Досліджуємо історію і суспільство. 6 клас. Гісем

§ 49. Пантеон римських богів. Римське право. Мистецтво Давнього Риму

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

• про релігію в Давньому Римі;
• якими були здобутки культури Риму часів республіки.

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ

• 1. Чому грецьких богів називають олімпійськими?
• 2. Як грецькі міфи та легенди відображають відносини між людьми й богами? Хто такі герої?

1. Легенди та міфи Давнього Риму. Релігія

Повсякденне життя римлян, їхній невибагливий спосіб життя, суворі звичаї та правила, воєнні подвиги знайшли місце в легендах і міфах. Наприклад, відомий переказ про хороброго воїна, який, потрапивши в полон, спалив собі руку на вогнищі, щоб показати мужність свого народу. Вражені завойовники відпустили його та припинили облогу Рима.

Римляни склали міфи про священних тварин. Особливе місце серед них посідали вовки, яких наділяли магічними та людськими рисами. Не випадково легендарних засновників міста Рим Ромула і Рема виховала саме вовчиця.

ЦІКАВО ЗНАТИ

У спілкуванні з богами римляни дотримувалися принципу «я даю, щоб ти мені дав». Вони були переконані, що в обмін на молитви та пожертвування боги зобов'язані дати людині те, що вона просить. Римські воєначальники навіть вважали, що подарунками можна задобрити чужоземних богів, і вони допомагатимуть римлянам, а не місцевому населенню.

Релігія давніх римлян була подібна до релігійних уявлень інших народів тогочасного світу. Люди вірили, що спочатку не існувало нічого, крім темного й безмежного Хаосу. Із нього пізніше виникла земля, яка народила річки, ліси, гори, тварин, людей і богів. Серед перших богів був володар часу Сатурн. Тривалий час Сатурна вважали єдиним богом. На його честь у Римі проводилися свята, які мали назву сатурналії.

Релігія (походить від латинського дієслова «зв'язувати») — віра людини в надприродні сили та існування богів.

Римляни вірили в існування різних духів і божеств, які не мали людської подоби. Вважалося, що протягом життя людина перебувала під опікою добрих духів-хранителів — геніїв. Людські оселі й сім’ю захищали пенати й лари. Коли сім’я змінювала помешкання, пенати йшли за господарями, а лари залишалися в будинку. У будинках для ларів облаштовували вівтарі, де стояли їхні фігурки й куди робили підношення.

Сучасний вигляд вівтаря для підношень ларам із Помпеї (1) та бронзові фігурки ларів (2).

Коли людина помирала, її тіло несли до поховального вогнища в супроводі рідних та друзів і там спалювали. Прах складали в урну, яку зберігали в родинній усипальниці. У роковини смерті людини її родичі приносили жертви богам.

ЦІКАВО ЗНАТИ

У Давньому Римі було заведено приносити жертви божествам, духам та іншим надприродним істотам. Люди вважали, що померлі здатні втручатися в земні справи й можуть розгніватися, якщо до них не виявляють належної пошани.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Римляни вважали, що душі померлих після смерті ставали манами — духами предків. Тричі на рік на їхню честь римляни влаштовували святкування, щоб задобрити манів. Якщо померла людина за життя вчинила злочин, її душа перетворювалася на лемура — злого духа. Ночами лемури блукали по землі й шкодили людям. Щоб уберегтися від злих духів, римляни здійснювали спеціальні обряди. Наприклад, опівночі голова сім’ї мав дев’ять разів ударити в мідний таз, щоб цей звук розігнав лемурів.

Наприкінці VI — на початку V ст. до н. е. римляни познайомилися з грецькою культурою, і кількість їхніх богів збільшилася. Згідно з легендою, молодий син Сатурна Юпітер повалив владу батька та став царем богів — володарем блискавки й грому. Римські боги мали ті самі сили й обов’язки, що й грецькі. Всесвіт був поділений між Юпітером і його старшими братами — Плутоном (володарем підземного світу) і Нептуном (володарем морів). Вони відповідали грецьким Зевсу, Аїду та Посейдону. Давні римляни споруджували богам храми на Капітолійському пагорбі.

