Всесвітня історія. Повторне видання. 8 клас. Гісем (2025)

§ 4. Розвиток ринкових відносин

Тестові завдання

rnk.com.ua/109623

ПРИГАДАЙТЕ

1. Укажіть основні шляхи утворення європейських середньовічних міст.
2. Перелічіть основні групи населення середньовічних міст Європи.
3. Хто працював у ремісничій майстерні середньовічної Європи?
4. Що було характерне для життя селянства середньовічної Європи?

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про особливості мануфактурного виробництва;
як селянство втягувалося в ринкові відносини.

1. Розвиток ринкових відносин

• 1. Яку роль, на вашу думку, відіграють ринкові відносини в суспільстві? 2. У чому проявлялося формування ринкових відносин у європейських країнах?

Унаслідок Великих географічних відкриттів до Європи надійшло багато золота й срібла, з’явилися нові сільськогосподарські культури, зріс попит на різноманітні вироби та харчові продукти. У європейських містах і селах почали формуватися ринкові відносини.

У містах Європи на початку XVI ст. найбільші багатства зосереджувало у своїх руках купецтво. Йому вдалося накопичити значні капітали завдяки міжнародній торгівлі через різницю в ціні на товари (особливо на товари, що привозили з колоній). Проте вкласти ці гроші в розвиток виробництва в місті було складно. Цехові правила, що діяли тут, не дозволяли засновувати нові підприємства. Це гальмувало розвиток виробництва. Тому вільні кошти вкладали в банківські операції. У містах Європи завдяки діяльності купців з’явилися біржі та банківські контори. Для зручності в розрахунках набули значного поширення цінні папери, платіжні доручення, розписки тощо. Купці й банкіри зберігали належність до непривілейованого третього стану, який мав сплачувати податки. Однак їхні вплив і значення в суспільстві зростали.

Словник

Ринкові відносини — зв'язки, що виникають у процесі продажу та купівлі товарів між продавцями й покупцями.

Капітал — гроші, які підприємці вкладають у розвиток виробництва з метою отримання прибутку.

Біржа — місце, де здійснюють різні торговельні та фінансові операції.

2. Поява мануфактур

• Як на суспільство Ранньомодерної доби вплинула поява мануфактур?

Потреби населення Європи й колоній у різноманітних виробах зростали, що спонукало до пошуку шляхів збільшення їх виробництва. Так з’явилися нові великі підприємства — мануфактури. На них можна було виготовити значно більше виробів, ніж у ремісничій майстерні.

ТОРГОВЕЛЬНІ ШЛЯХИ ТА СИСТЕМА БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ ЄВРОПИ ВНАСЛІДОК ВЕЛИКИХ ГЕОГРАФІЧНИХ ВІДКРИТТІВ

• Порівняйте зміни, що відбулися в торгівлі й банківській сфері Європи внаслідок Великих географічних відкриттів та напередодні них (с. 9 і 25).

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Зміни в торгівлі, зумовлені Великими географічними відкриттями, потребували змін і в банківських послугах. Найбільше в цій сфері відзначився Якоб Фуггер з Аугсбурга, що був онуком селянина, який потрапив до цеху ткачів. Він опанував банківську справу й бухгалтерію та долучився до сімейної справи. Я. Фуггер заснував Банківський дім Фуггерів і незабаром став найбільшим банкіром Європи. Першою великою справою Я. Фуггера було взяття під контроль срібних копалень Тіроля. Банкір сприяв обранню імператором Священної Римської імперії Карла V Габсбурга. Це відкрило Фуггерам доступ до золота й срібла Америки. Згодом вони контролювали й торгівлю Португалії. Для ефективного управління своїми відділеннями по всьому світу Я. Фуггер придумав улаштовувати перевірки. Так з'явилися перші аудитори (спеціалісти, що перевіряють фінансову діяльність підприємства).

Банкір не шкодував грошей на розвиток науки й мистецтва, допомагав бідним. Дотепер існує квартал в Аугсбурзі з переданими місту будинками для бідних із символічною платою за проживання.

Якоб Фуггер і його головний бухгалтер Матеус Шварц за працею у своїй конторі. На задньому плані зображено картотеку із зазначенням європейських міст, де банк Фуггер вів діяльність.

