Історія України. 8 клас. Гісем

Розділ V. Українські землі у 20—90-х рр. XVIII ст.

§ 27. Посилення колоніальної політики Російської імперії. Ліквідація гетьманату

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: яку колоніальну політику здійснювала Московія (Російська імперія) щодо України; про гетьманство І. Скоропадського, Д. Апостола; як українська керівна верхівка намагалася протистояти політиці царської влади щодо України.

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Як розгорталися події Північної війни на українських землях? 2. Визначте роль І. Мазепи в історії України. 3. Якими були наслідки Полтавської битви для Української козацької держави?

1. Наступ царської влади на автономні права Гетьманщини. Перехід І. Мазепи на бік Швеції Петро I використав як привід до розгортання каральних заходів проти незгодних із політикою царської влади.

Одночасно із цим відбувався наступ на українську автономію (самостійне внутрішнє управління). Коли в 1708 р. новообраний гетьман І. Скоропадський запропонував царю підтвердити в нових статтях традиційні права та вольності, то отримав від Петра I глузливу відповідь: «Українці й так мають із ласки царя стільки вольностей, як жоден народ у світі». Повноваження гетьмана були визначені в Рішительному указі. Також Петро I відхилив прохання І. Скоропадського про те, щоб козаки перебували під командуванням наказного гетьмана, а не московських генералів. Перед гетьманським урядом була поставлена вимога звітувати про податки й доходи Військового скарбу.

Воєводи отримали право втручатися у внутрішні справи козацької України. Для нагляду за гетьманом був приставлений царський міністр-резидент (із 1710 р. їх було двоє). У Глухові — новій гетьманській резиденції — було розміщено два полки московських військ. У 1708—1709 рр. Гетьманщину, а з 1719 р. і Слобожанщину було включено до Київської губернії.

Губернатор отримував більше повноважень, ніж гетьман. У 1715 р. царським указом було встановлено новий порядок виборів полкової старшини, згідно з яким основну роль у цьому процесі відігравав царський представник. Старшинами почали призначати іноземців, яких поступово стала більшість. Згодом Петро I сам призначив своїх соратників: П. Толстого — ніжинським полковником, а А. Танського — київським. Цим він порушив виборний принцип формування влади в Гетьманщині. До того ж московським можновладцям надавалися великі землеволодіння в Україні, що призвело до появи значних територій, непідконтрольних гетьману. У 1720 р. Петро I обмежив функції Генерального військового суду. Посилилося втручання московської влади в господарське життя Гетьманщини, що фактично призвело до розорення її економіки: українські товари дозволялося вивозити за кордон лише через балтійські порти Московії і до того ж не українськими купцями.

Із листа князя М. Голіцина до канцлера Г. Головкіна (1708 р.)

Задля нашої безпеки треба насамперед посіяти незгоду між полковниками й гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить, що гетьман уже не має такої влади, як Мазепа, то, сподіваюся, буде приходити з доносами. При цьому не треба поводитися з донощиками суворо; якщо двоє прийдуть із брехливими доносами, але коли з ними обійтися ласкаво, то третій прийде вже з правдивим доносом, а гетьман зі старшиною будуть боятися. Як раніше я до вас писав, так і тепер кажу: треба, щоб у всіх полках були полковники, не згодні з гетьманом... тоді всі їхні справи будуть нам відкриті.

1. Із якою метою розпалювалася незгода між полковниками й гетьманом? 2. Як можна назвати таку політику?

Заходи, що свідчили про наступ московської влади на українську мову й культуру:

  • У 1709 р. за наказом Петра І було вислано за кордон студентів Києво-Могилянської академії, що походили з Правобережжя.
  • Московська влада конфіскувала кошти, надані І. Мазепою для розбудови Києво-Печерської лаври. Її землі передали під будівництво Київської фортеці.
  • Проводилася політика запрошень із Гетьманщини до Московії українських вчених, просвітителів, богословів і педагогів.
  • Примусово насаджувався великоросійський правопис і «російське православіє» щодо українських церковних видань.
  • Із Гетьманщини до Московії вивозилися історичні пам’ятки, рідкісні книги тощо.
  • З усіх українських церков вилучалися книги раннього українського друку та замінювалися на нові московські видання.

