меркуціо, родич князя і друг Ромео.

Бенволіо, небіж Монтеккі і друг Ромео.

Тібальт, небіж сеньйори Капулетті.

Брат Лоренцо, чернець-францисканець.

Балтазар, слуга Ромео.

Аптекар.

Синьйора Монтеккі, дружина Монтеккі.

Синьйора Капулетті, дружина Капулетті.

Джульєтта, дочка Капулетті.

Мамка Джульєтти.

Хор.

Дія відбувається у Вероні, початок п'ятої дії — в Мантуї.

ПРОЛОГ

Шляхетні рівно, знатні дві сім’ї

В Вероні пишній, де проходить дія,

Ведуть запеклі і тяжкі бої, —

Аж враз кривава сталась там подія.

Коханців двоє, з роду ватажків,

Ворожі ті утроби народили;

І тільки смерть трагічна юнаків

Криваву ворожнечу припинила.

Життя коротке їх, сумну любов,

Їх смерть і мир запеклої родини,

Як змила ту ненависть чиста кров —

Ми вам покажемо за дві години.

Пробачте нам недоліки пера,

Всі хиби виправить старанна гра.

ДІЯ ПЕРША

Бенволіо: Ось він іде. Прошу вас, відійдіть.

Я розпитаю й все з’ясую вмить...

Що ж, доброго вам ранку!

Ромео: Рано ще?

Бенволіо: На вежі вибило всього лиш дев’ять.

Ромео: Як довго тягнуться години смутку!

Чи то не батько мій пішов звідсіль?

Бенволіо: Так, він. Але скажи мені, що саме

Розтягує години для Ромео?

Ромео: Те, що спроможне вкоротити їх.

Бенволіо: Кохання?

Ромео: Ні, його відсутність...

Бенволіо: На жаль, кохання чарівне на вигляд,

Насправді ж — деспотичне і жорстоке.

Ромео: На жаль, сліпе кохання манівцями

Веде примхливо і керує нами.

Де ми обідаємо?.. Що тут сталось?..

Хоча не говори: я чув усе.

Страшна ненависть, та любов страшніша.

З ненависті любов. О гнів кохання!

З нічого — все: і розквіт, і буяння.

О легкості тягар. Сенс пустоти.

Безформний хаос пречудових форм.

Свинцевий пух і полум’я холодне,

Цілюща слабість і блискучий дим...

Безсонний сон, єство, що не існує.

Не маю радості, а все ж люблю я...

Ти не смієшся?

Бенволіо: Ні, я швидше плачу.

Джульєтта. Малюнок Джона Хейтера, 1849 р.

Ромео: Сумні всі ті, хто так, як я кохав!

Мене гнітить моя тяжка печаль,

Твоя ж — удвоє збільшує мій жаль.

Ти співчуття до мене виявляєш.

І, мов ножем, мені ти серце краєш.

Любов — це дим, що в’ється від зітхання;

В очах коханців — це вогонь бажання!

Коли ж закохані в тривозі, в горі —

Сльозами можуть затопити й море!

А ще?.. Безумство мудре — це любов:

Воно отруює й зціляє кров!

<...>

Зала в будинку Капулетті.

Ромео (до свого слуги): Хто синьйорина та, що подає

Свою прекрасну руку кавалеру?

Слуга: Не знаю я, сеньйоре.

Ромео: Померкли смолоскипи перед нею!

І світить вродою вона своєю

На щоках ночі — діамант ясний

У вусі мавра; скарб цей дорогий

І для землі, і для життя сія.

Вона — омріяна любов моя!

Її оточують прекрасні дами,

Вона ж між них — голубка між галками!

Коли танок закінчать вже, саму

За ніжну ручку я її візьму,

І щастя неземне тоді відчую...

Тібальт: По голосу це мусить бути Монтеккі. —

Мою рапіру, хлопче! — Як цей раб

Наважився прийти в блазенській масці,

Щоб глузувати з нашого бенкету?

Ні, честю роду я клянусь, за сміх

Убить його, вважаю я, — не гріх!

<...>

Ромео (до Джульєтти): Коли торкнувсь рукою не достойно

І осквернив я цей олтар святий,

Уста — два пілігрими — хай пристойно

Цілунком ніжним змиють гріх тяжкий.

Джульєтта: О пілігриме, в тім гріха немає —

З молитвою торкатись рук святих;

Такий привіт нам звичай дозволяє.

