Історія України. Повторне видання. 9 клас. Гісем

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 12. Культура України. Розвиток театру, музики, образотворчого мистецтва та архітектури

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ЗМОЖЕТЕ: дізнатися про прояви розвитку театрального мистецтва на українських землях; з’ясувати особливості розвитку народного й професійного музичного мистецтва; характеризувати здобутки тогочасного образотворчого мистецтва; визначати риси, притаманні розвитку архітектури на українських землях в цей період.

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Як розвивався український театр у другій половині XVIII ст.? 2. Назвіть основні здобутки української музики цього періоду. 3. Які твори скульптури та образотворчого мистецтва, створені в другій половині XVIII ст. на українських землях, ви знаєте? 4. Назвіть видатні пам’ятки тогочасної української архітектури.

Як розвивалося театральне мистецтво на українських землях в цей період?

1. Театр. Театральне мистецтво здавна користувалося популярністю на українських землях. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. на підвладних Російській імперії українських землях у дворянських маєтках за тогочасною модою з’явилося чимало театрів, де грали актори-кріпаки. Серед найвідоміших були кріпацькі театри в селі Кибинці на Полтавщині в маєтку Д. Трощинського та в селі Качанівка на Чернігівщині в поміщика Г. Тарновського. До маєтку Г. Тарновського на театральні вистави приїздили Μ. Гоголь, Μ. Маркевич, Μ. Максимович та інші.

Кріпацький театр змінив аматорський театр (тип самодіяльного народного театру). Відомі аматорські трупи працювали в Полтаві, Харкові, Ніжині, Кременчуці та інших містах. За мовою та репертуаром як кріпацький, так і аматорський театр українськими не були. Професійний театр на тогочасних українських землях сформувався на основі аматорських театральних колективів. У 1789 р. в Харкові побудували постійний театр. У ньому двічі на тиждень відбувалися російські вистави, ролі в яких спершу виконували юнаки-аматори з губернської канцелярії. Згодом із них сформувалася трупа акторів, яка взяла театр на власне утримання. Відтоді театр став професійним, а актори Харківського театру за свою гру почали отримувати платню. У 1812 р. театр у Харкові очолив український письменник і драматург Григорій Квітка-Основ’яненко. Він також виступав актором у виставах театру.

У 1820 р. у Полтаві побудували приміщення постійного театру. У 1815 р. тут виник аматорський театр, який через три роки перетворився на професійний. Його директором став Іван Котляревський. Саме для цього театру він написав перші українські театральні твори — «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник». Цим він започаткував український репертуар театрів.

Одночасно зі становленням професійного театру з’явилися нові українські актори. На думку більшості сучасників, найкращими з них були Михайло Щепкін та Карпо Соленик.

На Правобережжі, у Кам’янці-Подільському й Києві діяли польські театри, де вистави відбувалися польською мовою.

Портрет Μ. Щепкіна. Художник Т. Шевченко. 1858 р.

Михайло Щепкін починав творчий шлях актором кріпацького театру. Пізніше він грав у Харківському і Полтавському професійних театрах. За сприяння І. Котляревського, що був керівником Полтавського театру, актора викупили з кріпацтва. У створюваних на сцені образах Μ. Щепкін виявляв глибоке знання життя, побуту, гумору й комізму українського народу. У 1822 р. актор переїхав до Москви, де служив у Малому імператорському театрі до кінця свого життя.

