Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Гісем (2026)

§ 21. Франція

Активізуйте свої знання

rnk.com.ua/112899

ПРИГАДАЙТЕ

1. Коли у Франції був період Другої республіки та Другої імперії?
2. Який зовнішньополітичний курс був основним у діяльності Наполеона III?
3. Яка країна стояла на чолі об'єднання Німеччини? Яким способом це об'єднання здійснювалося?

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

як розвивалася Франція за часів Третьої республіки;
яким був зміст політики Франції.

1. Франція за часів Третьої республіки

• Працюємо разом. Обговоріть, які принципи були покладені в основу Третьої республіки.

У 1870 р. під час франко-прусської війни у Франції було повалено імперію та проголошено Третю республіку. Керівники Третьої республіки вважали себе продовжувачами справи Французької революції кінця XVIII ст. Від неї Третя республіка успадкувала державний триколірний прапор, національний гімн «Марсельєза» та національне свято 14 липня — день узяття Бастилії.

У цей період Франція була парламентською республікою. У країні діяли близько 100 політичних партій, кожна з яких прагнула потрапити до парламенту. Партії належали до кількох основних таборів: це республіканці, монархісти, а наприкінці XIX ст. до них долучилися соціалісти. Усередині цих таборів також були розгалуження. Наприклад, монархісти, які бажали повернення королівської влади, поділялися на прихильників нащадків Наполеона Бонапарта (бонапартисти), Орлеанської династії та Бурбонів.

Під час перебування при владі республіканці оголосили амністію учасникам Паризької комуни, дозволили діяльність профспілок та організацію страйків, ухвалили закони про освіту дітей від шести до 13 років, свободу друку та зборів (за часів Наполеона III у країні панувала сувора цензура, а політичні зібрання опозиційних сил були заборонені). Республіканці виступали за усунення церкви з усіх сфер життя країни. Їх підтримували містяни, але сільське населення, яке становило значну частину виборців, було релігійним. Цим користувалися монархісти для того, щоб вибороти перевагу.

Плакат з нагоди проголошення Третьої республіки у Франції. Напис «Свобода або смерть». 1870 р.

• Як художник передав ідею вибору між свободою та смертю? Чи можна вважати цей плакат політичною агітацією? Чому?

Жодна партія не могла здобути вирішальної перемоги на виборах. Тому вони укладали між собою коаліційні угоди та за домовленістю створювали уряди. У країні частими були політичні кризи, які зазвичай закінчувалися відставками урядів та достроковими парламентськими виборами.

Система управління країною не була досконалою. Чиновники здебільшого дбали про власну вигоду, а вже потім про виконання розпоряджень центральної влади. Панувала корупція. Водночас країна переживала економічне зростання, а рівень добробуту населення поліпшувався.

Герб Третьої республіки.

• За додатковими джерелами встановіть, що символізує кожен елемент герба (наприклад, олива, сокира тощо). Як символи герба пов'язані із цінностями Французької республіки (свобода, рівність, братерство)? Висловіть власну аргументовану думку, наскільки вдало герб передає принципи республіки.

2. Політичні кризи

• Працюємо в парах. Поясніть, у чому проявилися політичні кризи у Франції. Чому для Третьої республіки була характерна політична нестабільність?

Після поразки у франко-прусській війні Франція увійшла в період гострих політичних криз. У суспільстві поширювалися шовіністичні настрої та заклики до реваншу. Цим прагнули скористатися монархісти, заявляючи, що країні потрібен диктатор, який об’єднав би народ та армію для переможної війни проти Німеччини. За таких умов швидко зростав рух, пов’язаний з ім’ям генерала Жоржа Буланже, який чимало зробив для реформування французької армії. У 1887 р. навколо президента Жуля Греві спалахнув великий корупційний скандал, який прихильники генерала намагалися використати у власних інтересах. Ж. Греві довелося піти у відставку, а буланжисти на додаткових виборах у Парижі здобули перемогу. Ставши лідером опозиції, яка об’єднала невдоволених правлінням республіканців, Ж. Буланже готував політичний переворот. Проте змову було викрито й доведено зв’язок генерала з монархістами. Під загрозою арешту Ж. Буланже втік до Бельгії, знеславивши і себе, і свій рух, який невдовзі занепав.

