Досліджуємо історію і суспільство. 6 клас. Гісем

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Розділ ІІ. Зародження перших цивілізацій. Людина і держава. Українські землі на зорі цивілізаційного розвитку

§ 5. Природно-географічні умови Близького Сходу та Єгипту. «Родючий півмісяць»

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про причини появи перших цивілізацій на Близькому Сході та в Єгипті;
що називають «родючим півмісяцем» і чому;
про особливості іригаційної (зрошувальної) системи землеробства;
коли виникли перші міста і як вони виглядали.

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ

1. У якому регіоні світу зародилося людство?
2. Що таке неолітична революція?

1. Природно-географічні умови регіону

Близький Схід — це регіон Південно-Східної Азії, який включає в себе Анатолію (Малу Азію), Сирію, Палестину, о. Кіпр, Месопотамію (Дворіччя, Межиріччя), Аравійський півострів.

На півночі й сході цього регіону розташовані гори, а на півдні — дві потужні річки Тигр та Євфрат, що впадають у Перську затоку. Ця затока омиває з півночі великий Аравійський півострів, більшою частиною якого є пустеля.

Річка Євфрат.

Річка Тигр.

Літо на Близькому Сході спекотне, а зима дощова й достатньо прохолодна, інколи випадає сніг, особливо в горах. Проте окремі долини в гірських масивах та території біля річок доволі зволожені, а тривалість теплої пори року дозволяє збирати по два врожаї на рік.

Близький Схід тісно пов’язаний історичними, культурними, господарськими та релігійними зв’язками з країнами Північно-Східної Африки — Єгиптом, Суданом, Ефіопією. Більша частина цього регіону — це пустелі. Проте річка Ніл, яка протікає через ці країни, робить її береги сприятливими для життя людей.

Пустеля в Єгипті.

Саме на Близькому Сході зародилося та сформувалося зернове землеробство, а згодом і перші цивілізації.

2. «Родючий півмісяць»

Якщо намалювати обриси земель від Єгипту, через середземноморські землі Палестини та Сирії й далі по Євфрату і Тигру через Месопотамію до Перської затоки, то вийде чіткий півмісяць. Як ви вже знаєте, саме в цьому регіоні відбулася неолітична революція, яка знаменувала перехід від привласнювального до відтворювального господарства. Саме ці землі навколо Аравійської пустелі й стали «колискою перших цивілізацій».

«Родючий півмісяць» — території Палестини, Лівану та Сирії, Південної Анатолії та Месопотамії, де зародилося землеробство. Цей термін у 1900 р. вперше вжив археолог Джеймс Генрі Брестед (Чиказький університет) через родючість земель і геометричну форму регіону.

Берег Нілу.

• Назвіть три особливості клімату регіону.

«Родючий півмісяць» ділять на східну (Месопотамія, річкові долини Тигру та Євфрату) та західну (Середземномор’я) частини. До західної частини відносять також Єгипет.

Напрями поширення землеробства в Європі.

Річки відіграли вирішальну роль у розвитку цивілізацій «родючого півмісяця». Регіон, ставши своєрідним «містком» між Африкою і Євразією, мав значну біологічну різноманітність.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Слід зазначити, що у світі існували й інші центри, де було винайдено землеробство. Таким центром були неолітичні культури, що сформувалися у Центральній Америці та на схилах Андських гір у Південній Америці. Найдавнішим центром землеробства, який проіснував тисячоліття ізольовано, був папуаський на території сучасної Індонезії.

Першими одомашненими рослинами були пшениця, ячмінь, горох, сочевиця, а трохи пізніше — льон, які згодом поширилися до Європи і Північної Африки.

У регіоні були одомашнені близько 10 тис. років тому свиня, вівця, коза, 8 тис. років тому — корова, віслюк.

Розвиток землеробства, який призвів до надлишку продуктів харчування, й одомашнення великих тварин стимулювали швидкий розвиток цих територій, поділ праці, ускладнення людських суспільств і засобів виробництва, утворення перших відомих в історії державних утворень на землях Месопотамії, Єгипту та Сирії, винайдення письма, початок обробки металів тощо.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Зараз регіон «Родючого півмісяця» повністю втратив свою могутність як аграрний центр. Величезні території країн, що колись мали значні аграрно-економічні переваги й випереджали інші державні утворення в розвитку, сьогодні перетворилися на пустелі, напівпустелі, степи. Їхні ґрунти зруйновані ерозією та дуже засолені. Сучасне багатство деяких держав, що колись входили до «родючого півмісяця», базується на невідновлюваному нафтовому ресурсі. Це багатство лише приховує екологічне зубожіння колись родючих територій і хронічну проблему забезпечення народів, що там живуть.