Перший міський театр у Києві (1806—1851 рр.). Художник Μ. Закревський

Проте деякі ролі в них виконувалися українською мовою. У 1806 р. будинок для постійних театральних вистав збудували в Києві, а через три роки він з’явився також в Одесі. На українських землях під австрійською владою перший постійний театр у 1795 р. відкрили у Львові в колишньому костьолі єзуїтів. Після приєднання Галичини австрійська влада у Львів із Відня надіслала театральну трупу, яка грала вистави німецькою мовою для прихильників театру. Перша вистава народною мовою відбулася в 1834 р. у Львівській духовній семінарії за сприяння її ректора Г. Яхимовича. У роки «Весни народів» 1848—1849 рр. у Львові, Перемишлі та Коломиї відбулися перші публічні вистави українською мовою за п’єсами І. Котляревського «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник». У жовтні 1848 р. І. Озаркевич представив виставу за мотивами «Наталки Полтавки» перед Собором руських учених у Львові. Подальший розвиток українського театру в краї призупинила реакція, що запанувала тут у 50-х рр. XIX ст. Унаслідок цього перший український професійний театр на цих територіях з’явився лише на початку 60-х рр. XIX ст.

Визначте факти, що характеризують розвиток народного й професійного музичного мистецтва на українських землях у цей період.

2. Музика. У цей період у житті української спільноти, як і раніше, вагоме місце посідали музика й музичний фольклор. Українське населення не забувало традиційні народні пісні — весільні, жниварські, купальські, колискові, історичні, колядки, щедрівки тощо. Розвивалися також народні танці: гопак, козачок, метелиця тощо. Пісні й танці супроводжувалися музикою, що виконувалася переважно на струнних інструментах (кобза, бандура), цимбалах, сопілках, бубнах. Під час народних свят найчастіше грали троїсті музики — ансамбль із бубна, скрипки й цимбалів. Загальною повагою користувалися кобзарі, найвідомішими серед яких у цей період були Остап Вересай, Іван Крюковський, Федір Гриценко (Холодний), Андрій Шут.

Центрами формування професійного музичного мистецтва на українських землях у складі Російської імперії ставали переважно великі міста — Київ, Харків, Полтава, Одеса тощо. Ознакою тогочасного міського життя стали виступи в міських садах і театрах військових духових оркестрів. Час від часу відбувалися гастролі популярних європейських виконавців. Так, у 1847 р. в Києві, Одесі та Єлисаветграді (суч. Кропивницький) з великим успіхом гастролював угорський піаніст й композитор Ф. Ліст. У цей час з’явилися піаністи й композитори, які створювали фортепіанні твори — варіації на теми українських народних пісень. У 1836 р. в Києві польський та український піаніст і композитор Йосип Витвицький написав твір «Україна», варіацією на тему народної пісні «Зібралися всі бурлаки».

У першій половині XIX ст. в Наддніпрянщині виникли перші музичні професійні товариства, які здійснювали концертну діяльність: Філармонічне товариство в Одесі (1842 р.) та Симфонічне товариство аматорів музики і співу в Києві (1848 р.).

Портрет миргородського кобзаря Самійла Яшного. Художник О. Сластіон. 1900-ті рр.

У Києві на Володимирському пагорбі встановлено бронзовий пам’ятник князю Русі Володимиру, авторами якого стали російські скульптори Василь Демут-Малиновський, Петро Клодт та архітектор Олександр Тон. Монумент є типовим для стилю класицизму.

Перехід українських регіонів під владу австрійських Габсбургів зумовив деяке пожвавлення музичного життя. Цьому сприяло встановлення безпосередніх зв’язків із Віднем, який був визнаним центром тогочасного європейського музичного мистецтва. У культурному житті Львова чільне місце посіли відомі європейські музиканти — диригент німецького театру Й. Ельснер (учитель польського композитора Ф. Шопена) та німецький композитор і диригент А. Нанке. Розвиток українського музичного мистецтва в краї пов’язаний з діяльністю в 20-х рр. XIX ст. греко-католицького духовенства в Перемишлі. У 1829 р. завдяки підтримці єпископа І. Снігурського тут заснували постійний церковний хор. На його основі сформувалося нове покоління, яке започаткувало так звану «перемишльську школу» — український національний напрямок у музиці українських земель у складі Австрійської імперії. Найвідомішим її представником став Михайло Вербицький — один із перших професійних композиторів у Галичині.

