Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Гісем (2026)

§ 23. Велика Британія. Індія — «перлина Британської корони»

Активізуйте свої знання

rnk.com.ua/112905

ПРИГАДАЙТЕ

1. Коли у Великій Британії розпочалася «Вікторіанська епоха»?
2. Із якою метою у Великій Британії були проведені парламентські реформи 1832, 1867 рр.?

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

чому наприкінці XIX — на початку XX ст. відбулася зміна економічних лідерів у світі;
про внутрішній розвиток Великої Британії;
у чому полягало ірландське питання для Великої Британії.

1. Втрата Великою Британією промислової першості

• Працюємо в малих групах. Визначте негативні тенденції розвитку економіки Великої Британії наприкінці XIX ст.

Наприкінці XIX ст. Велика Британія залишалася однією з наймогутніших і найбагатших країн. Як і в інших провідних державах, тут формувалися монополії. Проте водночас в економіці Великої Британії проявлялися деякі негативні тенденції. Зростання промислового виробництва було нижчим, ніж в інших країнах. Технічне обладнання на багатьох заводах застаріло, і за деякими показниками Велика Британія відставала від США та Німеччини. На початку XX ст. Німеччина випередила її за виплавкою сталі, США — за виробництвом чавуну, сталі та кам’яного вугілля. Завдяки кращій технології та вищій продуктивності праці американські й німецькі товари стали дешевшими за британські.

Схема

Щорічний приріст промислової продукції на початок XX ст.

rnk.com.ua/114616

Цікаві факти

Монополізація у Великій Британії передусім відбувалася в банківській системі. Найвідоміша «Велика п’ятірка» лондонських банків тримала у своїх руках увесь фінансовий світ. На 1913 р. їм належало 70 % банківських капіталів країни. На чолі цієї банківської структури стояв банк Англії. У кожному великому місті світу працював хоча б один його відділ. У 1904 р. 50 банків Великої Британії мали 2279 відділень у всьому світі.

ЧАСТКА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

• Проаналізуйте діаграми та зробіть висновки про економічний розвиток Великої Британії.

У сільському господарстві Великої Британії загалом переважало дрібне селянське або фермерське господарство. Велике земельне господарство зберігалося в Ірландії. Сільське господарство попри значні зрушення в розвитку не забезпечувало потреб Великої Британії, значні обсяги продовольства й сировини доводилося купувати в інших країн. Тримати економіку допомагали колоніальні володіння, які були гарантованим ринком збуту та джерелом дешевої сировини. Також Велика Британія була однією з перших країн, де в сільському господарстві почали використовувати добрива, машини, сівозміну. Навіть за не дуже сприятливих природних умов сільське господарство на Британських островах було ефективним. Однак через доступ ресурсів із колоній країна менше розвивала власне виробництво. Отже, одним із найважливіших завдань Великої Британії стало збереження та розширення імперії.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

Будівля Банку Англії в Лондоні. Сучасний вигляд.

Навчальний фільм

Велика Британія

rnk.com.ua/113735

2. Внутрішньополітичне життя Великої Британії

• Які реформи проводила Велика Британія? Яке значення вони мали для подальшого розвитку країни?

У другій половині XIX ст. Велика Британія досягла найбільшої могутності. Тоді престол посідала королева Вікторія. Дві головні партії держави — Консервативна й Ліберальна — проводили реформи виборчої системи та соціального законодавства, що регулювали робочий час і дитячу працю. Завдяки ще одній реформі лібералів у 1884 р. більшість робітників і селян дістали право голосу.

Королева Вікторія. 1882 р.

• За додатковими джерелами створіть віртуальну виставку з аудіогідом «Образ королеви Вікторії: реальність і легенди».

Наприкінці XIX ст. розгорнулася боротьба робітництва за соціальні й політичні права. На чолі боротьби були тред-юніони. За кількістю та організованістю профспілок Велика Британія на той час посідала перше місце у світі. Деякі діячі вважали, що профспілки мають вести не тільки економічну, а й політичну боротьбу. У 1900 р. утворився Комітет робітничого представництва для виборів до парламенту робітничих депутатів, який у 1906 р. перейменували на Лейбористську (Робітничу) партію.

