Всесвітня історія. Повторне видання. 7 клас. Гісем

§ 17. Розквіт та занепад Візантійської імперії. Імперія турків-сельджуків. Держави Центрально-Східної Європи

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

як вторгнення турків-сельджуків вплинуло на долю Візантійської імперії;
чим характерна історія Сельджуцького султанату;
за якої династії Візантія пережила піднесення;
чому в одних державах Центрально-Східної Європи утвердилася католицька церква, а в інших православна.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Якими були наслідки арабських завоювань для Візантійської імперії?
2. Які держави Центрально-Східної Європи постали у VIII—XI ст.?
3. Як відбувалася християнізація держав Центрально-Східної Європи?

1. Візантія й турки-сельджуки. Держава сельджуків

• Яка битва призвела до втрати Візантією її східних володінь?

Безперервні війни, що вела Візантія на початку XI ст., виснажили її. Візантійська знать була переконана в тому, що може управляти державою краще за імператора. Поки точилася боротьба за владу, армія слабшала, а імперія опинилася в оточенні ворогів. На Балкани з причорноморських степів вторглися війська печенігів і болгар. Нормани захопили останні володіння візантійців в Італії. Однак найнебезпечнішими ворогами стали турки-сельджуки, які наступали на східні кордони імперії.

Турки-сельджуки є частиною тюркомовних племен огузів, які в IX—X ст. заселяли територію Середньої Азії. Від кінця X ст. їх все частіше називали туркменами. Імовірно, туркменами називали тих огузів, які прийняли іслам. Згодом вони узяли активну участь у формуванні сучасних етносів турків, азербайджанців і туркмен.

Словник

Клан — тут: група родичів, об'єднаних спільним господарством і побутом.

Кочова імперія — особлива форма організації влади, притаманна суспільствам із кочовим способом життя, що сформувалася в результаті завоювань.

У середині X ст. серед огузів почав виділятися клан Сельджукидів. Один із правителів сельджуків Торгул-бек у 1038 р. проголосив себе султаном і розпочав завоювання. Навіть правитель Арабського халіфату був змушений визнати його султаном і «царем Сходу і Заходу». Торгул-бек та його наступники за короткий час підкорили терени Середньої Азії, Ірану, Іраку, Закавказзя, Сирії, майже всієї Малої Азії. Була утворена нова велика мусульманська держава — Сельджуцький султанат, який фактично був кочовою імперією.

Зверніть увагу

Основою кочової імперії були степові простори, володіння якими давало можливість контролювати підкорені осілі народи. Великий Євразійський степ створював передумови для організації таких держав. Проте вони були недовговічними: або розпадалися, або перетворювалися на держави з міськими центрами. Важливим елементом кочових імперій був контроль сухопутних торговельних шляхів (перш за все Великого шовкового шляху). Кочові імперії, постійно змінюючи одна одну, існували в Євразії від середини І тис. до н. е. до XVIII ст.

Візантійський імператор Роман IV у 1068 р. розпочав війну проти турків-сельджуків. Війна точилася з перемінним успіхом. Навесні 1071 р. біля вірменського міста Манцикерт (Маназкерт) візантійська армія зазнала поразки. Імператор і всі воєначальники потрапили в полон. Султан Алп-Арслан («Хоробрий Лев») відпустив імператора лише після того, як останній погодився виплачувати туркам-сельджукам величезну данину. Звістка про поразку приголомшила візантійців — переможений імператор втратив престол, а договір із сельджуками було розірвано.

Роман IV і Алп-Арслан під час битви біля Манцикерта. Мініатюра XV ст.

Турки-сельджуки, не отримавши обіцяного, рушили на візантійські володіння в Малій Азії. На захоплених землях вони утворили одну із сельджуцьких держав Румський султанат, або Рум (Рим) — так турки-сельджуки називали Візантію. Тепер зі своїх володінь вони могли бачити палац імператора в Константинополі, що розкинувся на протилежному боці затоки Золотий Ріг. Проте цілком захопити Візантію сил не вистачило. Цьому завадила внутрішня боротьба за владу між різними кланами, що послаблювало державу сельджуків.

Цікаві факти

Сельджуцькі султани мали звичай призначати правителями окремих областей держави своїх малолітніх синів. Проте реальну владу отримували воєначальники-вихователі (регенти), яких називали атабеками. Іноді траплялося так, що атабеки захоплювали владу і ставали ворогами султану.

ІМПЕРІЯ ТУРКІВ-СЕЛЬДЖУКІВ НА РІК СМЕРТІ МЕЛІК-ШАХА І

• За допомогою сучасної політичної карти світу визначте, на території яких держав існувала держава турків-сельджуків.