Визначте здобутки образотворчого мистецтва цієї доби.

3. Образотворче мистецтво. В українській скульптурі цього періоду відбувався перехід від стилю бароко до класицизму. Загальне визнання здобув у цей час скульптор-монументаліст Іван Мартос. Серед найвідоміших витворів майстра, виконаних у стилі класицизму, надгробні пам’ятники К. Розумовському в Батурині та П. Рум’янцеву в Києві, пам’ятник Г. Потьомкіну в Херсоні, Катерині II у Катеринославі, дюку де Рішельє в Одесі.

На українських землях, підвладних Австрійській імперії, розвиток мистецтва скульптури пов’язаний із творчістю австрійських митців Гартмана Вітвера та родинної династії Шимзерів, які працювали в цей час у Львові. Найкращою роботою Г. Вітвера вважають чотири фонтани на площі Ринок із фігурами Нептуна, Діани, Адоніса та Амфітріти. Окрасою Львова стали барельєфні композиції, виконані на сюжети античної міфології, та надмогильні пам’ятки, авторами яких були брати Йоганн та Антон Шимзери.

Про зародження мистецтва класицизму в живописі свідчить творчість майстрів портрета Дмитра Левицького та Володимира Боровиковського. Обидва походили з України, але впродовж усього життя працювали в Санкт-Петербурзі. Д. Левицького вважали найкращим європейським портретистом. Серед найвідоміших творів його учня й наступника В. Боровиковського — портрети земляків-українців, які обіймали високі посади у Санкт-Петербурзі, — Д. Трощинського, О. Безбородька з доньками. Його пензлю належать також розписи церков у Миргороді, Кибинцях та Романівці на українських землях.

Реалізм — напрям у літературі та мистецтві, із яким пов’язане намагання митців дати правдиве, повне відображення дійсності.

Надгробок К. Розумовського. Скульптор І. Мартос. 1912 р.

Фонтан Нептуна на площі Ринок у Львові. Скульптор Г. Вітвер

Офорт — вид гравюри на металі, у якому заглиблені елементи зображення отримують шляхом травлення металу кислотою, а також відтиск із такої гравюри.

У першій половині XIX ст. в українському живописі набув поширення новий стиль — реалізм. Першими українськими художниками, у творчості яких з’явилися риси нового стилю, були Іван Сошенко, Капітон Павлов і Гаврило Васько. Й дотепер збереглися твори І. Сошенка, «Портрет бабусі Μ. Чалого», «Жіночий портрет», жанрові картини «Хлопчики-рибалки», «Продаж сіна на Дніпрі». К. Павлов працював переважно в портретному жанрі. Йому належать такі твори, як «Автопортрет», «Портрет доньки художника», «Портрет мічмана Г. Чайковського», «Хлопчик із голубком». Г. Васько здобув визнання завдяки серії портретів тогочасних українських діячів, виконаних на замовлення В. Тарновського для його приватного музею. Однією з найкращих робіт майстра вважають «Портрет юнака із сім’ї Томари».

Видатним українським пейзажистом цієї доби був Василь Штернберг. Його пензлю належать твори «Садиба Г. С. Тарновського в Качанівці», «Ярмарок у містечку Ічні», «Малоросійський шинок», «Аскольдова могила» тощо.

Визначним досягненням образотворчого мистецтва цього періоду стала творчість Тараса Шевченка, який є автором понад тисячі творів різних жанрів. Визнання здобули його картини «Циганка-ворожка», «Катерина», «Портрет невідомого», «Портрет дівчини із собакою», «Портрет невідомої в намисті», «Автопортрет» та інші. Усього Т. Шевченко створив понад 130 портретів. Він був також відомим майстром графіки й гравюри. Йому належить серія офортів «Живописна Україна».