Статуя Юпітера.

Різні верстви римського населення поклонялися власним богам, яких вважали покровителями. Наприклад, головними богами патриціїв були Юпітер, Юнона (Гера) і Мінерва (Афіна). Плебеї шанували Цереру (Деметру), Лібера (Діоніса) і Прозерпіну (Персефону). Богів-покровителів мали й певні професії. Купцями й торговцями опікувався Меркурій (Гермес), ремісниками, вчителями, митцями — Мінерва.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Спільними богами для всього населення Апеннінського півострова були Марс (бог війни), Діана (богиня Місяця), Фортуна (богиня щастя, успіху), Флора (богиня квітів), Фауна (богиня лісів і тварин), Венера (богиня весни й садів, пізніше — кохання та краси). Особливо в Давньому Римі шанували Весту — покровительку домашнього вогнища.

У всьому, що римляни не могли пояснити, вони вбачали підказки богів. Влада навіть могла перенести воєнний похід, якщо було несприятливе передбачення. Прості римляни також завжди питали поради богів, перш ніж розпочати якусь справу.

Служителями богів були жерці, яких вибирали з-поміж знатних та найбільш шанованих людей. У Давньому Римі існували колегії (об’єднання) жерців. Головною була колегія з дев’яти понтифіків на чолі з великим понтифіком.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Слово «понтифік» походить із латини та означає «той, хто будує міст» (тобто це посередник між богами та людьми). Титул великого понтифіка має Папа Римський.

Окреме місце серед жерців посідали весталки — жриці богині Вести. До її храму чоловіків не пускали. Весталкам не можна було виходити заміж. Головним їхнім завданням було підтримувати священний вогонь у храмі Вести. Римляни вірили, що поки горить священний вогонь, Рим не загине.

Весталки біля священного вогню. Художник Жан Pay.

• Чому римляни надавали великого значення збереженню священного вогню у храмі Вести?

2. Римське право

Основою для формування римського права були закони XII таблиць. Однак вони не могли врегулювати всі відносини між людиною та державою. Іноді ці закони були недостатньо чіткими для прийняття рішень. Тому суддям — преторам — доводилося самостійно вирішувати, як їх застосовувати. Із часом з’явилися тлумачення законів преторами — едикти преторів. Згодом едикти уточнювалися, і так виникали чинні закони.

Римський бог початку і кінця Янус, якого зображували у вигляді чоловіка з двома обличчями. Глек у його руках був призначений для пожертвувань.

• Янус мав два обличчя — старе й молоде. Поміркуйте, що може означати таке зображення бога.

Суди в Римі походили в приміщенні базиліки біля форуму. Обвинувач викликав звинувачуваного до суду. Якщо той відмовлявся, його могли привести силою. Обидві сторони мали надати докази своєї правоти присяжним, яких обирали з поважних громадян. Уміння захистити свої права в суді стало справжнім мистецтвом. Присяжні встановлювали, хто винен, а суддя призначав міру покарання. Заможні громадяни для представлення своїх інтересів у суді наймали спеціальних юристів — адвокатів.

Базиліка — будівля у формі витягнутого прямокутника, вздовж якої розташовані ряди колон.

У II ст. систему едиктів було впорядковано. За правління імператора Адріана створили єдиний Вічний едикт, який був обов’язковий для всіх римських громадян. А з 212 р. всі жителі римської держави отримали римські права.

3. Культура

Римляни завжди цікавилися досягненнями різних народів, які можна було застосувати в землеробстві, будівництві, корабельній і військовій справі. Тому здобутки грецької цивілізації викликали надзвичайний інтерес у громадян Римської республіки.

Статуя богині Діани.

Тогочасні знання з медицини, продовжуючи грецькі наукові традиції, узагальнив Авл Корнелій Цельс (І ст. до н. е.) у праці «Про медицину». Філософ Тіт Лукрецій Кар (95—55 рр. до н. е.) у праці «Про природу речей» виклав вчення грецького мислителя Епікура, який заперечував існування богів. Основними ідеями праці були ідеї про смертність душі, незалежність природи від волі богів, нескінченність Всесвіту.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Рідна для римлян латинська мова внаслідок римських завоювань перетворилася на мову загального спілкування в Стародавньому світі. Вона стала основою для виникнення сучасних італійської, англійської, іспанської, французької мов. Латинська мова тривалий час була мовою науки, а в медицині збереглася до сьогодні.