Стискання рук — то поцілунок їх.

Ромео: Але, крім рук, ще дано й губи їм...

Джульєтта: Так, — для молитви, любий пілігрим...

Ромео: О, то дозволь мені, свята, й устами

Молитися побожно, як руками!

(Цілує її)

Твої уста очистили мій гріх...

Джульєтта: Взяли твій гріх мої уста з твоїх.

Ромео: Мій гріх? В твоїх словах я докір чую!

Верни ж мій гріх...

Джульєтта: Мов з книги, ти цілуєш...

Хор: Стара любов лежить на ложі смерті —

Натомість юний пломінь запалав;

Готовий був він через неї вмерти, —

І над усе Джульєтту покохав.

Ромео любить, ця любов взаємна, —

Напевне, те кохання чарівне!

Він ворога блага, вона ж таємно

Принаду з згубного гачка краде.

Як ворог давній, він ввійти не сміє

З вітанням ніжним до коханки в дім.

Не має також жодної надії

Й вона на те, щоб бачитися з ним.

Та час зведе їх, сили дасть кохання,

Й солодкі втіхи зменшать їх страждання.

ДІЯ ДРУГА

Сад Капулетті.

Ромео: Та тихо! В тім вікні сяйнуло світло!

Там схід, сама ж Джульєтта — ясне сонце!

Зійди ж, прекрасне сонечко, і сяйвом

Блиск заздрісного місяця убий!

Він і без того зблід, він занедужав

Від прикрості, що ти — його служниця,

А все ж затьмарила його красою.

Тож не служи ревнивцеві блідому!

Весталчин одяг, бляклий, зеленавий

Лише безумці носять. Скинь його!

Он владарка моя, моє кохання!

Дізналася б вона, як я люблю!

Вона заговорила? Ні, мовчить...

Ну що ж. Нехай. Адже говорять очі.

Я відповім... Який-бо я зухвалець.

Ні, не до мене очі ці говорять...

Джульєтта: Ромео! О, навіщо ти Ромео?

Зміни своє ім’я, зречися батька;

Як ні, то присягни мені в коханні,

І більше я не буду Капулетті...

Лише твоє ім’я — мій ворог лютий;

А ти — це ти, а зовсім не Монтеккі...

О, вибери собі нове ім’я!

Та що ім’я? Назви хоч як троянду,

Не зміниться в ній аромат солодкий!

Хоч як назви Ромео — він Ромео.

Найвища досконалість все ж при ньому.

Хоч би він був і зовсім безіменний...

О, скинь же, скинь своє ім’я, Ромео!

Воно ж не є тобою, і взамін

Візьми мене усю!..

Ромео: Ловлю на слові!

Назви мене коханим — і умить

Я вдруге охрещусь і більш ніколи

Не буду зватися Ромео.

Джульєтта: Як ти зайшов сюди, скажи, й навіщо?

Як міг ти перелізти через мур?

Ромео: Кохання принесло мене на крилах,

І не змогли цьому завадить мури;

Кохання може все і все здолає...

Джульєтта: Моє лице ховає маска ночі,

Але на нім пала дівочий стид,

Що ти в цю ніч мої слова підслухав.

Хотіла б я пристойність зберегти,

Від слів своїх відмовитись хотіла б,

Хотіла б я... та годі прикидатись!

Мене ти любиш? Знаю, скажеш: «Так...»

Тобі я вірю, з мене досить слова.

О, не клянись! Зламати можеш клятву:

Недурно ж кажуть, що з любовних клятв

Сміється сам Юпітер. О Ромео!

Скажи, якщо ти любиш, щиру правду.

Коли ж вважаєш ти, що переміг

Мене занадто швидко — я нахмурюсь

Й скажу уперто: «Ні!», щоб ти благав.

Інакше — ні, нізащо в світі! Ні!

Так, мій Монтеккі, так, я нерозважна

І, може, легковажною здаюсь.

Повір мені — і я вірніша буду,

Ніж ті, що хитро удають байдужість.

І я могла б байдужою здаватись,

Якби зненацька не підслухав ти

Любов мою й слова мої сердечні...

Пробач мені, мій любий, і не думай,

Що мій порив палкий — це легковажність

Мою любов відкрила темна ніч.

Ромео: Клянусь цим місяцем благословенним,

Що сріблом облива верхи дерев...

Джульєтта: О, не клянися місяцем зрадливим,

Який так часто змінює свій вигляд,

Щоб не змінилася твоя любов.