Одним із наймогутніших правителів був султан Мелік-шах (1072-1092). Він був вдалим воєначальником та розсудливим правителем. Його підтримували не лише одноплемінники, а й мусульмани-суніти. Він особисто об’їжджав свої володіння і оцінював становище підданих. До простих людей султан не проявляв зверхності. За наказом Мелік-шаха на всіх дорогах були збудовані сторожеві пости, які забезпечили безпеку від кордонів Китаю до узбережжя Середземного моря, від Кавказу до Індійського океану. У султана були плани зробити свого онука халіфом і тим самим відродити халіфат, об’єднавши під владою нової династії всіх мусульман. Проте він несподівано помер, а його сини в боротьбі за владу між собою втратили всі здобутки. Останнім правителем єдиної держави був султан Ахмад Санджар (1118-1157 рр.).

Коронація Мелік-шаха І. Мініатюра 1315 р.

Єдина держава сельджуків розпалася на окремі султанати з власними династіями. Наприкінці XI ст. серйозний удар їм завдали хрестоносці, а в XIII ст. — монголи.

Працюємо разом. Метод «Уявний мікрофон». Висловіть свою думку щодо того, чому турки-сельджуки не змогли знищити Візантійську імперію.

Україна і світ

У 1217 (1221) р. турки-сельджуки здійснили похід у Крим. Його метою було підкорення півострова і торговельних шляхів у Чорному морі. Численний сельджуцький флот підійшов до міста Сугдея (Судак), яке на той час було центом торгівлі в регіоні. Жителі міста звернулися по допомогу до половців і руських князів. Русько-половецьке військо дало бій туркам-сельджукам під стінами міста, але зазнало поразки. Після тривалої облоги місто здалося. Це був останній успіх у походах турків-сельджуків. Проте їх влада в Криму була нетривалою. Поява монголів у 1223 р. в Криму примусила турків-сельджуків швидко залишити місто.

2. Візантійська імперія в епоху Комнінів

• Що сприяло розквіту Візантії за часів династії Комнінів?

У 1081 р. до влади у Візантії прийшов досвідчений воєначальник, який став імператором під ім’ям Алексій І Комнін (1081-1118 рр.). Він заснував нову династію Комнінів (1081-1204 рр.). Спершу Алексій прогнав від східних кордонів турків-сельджуків, а потім рушив проти норманів. Після чотирирічної війни в 1085 р. він переміг норманів і примусив їх залишити Балканський півострів, а також відбився від кочівників, що панували в Північному Причорномор’ї.

Алексій І Комнін. Середньовічна мініатюра.

• Яким був внесок Алексія І Комніна в історію Візантії?

Після цих перемог у Візантійській імперії настав спокій. За часів правління Іоанна II Комніна (1118-1143 рр.) у Візантії загострилися відносини з Венецією. Колишнє союзне місто стало конкурентом імперії в торгівлі.

Поки Візантійська імперія вела наполегливу внутрішню боротьбу, поряд з її східними кордонами посилився Румський султанат турків-сельджуків. У 1176 р. візантійська армія в битві з ними біля Міріокефалону була вщент розгромлена. Візантія втратила свої володіння в Малій Азії. Останнє століття слави Візантії минуло: вона припинила завоювання і на всіх своїх кордонах перейшла до оборони. Угорці, серби, болгари почали претендувати на її володіння на Балканах. Сельджуки не залишали сподівань завершити підкорення залишків її азійських володінь.

Цікаві факти

Піднесенню Чехії за династії Люксембургів сприяло те, що в Кутній Горі було знайдено великі поклади срібла. У 1300 р. ці копальні були підпорядковані королю Вацлаву II, який став карбувати повноцінні монети. Саме чеський грош став головною монетою регіону.

3. Держави Центрально-Східної Європи

• Які держави Центрально-Східної Європи стали королівствами?

Ослаблення Візантії спричинило нову хвилю змін на Балканському півострові та загалом у Центрально-Східній Європі. Крім візантійських імператорів, за вплив у цьому регіоні боролися Священна Римська імперія, католицька і православна церкви. Місцеві правителі використовували цю боротьбу для зміцнення своєї влади, розширення кордонів своїх володінь, а іноді самі претендувати на імператорську владу. Так, у 1085 р. Чехія стала королівством. Імператор Священної Римської імперії Генріх IV за допомогу в боротьбі проти Папи Римського надав чеському князеві Братиславу II королівський титул. Із часом правителі Чехії все більше втягувалися у внутрішні проблеми імперії, а чеськими королями стали представники німецької династії Люксембургів, які були претендентами на імператорську корону. За їх правління чеська знать і міське населення швидко онімечувалися.