На підвладних Австрійській імперії українських землях у цей період уславився своїми творами переважно релігійного змісту в стилі класицизму Лука Долинський. Він виконав розписи для новозбудованого собору Святого Юра у Львові та інших церков міста. Його вважали також одним із найкращих тогочасних портретистів. На Закарпатті засновником світського напрямку в живописі став Йосип Змій-Міклошій. Після закінчення Віденської академії мистецтв він працював придворним майстром пряшівського єпископа. Його пензлю належать портрети, картини на побутові теми із життя закарпатських селян, пейзажі. Майстер також виконував розписи багатьох церков Закарпаття.

Продаж сіна на Дніпрі. Художник І. Сошенко

Російський художник Василь Тропінін (1776—1857 рр.) був видатним майстром романтичного та реалістичного портрета. Загалом В. Тропінін створив понад 3 тис. портретів. Як і Т. Шевченко, він походив із кріпосних селян і залишався кріпаком до 47 років. Протягом десяти років він жив на Поділлі. Згодом він писав: «Я мало учився в Академії, але навчився в Малоросії: я там без відпочинку писав із натури, і ці мої роботи, здається, найкраще, що до цього часу мною написано».

В. Тропінін створив узагальнені, глибоко поетичні образи українських селян («Дівчина з Поділля», 1810—1820 рр.; «Дівчина з кужелем» (1810-ті рр.); «Хлопчик із топірцем», «Хлопчик із сопілкою» (обидва 1812 р.); «Пряля», «Портрет українця» (обидва 1821 р.)), краєвиди Поділля («Гроза над селом», 1810-ті рр.), побутові композиції («Весілля в с. Кукавці», 1821 р.).

У 1818 р. В. Тропінін, супроводжуючи графа, відвідав місто Кам’янець, у фортеці намалював одного з в’язнів «Портрет українця середнього віку». Дехто із вчених схильні вважати його зображенням У. Кармалюка.

Що було характерним для розвитку тогочасної архітектури на українських землях?

4. Архітектура. У першій половині XIX ст. продовжувалася перебудова губернських і повітових українських міст під російською владою, яку було розпочато наприкінці минулого століття. За цим наглядали спеціальні будівельні комітети й комісії. Швидкими темпами відбувалося будівництво в Єлисаветграді (суч. Кропивницький), Херсоні, Маріуполі, Одесі, Севастополі та інших містах. До участі в ньому залучали відомих російських архітекторів. Панівним архітектурним стилем був класицизм.

У Києві протягом 30 років головним міським архітектором був Андрій Меленський. У зв’язку з поверненням Києву в 1802 р. прав міського самоврядування за його проєктом спорудили пам’ятник на честь відновлення магдебурзького права. Саме А. Меленський під час розробки плану забудови міста визначив Хрещатик як майбутню головну вулицю Києва. За його проєктами в місті було споруджено новий центр губернської адміністрації на Печерську, перший у Києві будинок театру на Хрещатику, Контрактовий будинок на Подолі й перебудовано тут Гостинний двір. На Аскольдовій могилі архітектор створив мавзолей — пам’ятник Аскольду, який, за літописом, був одним із перших київських князів.

Найбільшою спорудою Києва цього часу стала створена в 1839—1843 рр. за проєктом архітектора Вікентія Беретті будівля університету Святого Володимира. Окрасою міста став також спроєктований ним Інститут шляхетних дівчат. У Харкові за проєктом архітекторів Є. Васильєва та О. Тона в 1824—1833 рр. спорудили високу дзвіницю Успенського собору на честь перемоги над Наполеоном у 1812 р. Серед будівель, що з’явилися в тогочасному Севастополі, виділялися будинок Морської бібліотеки зі славнозвісною Баштою вітрів, Петропавлівський собор і Графська пристань.

У цей період на українських землях у складі Російської імперії з’являються нові палацово-паркові комплекси, що складалися з палаців знаті, оточених парками. У 1799—1803 рр. в мальовничій місцевості над річкою Сейм у Батурині збудували палац останнього українського гетьмана К. Розумовського. Автором проєкту був петербурзький архітектор Ч. Камерон. У селі Сокиринці на Чернігівщині в мастку П. Галагана в 1829 р. спорудили палац у стилі класицизму, до якого прилягав парк площею в 600 десятин з алеями, штучними галявинами та озерами.