Ромео: То чим я поклянусь?

Джульєтта: Не треба зовсім.

Або, як хочеш, поклянись собою —

Душі моєї чарівним кумиром, —

І я повірю...

Ромео: Без нагороди так мене й покинеш?

Джульєтта: Якої ж нагороди хочеш ти?

Ромео: Повинна ти в коханні присягти.

Джульєтта: Я присяглась раніш, ніж ти просив...

Три слова ще, Ромео, й на добраніч!

Якщо любов твоя до мене щира

І хочеш ти зі мною взяти шлюб,

То завтра сповісти мене про це, —

І я пришлю по відповідь когось, —

Де і коли ти хочеш повінчатись;

І я судьбу складу тобі до ніг

Й з володарем піду хоч на край світу!

Ромео: Люба!

Джульєтта: Милий, завтра вранці

Коли прислать до тебе посланця?

Ромео: Найкраще о дев’ятій.

Джульєтта: Не спізнюсь.

Мов двадцять літ, чекати тих годин!

Забула я, чого тебе вернула...

Ромео і Джульєтта. Художник Френк Діксі, 1884 р.

Ромео: Дозволь зостатись, доки ти згадаєш.

Джульєтта: Не буду згадувати, щоб ти зостався;

Та не забуду, як з тобою любо!

Світає... Хтіла б я, щоб ти пішов.

Але не далі, аніж птах отой,

Який літає на шовковій нитці.

Ромео: Хотів би птахом бути я твоїм!

Джульєтта: І я, мій любий, теж цього хотіла б,

Та ласками замучила б тебе...

Прощай, прощай! Тяжкий час розставання..

О, стільки в нім солодкого страждання,

Що все прощалися б, хоч і світає!

<...>

Келія брата Лоренцо.

Ромео: То слухай же: я присягнув Джульєтті, —

Люблю дочку сеньйора Капулетті.

Вона все серце в мене узяла

Й мені своє навіки віддала.

Ми вирішили, отче, що робити,

Та мусиш ти союз наш освятити,

Навік з’єднати шлюбом.

Брат Лоренцо: Ну, юний вітрогон, рушай в дорогу!

Подам тобі для того допомогу ,

Щоб через шлюб ваш та родинна злоба

У дружбу обернулася до гроба.

<...>

Брат Лоренцо: Бурхливі радощі страшні, мій сину,

Бо часто в них бурхливий і кінець.

Їх смерть у торжестві, вони ж бо гинуть,

Як порох і вогонь, у поцілунку...

Люби, та міру знай, і ти найдовше

Любитимеш. Хто надто поспішає —

Спізняється, як той, що зволікає.

Входить Джульєтта.

Джульєтта: Добривечір, духовний отче мій!

Брат Лоренцо: За вас обох подякує Ромео.

Ромео: Джульєтто люба! Коли в тебе в грудях

Від щастя серце б’ється так, як в мене,

І можеш краще виявити радість,

Знайди слова, яких мені бракує,

І всолоди повітря навкруги

Ласкавим подихом своїм, нехай

Мелодія чудова слів твоїх

Змалює те блаженство чарівне,

Яке ми відчуваєм в цю хвилину.

Брат Лоренцо: Ходімо! Святий обряд

Благословить вас. Я ж бо вас тепер

На самоті нізащо не покину,

Ах доки не зіллю вас в плоть єдину.

ДІЯ ТРЕТЯ

Міський майдан.

Тібальт: Ромео, я ненавиджу тебе,

Й для тебе слова іншого й вітання

Не можу я знайти, окрім «негідник».

Ромео: Проте, Тібальте, в мене є причина

Любить тебе; вона тобі прощає

Образливі слова. Я не негідник.

Прощай! Як бачу, ти мене не знаєш.

Тібальт: Хлопчисько! Не пробачити ніяк

Образ тяжких, що ти мені завдав!

Вернися ж і ставай мерщій до бою!

Меркуціо: Тібальте! Щуролове! Гей, виходь!

Тібальт: До ваших послуг! (б’ються)

Меркуціо: Поранено мене...

Чума, чума обом родинам вашим!

Кінець мені... А він так і утік?

Невже він викрутивсь і зовсім цілий?..

Ромео: Тібальт живий! Меркуціо — немає!..

Лети ж на небо, лагідна покірність!

Веди мене, вогненноокий гнів!