Зверніть увагу

Тред-юніони об'єднували переважно кваліфіковане робітництво однієї професії. Наприкінці 80 — на початку 90-х рр. XIX ст. виникли нові тред-юніони, які сповідували ліві погляди. Вони формувалися за виробничими ознаками (робітники різних професій однієї галузі). Також вони відкрили доступ до своїх лав некваліфікованим робітникам. Під впливом нових тред-юніонів старі теж почали приймати некваліфікованих робітників. Як наслідок тред-юніони розросталися та об'єднувалися в загальнонаціональні організації. Після Першої світової війни різниця між старими й новими тред-юніонами зникла. Вони разом входили до Лейбористської партії.

Агітаційний плакат тред-юніонів. Кінець XIX ст.

• 1. Хто і для кого міг створити такий плакат? Якою була його основна ідея? 2. Чи актуальні зараз цінності, відображені на плакаті? 3. Чи можна назвати тред-юніони початком громадянського суспільства? Чому?

Лейбористська партія, що спиралася на профспілки, взяла участь у виборах 1906 р. та провела до парламенту 29 своїх депутатів. Двопартійна система похитнулася.

Лейбористи довго не мали своєї програми. Вони обмежувалися тим, що проводили до парламенту своїх депутатів і захищали права робітництва, об’єднуючись із лібералами. На 1913 р. кількість членів профспілок сягнула 4 млн осіб.

3. Ірландське питання

• Працюємо разом. Визначте зміст ірландського питання наприкінці XIX — на початку XX ст.

Наприкінці XIX ст. розпочався масовий рух ірландського населення за аграрну реформу та гомрул («самоуправління»). Його очолив депутат Чарльз Парнелл, обраний до британського парламенту в 1875 р.

У той самий час в Ірландії селяни розпочали боротьбу проти англійських лендлордів. Вони нищили їхні маєтки, урожай, худобу. Одним із нових засобів боротьби став бойкот.

Словник

Гомрул — одна з головних вимог ірландського національного руху кінця XIX ст.

Бойкот — форма політичної та економічної боротьби, що означає відмову від спілкування з окремою особою. Назва походить від прізвища британського управлінця Чарльза Бойкотта, до якого вперше було застосовано таку форму боротьби.

У 1886 р. уряд В. Гладстона вирішив внести до парламенту закон про гомрул, але його було відхилено. Це призвело до поразки лібералів на виборах. До влади майже на 20 років прийшли консерватори.

На початку XX ст. становище в Ірландії загострилося. Радикальна частина ірландського національно-визвольного руху утворила партію, яку назвали «Шинн Фейн» («Ми самі»). Вона виступила за самостійну Ірландську державу під гаслом «Ірландія для ірландців».

Вирішення ірландського питання. Карикатура XІX ст.

• Поясніть задум автора карикатури у висвітленні шляхів вирішення ірландського питання.

У 1914 р. палата громад утретє схвалила законопроєкт про гомрул, і він став законом. Проте його чинність не поширювалася на шість північних графств, де жили переважно протестанти. Згодом це рішення спричинило конфлікт у Північній Ірландії.

4. Реформізм

• Які закони було ухвалено в межах реформ Д. Ллойда Джорджа? Поміркуйте, як вони вплинули на становище робітництва.

Ліберали розуміли необхідність проведення соціальних реформ, які б полегшили становище робітництва, обмежили привілеї заможних верств і не допустили соціального вибуху. Одним із діячів ліберального реформізму був Девід Ллойд Джордж. Із його ініціативи було прийнято закон про безплатну початкову освіту та харчування у шкільних їдальнях для дітей із бідних сімей. Праця в нічну зміну для чоловіків скорочувалася, а для жінок — заборонялася. Потерпілі від нещасних випадків на виробництві отримували право на безплатне лікування та допомогу в разі інвалідності.

Пам’ятник Девіду Ллойд Джорджу в Лондоні (Велика Британія). Сучасний вигляд.

У 1908 р. парламент ухвалив закони про 8-годинний робочий день для гірників і про пенсії за віком. Потім було впроваджено допомогу з безробіття та в разі хвороби. Ці виплати складалися з внесків робітників і підприємців, субсидій держави. Підприємці вже не могли перешкоджати профспілковій агітації та вимагати від профспілок відшкодування збитків, спричинених страйками.