РИНКОВА ЕКОНОМІКА

• Працюємо в парах. За додатковими джерелами з'ясуйте, яку роль у функціонуванні ринкової економіки відіграють її складники, наведені у схемі.

Спочатку такі підприємства виникли в ткацтві, насамперед сукнарстві. Як це відбувалося? Коли збільшувався попит на сукно, підприємець, купець або цеховий майстер закуповував вовну та давав її на переробку ремісникам. Ремісники користувалися його засобами виробництва, але продовжували працювати на нього в себе вдома. Таке підприємство назвали розсіяною мануфактурою.

Словник

Мануфактура (у перекладі з латинської мови — «виготовлення руками») — велике підприємство, на якому існував поділ праці та використовували переважно ручні знаряддя праці.

Засоби виробництва — сукупність знарядь праці, обладнання, виробничих споруд, сировини тощо, які використовують у процесі виготовлення продукції.

Найпродуктивнішою формою нового підприємництва стала централізована мануфактура, де всі виробничі операції робітники здійснювали в одному приміщенні. Вони також не були власниками знарядь праці. Підприємці наймали їх та одноосібно встановлювали обсяг роботи й винагороду за її виконання. На цих підприємствах переважала ручна праця. Кожен робітник завдяки максимально дрібному, до найпростіших операцій, поділу праці виконував лише певну частину роботи.

Ткацьке виробництво в Лейдені (Голландія). Художник Ісаак Клас ван Сваненбург. 1594—1596 рр.

• Які ознаки мануфактурного виробництва відображено на ілюстрації?

МАНУФАКТУРНЕ ВИРОБНИЦТВО

• Працюємо в парах. Поясніть, завдяки чому в мануфактурі досягали збільшення виробництва товарів.

Процес виробництва та знаряддя праці постійно вдосконалювали. Завдяки цьому на централізованих мануфактурах виробляли більше товарів, ніж на розсіяних. Проте все одно централізованих мануфактур виникало набагато менше, оскільки їх створення потребувало більше коштів.

Із появою мануфактур у суспільстві сформувалися нові верстви — наймані працівники та підприємці, або буржуазія.

Словник

Наймані працівники — особисто вільні робітники, які, не маючи інших засобів до існування, працювали на власника основних засобів виробництва.

Буржуазія — власники капіталів, підприємці; панівна суспільна верства в Ранньомодерну добу, яка володіла основними засобами виробництва та використовувала найману працю.

3. Ринкові відносини й селянство

У XVI ст. традиційне селянське життя почало змінюватися. Селянство мало майже все необхідне для життя — знаряддя праці, житло, робочу худобу, але не володіло землею.

Землевласники прагнули утримати селян у своєму господарстві, тому перетворювали їх на залежних людей. Проте з часом вільних земель, які можна було освоювати, у Європі майже не залишилося, і закріплення селян у господарстві землевласника втратило сенс. Це спонукало повернути селянству особисту свободу. Накопичивши кошти, селяни могли сплатити викуп і стати вільними. Землевласники надавали селянству за його бажанням додаткові наділи в оренду та дозволяли господарювати самостійно. За це селяни мали виконувати певні роботи та сплачувати грошову ренту або віддавати частину продуктів свого господарства.

Словник

Оренда — тимчасове користування майном власника за певну плату.

Рента — дохід від власності, який орендарі сплачують власникам землі за право користуватися нею протягом певного часу.

Між селянами й землевласниками формувалися нові відносини. Землевласник уже вважався не захисником, якому селяни мусили коритися, а лише володарем землі. Селяни почали господарювати самостійно та продавали свою продукцію на ринку. Проте не всі досягали успіху: деякі селяни могли розбагатіти, а деякі, навпаки, усе втрачали.

Розвиток ринкових відносин призвів до майнового розшарування селянства. Для роботи заможні селяни наймали за невелику платню або просто за їжу своїх збіднілих односельців, які не змогли сплатити ренту та втратили наділи. Землевласникам було зручніше мати справу з одним-двома великими орендарями, ніж із десятком власників дрібних ділянок.

Жнива. Художник Пітер Брейгель (Старший). 1565 р.

• Яку інформацію про організацію селянської праці в цей період надає ілюстрація?

4. Фільварки

• Як поява фільварків була пов'язана з розвитком ринкових відносин?