Візьми назад «негідника», Тібальте,

Якого ти в лице мені шпурнув!

Тібальт: Гидкий хлопчисько! Тут ти з ним братався,

То й далі будь із ним!

Ромео: Іще побачим! (Б’ються. Тібальт падає)

Бенволіо: Тікай мерщій, Ромео!

Збігається народ! Тібальта вбито!

Тікай: тебе на смерть засудить князь,

Якщо захоплять! Утікай скоріше!

Ромео: Я тільки блазень у руках фортуни!..

<...>

Кімната в будинку Капулетті.

Мамка: Тібальт сконав, Ромео йти в вигнання...

Джульєтта: Тібальта кров пролив Ромео?! Боже!

Мамка: Так, так! Жахливий день! Пролив, пролив!

Джульєтта: О бідний муж мій! Хто ж твоє ім’я,

Крім мене, приголубить, коли я,

Твоя жона не більш як три години,

Вже так його пошматувати встигла?..

Живий мій муж, хоча його Тібальт

Убити хтів. Тібальта вбито, хоч

Хотів убить він мужа. Все гаразд!

Чого ж я плачу? Слово я почула...

«Ромео — на вигнання» — словом цим

Убито всіх відразу! Батька й матір,

Тібальта, і Ромео, і Джульєтту!

Всі, всі загинули відразу! Всі!

Мамка: Іди до спочивальні! Я знайду

Твого Ромео. Знаю, він в Лоренцо.

Ти чуєш? Приведу його. Чекай!

Вночі він буде тут, твій чоловік.

Джульєтта: Так, так! І перстень цей йому віддай.

Хай прийде він, — ми простимось навік!

<...>

Кімната Джульєтти.

Джульєтта: Ти вже ідеш?.. До ранку ще далеко:

Не жайворонок то, а соловей

Збентежив вухо боязке твоє..

Ромео: То жайворонок, оповісник ранку, —

Не соловейко. Глянь, моя кохана!

Дивися — он заграла вже зоря...

Джульєтта: Те світло ще не денне... Вір, я знаю:

То метеор, — його послало сонце,

Щоб смолоскипником служив тобі

І осявав до Мантуї дорогу.

Тому побудь іще, не треба йти.

Ромео: Нехай мене захоплять, хай уб’ють!

Я буду радий, як цього ти хочеш.

Мені зостатись легше, ніж піти.

Джульєтта: Ні, ні, вже ранок! Ранок! Поспішай!

Іди! Мерщій тікай! Ти чуєш? Справді,

То жайворонок так співа невлад;

Яка огидна і фальшива пісня!..

О, йди, іди мерщій! Уже світає.

Ромео: А лихо нас пітьмою огортає.

Прощай, прощай! Один лиш поцілунок —

І я спущусь.

Джульєтта: Ти думаєш, ми зійдемося знову?

Ромео: Так, певен я; а злигодні оці

Нам будуть потім спогадом солодким.

Джульєтта: О господи! Передчуття зловісне

В моїй душі віщує щось недобре...

<...>

Синьйора Капулетті: ... Ранком у четвер

Прекрасний, гідний дворянин шляхетний,

Граф молодий Паріс тебе до церкви

Петра святого поведе, і ти

Увійдеш, як щаслива наречена.

Джульєтта: Невже немає співчуття у неба,

Щоб глянути в журбу мою до дна?..

О мамо люба, не женіть мене!

Лиш місяць, тиждень почекайте з шлюбом.

Як ні — мені готуйте шлюбне ложе

У тому ж склепі, де лежить Тібальт.

Синьйора Капулетті: Мовчи. Тобі я не скажу ні слова.

Роби, що хоч, мені ти не дочка!

(Виходить)

Джульєтта: О боже мій! О няню! Що робити?..

Таж муж мій — на землі, а клятва — в небі.

Чого мовчиш? Невже немає, няню,

Ні слова втіхи й радості для мене?

Мамка: Звичайно, є. Ромео твій — вигнанець;

Б’юсь об заклад, що не посміє він

З’явитись тут, щоб вимагати дружину;

Якщо вже вийшло так, гадаю, краще

Виходь за графа — він жених чудовий.

Ромео перед ним — лише ганчірка.

Цей шлюб вам більше щастя принесе,

Багато кращий він. А хоч і ні —

Той муж помер чи все одно, що вмер:

Хоч і живий, для тебе мертвий він!

Джульєтта: Пекельна згубниця! Старий диявол!