Словник

Корупція — хабарництво, злочини, пов'язані з прямим використанням посадовцями прав і можливостей, зумовлених їхнім службовим становищем, із метою власного збагачення.

Політична криза — ситуація в політичній системі держави, коли з різних причин порушено звичайний порядок роботи органів влади, виникає нестабільність і неможливість ефективно ухвалювати рішення.

Шовінізм — агресивна форма націоналізму, проголошення національної винятковості одних націй і цькування інших, розпалювання ворожнечі між народами й країнами. Розрізняють великодержавний шовінізм панівної нації та шовінізм підкорених народів.

Реванш — відплата за поразку, невдачу, програш у чому-небудь.

У 1892 р. спалахнула чергова політична криза, пов’язана з корупційним скандалом навколо будівництва Панамського каналу (Панамський скандал). Французька компанія зібрала величезні кошти з громадян через акції, але вони були розкрадені, і проєкт провалився. Намагаючись ввести акціонерів в оману й уникнути відповідальності, керівники компанії підкупили урядовців. Однак їхні дії було викрито. Ця фінансова афера призвела до відставки членів республіканського уряду та передання влади радикалам.

Цікаві факти

Назва «шовінізм» походить від прізвища солдата наполеонівської армії Ніколя Шовена. Він став відомим під час єгипетського походу 1798-1801 рр. своїм ненависним ставленням до місцевого населення.

Навчальний фільм

Франція

rnk.com.ua/113300

Суд у справі Дрейфуса. Художник Анрі Меєр. 1894 р.

Значний вплив на розвиток Франції мала справа Дрейфуса. У 1894 р. викрили витік секретних військових документів до німецької розвідки. У шпигунстві без достатніх доказів звинуватили капітана Альфреда Дрейфуса, що мав єврейське коріння. Його засудили й заслали на один з островів Французької Гвіани. Незабаром з’ясували, що справжнім винуватцем був дворянин угорського походження майор Фердинанд Естергазі, але справу Дрейфуса не переглянули. Під тиском громадськості Ф. Естергазі формально судили та швидко виправдали, щоб зберегти «честь мундира».

Для вас, допитливі

rnk.com.ua/112900

Свавілля судових органів та антисемітизм (вороже ставлення до єврейства) обурили людей і спричинили чергову політичну кризу. Суспільство розкололося на два табори — дрейфусарів та антидрейфусарів. Уряд був змушений подати у відставку. Нова влада намагалася стабілізувати політичну ситуацію. У 1899 р. військовий трибунал знову визнав А. Дрейфуса винним, але президент помилував його та відпустив на свободу. Лише в 1906 р. А. Дрейфуса повністю реабілітували.

Справа Дрейфуса мала далекосяжні наслідки для політичного розвитку Франції. У результаті перемоги дрейфусарів армія остаточно потрапила під контроль прихильників республіки. Було офіційно визнано, що непорушність прав людини та громадянина є вищим принципом республіки та має дотримуватися повсюдно. Оскільки дрейфусарів вважали лівими, а антидрейфусарів — правими, республіку ототожнювали з лівими силами.

Фрагмент першої сторінки французької газети «L'Aurore» із заголовком «Я звинувачую...!», який розпочинав публічне звернення письменника Еміля Золя до президента країни щодо справи Дрейфуса. 13 січня 1898 р.

• 1. Яку роль у справі Дрейфуса відіграв антисемітизм? Чи був він основним мотивом? 2. Як ви вважаєте, виправдання А. Дрейфуса — це перемога правди й справедливості чи лише компроміс?

Напередодні парламентських виборів 1902 р. колишні дрейфусари — соціалісти, радикали й ліві республіканці — уклали між собою передвиборчу угоду про утворення лівого блоку під гаслом захисту республіки. Їм протистояли колишні антидрейфусари — монархісти й націоналісти. Вибори завершилися перемогою лівого блоку. Відтоді й до початку Першої світової війни партії лівого блоку утворювали урядові коаліції. Провідну роль у цих коаліціях відігравали радикали, лідером яких був Жорж Клемансо.

