Узагальнення до курсу. Основні ідеї, здобутки, виклики «довгого» XIX ст.

• Колективне обговорення. Проведіть дискусію за темою «"Довге" XIX ст.: основні ідеї, здобутки, виклики».

Поняття «довгого» XIX ст. запровадив британський історик Ерік Гобсбаум. Воно починається із Французької революції (1789 р.) і закінчується початком Першої світової війни (1914 р.). Це саме той період, який ви вивчали.

За цей час у світі відбулися значні зрушення, які можна охарактеризувати терміном «модернізація». Так, у результаті індустріальної революції в Європі, США та Японії відбувся перехід від аграрного до індустріального суспільства. Головним багатством стали заводи й фабрики, копальні та залізниці. У результаті урбанізації значно збільшилася частина населення в містах. Змінилася й соціальна структура суспільства. Крім промисловців і найманих працівників, активно формувався середній клас. Остаточно утвердилася ринкова економіка.

Соціальні та економічні зрушення супроводжувалися утвердженням нових цінностей — свободи та рівності. Почалося становлення сучасної демократії. Лібералізм став панівною течією суспільної думки. Натомість соціальні проблеми, що були породжені стрімкими змінами, поширювали ліві погляди, популярними стали соціалістичні та соціал-демократичні партії.

Перетворення наукової картини світу, швидкі зміни художніх стилів у літературі та мистецтві зробили культурне життя особливо яскравим і насиченим. Загалом змінилося місце культури в суспільному житті. Культура стала масовою та почала обслуговувати культурні запити освіченої частини суспільства, яка щороку збільшувалася. Як наслідок, поширилися творчі професії. У свою чергу, представники культури почали впливати на громадську думку, висловлюючись через засоби масової інформації, що бурхливо розвивалися.

ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

Індустріальна революція забезпечила країнам Заходу економічну й насамперед військову перевагу над іншими цивілізаціями та народами. Це зумовило небачену експансію західноєвропейської цивілізації, колонізацію світу та його колоніальний поділ. Наприкінці XIX ст. фактично завершилося становлення єдиної світової цивілізації, у центрі якої був Захід, а інші регіони світу перебували на різних ступенях залежності — економічної або політичної.

Проте Новий час приніс і нові проблеми, які повною мірою заявили про себе у XX ст.

Одним із перших постало робітниче питання, яке на тривалий час стало основою внутрішньополітичного життя країн Заходу й не тільки. Життєвий рівень робітництва був низьким, соціальне становище залишалося нестійким, що створювало в нього відчуття нерівноправності в трудових відносинах із роботодавцями. Упродовж другої половини XIX ст. сформувалися дві точки зору на розв’язання цієї проблеми. Революційні соціалісти (марксисти) вважали, що причина ховається в приватній власності. Вони прагнули її знищення та перебудови суспільних відносин на основі суспільної власності. Натомість ліберальні соціалісти (реформісти) виступали за проведення соціальних реформ і встановлення справедливих умов праці. Такі перетворення не передбачали докорінної зміни політичного ладу, але зміцнювали роль держави в економічному та суспільному житті. Зрештою ці два шляхи вилилися в експеримент із побудовою комунізму на теренах колишньої Російської імперії, країн Східної Європи та Азії, а на Заході — у становлення моделі держави «загального благоденства».

Палац Ліндерхоф у Баварії (Німеччина), збудований у стилі рококо. Архітектори Георг Дольман і Юліус Гофман. 1869-1886 рр.

Гостро стояло й національне питання, що призвело до активізації масштабних національних рухів і появи на руїнах імперій національних держав. Однак їхні кордони не завжди збігалися з межами розселення народів, що викликало проблему національних меншин. До того ж ідеї націоналізму вступали в протиборство з провідною ідеєю лібералізму — свободою.

У XIX ст. відбувся новий поворот і в міжнародних відносинах. Французька революція та наполеонівські війни знищили систему рівноваги, що була встановлена Вестфальською системою міжнародних відносин. За Віденської системи міжнародних відносин визначальним ставав чинник сили. Щоб протистояти одна одній, країни розпочали гонку озброєнь і шукали союзників. Зрештою це зумовило появу постійних військово-політичних об’єднань — Троїстого союзу й Антанти. Суперечності між ними, а особливо між Німеччиною і Великою Британією, призвели до Першої світової війни.

Керамічний готель у Парижі (Франція), збудований у стилі модерн. Архітектор Жюль Лавіротт. 1904 р.

Індустріальна революція сприяла рішучим змінам у військовій справі. Тепер велич держав почала залежати не від могутності армії, а перш за все від потужності економіки. Уже перші воєнні конфлікти із застосуванням нових видів зброї показали, що війна стала більш руйнівною та з великою кількістю жертв і поставила під загрозу виживання цілі держави й народи.

Колоніальна експансія Заходу мала воєнну, політичну та економічну форми. Проте нав’язування чужих цінностей породжувало опір. Спроба країн Азії, Африки запозичувати в європейців окремі елементи (переважно зміни у військовій та адміністративній сфері) для модернізації свого суспільства не мала успіху. Єдиною азіатською країною, яка змогла творчо переробити європейський та американський досвід, була Японія. Завдяки реформам вона приєдналася до групи великих держав і сама долучилася до колоніальної експансії.

Паризька національна опера, виконана у стилі еклектизм. Архітектор Шарль Гарньє. 70-ті рр. XIX ст.

Могутні народні виступи, які захищали традиційні цінності (повстання сипаїв, тайпінів, махдистів, іхетуанів тощо), досить легко придушувалися завдяки європейській перевазі у військовій сфері. Зрештою наприкінці XIX — на початку XX ст. у країнах Азії та Африки виникли національні рухи, які намагалися поєднати ідеї модернізації з національними цінностями. Відбулося пробудження Азії.

Таким чином, «довге» XIX ст. стало часом докорінних змін в історії, часом утвердження цінностей, без яких неможливо уявити сучасний світ, — свободи, демократії, ринкової економіки. Натомість XX ст. отримало у спадок не тільки нові можливості, які відкрила наука, багатства й добробут, створені промисловістю, але й нові гострі проблеми: робітниче питання, піднесення націоналізму й національно-визвольних рухів, зростання мілітаризму та міжнародної напруженості.

Зміст