Водночас заборонялося ввозити деякі товари в Гетьманщину із Західної Європи (голки, сукна, полотна, панчохи, цукор, тютюн тощо), а замість них треба було купувати продукцію московських фабрик. Запроваджувалося особливе мито для царської скарбниці. У 1721 р. на території Гетьманщини ввели «мідні гроші, щоб срібні й золоті залишалися в обігу населення Росії та якомога більше зосереджувалися в державній скарбниці».

Усе частіше козаків використовували за межами Гетьманщини: на будівництві каналів (у 1721 р. на будівництво Ладозького каналу було направлено 10 тис. козаків), фортець (Санкт-Петербург), у далеких воєнних походах (три походи проти Персії) тощо. Крім того, походи призводили до занепаду господарств козаків. Населення Гетьманщини потерпало від постоїв царських військ.

Відбувалися утиски і в культурній сфері. Із Києво-Могилянської академії за наказом царя було виключено всіх студентів і викладачів із Правобережжя, заборонялося друкувати в Україні будь-які книжки, крім церковних, а в тих, що друкувалися, «щоб ніякої різниці й осібного наріччя не було». Так цар розпочав наступ на українську мову, сприяв насильницькому зросійщенню (русифікації) та духовному поневоленню українського народу.

2. Гетьманство І. Скоропадського. Перебуваючи на посаді гетьмана, І. Скоропадський всіляко намагався показати свою лояльність царській владі й тим самим зберегти автономію Гетьманщини. Як і І. Мазепа, він уникав конфліктів зі старшиною й церквою, роздавав їм великі земельні наділи. За його правління близько 30 % оброблюваних земель були в приватній власності старшини, деякі її представники перетворювалися на справжніх земельних магнатів. Сам І. Скоропадський мав понад 100 тис. підданих, у той час як у монастирів їх було 60 тис. осіб.

У січні 1721 р. І. Скоропадський, незважаючи на погане самопочуття, рушив до Москви, щоб остаточно визначити статус Гетьманщини у складі Московського царства. Поштовхом до подорожі став указ царя про виведення Генеральної військової канцелярії з-під управління гетьмана.

Проте візит не дав бажаного результату та не припинив подальшого обмеження прав і вольностей. Натомість І. Скоропадський отримав указ про утворення Малоросійської колегії (29 квітня 1722 р.). Цар, приховуючи справжню мету, пояснював її виникнення тим, що до нього доходили скарги від народу про хабарі й здирства, відбирання в козаків земель, лісів, млинів, примусовий їх перехід у підданство, безлад у Генеральній військовій канцелярії: «Це робиться для вашого ж блага... бути під великоруським судом і управлінням, для того щоб припинити всі неправильні суди й тяготи малоросійського народу».

Гетьман Іван Скоропадський. Невідомий художник. XVIII ст.

Наказний гетьман Павло Полуботок. Невідомий художник. Кінець XVIII — початок ХІХ ст.

Ця новина приголомшила гетьмана. Повернувшись до Глухова, він передав «правління діл» Павлу Полуботку (1722—1723 рр.). 3 липня 1722 р. І. Скоропадський помер.

3. Перша Малоросійська колегія. Наказний гетьман П. Полуботок. Після смерті гетьмана І. Скоропадського всю владу в Гетьманщині взяла на себе Малоросійська колегія у складі шести російських офіцерів (діяла в 1722—1727 рр.). Колегія на чолі зі Степаном Вельяміновим почала прибирати до рук усе гетьманське правління. Петро I не дозволив обирати нового гетьмана, а доручив наказному гетьману П. Полуботку виконувати накази колегії.

Чернігівський полковник П. Полуботок був людиною енергійною, палким прибічником української автономії. Недарма цар говорив про П. Полуботка, що він «небезпечніший за Мазепу». Гетьман не змирився з претензіями С. Вельямінова не тільки на контроль за владою, а й на саму політичну владу. П. Полуботок згуртував навколо себе старшинську опозицію, розпочав судову реформу, розгорнув боротьбу з хабарництвом. Він звертався в сенат (верховний розпорядчий орган Російської імперії) зі скаргами на порушення Малоросійською колегією законів і традицій Гетьманщини, наполягав дозволити провести вибори нового гетьмана.