У XVI ст. у деяких країнах Центрально-Східної Європи виникли фільварки. У цих господарствах виробляли продукцію на продаж і для задоволення потреб мануфактурного виробництва.

Словник

Фільварок (у перекладі з німецької мови — «маєток», «господарство», «хутір») — велике господарство, орієнтоване на виробництво продукції для продажу на ринку. Воно базувалося спочатку на праці залежних від землевласника селян, які відробляли панщину, а пізніше — найманих працівників.

На українських землях у складі Великого князівства Литовського та Польського королівства, а пізніше — Речі Посполитої в цей період також відбувалося поширення фільваркової системи господарювання. Фільварки дали змогу землевласникам збільшити кількість виробленої продукції, яка йшла на продаж.

Україна і світ

Господарство українських земель у XVI ст. підлаштовувалося до потреб європейського ринку. Саме із цим була пов'язана поява тут фільварків. Хоча все одно більшість господарств були селянськими.

У містах ремісники переважно об'єднувалися в цехи. Активно розвивалася торгівля. Через українські землі проходили торговельні шляхи із Центральної та Західної Європи на схід. Міста Львів, Кам'янець, Луцьк, Київ перетворилися на європейські центри міжнародної торгівлі.

Уся земля у фільварках, як і раніше, належала землевласнику та була в його розпорядженні. Селяни, які перебували в особистій залежності від землевласника, лише користувалися земельними ділянками (волок, лан). Вирощуючи й переробляючи сільськогосподарську продукцію, селяни відробляли «тяглу службу», або панщину. За «Уставою на волоки» 1557 р. у Великому князівстві Литовському на українських землях здійснювали «волочну поміру». Так, найродючіші землі віддали під фільварки, а селян зобов’язали виконувати дводенну «тяглу службу» з кожної «волоки» землі, якою вони користувалися.

Цікаві факти

Назва «кріпацтво» походить від купчих документів («кріпостей») на землі із селянами в Московській державі від кінця XV ст. У Московській державі система кріпацтва перетворилася на фактичну рабську залежність. Кріпаки працювали не лише в сільському господарстві, а і на мануфактурному виробництві. На українських землях система прикріплення селян до землі з'явилася ще за часів Русі.

Щодо форми ренти, яка полягала в безплатній примусовій праці залежного селянства на землевласника в обмін на можливість вести своє господарство, на українських землях цієї доби інколи застосовували термін «кріпосне право», або «кріпацтво», а селян називали кріпаками.

Проте на українських землях у другій половині XVI — першій половині XVII ст. особиста залежність передбачала лише обмеження права переходу та відповідно прикріплення до землі. Це не перетворювало селянина на суто об’єкт володіння, раба, якого можна було продати, як і членів його родини. Особисто залежні селяни, які мали обмеження щодо переходу і були прикріплені до певної земельної ділянки, становили п’яту частину місцевого селянства.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

мануфактури як нову форму виробництва товарів;
зміни, що відбувалися в сільськогосподарському виробництві Ранньомодерної доби.

Працюємо з хронологією

XVI ст.

поширення фільваркової системи господарювання в країнах Центрально-Східної Європи.

Запитання і завдання

Знаємо і розуміємо

1. Яка з наведених характеристик НЕ стосується ринкової економіки?

А підприємці — власники засобів виробництва
Б примусова праця
В свобода підприємництва й вибору
Г наймані працівники

2. Що таке фільварок?

3. Наведіть факти, які свідчать про поширення ринкових відносин у сільському господарстві Ранньомодерної доби.

Застосовуємо і аналізуємо

4. Яку роль відігравали підприємливість і фінансова грамотність у житті населення Європи Ранньомодерної доби? Поясніть свою відповідь.

5. Як різнилося становище селянства країн Західної Європи та деяких країн Центрально-Східної Європи? Поясніть чому.

6. Створіть кросворд за темою параграфа (від 10 слів).

Оцінюємо і створюємо

7. Уявіть, що ви європейський купець, який вирішив заснувати розсіяну або централізовану мануфактуру. Складіть перелік необхідних заходів для цього.

8. Метод «ПРЕС». Доведіть, що процеси, які відбувалися в економічному житті Ранньомодерної доби, впливали на європейське суспільство.

Зміст