Чи є страшніший гріх? Навчать мене,

Щоб зрадила я мужа і присягу!

Іди собі, пораднице огидна.

Віднині ти чужа моїй душі.

Піду ще до ченця по допомогу;

Коли ж рятунку жодного нема,

Я заподію смерть собі сама!

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Келія брата Лоренцо.

Брат Лоренцо: Ох, знаю я твою біду, Джульєтто!

Що діяти — я ради й сам не дам...

Я чув, що мусиш ти в четвер вінчатись

І шлюб отой відкласти неможливо.

Джульєтта: О, краще, ніж виходить за Паріса,

Звели мені стрибнути з тої вежі,

Або пошли мене в вертеп злочинців,

Або штовхни мене в кубло гадюче...

Все, все, про що я й слухати не можу,

Щоб не тремтіти з жаху, — все зроблю

Без страху й без вагання, щоб зостатись

Незрадною дружиною Ромео!

Брат Лоренцо: То слухай же, іди тепер додому,

Весела будь і згоду дай на шлюб.

Візьми оцей фіал. Як ляжеш в постіль,

Усю до краплі випий рідину.

І вмить тобі по жилах піде холод,

І летаргічний сон тебе скує.

І ось в такій подобі смерті ти

Пролежиш рівно сорок дві години

Й прокинешся, як від солодких снів.

Коли ж уранці прийде наречений.

Щоб розбудить тебе, — ти будеш мертва.

Тоді тебе, як звичай наш велить,

Перенесуть у старовинний склеп.

Я сповіщу про все листом Ромео;

Він з’явиться сюди — і разом з ним

Ми будемо ждати пробудження твого.

Джульєтта: Любове, сили дай! У ній — рятунок.

Прощай, мій отче!

ДІЯ П’ЯТА

Мантуя. Вулиця.

Ромео: Звістка з Верони! — Що там, Балтазаре?

Ну, як Джульєтта? Вдруге я питаю.

Як добре їй, лихого буть не може.

Балтазар: О, добре їй — лихого бути не може.

Спить плоть її в гробниці Капулетті.

Душа ж її у янголів на небі.

Я бачив сам, як в склеп її несли.

І поскакав, щоб сповістити вас.

Ромео: Іди мерщій! Найми ж скоріше коней.

Я зараз теж прийду. Не забарюсь.

З тобою ляжу нині я вночі,

Моя Джульєтто! Засіб лиш знайти...

Входить аптекар.

Аптекар: Чого вам треба?

Ромео: А йди сюди. Ти бідний, бачу я.

Бери! Ось маєш, сорок тут дукатів.

За них отрути дай мені такої,

Щоб враз вона всі жили отруїла!

І той, хто жить стомився, мертвий впав...

Аптекар: Цей порошок змішайте з рідиною

І випийте; хай буде сил у вас.

На двадцятьох, — сконаєте за мить.

<...>

Кладовище. Склеп родини Капулетті.

Ромео: Моя любове! О моя дружино!

Смерть випила твого дихання мед,

Та не змогла твоєї вроди взяти.

Ти не подолана. Рум’янець твій

Ще на устах, на щоках пломеніє,

Ще смерті стяг блідий не тріпотить!

Чому і зараз ти така прекрасна?

Боюсь за тебе й залишусь тому

З тобою тут. Ніколи я не вийду

З цього похмурого палацу ночі.

Милуйтесь, очі, — це в останній раз!

Ви, руки, пригорніть її востаннє!

А ви, уста мої, дихання брамо,

Скріпіть навік священним поцілунком

Мій договір з корисливою смертю!

Лихий стерничий, одчайдуху лютий,

Розбий об скелі мій нещасний човен!

За тебе п’ю, моя любов! (П’є) О чесний

Аптекарю! Швидка твоя отрута...

Отак я з поцілунком умираю!..

Джульєтта прокидається

Джульєтта: О мій отче!

Пораднику! А де мій чоловік?

Я знаю добре, де я маю бути;

І ось я тут. А де ж Ромео мій?..

Що любий мій в руці стискає? Склянку,

Спорожнену, я бачу, до останку.

І смерть страшна отрута завдала...

Який скупий! Все випив! Не лишив

І краплі благодатної для мене,

Що помогла б мені піти за ним!

Я цілуватиму твої вуста...

Ще, може, трішки є на них трутизни!

(Цілує його)

Твої вуста ще теплі!.. Хтось іде!..