У серпні 1723 р. представники старшинської опозиції в козацькому таборі на річці Коломак склали так звані Коломацькі чолобитні (звернення) на ім’я царя, у яких вимагали скасувати запроваджені Малоросійською колегією податки й дати дозвіл на обрання гетьмана. Коли ці чолобитні отримав Петро I, то наказав ув’язнити П. Полуботка разом із 15 опозиційними українськими старшинами в Петропавлівській фортеці. Там 18 грудня 1724 р. наказний гетьман П. Полуботок помер.

4. Гетьманство Д. Апостола. Загроза нової війни з Османською імперією, наростання невдоволення діяльністю Малоросійської колегії, труднощі з утриманням 60-тисячного російського війська та особистий конфлікт між С. Вельяміновим та князем О. Меншиковим спричинили скасування Малоросійської колегії в 1727 р. і деяке пом’якшення російської політики щодо України. Було дозволено провести вибори гетьмана, яким став 73-річний миргородський полковник Данило Апостол (1727—1734 рр.). Із ним царська влада теж не уклала традиційної угоди. Діяльність гетьмана визначалася «Рішительними пунктами» 1728 р.

Смерть П. Полуботка в Україні сприйняли болісно. Його прославляли як великого захисника України, про нього складали легенди. Однією з найпопулярніших була така, що нібито цар, довідавшись про хворобу П. Полуботка, прибув просити в нього вибачення, і гетьман перед смертю пригадав йому всі кривди, які завдала царська влада Українській козацькій державі: «За невинне страждання моє і моїх земляків будемо судитися у спільного і нелицемірного судді, Бога нашого: скоро станемо перед ним, і він розсудить Петра з Павлом». I справді Петро I невдовзі помер (25 січня 1725 р.).

  • У чому полягала особливість правління гетьмана Д. Апостола?

Гетьман Данило Апостол. Художник О. Мартинович

Д. Апостол активно взявся за відновлення втраченої автономії: він призначив на посади полковників своїх прихильників, здійснив заходи щодо впорядкування старшинського землеволодіння, уперше вчинив дії щодо складання тогочасного бюджету Гетьманщини, налагодив українську торгівлю, підпорядкував гетьманській владі Київ, реорганізував судову систему, домігся дозволу на повернення запорожців із володінь кримських татар в Олешках та заснування ними в 1734 р. Нової (Підпільненської) Січі на річці Підпільній.

За гетьмана Д. Апостола основний земельний фонд було роздано козацькій старшині, православній церкві та російським чиновникам. Відмінність між спадковим і тимчасовим землеволодіннями старшини майже зникла.

Позитивне значення для боротьби з хабарництвом і впорядкування землеволодінь мало Генеральне слідство про маєтності, здійснене гетьманом. У 1729—1730 рр. було проведено ревізію (перевірку) маєтків і визначено законність володіння ними. Було з’ясовано, що вже понад 35 % оброблюваних земель Гетьманщини були приватною власністю старшини. За сприяння Д. Апостола в 1728 р. розпочали створювати звід законів «Права, за якими судиться малоросійський народ». Його завданням було юридично закріпити автономний статус і привілеї Гетьманщини у складі Російської імперії. Звід було завершено вже після смерті гетьмана. Проте російський сенат категорично відмовився його затвердити.

5. Політика «Правління гетьманського уряду». Спроба ліквідації автономного устрою Слобожанщини. Після смерті Д. Апостола в 1734 р. імператриця Анна Іванівна знову заборонила обирати гетьмана, а ведення українських справ передали «Правлінню гетьманського уряду» (1734—1750 рр.).

Новий уряд складався з трьох представників козацької старшини й трьох російських урядовців. У своїй діяльності він мав керуватися «Рішительними пунктами» 1728 р. Крім того, російські урядовці були зобов’язані всіляко применшувати значення влади гетьмана й підривати довіру до неї, сприяти зближенню старшини з російськими офіцерами, а також шлюбам українців із росіянами. Українські справи знову повернули до сенату. В Україні було проведено ревізію для впорядкування збирання податків, завершено складання зводу українського законодавства.