3. Іригаційна (зрошувальна) система землеробства

Як вважають археологи, іригаційне землеробство виникло ще на межі мезоліту та неоліту в гірських посушливих долинах Азії й Америки. Уже в VI тис. до н. е. у Месопотамії завдяки мережі каналів і дамб місцеві жителі регулювали подачу води на поля.

Іригаційним (зрошувальним) називають таке землеробство, за якого для вирощування землеробських культур застосовувалися зрошувальні пристрої. Цей метод є одним із найдавніших у вирощуванні сільськогосподарських культур. Він був поширений в посушливих регіонах, тобто там, де мало природних опадів. Це — південь Європи, країни Азії та північні райони Африки.

Руїни іригаційних споруд Месопотамії.

Іригаційне землеробство в Давньому Єгипті у цей час набуло характеру басейнового. Під паводкову воду селяни викопували великі ями-приймачі, від яких проводили канали й вали для зрошення полів.

Така система землеробства не тільки збільшувала площу землі, що оброблялася, а й давала можливість збирати по два-три врожаї на рік. Це значно збільшувало продовольчі ресурси суспільства. Натомість створення системи іригації потребувало згуртування суспільства. Необхідні були люди, які її планували, координували будівництво і підтримували системи в робочому стані. Усе це сприяло появі перших держав.

Іригаційні споруди в Давньому Єгипті. Канали й система підняття води (за допомогою шадуфів) на вищі за рівень води в річці поля.

4. Поява перших міст

Наприкінці періоду мезоліту на Близькому Сході виникали так звані «живі пагорби» площею від 2 до 10 гектарів. Це були природні підвищення над територіями зі значними природними ресурсами для харчування: різноманітні рослини, велика кількість диких тварин, можливості для рибальства, поклади кремнію для виготовлення знарядь праці тощо. Поступово такі «пагорби» зосереджували доволі значну кількість населення, яке почало будувати житло з доступних у регіоні матеріалів.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Шадуф — назва, яку вживали в Стародавньому Єгипті до криничного журавля зі шкіряним відром. Завдяки такому пристрою давні єгиптяни піднімали воду для зрошування полів, що розташовувалися вище рівня води. Щоб підняти воду на більшу висоту, використовували своєрідні сходи з шадуфів: нижній підіймає воду на терасу, звідти вищий шадуф підіймає ще вище, і з найвищої тераси вода тече каналами.

Винайдення землеробства й одомашнення тварин сприяло розвитку таких «пагорбів». У населення зосереджувалися значні ресурси. Згодом вони почали перетворюватися на міста. Одним із найдавніших міст уважається Єрихон (територія Палестини), яке, ймовірно, виникло в VIII тис. до н. е.

Місто — великий населений пункт, жителі якого зайняті переважно ремеслом, торгівлею, у сфері розподілу та управління, культури і релігії. Поява міст привела до формування особливого міського способу життя, яке не пов'язане із циклом сільськогосподарських робіт.

ВИНИКНЕННЯ МІСТ

Жителі Єрихона зводили будинки з висушених на сонці глиняних цеглин овальної форми (схожі на батон): знизу плоскі, зверху закруглені. Навколо Єрихона жителі звели потужні стіни з вежами. У місті існувала каналізація. Дощову воду збирали в спеціальні сховища. За сучасними підрахунками, у місті проживало 400—900 осіб.

Більш потужні міста виникли в Південній Анатолії. Серед них виділяється поселення, відоме під назвою Чатал-Гьоюк (Чатал-Хююк, Чатал-Гуюк), яке в 1956 р. відкрив археолог Джеймс Мелларт. Імовірно, воно виникло наприкінці VII — на початку VI тис. до н. е. На думку наукової спільноти, поселення проіснувало понад 2 тис. років. Із невідомих причин жителі залишили його.