У 1025 р. князь Польщі Болеслав І теж прийняв титул короля. У XII—XIII ст. Польща, як і інші держави Центральної та Східної Європи, почала розпадатися. Крім того, землі Польщі зазнали нападів німецьких хрестоносців, а також набігів монголів. Єдність Польської держави було відновлено лише за правління Владислава Локетека (1306-1333 рр.). У 1320 р. його проголосили королем.

Політику Владислава Локетека продовжив його син Казимир III Великий (1333-1370 рр.). Для зміцнення влади він переділив королівство на адміністративні одиниці (воєводства, каштелянства). Також створив загальнопольські органи: королівську канцелярію, центральну скарбницю, суд, військо. Запровадив повноцінну монету — краківський гріш, що сприяло пожвавленню торгівлі. Для українського народу правління Казимира IІІ ознаменувалося приєднанням у 1349-1352 рр. Галичини, а в 1366 р. — частини Волині. Також король до свого титулу додав частку «Король Русі». Католицька церква підтримувала короля у зміцненні центральної влади й розширенні кордонів на схід.

Казимир IІІ Великий. Художник Леопольд Леффлер. 1864 р.

Цікаві факти

Казимир IІІ уклав два збірники законів — Віслицький і Петрковський (1346-1347 рр.). Реформи лише тимчасово зміцнили королівську владу. Вона мала слабку опору в суспільстві. Спертися на міста в боротьбі проти великих землевласників польські королі не могли через нечисленність і їхній німецько-єврейський характер. Дрібні феодали радше прагнули привілеїв, ніж могутності королівської влади.

Могутньою державою регіону на цей час була Угорщина. Її розташування визначало тісні династичні зв’язки з Руссю (згодом Королівством Руським), Візантійською імперією. Так, на певний час руська мова навіть використовувалася при королівському дворі. У 1181 р. король Бела III запровадив в країні візантійські порядки та звичаї.

У XI—XII ст. угорські королі поширили свою владу на землі Трансільванії, сучасних Словаччини, Хорватії (із Хорватським королівством була укладена особиста унія) та на Закарпаття.

Бела IІІ. Літографія Йозефа Кріхубера за малюнком Моріца фон Швінда. 1828 р.

У першій половині XIII ст. Угорщина сягнула вершини своєї могутності. Проте, як і всі правителі цієї доби, угорські королі вступили в протистояння з впливовою знаттю, яка накопичила значні земельні володіння. Свавілля знаті почало загрожувати володінням середніх і дрібних землевласників, що, як правило, були на службі в короля. Згодом вони стали основою для нової верстви суспільства — дворянства (шляхти). Саме ця соціальна група очолила рух проти свавілля феодальної знаті й домоглася від короля видання в 1222 р. «Золотої булли». Цей документ обмежував права короля, магнатів (великих землевласників) та іноземців і гарантував права майбутніх дворян (шляхти). Проте остання стаття булли давала право магнатам чинити опір королю, якщо той не виконував обіцянок.

Словник

Булла — особливо важливий документ, скріплений металевою печаткою — буллою.

У 1301 р. династія Арпадів обірвалася, почався період правління представників європейських династій. Нові правителі відходили від візантійських традицій. За Карла І Роберта (1301-1342 р.) з Анжуйської династії Угорщина зазнала економічного піднесення. Продовжували швидко зростати міста, які мали статус «вільних королівських міст». Проте значну частину міського населення становили німецькі поселенці. Найбільшим містом була Буда. Угорщина все більше втягувалася в європейську політику. У зовнішній політиці Карл І Роберт віддавав перевагу дипломатії.

Зверніть увагу

Важливе значення мало укладення в 1335 р. у Вишеграді військового і торговельного союзу Угорського, Чеського й Польського королівств. Цей союз став вагомим чинником у регіоні в найближчі 200 років. У 1991 р. Угорщина, Польща, Чехословаччина відновили цей союз.

Протилежністю Карла був його син Лайош (Людовік) І Великий (1342-1382 рр.). Протягом свого правління він об’єднував терени Центрально-Східної Європи від Адріатичного до Чорного моря, від Балтії до Греції. Він володів короною Угорською, Хорватською, Польською і Руською. Правителі Молдавії, Валахії, Болгарії, Сербії та інших земель були його васалами. Однак це принесло Угорщині лише нових ворогів.

Після смерті Лайоша І королем було обрано імператора Священної Римської імперії Сигізмунда (Жигмонда) Люксембурга (1387-1437 рр.).

Лайош (Людовік) І Великий. Художник Марчелло Баччареллі. 1768-1771 рр.

• Сформулюйте судження, чому короля назвали Великим.

