Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Гісем (2026)

§ 24. Італія

Активізуйте свої знання

rnk.com.ua/112907

ПРИГАДАЙТЕ

1. Коли і як відбулося об'єднання Італії?
2. Хто такий Дж. Гарібальді? Яку роль він відіграв в об'єднанні Італії?

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про особливості розвитку Італії після об'єднання;
що відбувалося в «еру Джолітті»;
якими були пріоритети зовнішньої політики Італії.

1. Італія після об’єднання

• Працюємо разом. Метод «Мозковий штурм». Укажіть ознаки політичного розвитку Італії після об’єднання.

У 1871 р. місто Рим увійшло до складу Італії. Так завершилося об’єднання країни. Однак вона заплатила за це високу ціну: дві війни проти Австрії, утримання значної армії та флоту, визнання фінансових зобов’язань колишніх італійських держав. Крім того, країна не мала значної промислової бази, розвиток сільського господарства залишався на низькому рівні, більша частина населення жила бідно й була неписьменною.

Нова об’єднана країна за формою правління була конституційною монархією. Усі громадяни мали рівні права. Законодавча влада належала королю та парламенту. Парламент складався із двох палат: верхньої — сенату (призначали довічно) і нижньої — палати депутатів (обирали). Право голосу мали чоловіки, які досягли 25-річного віку, уміли читати й писати, а також володіли певним статком. Цим вимогам із 27-мільйонного населення відповідали лише 600 тис. осіб (2 %). Виконавча влада повністю належала монарху, який до того ж командував військом, вирішував питання війни і миру, призначав прем’єр-міністра.

Зверніть увагу

Значний вплив на політичне життя Італії мала католицька церква. У 1871 р. король проголосив Папу Римського священною і недоторканною особою. На утримання папського двору держава виділяла кошти, але його територіальні володіння обмежувалися Ватиканським палацом і ще кількома будівлями. Папа міг підтримувати дипломатичні відносини з іншими країнами.

Після створення єдиної Італії розпочалося протистояння між двома політичними блоками — «правими» та «лівими». «Праві» партії мали консервативні погляди та представляли інтереси земельної аристократії, фінансистів. «Ліві» партії мали ліберальні погляди та підтримували переважно промисловців. Проте обидві партії прагнули перетворити Італію на велику державу.

Цікаві факти

В Італії, переважно на Півночі, сформувалася своєрідна верства населення — сільський пролетаріат, кількість якого досягала 4 млн осіб (із 9 млн сільського населення). Ці люди мали активну політичну позицію, дотримувалися соціалістичних поглядів, прагнули ліквідувати поміщицьке господарство.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. кількість політичних партій зросла. Виникла Партія італійських робітників (згодом — Італійська соціалістична партія). Італійська республіканська партія, крім республіканських ідеалів, обстоювала демократичні й соціалістичні права. Радикальна партія продовжувала революційні традиції Дж. Мадзіні та Дж. Гарібальді. Активно долучилася до політичної боротьби й католицька церква.

Вітторіано в Римі — монумент на честь першого короля об'єднаної Італії Віктора Еммануїла II. Сучасний вигляд.

2. Економічний розвиток

• Працюємо в парах. Метод «Удвох». Чи можна стверджувати, що стрімкий економічний розвиток Італії мав значні відмінності за регіонами?

Об’єднання країни створило умови для активного розвитку. Проте внутрішній ринок був вузьким, промисловість розвивалася повільно, та й лише на Півночі країни. Більша частина населення жила в злиднях, працюючи в поміщицьких господарствах за наймом. Не вистачало природних ресурсів. Протягом перших 20 років після об’єднання темпи розвитку країни були невисокими. Проте в цей час розпочалися економічні й соціальні зміни, які згодом сприяли піднесенню промисловості.

У сільському господарстві великі поміщицькі господарства залучалися до ринкових відносин. Виокремлювалися три основні галузі: зернове господарство, вирощування винограду, цитрусових та оливок і скотарство.

Наприкінці XIX ст. держава активно втручалася в економічні процеси. Постала мережа залізниць. Великі промисловці отримували грошову допомогу. Частина підприємств перебувала під управлінням військового міністерства. Завдяки державній підтримці на початку XX ст. виникли монополістичні об’єднання, які контролювали основну частину промисловості. Найбільші банки країни через акціонерні товариства тримали цілі виробництва.

Мітинг безробітних у Римі. Гравюра 1889 р.

• Чому саме Рим став місцем такого мітингу? Як економічний розвиток різних регіонів Італії впливав на рівень безробіття? Як проблема безробіття була пов’язана з процесами індустріалізації, міграції, аграрної кризи?

Виставка машин у Турині. 1898 р.

• Яку мету мали організатори виставки? Як могли поставитися до таких подій промисловці, робітники, прості громадяни? Уявіть, що ви журналіст і готуєте репортаж із цієї виставки. Про що ви напишете?