Світову славу своєю красою здобули декоративно-пейзажні парки «Олександрія» поряд із Білою Церквою та «Софіївка» в околицях Умані.

Контрактовий будинок у Києві. Архітектор А. Меленський

Парк «Олександрія» був створений неподалік міста Біла Церква у 80-х рр. XVIII ст. Назву він отримав на честь своєї засновниці графині Олександри Браницької. Системи озер, алеї, великі галявини, численні альтани, колонади, містки й сам палац графів Браницьких разом із величезною кількістю дерев створили неповторний ансамбль.

Парк «Софіївка» був заснований у 1796 р. власником міста Умані, графом Станіславом Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької. Це єдиний серед тогочасних парків, на території якого немає палацу. Тут було створено чотири штучні озера, з’єднані підземними каналами, побудовано гроти, лабіринти, скелі з великих каменів, численні павільйони та містки.

Парк «Олександрія». Колонада «Луна»

Більшість визначних архітектурних пам’яток цієї доби на українських землях у складі Австрійської імперії зосереджено у Львові. Це будівлі «Оссолінеуму» (1827 р.), ратуші на площі Ринок із високою вежею й годинником (1835 р.), міського театру (1842 р.) та кілька житлових будинків. Більшість тогочасних нових міських споруд створено за проєктами німецьких архітекторів. На Буковині визначною архітектурною пам’яткою того часу стала зведена в Чернівцях за проєктом А. Мікулича міська ратуша із 45-метровою вежею (1843—1847 рр.). У середині 40-х рр. XIX ст. тут було збудовано також кафедральний православний собор, витриманий у візантійському стилі, та церкву Святої Параскеви.

Працюємо з хронологією

1818 р. — відкриття професійного театру в Полтаві.

На підставі фактів, розглянутих у параграфі, сформулюйте судження про:

зміни, які відбулися в цей період у розвитку театрального мистецтва;
стан музичного мистецтва на тогочасних українських землях;
процеси, які розгорталися в образотворчому мистецтві цього періоду;
особливості розвитку архітектури на українських землях цієї доби.

Запитання і завдання

1. Перевірте набуті знання за допомогою навчальної гри «Закінчіть речення». Правила гри. Учитель/учителька пропонує учасникам/ учасницям гри (гру можна проводити індивідуально, з командами або всім класом) завершити 6—12 речень із характеристиками, за якими можна впізнати розглянуті ними події або явища.

2. Які події, пов’язані зі становленням українського театру в цей період, ви вважаєте найважливішими? Чому? 3. Порівняйте розвиток музичного мистецтва на українських землях у розглянутий період та в попередньому столітті. Чим, на вашу думку, можна пояснити наявні відмінності. 4. У чому, на вашу думку, полягав розвиток українського образотворчого мистецтва цієї доби. 5. Як імперське панування вплинуло на розвиток архітектури українських земель? Наведіть факти, які підтверджують вашу думку.

6. Завершіть складання таблиці «Культура України кінця XVIII — першої половини XIX ст.».

7. Ознайомтеся з «Переліком палаців-садиб України» за сучасними областями. Складіть карту палаців-садиб кінця XVIII — першої половини XIX ст. на території сучасної України. Використовуючи її, розкажіть про виникнення і сучасний стан цих палаців-садиб. 8. Відвідайте місцевий музей образотворчого мистецтва й підготуйте повідомлення про твори українських майстрів кінця XVIII — першої половини XIX ст. у його експозиції. 9. З’ясуйте, які архітектурні пам’ятки кінця XVIII — першої половини XIX ст. розташовані в місцевості, де ви живете. Підготуйте повідомлення про декілька з них.