Для контролю над суспільством у Російській імперії була відновлена «Канцелярія таємних і розшукових справ». За підозрою в державній зраді в повному складі був заарештований Київський магістрат.

«Рішительні пункти» передбачали:

  • вибори гетьмана лише за згодою царя, гетьман втрачав право призначати й карати старшину та здійснювати самостійну зовнішню політику;
  • справи Гетьманщини поверталися із сенату в підпорядкування Колегії іноземних справ;
  • зменшення кількості російських військових, що розміщувалися в Україні;
  • уведення до складу Генерального військового суду російських представників;
  • скасування податків, які запровадила Малоросійська колегія;
  • відновлення Генерального військового скарбу, але він був підконтрольний російському уряду.

«Правління гетьманського уряду» — уряд, створений російською владою після смерті гетьмана Д. Апостола для управління Гетьманщиною.

  • Чому «Правління гетьманського уряду» не змогло знищити автономні права Гетьманщини та козацьке самоврядування на Слобожанщині?

Істотні зміни відбулися в устрої Слобожанщини. Ще в 1726 р. полки потрапили в підпорядкування Військової колегії. Із 1723 р. полковниками могли призначати тільки росіян. У 1732 р. почалися перетворення, метою яких була ліквідація автономного самоврядування. У Сумах була створена «Канцелярія комісії заснування слобідських полків», що перебрала на себе чимало функцій полковників.

Полкові ратуші в 1733—1734 рр. було перейменовано на канцелярії, які отримали права, що мали канцелярії в провінціях губерній. Судочинство здійснювалося на основі російського законодавства. У 1734 р. було скасовано право козаків і селян на займанщину. Жителям Слобожанщини заборонялося залишати її межі. Підпомічники викреслювалися з козацького стану.

«Правління гетьманського уряду» діяло в умовах російсько-турецької війни 1735—1739 рр., тягар якої ліг на плечі українського народу. Російське військо перебувало на утриманні українського населення прифронтової зони. Постійні реквізиції (вилучення майна) позбавляли населення найнеобхіднішого. За підсумками війни запорозькі землі повернулися під владу Російської імперії.

Працюємо з хронологією

1722 р. — імперська влада Росії вперше заборонила вибори гетьмана.

1722—1727 рр. — діяльність Першої Малоросійської колегії.

1727—1734 рр. — гетьманство Д. Апостола.

1734 р. — заснування Нової (Підпільненської) Січі.

1734—1750 рр. — діяльність «Правління гетьманського уряду».

Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?

  • Заходи московської (російської) влади в 1708—1722 рр. свідчили про підготовку до наступу на українську державність. Проте зовнішні обставини змусили пригальмувати процес ліквідації Української козацької держави, і владу гетьмана було відновлено на короткий період (1727—1734 рр.).
  • Загальний напрям російської політики щодо України залишався незмінним: перетворити її на звичайну провінцію Російської імперії. У таких умовах українська козацька еліта докладала зусиль для збереження давніх прав. Проте у своїх діях вона уникала радикальних заходів і не спиралася на підтримку народу.

Запитання та завдання

Монета Національного банку України, присвячена П. Полуботку. 2003 р.

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Шість запитань». Правила гри. Учні та учениці об’єднуються в команди. Кожна з них має за визначений час скласти шість запитань за опрацьованим матеріалом. Виграє та команда, більшість запитань якої не повторюють запитання інших команд.

2. Як Петро I використовував ресурси України для досягнення своєї мети? 3. Чим характерне правління гетьмана І. Скоропадського? Чому Петро I не дозволив проводити вибори нового гетьмана після смерті І. Скоропадського? 4. Які основні політичні ідеї було закладено в Коломацьких чолобитних? 5. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, як діяльність Малоросійської колегії руйнувала традиційну систему управління в Україні. 6. Якими були наслідки діяльності «Правління гетьманського уряду» для Української козацької держави?

7. Складіть у зошиті порівняльну таблицю «Гетьманство І. Скоропадського та Д. Апостола». Укажіть спільні та відмінні риси. 8. Складіть історичний портрет наказного гетьмана П. Полуботка. Скористайтеся відповідним планом-схемою в електронному додатку.

9. Колективне обговорення. Які чинники впливали на часті зміни політики царської влади щодо України?