Жваву реакцію викликав представлений Д. Ллойдом Джорджем проєкт бюджету Великої Британії на 1909 р. Він передбачав виділення 1 % коштів на проведення соціальних реформ і значне збільшення витрат на озброєння. Витрати планували покрити підвищенням податків на земельні володіння, спадщину, а також на тютюн, алкогольні напої та поштові марки. Палата лордів спочатку не схвалила цей проєкт, але зрештою він усе ж таки був затверджений.

Україна і світ

Із кінця XIX ст. у Великій Британії з’явилися перші переселенці з українських земель. У 1893 р. групи селян зі Львівщини зупинилися в Манчестері дорогою до Північної Америки й вирішили залишитися на Британських островах. Так було започатковано історію української спільноти у Великій Британії. У 1911 р. до Манчестера прибула ще одна група заробітчан із Галичини, частина яких вирішила залишитися у Великій Британії.

Колоніальні володіння Британської імперії на карті 1886 р.

• Чи справедливим був вислів, що над Британською імперією ніколи не заходило сонце? Свою думку поясніть.

5. Зовнішня та колоніальна політика Великої Британії

• Чому Великій Британії довелося на початку XX ст. відмовитися від традиційної політики «блискучої ізоляції»?

У другій половині XIX ст. зовнішня політика Великої Британії була побудована на принципах «європейської рівноваги» та «блискучої ізоляції». Водночас держава активно розширювала колоніальну імперію, прагнучи контролювати важливі транспортні шляхи.

У 1899 р. Велика Британія розпочала війну з двома невеликими державами на півдні Африки — Трансваалем та Оранжевою республікою. Імперію приваблювали знайдені на цих землях багаті поклади золота й алмазів. Тут жили бури — вихідці з Голландії, які колонізували ці території, а місцеве населення перетворили на рабів. Попри запеклий опір бури врешті зазнали поразки. У 1902 р. Трансвааль та Оранжева республіка стали частинами Британської імперії. Зваживши на інтереси білого населення цих колоній, Велика Британія вирішила надати їм права домініонів — самоврядних частин імперії зі своїми парламентом та урядом. Із часом бури стали панівною силою в політичному житті колоній, які в 1910 р. було об’єднано в Південно-Африканський Союз.

Британська шахта з видобутку золота в Трансваалі. Фотограф Едуард Спелтеріні. 1911 р.

Статус домініону здобули всі британські колонії, де жили переселенці з Європи: Канада, Австралія, Нова Зеландія. Домініони брали участь в обговоренні питань безпеки, зовнішньої політики, торгівлі тощо.

Словник

Домініон — фактично незалежна частина Британської імперії, що мала власні органи влади, але визнавала главою держави монарха Великої Британії.

Крім колоніальних загарбань, Велика Британія активно долучилася до розподілу сфер впливу в Китаї, Ірані, Таїланді (Сіамі), Османській імперії, боролася за ринки Латинської Америки.

Бурське ополчення. 1899 р.

6. Національно-визвольна боротьба народів Індії

• Працюємо разом. Наведіть факти, які підтверджують вислів, що Індія — «перлина Британської корони».

У 1858 р. було ліквідовано Ост-Індську компанію. Індія перейшла під безпосередню владу Британської корони. Генерал-губернатор Індії дістав титул віцекороля. У 1876 р. королева Вікторія стала імператрицею Індії. Загалом політика Великої Британії в Індії суттєво змінилася. Були відкриті три університети для виховання в європейському дусі нової індійської еліти, яка залучалася до управління. Також британська влада прийняла закон, за яким селянин міг отримати у власність землю, яку постійно орендував протягом щонайменше 13 років. Хоча система землеволодіння залишалася складною та заплутаною, як за колоніальних часів, цей закон став першим кроком до європейських форм власності на землю.

Україна і світ

Під час англо-бурської війни відзначився український письменник Юрко Будяк (справжнє ім’я Юрій Покос). Він був добровольцем і командував одним із загонів бурів. Цей загін здійснював партизанську діяльність проти англійських військ.

У другій половині XIX — на початку XX ст. швидко зростало економічне значення Індії для Великої Британії. Індія стала місцем вигідного вкладення капіталу. Тут будували залізниці, переробні підприємства (чай, кава, джут, бавовна тощо). Формувалася національна промисловість. На 1911 р. в Індії налічувалося 200 текстильних підприємств, які належали національному капіталу, тобто ними володіло місцеве населення. Незважаючи на певні успіхи, промислове виробництво розвивалося повільно. Робітники становили 1 % населення, а місцева буржуазія здебільшого була пов’язана з британською. Аграрне виробництво в Індії поступово переорієнтовувалося на постачання сировини для промисловості Великої Британії.