Тут рятівний кинджал!

(Вихоплює кинджал Ромео з піхов)

Ось твої піхви!

(Заколює себе)

Зостанься в них і дай мені умерти!..

Князь: Монтеккі! Капулетті! Подивіться,

Який вас бич карає за ненависть:

Ваш цвіт любов’ю вбили небеса!..

Похмурий мир приніс світанок вам.

Ходім звідсіль. Все треба з’ясувати.

Ще доведеться вирішити нам,

Кого помилувать, кого скарати...

Сумніших оповідей не знайдете,

Ніж про любов Ромео і Джульєтти.

Переклад Ірини Стешенко

Весталка — жриця Вести, богині родинного вогнища.

Кумир — той, кому поклоняються як божеству.

Мавр — араб.

Пілігрим — паломник, мандрівник до святих місць.

Фіал — посудина з довгим вузьким горлечком.

Юпітер — верховний бог у древніх римлян.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

1. Якщо ви бачили театральну виставу за трагедією «Ромео і Джульєтта» чи прочитали п'єсу самостійно, висловіть враження від її героїв і сюжету.

2. Майстерність драматурга виявляється у яскравих діалогах дійових осіб. Прокоментуйте діалог Бенволіо і Ромео на початку п'єси. Як розкривається у ньому Ромео? У чому ви поділяєте його думки про кохання?

3. Кожен із нас обирає серед усіх когось особливого. Якою бачить Ромео Джульєтту на балу в Капулетті? Оцініть метафори, що ними він описує красуню під маскою?

4. Прочитайте сцену знайомства-освідчення закоханих. У чому її чарівність?

5. Хор в античній драмі коментував дії персонажів, передбачав їхні долі, був «голосом автора». Звернувшись до тексту, поясніть значення хору в п'єсі Вільяма Шекспіра.

6. Поясніть роль другорядних персонажів — Тібальта, Меркуціо, Бенволіо — у розвитку сюжету п'єси.

7. Яке нове випробування на шляху до щастя Джульєтта проходить самостійно? Як її це характеризує?

8. Назвіть ідеали доби Відродження у п'єсі Вільяма Шекспіра.

9. Ромео і Джульєтту називають вічними образами. Наведіть аргументи щодо цього твердження.

https://tinyurl.com/bukrek-edu-ZAR-8-Will-1

4. Квіз за дійовими особами «Ромео і Джульєтти»

5. Віднови порядок подій у п'єсі

6. Філворд. Знайди усі заховані слова

ЖИВІ СТОРІНКИ

10. Прочитайте в особах сцену розлуки Ромео і Джульєтти. Який художній образ посилює біль цієї розлуки?

11. Об'єднайтесь у пари. Опрацюйте і відтворіть дію другу («Сад Капулетті»). Проведіть репетицію та продемонструйте свою гру перед однокласниками й однокласницями. Обговоріть переваги та недоліки кожної «акторської» пари. Визначте переможців.

ПРАЦЮЄМО В КОМАНДІ

12. Об'єднайтесь у групи й обговоріть фінал трагедії. Які вчинки героїв ви вважаєте нерозважливими?

ДИСКУСІЯ

13. Чи могло здійснитися щастя Ромео і Джульєтти, якби все сталося так, як передбачав брат Лоренцо?

ТВІР У МИСТЕЦЬКОМУ ПРОСТОРІ

• В архітектурі «балконом Джульєтти» стали називати балюстраду, з'єднану з фасадом будівлі.

• Історія кохання Ромео і Джульєтти стала воістину мандрівною. Її безліч разів адаптували у творах світової літератури («Сільські Ромео і Джульєтта» Готфріда Келлера, «Джульєтта» Енн Фортьє, «Майстер Верони» Девіда Блікста, «Нянька Джульєтти» Лоїс Лівін та ін.).

• За мотивами твору написано 24 опери (зокрема, це зробили Гуно, Зутермейстер, Белліні, Дюсапен та ін.), низку симфонічних п'єс (Стенхаммар, Деліус, Пірсон, Берліоз та ін.), джазові композиції Пеггі Лі та Дюка Еллінгтона.