Однак найбільший внесок у світову науку Давній Рим зробив завдяки створенню нового напряму в наукових знаннях — правознавства. Його засновником вважають Гнея Флавія (IV ст. до н. е.).

Римська художня література виникла із записів легенд і міфів. Одним із її засновників був Лівій Андронік (III ст. до н. е.), який переклав латинською мовою «Одіссею». Література римлян мала на меті виховати громадянина та патріота.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Виникнення театрального мистецтва в Римі пов'язане зі святами врожаю. Самобутнім римським театральним жанром були міми — побутові комічні сценки з діалогами, співом, музикою і танцями (своєрідний прообраз сучасної оперети). Пізніше ставили комедії і трагедії за грецьким зразком.

Однак римляни полюбляли й розваги, тому популярним жанром була комедія. «Батьком» римської комедії вважається Тіт Макцій Плавт (III—II ст. до н. е.), який написав віршовані твори «Горщик», «Віслюки», «Хвалькуватий воїн», де висміював сліпе наслідування грецьких зразків.

Римський театр було започатковано в 240 р. до н. е., коли відбулася перша вистава латинською мовою. Римські актори, як правило, посідали низьке суспільне становище. Вони часто походили із середовища рабів. У Римі вперше виникли професійні акторські трупи й камерні (для невеликої кількості глядачів) театральні вистави.

Засновником римської прози вважають Марка Катона (III—II ст. до н. е.). Йому належить один із перших прозових творів часів республіки, який зберігся в повному обсязі. Він присвячений рільництву та містить корисні поради землеробам, а також оспівує сільський спосіб життя. Праця Марка Катона «Початки» стала першим викладом історії Риму.

Марк Порцій Катон. Римський бюст. Римські скульптури вирізнялися портретною схожістю зі справжньою людиною. Обличчя відтворювалися за восковими масками.

В архітектурі римляни об’єднали етруську і грецьку традиції та додали східні елементи. Вони урізноманітнили будівельні матеріали. Саме римляни почали використовувати міцний з’єднувальний вапняковий розчин, винайшли бетон, який використовували ще з II ст. до н. е. У будівництві римляни широко застосовували арку, вдосконаливши її.

ЦІКАВО ЗНАТИ

У римських містах будували театри, де місця для глядачів були розташовані півколом. Зводилися цирки, де влаштовували перегони на колісницях. Римляни першими почали будувати амфітеатри для жорстоких видовищ — гладіаторських боїв.

Римський театр. Меріда (Іспанія).

Запитання та завдання

1. Колективне обговорення. Якими були головні теми римських міфів і легенд? Висловіть думку, чому саме такі.

2. Які зміни відбулися в релігії римлян, коли вони ознайомилися з культурою інших народів? Обговоріть у малих групах. Які відмінності ви вбачаєте між римськими та грецькими релігійними віруваннями?

3. Опрацюйте в парах. Назвіть основних римських богів. Яких богів запозичили римляни в інших народів? Від якого бога, на думку римлян, вони походили?

4. У чому полягає різниця між ларами й пенатами? Поміркуйте, що означає вислів «повернутися до рідних пенатів».

5. Яким було ставлення римлян до померлих? Висловіть припущення, чому саме таке.

6. Яку роль у римському суспільстві виконували жерці та жриці? Як називався головний жрець у Давньому Римі? Чи має хтось у наші часи такий титул? Хто такі весталки?

7. Де і як проходив судовий процес у Давньому Римі?

8. Назвіть видатних представників культури Давнього Риму. Чим вони уславилися?

9. Дослідницька діяльність. Існує багато легенд, виникнення яких тісно пов'язане з історією Рима. Користуючись додатковими джерелами, підготуйте повідомлення про деякі легенди (на вибір): 1) заснування Рима; 2) викрадення сабінянок; 3) життя семи римських царів; 4) як гуси врятували Рим.