Постать в історії

Жорж Клемансо, лікар за професією, розпочав політичну кар’єру в 1871 р. Його не раз обирали депутатом до Національних зборів, він належав до табору республіканців, боровся за відокремлення церкви від держави. Ж. Клемансо пропагував ідеї реваншу — відплати Німеччині за поразку у війні 1870-1871 рр. У Франції він став популярним як політик із бездоганною репутацією. Він був міністром внутрішніх справ (на цій посаді відзначився жорстким придушенням робітничих страйків). Сам діяч пояснював свою політику тим, що на першому місці має бути порядок у державі. Водночас Ж. Клемансо був видавцем кількох газет. Під час справи Дрейфуса він очолив рух за перегляд справи. У 1906 р. Ж. Клемансо став прем’єр-міністром. Підсумовуючи свою політичну діяльність, він казав: «Внутрішня політика: я воюю. Зовнішня політика: я воюю».

Жорж Клемансо. Фотограф Анрі Мануель. 1904 р.

Важливою в політичному житті Франції стала подія, що увійшла в історію як «казус Мільєрана». У 1899 р. лідер французьких соціал-реформістів Александр Мільєран прийняв пропозицію обійняти посаду міністра торгівлі, хоча в жодній країні світу міністрів-соціалістів ще не було. Це спричинило неоднозначну реакцію серед соціалістів. По-перше, він увійшов у буржуазний уряд, а соціалісти вважали своєю метою боротьбу проти буржуазії. По-друге, до цього уряду входив генерал Гастон Галіффе, який брав участь у жорстокому придушенні Паризької комуни, а соціалісти її підтримували. Зрештою соціалісти розкололися на дві групи — міністеріалів, які стали на бік А. Мільєрана, і антиміністеріалів, які засудили цей вчинок. Проте коли ліві партії почали відігравати провідну роль у політичному житті Франції, суперечності поступово вщухли.

Таким чином, у результаті бурхливого політичного життя у Франції без революційних заворушень утвердилися принципи демократії та прав людини, за які боролося не одне покоління французьких громадян.

3. Особливості економічного розвитку

• Працюємо в малих групах. Визначте ключові слова та сформулюйте, у чому полягали особливості економічного розвитку Франції кінця XIX ст.

До кінця XIX ст. Франція залишалася аграрно-індустріальною країною, майже половина її населення була зайнята в сільському господарстві. У країні збереглося багато дрібних підприємств ремісничого типу з невеликою кількістю працівників. Більшість таких підприємств виробляла знаменитий французький шовк, одяг, взуття, вина, парфуми тощо. Саме вони були головними експортними товарами країни.

Зверніть увагу

Символом успіхів Франції в економічному розвитку стало відкриття в 1889 р. в Парижі Всесвітньої виставки, присвяченої століттю взяття Бастилії. Входом на виставку стала Ейфелева вежа, побудована Гюставом Ейфелем із металевих конструкцій. Увінчана національним прапором, осяяна світлом 90 тис. ламп, вежа мала засвідчувати вірність Третьої республіки її революційному минулому, а також досягнення сучасної науки й техніки.

Плакат Всесвітньої виставки в Парижі 1889 р. з її «візитною карткою» — Ейфелевою вежею.

На розвиток промисловості Франції негативно впливала бідність селянства. Близько 85 % селян мали дуже маленькі земельні ділянки. Через нестачу грошей вони не могли купувати сучасну техніку та добрива. Тому врожаї були низькими. Це обмежувало кількість покупців, і промисловість розвивалася повільно.

Значно кращою була ситуація в металургії. Завдяки новим технологіям (мартенівський спосіб) і значним покладам залізної руди вона розвивалася швидкими темпами. Довжина французьких залізниць перевищувала британські й німецькі. З’явилися нові галузі промисловості — хімічна, автомобільна, авіаційна, машинобудівна. Негативним чинником їхнього розвитку була висока вартість сировини порівняно з Німеччиною та Великою Британією.