Працюємо із джерелом

Французький політик А. Метен про подорож Індією (1903 р.)

Англійці ніколи не живуть в індійському місті, вони його зневажають... Англійські правителі, цивільні або військові, живуть в особняках, оточених садами..., а величезне корінне населення тісниться в переповнених будинках і на вузьких вуличках старого міста... Дві пари молодих чиновників... мають щонайменше по 13 слуг кожна.

• Як поводилися британські колонізатори в Індії? Які наслідки це мало?

Швидке руйнування традиційного життя Індії під впливом колоніального панування в індійському суспільстві сприймали по-різному. Прихильники британських порядків пропонували повернутися до принципів життя давніх аріїв. Частина мусульманського населення виступала за відновлення традицій раннього ісламу. Проте більшість освічених індійців прагнули поєднати західні ідеї свободи, рівності, гуманізму та раціоналізму з індуїзмом та ісламом. Вони визнавали факт відсталості Індії та вважали, що її можна подолати тільки шляхом усунення застарілих норм і звичаїв.

ПІДНЕСЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ ІНДІЇ на початку XX ст.

У 70-80-х рр. XIX ст. серед частини індійської інтелігенції поширилися патріотичні настрої. Вона почала об’єднуватися в культурно-освітні організації. Їхні учасники закликали повернутися до давніх вірувань, відкидали кастовий поділ індійського суспільства, проголошували рівність людей і народів, ставили за мету відродження індійської культури. Одночасно лунали вимоги створити європейську систему освіти, провести соціальні реформи, активно розвивати промисловість.

Зверніть увагу

За перше десятиліття XX ст. зросла кількість людей, зайнятих у сільському господарстві Індії. Це сталося через утечу населення з міст, де було зруйновано традиційний устрій (відбувалося розорення ремісників). Нова промисловість не змогла забезпечити роботою всіх, хто цього потребував. Міста перетворилися на осередки голоду та злиднів, хоча в XIX ст. такими осередками були села.

У 1885 р. деякі діячі об’єдналися в Індійський національний конгрес (ІНК). Його учасники представляли різні народи Індії, тому спілкувалися англійською мовою, яку розуміли всі. Британська влада спочатку позитивно сприйняла ІНК, але згодом ставлення до нього змінилося.

Провідні позиції в ІНК посідала ліберальна поміркована течія, яка виступала за захист національної промисловості, зниження податків, створення системи банківських позик, розширення самоуправління та виборного представництва. Радикальну течію в ІНК очолював Бал Гангадхар Тілак.

Постать в історії

Бал Гангадхар Тілак походив із родини брахмана. Він виступав за повну ліквідацію британського колоніального панування, але мирними засобами. Діяч був категоричним противником соціальних реформ, закликав повернутися до національних витоків — індуїзму. Одним із засобів боротьби він вважав бойкот британських товарів. Б. Г. Тілак суворо дотримувався кастових законів, організовував релігійні свята. За цю діяльність у 1897 р. британський уряд засудив його до каторжних робіт, але протести світової та індійської громадськості змусили звільнити Б. Г. Тілака.

На початку XX ст. відбулося піднесення національно-визвольного руху Індії. Поштовхом до масових виступів населення стала політика віцекороля Джорджа Керзона. Він прийняв низку рішень, що сколихнули індійське суспільство: розпустив виборний муніципалітет у Калькутті, удвічі збільшив плату за навчання в закладах вищої освіти, прийняв закон про поділ Бенгалії на дві адміністративні одиниці.

Головними центрами масових рухів стали Бенгалія, Пенджаб і місто Бомбей (зараз Мумбаї). За пропозицією ІНК в 1905 р. в Бенгалії було проведено національний траур (фактично — загальнонаціональний страйк) на знак протесту проти поділу Бенгалії. Розпочався рух свадеші, що передбачав бойкот британських товарів.

Пам’ятник Бал Гангадхар Тілаку в Мумбаї (Індія). Сучасний вигляд.