• Перша екранізація відбулася ще у 1900 р. (Франція, реж. Моріс Клеман). Нині число кіноадаптацій перевершило 150. Найпомітніші з них:

→ 1936 — «Ромео і Джульєтта» (США; реж. Джон К'юкор, у головних ролях — Леслі Говард і Норма Ширер);→ 1968 — «Ромео і Джульєтта» (Великобританія, Італія; реж. Франко Дзефіреллі, у головних ролях — Леонард Вайтінг і Олівія Гасі);

→ 1996 — «Ромео + Джульєтта» (США, Мексика; реж. Баз Лурманн, у головних ролях — Леонардо Ді Капріо і Клер Дейнс);

→ 2013 — «Ромео і Джульєтта» (Великобританія, Італія, Швейцарія; реж. Карло Карлеї, у головних ролях — Дуглас Бут і Гейлі Стайнфельд).

• Найвідомішими обробками п'єси для музичного театру є «Вестсайдська історія» Леонарда Бернстайна (1957), однойменний рокмюзикл Терренса Манна (1999) та «Ромео і Джульєтта: кохання» Жерара Пресгурвіка (2001).

• Герої Шекспіра оживають у піснях рокгуртів «Dire Straits», «The Supremes», «Океан Ельзи», Брюса Спрінгстіна, Тома Вейтса, Тейлор Свіфт, Лу Ріда та багатьох інших популярних виконавців.

• Ілюстрації до твору та полотна за його мотивами створили британці Джозеф Райт і Генрі Банбері, шотландець Джозеф Патон, італієць Франческо Аєц, іспанець Сальвадор Далі, українець Владислав Єрко та інші.

• У квітні і травні 2010 р. Королівська шекспірівська компанія та Mudlark Production Company представили версію п'єси під назвою «Such Tweet Sorrow» як імпровізовану серію твітів у реальному часі в соціальній мережі X.

Постери екранізацій: «Ромео і Джульєтта: поза межами слів» (2019), «Ромео і Джульєтта» (2014), «Ромео і Джульєтта» (2013).

ПІЗНАЄМО СЕБЕ

Об'єднайтеся в групи й оберіть одну із запропонованих ситуацій. Знайдіть рішення, зваживши всі за і проти кожного варіанта. Презентуйте рішення перед класом, обґрунтовуючи свій вибір. Порівняйте своє рішення з рішеннями інших груп.

Джульєтта

Батько хоче видати тебе заміж не питаючи твоєї волі. Ти кохаєш іншого. Які дії обереш: підкоритися батькові, втекти з коханим, звернутися по допомогу до брата Лоренцо або знайти інший вихід. Поясни своє рішення.

Князь Ескал

У місті постійні сутички між Монтеккі та Капулетті. Ти хочеш припинити це кровопролиття. Яких заходів ти вживеш? Які наслідки можуть мати твої дії?

Меркуціо

Твій друг Ромео закохався. Ти бачиш, що його кохання може призвести до серйозних наслідків. Які твої дії: спробуєш відвернути його від цього почуття, підтримаєш його або займеш нейтральну позицію? Обгрунтуй свій вибір.

Брат Лоренцо

Ти знаєш про таємний шлюб Ромео і Джульєтти. Ти розумієш, що їхнє кохання може призвести до трагедії. Як ти спробуєш запобігти цьому? Які ризики береш на себе?

СТАЄМО КОМПЕТЕНТНИМИ ЧИТАЧАМИ Й ЧИТАЧКАМИ

ДРАМАТИЧНИЙ ТВІР. ТРАГЕДІЯ

Драмою (від грец. drama — «дія») у широкому значенні називають літературний твір для постановки на сцені. Основу драми становить дія. У цьому драма близька до епосу: в обох випадках є об’єктивне зображення життя — через події, вчинки, конфлікти героїв. Але якщо в епосі розповідається про події, які відбулися, то в драмі вони розгортаються на очах глядача. Це має особливий вплив на наші емоції.

Драматичні твори мають особливу будову: текст ділиться на акти (дії), а всередині актів (дій) — на яви (або сцени). Характери героїв у драмі розкриваються в діалогах і монологах.

Створенню драматизму (напруженості дії) у п’єсі сприяє драматургічний конфлікт — боротьба протилежних сил. Так, драматизм трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта» виявляється в протистоянні закоханих своїм родинам. Конфлікт загострює наш інтерес до п’єси, тримає у напрузі від її початку і до кінця.

Драматичні твори поділяються на такі основні жанри: комедія, драма, трагедія.

У трагедії письменник показує героїв у напруженій боротьбі з непереборними перешкодами, прирікає їх на загибель. У цій боротьбі виявляється сила характеру героїв і їхні високі стремління.