Як і в інших провідних країнах, наприкінці XIX ст. у Франції відбувався процес монополізації. Проте за рівнем концентрації виробництва держава поступалася США, Німеччині й Великій Британії.

На економічний розвиток Франції також негативно впливало повільне зростання кількості населення. Як наслідок у країні не вистачало робітників, і праця коштувала дорого.

Багатоквартирний будинок у Парижі. Кінець XІX ст.

• Чи свідчить будинок про значне розшарування суспільства? Поясніть свою думку.

Важливим чинником розвитку Франції стало масове вивезення капіталу, що переважно відбувалося у вигляді позик урядам інших країн. За це Францію називали «держава-рантьє» (тобто та, що живе на відсотки від своїх вкладень). Від кінця XIX ст. французький капітал йшов переважно в Росію та колонії.

Загалом від середини і до кінця XIX ст. життєвий рівень населення Франції зріс майже вдвічі.

Україна і світ

На Всесвітній виставці в Парижі 1900 р. було представлено унікальний витвір українського коваля Олексія Мерцалова (походив із сучасної Донеччини). Він викував пальму із суцільної сталевої рейки заввишки 3,5 м. Цей виріб здобув Гран-прі виставки, а згодом став символом регіону: зображення «пальми Мерцалова» зараз розміщене на гербі Донецької області.

Герб Донецької області із зображенням «пальми Мерцалова».

4. Континентальна та колоніальна політика

• Працюємо в малих групах. Метод «Синтез думок». Чи можна стверджувати, що колоніальна політика Франції була ефективною та успішною? Чому?

Прихильники континентальної політики вважали головною метою Франції реванш за поразку у франко-прусській війні й повернення втрачених територій — Ельзасу та Лотарингії. Основним противником Франції, на їхню думку, була Німеччина. Союзниками в боротьбі з нею бачили Російську імперію, що мала найбільшу сухопутну армію, та Велику Британію, якій належав найбільший флот.

Прихильники колоніальної політики нагальним завданням вважали розширення колоніальної імперії. Французькі війська зосередилися на завоюваннях в Африці та Індокитаї. Головним суперником у боротьбі за колонії спочатку вважали Велику Британію. Однак після утворення в 1882 р. Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина та Італія) стало зрозуміло, що головну небезпеку для Франції становить Німеччина. Переважним напрямом зовнішньої політики став континентальний.

Працюємо із джерелами

Відповідь французького історика Фюстеля де Куланжа німецькому історику Теодору Моммзену (1870 р.)

Із книги «Світ учора. Спогади європейця» австрійського письменника Стефана Цвейга про епізод у кінотеатрі французького міста Тур навесні 1914 р. (1942 р.)

rnk.com.ua/112901

У 1891-1893 рр. було укладено російсько-французький союз. Угода з Великою Британією 1904 р. про врегулювання територіальних суперечок у Північній Африці й на Далекому Сході заклала основу союзу двох держав, що дістав назву Антанта («сердечна згода»). У 1907 р. до неї долучилася Росія. Вважаючи зіткнення з Німеччиною неминучим, французький уряд розпочав будівництво великого флоту та військової авіації, а також модернізацію армії, витрачаючи на це третину бюджету країни.

У другій половині XIX ст. Франція здобула нові колонії в Південно-Східній Азії: Кохінхіну (Південний В’єтнам), Камбоджу, Аннам (Центральний В’єтнам), Тонкін (Північний В’єтнам), Лаос. Усі ці території були об’єднані під єдиною назвою Французький Індокитай. Крім того, Франція підпорядкувала землі в Північній, Тропічній і Східній Африці (так звані Французька Західна Африка, Французька Екваторіальна Африка, Французьке Сомалі), а також острів Мадагаскар. Менш ніж за 50 років Франція збільшила територію своїх володінь у десять разів.

Працюємо із джерелом

Політичний діяч Ежен Етьєн про мету колоніальної політики Франції (1894 р.)