У 1907 р. в умовах загальнонаціонального піднесення ІНК висунув гасло «сварадж» — за надання Індії самоуправління в межах Британської імперії на зразок Канади та Австралії. Ключовою подією національно-визвольного руху став політичний страйк у Бомбеї в липні 1908 р. Для придушення масових виступів населення колоніальна влада вдалася до жорстоких заходів. Ще в 1907 р. прийняли закон, що забороняв мітинги й демонстрації, а в 1908 р. оголосили про закриття газет, що «підбурювали до заколоту». На цій підставі заарештували й Б. Г. Тілака. Політичний процес над ним привернув увагу всієї країни. Упередженість суддів і британських присяжних обурила індійське суспільство. У Бомбеї розпочався загальний політичний страйк: припинили роботу підприємства, магазини, навчальні заклади. Демонстрації та мітинги переростали в сутички з поліцією.

Колоніальна влада була змушена піти на поступки: збільшили кількість виборних осіб у раді при віцекоролі, у законодавчих зборах провінцій створили виборчу більшість. Водночас Велика Британія намагалася внести релігійний і національний розкол в індійське суспільство. Так, вибори проходили окремо для різних релігійних і національних громад.

У 1911 р. віцекороль, щоб зняти напруженість у суспільстві, скасував закон про поділ Бенгалії та переніс свою столицю з Калькутти в Делі.

«Нова корона до старої»: прем’єр-міністр Великої Британії Б. Дізраелі та королева Вікторія. Карикатура 1876 р.

• Що прагнув показати художник?

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

поступову втрату Великою Британією промислової першості;
становлення ліберально-демократичної держави шляхом реформ політичної та соціальної сфер у другій половині XIX ст.;
значні зміни у внутрішньому житті Великої Британії на початку XX ст. завдяки політиці реформізму Д. Ллойда Джорджа;
розвиток Індії під зверхністю Великої Британії.

Працюємо з хронологією

1876 p.	прийняття королевою Вікторією титулу імператриці Індії.
1885 p.	утворення Індійського національного конгресу (ІНК).
1899-1902 pp.	англо-бурська війна.
1900 p.	створення Лейбористської партії у Великій Британії.
1908 p.	страйк у Бомбеї.

Запитання і завдання

Пам’ятаємо і розуміємо

1. Навчальна гра «Історичний ланцюг». Правила гри. Перший гравець називає дату, термін, ім’я, історичний факт із теми. Другий гравець має спочатку повторити це слово, а потім додати своє. Наступний гравець повторює всі попередні слова та продовжує історичний ланцюг. За помилку або довгу паузу гравець вибуває з гри. Перемагає той, хто залишиться останнім.
2. Чому наприкінці XIX ст. Велика Британія почала втрачати провідні позиції у світовій економіці?
4. Укажіть особливості колоніальної політики Великої Британії наприкінці XIX — на початку XX ст.
5. Під яким гаслом партія «Шинн Фейн» виступила за самостійну Ірландську державу? Як ви розумієте це гасло?

Застосовуємо і аналізуємо

6. Покажіть на карті атласу британські колонії та домініони на початку XX ст. Поміркуйте та запропонуйте, як можна відобразити на карті основні зони напруженості в колоніальній політиці Великої Британії.
7. Складіть у хронологічній послідовності перелік ключових подій, які визначали розвиток Великої Британії наприкінці XIX — на початку XX ст. Поясніть свій вибір. Які події відбувалися в цей час у Європі, у світі?
9. Працюємо в малих групах. Метод «SWOT-аналіз». Проаналізуйте сильні та слабкі сторони, можливості й загрози діяльності тред-юніонів.
10. Працюємо в парах. Створіть ментальну карту «Національно-визвольний рух в Індії» або «Англо-бурська війна» (на вибір).

Оцінюємо і створюємо

11. Працюємо разом. Метод «Мозковий штурм». Обговоріть і сформулюйте, у чому полягали основні підсумки «Вікторіанської епохи» для Великої Британії.
12. Працюємо разом. Що спонукало Велику Британію надати статус домініону частині своїх колоній? Це було свідченням сили чи слабкості Британської імперії? Поясніть свою думку.
13. Уявіть, що Д. Ллойд Джордж вів особистий щоденник. Зробіть від його особи докладний запис у день, коли парламент відхилив бюджет.
14. Працюємо в малих групах. Обговоріть і презентуйте спільну думку, чому робітничий рух перейшов від радикальних форм до легальної парламентської діяльності.
15. Метод «ПРЕС». Поміркуйте, чи можна вважати англо-бурську війну оборонною та чи мала Велика Британія моральне право її вести.