Промисловий розвиток Італії відбувався нерівномірно. Північ країни демонструвала економічний прогрес із досить високим рівнем життя. Південь значно відставав від неї, залишаючись аграрним регіоном із бідністю та пануванням визиску селянства.

Протягом 1900-1914 рр. випуск промислової продукції зріс на 90%. Італія з аграрної країни перетворилася на аграрно-індустріальну. Проте вона все одно не могла наздогнати провідні країни.

3. Трудова еміграція

• Працюємо в малих групах. Створіть структурно-логічну схему, що демонструє причини та наслідки трудової еміграції.

Становлення ринкових відносин та індустріалізація суттєво вплинули на італійське суспільство. Через економічні труднощі багато селян розорювалися й змушені були шукати кращого життя в містах. Промисловість швидко розвивалася й потребувала більше робочої сили, тож почав формуватися прошарок найманих працівників. Проте умови праці були важкими, а заробітки — низькими. До того ж робочих місць не вистачало для всіх охочих. Ситуацію ускладнював природний приріст населення, спричинений демографічним вибухом. Надлишок робочої сили став однією з головних причин масової трудової еміграції до США, Німеччини, Франції, Швейцарії, Бразилії та Аргентини. Загалом Італію залишили близько 7,7 млн осіб. Проте це не вирішило проблеми безробіття та бідності населення, особливо на Півдні та на острові Сицилія.

Словник

Трудова еміграція — від’їзд населення з районів економічного занепаду для пошуку роботи до інших територій або країн.

Еміграція стала для Італії справжнім викликом. Країна масово втрачала працездатне населення — тих, хто міг розвивати економіку. Проте мільйони італійців, які виїхали за кордон, надсилали гроші своїм родинам на батьківщину, що стало додатковим джерелом доходів для держави. Однак не всі мали можливість або бажання емігрувати. Злиденне становище доводило населення до відчаю: спалахували страйки робітників, селянські повстання. Влада відповідала жорсткими заходами. Символічним актом протесту проти несправедливості стало вбивство короля Умберто І в 1900 р. Його застрелив анархіст Гаетано Бреші — італійський емігрант, який повернувся зі США та був обурений становищем своїх співгромадян.

Словник

Анархізм — суспільно-політична течія, що заперечує необхідність державної та іншої політичної влади й пропагує необмежену свободу особистості.

4. Ліберальна «ера Джолітті»

• Працюємо разом. Поміркуйте, чи можливе економічне зростання без соціальної справедливості. Як це проявилося в Італії?

Буремні події в Італії змусили владу провести реформи. Ці важливі перетворення відбувалися в 1903-1915 рр. та увійшли в історію як Ліберальна ера, або «ера Джолітті», за прізвищем прем’єр-міністра Джованні Джолітті. Італійське суспільство вийшло на новий рівень розвитку.

Джованні Джолітті. Художник Фаусто Вагнетті. 1928 р.

• Розробіть сценарій та запишіть коротке відео для TikTok «1 хвилина з прем’єр-міністром». Від особи Дж. Джолітті розкажіть, як змінилося життя пересічного населення завдяки його реформам.

Дж. Джолітті сприяв розвитку торгівлі й підприємництва, розширенню внутрішнього ринку, здійснював заходи з посилення ролі держави в економічних процесах (націоналізував залізниці, надавав державну допомогу та вигідні позики), упорядкував фінанси й борги країни.

Для зняття соціальної напруженості Дж. Джолітті провів дві виборчі реформи, які сприяли розширенню виборчих прав: їх отримали 25 % населення. Було знято обмеження на створення робітничих організацій і профспілок, визнано право на страйки. Запроваджували громадські роботи й трудове законодавство, що обмежувало робочий день і забороняло нічну працю жінок і підлітків.

Однак політична стабільність та економічне зростання були занадто хиткими, що згодом підтвердила участь Італії в Першій світовій війні.

5. Зовнішня політика

• Працюємо в малих групах. Визначте та охарактеризуйте основні напрями зовнішньої політики Італії.

Прагнення Італії стати великою державою визначало курс країни на загарбання колоній. У 80-ті рр. XIX ст. основним напрямком експансії стала Північно-Східна Африка. Італійська армія захопила місто Массауа на узбережжі Червоного моря, що стало основою для здобуття першої колонії — Еритреї. Згодом Італія встановила протекторат над Сомалі, але отримала тільки частину країни (рештою заволоділи Велика Британія та Франція).

Цікаві факти

Особливістю італійської колоніальної експансії був її аграрний характер. До нових колоній переселялася значна частина селян, які освоювали нові землі. Так, лише в Лівію вирушили 200 тис. осіб. Загалом до колоній виїхало близько 900 тис. італійців.