Драма (у вузькому значенні, як жанр) зображає складну боротьбу героїв: перешкоди, що постають перед ними, часто долаються ціною величезних зусиль, проте не закінчуються смертю.

Комедія висміює людські недоліки і суспільні вади.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

1. Що таке трагедія? Чим вона відрізняється від власне драми?

2. На прикладі трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта» поясніть, як розвивається драматичний конфлікт.

3. Узявши за взірець твір Вільяма Шекспіра «Ромео та Джульєтта», визначте особливості жанру трагедії:

твір: епічний, ліричний, драматичний;
сюжет ґрунтується на гострому конфлікті, який неможливо вирішити; в основі сюжету — гострий конфлікт, який вирішується;
зображено загибель персонажів твору, котрі потрапили у безвихідь; персонажам ніщо не загрожує.

4. Порівняйте визначення з поданим у літературознавчому словничку підручника.

СТВОРЮЄМО УНІКАЛЬНИЙ КОНТЕНТ

1. Пригадайте вивчені твори. Створіть рекламу сонетів або п'єси Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта» для усіх, хто хоче прочитати, для батьків або друзів на вибір. Використовуйте для роботи шаблон. Вартість виконаної роботи — 1 соверен.

2. Відскануйте QR-код і завантажте на комп'ютер шаблон портфоліо Ромео і Джульєтти. Оберіть персонажа, кому хочете присвятити презентацію. Уважно прочитайте завдання на слайдах і зберіть цікаве портфоліо літературного героя. Вартість виконаної роботи — 1 соверен.

https://tinyurl.com/bukrek-edu-ZAR-8-Portfolio-1

Формула реклами

1. Ця книга про те, як...
2. Її варто читати, тому що...
3. Коли я прочитав/ла п'єсу, я зрозумів/ла..., відчув/ла..., зробив/ла...
4. Найкрутіша цитата або корисна порада
5. А ще ви дізнаєтеся...

ОЦІНЮЄМО СЕБЕ

Дайте усні (письмові) відповіді на питання. Кожна правильна відповідь — 2 гайворони.

1. Чому творчість Вільяма Шекспіра називають підсумком епохи Відродження?
2. Чому італійський та англійський сонети легко розпізнати, навіть не читаючи самих поезій?
3. Чому Шекспірову Смагляву Леді можна вважати антиподом Петраркової Лаури?
4. Чому прізвище Вільям Шекспіра (shakes a spear — «той, що трясе списом») жартома заміняли на Shakes(the)scene — «той, що трясе сцену»?
5. Чому драматург стверджував, що родини Монтеккі й Капулетті «небо покара ло коханням»?
6. Чому образи Ромео та Джульєтти є вічними?

https://tinyurl.com/bukrek-edu-ZAR-8-Sonce-1

1. Правильно чи неправильно. Дай відповіді на запитання до розділу «Що водить сонце і світила».

Літературне колесо прогресу допоможе вам оцінити успіхи у навчанні як суму різних літературних навичок і компетенцій. Колесо розділене на кілька сегментів, кожен із яких відповідає конкретній навичці або аспекту вивчення літератури та оцінюється від 1 до 3 балів. Рухаючись зліва направо, заповніть кожен сегмент колеса: що ближче до правого боку ваша остаточна позначка, то вищий рівень ваших знань і вмінь. Робіть позначки лише в тих випадках, коли відчуваєте впевненість у своїх знаннях або навичках. Для спрощення процесу скористайтеся підказкою.

1 сегмент. Розуміння сюжету

Я переказую сюжет твору, розумію логіку розвитку подій, причини та наслідки дій персонажів; визначаю ключові теми та ідеї твору, аналізую їхній розвиток.

2 сегмент. Аналіз літературних прийомів

Я розумію, як автор використовує художні засоби (метафори, алегорії, іронію тощо) для створення художнього образу; знаходжу у тексті символи і можу їх інтерпретувати.

3 сегмент. Аналіз образів

Я можу аналізувати образи персонажів, розкривати їхні риси характеру, мотиви вчинків і взаємодії з іншими персонажами.

4 сегмент. Інтерпретація тексту

Я вмію креативно інтерпретувати літературні тексти, створювати власні твори на основі прочитаного; упевнено виступаю перед аудиторією, здатен /здатна презентувати свої ідеї та думки, обстоювати їх у дискусіях.

КНИЖКА В ОДИН КЛІК