ЦІКАВО ЗНАТИ

У Єрихоні археологи знайшли стародавні поховання: обличчя померлих були вкриті глиняними масками з намальованим волоссям та головним убором і вставленими в очні западини мушлями. Про релігійні вірування жителів свідчить найдавніший храм.

Давнє місто мало площу близько 13 гектарів, у ньому проживало приблизно 2—6 тис. осіб. Воно не мало вулиць і було забудоване невеликими одноповерховими будинками із невипаленої цегли. У місті розкопали понад 40 святилищ. Вони мали 4—5 кімнат, стіни були прикрашені розписами та глиняними рельєфами. Також виявлено найдавніші з відомих науці фрески. У святилищах знайдено багато кам’яних і глиняних статуеток, напевне, принесених у дар богам.

Єрихон. Найстаріша архітектурна споруда на планеті — башта Тель-аль-Султан.

Розкопки Чатал-Гьоюка.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Будинки щільно прилягали один до одного. У будинку було кілька кімнат. Уздовж стін розташовувалися підвищення, на яких сиділи, спали і під якими ховали померлих. В одному приміщенні проживало не більше восьми осіб. Будинки мали вікна, але дверей не було, тому входили до них за допомогою драбини через отвір у пласкому даху. Це поселення ще називають «місто з дверима на дахах». Зовнішні будівлі міста мали більш масивні стіни, які відігравали роль міських мурів.

Реконструкція Чатал-Гьоюка.

Жителі Чатал-Гьоюка були вмілими землеробами. Вони вирощували 14 видів культурних рослин, основними з яких були пшениця, ячмінь і горох. Займалися вони також скотарством, полюванням, рибальством. Однак основний дохід місту давало ремесло. Давні майстри виготовляли досконалі кам’яні вироби: знаряддя праці з кремнію та обсидіану, поліровані дзеркала з обсидіану, кам’яне намисто з отворами, у які ледве проходить сучасна голка. Тут також було розвинене ткацтво. Гідний подиву був майстерний дерев’яний і плетений посуд. Про високий рівень життя свідчать речі, знайдені в похованнях: косметичні лопатки, кам’яні дзеркала, мушлі, у яких зберігалися косметичні речовини, фарба для вій і брів, кошики з рум’янами тощо.

Чоловіче святилище Чатал-Гьоюка. На відміну від інших неолітичних культур, у жителів міста було і чоловіче божество. Його зображали у вигляді юнака або зрілого бородатого чоловіка верхи на бику або просто у вигляді голови бика.

Жителі Чатал-Гьоюка були одними з перших, хто навчився виплавляти з руди мідь.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Цікавим фактом життя міста є те, що тут не існувало соціального розшарування. Жінки і чоловіки були рівними у своїх правах. Також не знайдено жодного поховання жителів міста, який би помер насильницькою смертю.

Богиня Чатал-Гьоюка. Головною богинею давніх жителів Чатал-Гьоюка була Мати-Земля, або Богиня-Мати, яку вони зображали у вигляді молодої жінки, жінки-матері та старої жінки у супроводі птаха смерті — грифа.

Запитання та завдання

1. Який регіон світу називають Близьким Сходом? Які великі річки протікають на Близькому Сході? Які особливості притаманні цим річкам?

2. Колективне обговорення. Які природно-кліматичні умови вплинули на зародження цивілізації в регіоні? Розкрийте взаємозв'язок між природними умовами та заняттями населення.

3. Який регіон називають «Родючим півмісяцем» і чому? За додатковими джерелами (інтернет, науково-популярна література) підготуйте презентацію на десять слайдів.

4. Обговоріть у малих групах. Як і для чого люди будували іригаційні споруди? Чому спосіб обробітку землі на Близькому Сході впродовж багатьох тисячоліть був незмінним?

5. Як і чому з'явилося міське життя? Якими були перші міста? Підготуйте перелік ознак, за якими можна визначити, що те чи інше поселення має відтворювальний тип господарювання. Чому не існувало міст за часів ведення привласнювального господарства?

6. Дослідницька діяльність. Доберіть інформацію на тему «Перші міста»: 1) фотоматеріали; 2) перелік науково-популярної літератури; 3) інтернет-джерела.