Подальші колоніальні прагнення Італії були спрямовані до Ефіопії. Під час війни в 1896 р. поблизу міста Адуа 17-тисячна італійська армія була розгромлена 100-тисячною абіссинською (ефіопською). Цю поразку сприйняли як національну ганьбу: командувача військ засудили, прем’єр-міністр пішов у відставку. Від планів створення колоніальної імперії Італії довелося тимчасово відмовитися.

Італійські солдати дорогою до Массауа. 80-ті рр. XІX ст.

• Відтворіть історію цієї фотографії: де вона зроблена, хто на ній зображений, які події відбулися згодом.

У європейських справах зовнішньополітичний курс визначав укладений у 1888 р. союзницький договір із Німеччиною та Австро-Угорщиною, що був спрямований насамперед проти Франції. Суперечки із Францією виникли ще за часів Наполеона III: вона відібрала в Італії Савою та Ніццу, чинила перешкоди проникненню Італії в Африку, на Балкани та Близький Схід. Лише у війні 1911-1913 рр. Італії вдалося відібрати в Османської імперії Лівію та острови Додеканес в Егейському морі.

Водночас Італія та Австро-Угорщина мали напружені відносини через претензії Італії на регіони Тіроль, Трентіно, Далмація та місто Трієст. Італія також прагнула підкорити Албанію.

Політика Італії, спрямована на приєднання територій, населених італійцями, але підконтрольних іноземним державам, дістала назву іредентизм.

Словник

Іредентизм — рух за повернення земель, населених етнічною групою, до національної держави.

Навчальний фільм

Італія

rnk.com.ua/113736

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

зв’язок між прагненням Італії стати великою державою та зубожінням населення;
причини масової трудової еміграції італійського населення в другій половині XIX ст.;
зміст ліберальних реформ італійського уряду;
колоніальні завоювання Італії від кінця XIX ст.

Працюємо з хронологією

1871 р.	завершення об’єднання Італії.
1896 р.	поразка Італії в колоніальній війні в Абіссинії.
1903-1915 рр.	«ера Джолітті» в Італії.
1911-1913 рр.	війна Італії з Османською імперією; загарбання Італією Лівії та островів Додеканес.

Запитання і завдання

Пам’ятаємо і розуміємо

1. Навчальна гра «Асоціації». Правила гри. Учитель (учителька) наводить імена історичних діячів, терміни й поняття з теми. Учні та учениці мають сказати, із чим або ким вони в них асоціюються та чому.
2. Яку ціну заплатила Італія за об’єднання? Опишіть наслідки об’єднання Італії.
3. Як географічні відмінності між Північчю та Півднем Італії впливали на міграційні процеси? Укажіть причини трудової еміграції з Італії.
4. Як називають період реформ, що тривав в Італії в 1903-1915 рр.? Які саме реформи були проведені?
5. Поясніть взаємозв’язок між: 1) індустріалізацією, еміграцією та зростанням протестних настроїв; 2) соціальною нерівністю, політичною напруженістю та радикальними ідеями (анархізмом).
6. Що таке іредентизм? Які території хотіла приєднати Італія?

Застосовуємо і аналізуємо

7. Працюємо в малих групах. Створіть інтерактивну карту Італії кінця XIX — початку XX ст. Позначте на ній основні центри промисловості, осередки страйків, напрямки та регіони трудової еміграції; колоніальні володіння. Додайте короткі коментарі та фотографії. Порівняйте розміри та розташування італійських колоній (Еритрея, Сомалі, Лівія) з колоніями інших європейських держав. Зробіть висновок.
8. Працюємо в малих групах. Складіть у хронологічній послідовності перелік ключових подій історії Італії 1879-1914 рр. Які з них мали найбільший вплив на розвиток країни?
9. Складіть схему «Особливості розвитку Італії наприкінці XIX — на початку XX ст.». Висвітліть проблеми, дії уряду та наслідки (зверніть увагу на такі сфери: економіка, суспільство, внутрішня та зовнішня політика). Зробіть висновок.
10. Працюємо в малих групах. Метод «Кола Венна». Порівняйте (визначте спільні й відмінні ознаки): 1) економічний розвиток Німеччини та Італії наприкінці XIX ст.; 2) проблему трудової еміграції в Україні та Італії наприкінці XIX — на початку XX ст.
11. Працюємо в парах. Метод «Т-таблиця». Визначте позитивні та негативні наслідки трудової еміграції для розвитку Італії. Висловіть спільну думку, чи можна вважати трудову еміграцію трагедією країни та її народу. Поясніть чому.

Оцінюємо і створюємо

12. Працюємо разом. Метод «Мозковий штурм». Чому колоніальна експансія Італії мала незначні результати?
13. Уявіть себе італійським емігрантом кінця XIX ст. Напишіть лист додому, в якому опишіть причини свого від’їзду та умови життя за кордоном.
14. Порівняйте колоніальну політику Італії, Великої Британії та Франції. Питання для аналізу виберіть самостійно. Результат роботи подайте у вигляді таблиці.