Яка наша мета? Ми створили і ми маємо намір зберегти й розвивати колоніальну імперію, щоб забезпечити майбутнє нашої країни на нових континентах, забезпечити нашим товарам ринки, а нашій промисловості — джерела сировини. Це незаперечно.

Я мушу заявити, що коли є виправдання витратам і людським жертвам, яких вимагає створення наших колоніальних володінь, то воно полягає в надії на те, що французький промисловець, французький торговець зможуть спрямувати в колонії надлишки французького виробництва.

• Працюємо в парах. Обговоріть зміст джерела та дайте відповіді на запитання. 1. Яку мету колоніальної експансії проголошує політичний діяч? Чи можна її вважати гуманною? Чиї інтереси він висуває на перше місце? 2. Чи вважаєте ви, що це джерело висвітлює лише один бік проблеми? Якщо так, то чому? 3. Чи можна виправдати колоніалізм з економічного погляду? Спрогнозуйте можливі наслідки такого виправдовування.

Карикатура на Францію, що дарує колоніям свободу та багатство. Кінець XIX ст.

• Яке головне повідомлення хотів передати художник? Чи бачите ви елементи насмішки, перебільшення? У чому вони проявляються? Які реальні наслідки мала «цивілізаційна місія» Франції для підкорених народів?

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

становлення ліберально-демократичних цінностей у Франції наприкінці XIX ст.;
місце Франції серед європейських держав в економічному розвитку;
колоніальну політику Франції.

Працюємо з хронологією

1887-1889 pp.	шовіністичний, реваншистський рух, очолюваний генералом Ж. Буланже.
1892 p.	Панамський скандал.
1904 p.	утворення Антанти.

Запитання і завдання

Пам’ятаємо і розуміємо

1. Навчальна гра «Шість запитань». Правила гри. Учні та учениці об’єднуються в команди. Кожна команда має скласти шість запитань із теми. Виграє команда, більшість запитань якої не повторюють запитання інших команд.

2. Які галузі економіки Франції зростали найшвидше наприкінці XIX ст.? Чому саме ці?

3. Чому в умовах політичної нестабільності відбувався швидкий економічний розвиток Франції?

4. Як колоніальна політика була пов’язана з економічними інтересами Франції?

5. Коли, ким і з якою метою була утворена Антанта?

Дім інвалідів у Парижі — військовий музей і символ французької армії. Сучасний вигляд.

Застосовуємо і аналізуємо

6. Визначте ключові історичні події Франції 1870-1914 рр. Створіть інтерактивну лінію часу та позначте ці події з короткими коментарями про їхній вплив на розвиток країни.

7. Покажіть на карті атласу французькі колонії, здобуті після 1870 р. Охарактеризуйте причини та прояви колонізаційного процесу.

8. Працюємю в малих групах. Метод «Фішбоун». Установіть причини та наслідки справи Дрейфуса. Чи можна назвати її кризою демократії у Франції?

9. Працюємо в парах. Метод «Т-таблиця». Визначте сильні та слабкі сторони Третьої республіки у Франції.

«Сердечна згода»: французький адмірал щиро вітає англійського короля Едварда VII. Обкладинка французької газети «Le Petit Journal». 1904 р.

• Що примусило Францію та Велику Британію примиритися після більш ніж столітнього суперництва в колоніальній експансії?

Оцінюємо і створюємо

10. Визначте ключові слова, що характеризують одну з політичних криз у Франції XIX ст. Пропишіть промпт (запит) і за допомогою сервісів штучного інтелекту створіть візуальне зображення. Результат роботи перевірте на наявність історичних неточностей і помилок.

11. Працюємо разом. Яку роль в утвердженні принципів демократії та прав людини відіграли політичні кризи?

12. Уявіть себе журналістом або журналісткою, що живе у Франції наприкінці XIX — на початку XX ст. та веде шпальту новин. Розробіть декілька заголовків статей, які б розкривали сутність тогочасних подій.

13. Розробіть освітній проєкт «Ейфелева вежа: від скандалу до символу Франції».