Зверніть увагу

В Угорщині Лайош І отримав прізвисько «Великий» і вважався одним із найвизначніших її правителів. У внутрішній політиці він зрівняв у правах угорських землевласників. Він також заснував Університет у місті Печ. У Польщі Лайош (Людовік) І не мав великої популярності, хоча період його правління сприяв розвитку торгівлі й перешкодив розпаду королівства.

У середині XIII ст., опинившись під загрозою знищення німецькими хрестоносцями, литовські племена об’єдналися під владою князя Міндовга. У першій половині XIV ст. за князів Вітеня (1293-1316 рр.) і Гедиміна (1316-1341 рр.) Велике князівство Литовське вступило в боротьбу за спадщину Русі і Королівства Руського. Князь Гедимін став засновником литовської династії.

Завдяки значним територіальним здобуткам Литва перетворилася на велику державу. На всіх землях литовські князі залишали існуючий соціально-політичний устрій, говорячи: «Ми нового не вводимо і старого не рушимо».

Великий князь литовський Ольгерд (1345-1377 рр.) продовжив політику свого батька, розширював свої володіння за рахунок руських князівств.

На Балканському півострові з ослабленням Візантії набирали силу Сербія і Болгарія.

У XII ст. сербські державні утворення були об’єднані під владою династії Неманичів. Провідну роль у цьому відіграв Стефан Неманя. Він ліквідував залежність від Візантії і розширив свої володіння до Адріатичного моря. Його син Стефан II у 1217 р. отримав від Папи Римського Інокентія III корону, а також домігся автокефалії (незалежності) Сербської православної церкви.

Україна і світ

Після смерті Людовіка І польський престол посіла його дочка Ядвіга, а Королівство Руське (Галичину) успадкувала донька Марія. Від цього часу всі королі Угорщини до XX ст. титулувалися королями Галичини та Володимирії на відміну від королів Польщі, що титулувалися панами, володарями, великими князями Русі.

Період правління Стефана Уроша IV Душана Могутнього (1308-1355 рр.) став найславетнішою сторінкою в історії Сербії. Стефан IV захопив на північному заході Боснію, відтіснивши Угорщину, на південному заході — Епір (Албанію), значну частину Фессалії і Македонії та дійшов до берегів Егейського моря, розділивши в такий спосіб навпіл візантійські землі. Стефан IV титулував себе як імператор і автократ сербів, греків, болгар і албанців. Також він домігся, щоб митрополит Сербської православної церкви став патріархом. «Законник Стефана Душана» став однією з найвизначніших пам’яток слов’янського права. Проте Стефан IV не встиг установити порядок престолонаслідування, і зібрані ним землі невдовзі було втрачено.

СЕРБСЬКЕ ЦАРСТВО ЗА ПРАВЛІННЯ СТЕФАНА ДУШАНА

Болгарська держава відродилася в 1185 р. у результаті повстання проти візантійців, яке очолили три брати Іван Асень, Петро (Теодор), Калоян. Друга Болгарська держава (1185-1396 рр.) об’єднувала не тільки болгар та інших слов’ян, а й волохів. Справу братів ледь не згубив їх наступник Боріл, що незаконно посів престол.

У 1218 р. законним правителем став Іван Асень II (1218-1241). За його правління Друга Болгарська держава набула найбільшої могутності. Своєю політикою він намагався вирішити два ключових питання: домогтися незалежності Болгарської церкви і визнання територіальних кордонів держави. Для цього Іван Асень II активно спирався на «шлюбну дипломатію» і воєнну силу. Зрештою йому вдалося домогтися, що митрополита Болгарської православної церкви було визнано патріархом. Наприкінці його правління на територію Болгарії поширилася чума і вторглися монгольські війська. За наступних правителів Болгарія почала швидко втрачати свої володіння, держава розпалася і зрештою була підкорена турками-османами.

ДРУГА БОЛГАРСЬКА ДЕРЖАВА У ПЕРІОД НАЙБІЛЬШОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО РОЗШИРЕННЯ

• Зіставте території Сербської і Болгарської держав. Визначте, які території були предметом їхніх територіальних суперечок.

Отже, занепад Візантії, розпад Русі як єдиної держави, експансія німецьких імператорів, поширення європейських династій суттєво змінили ситуацію в регіоні.

Працюємо в парах. Метод «Дискусійна проблема». Обговоріть, яка імперія — Візантійська чи Священна Римська — мала переважний вплив на розвиток держав Центрально-Східної Європи.

Сформулюйте судження про:

наслідки вторгнення сельджуцьких племен на Близький Схід;
внутрішню слабкість держави сельджуків;
особливості розвитку держав Центрально-Східної Європи та вплив на нього Візантійської і Священної Римської імперій.

Працюємо з хронологією

1037-1194 рр. — імперія турків-сельджуків.

1081-1204 рр. — правління династії Комнінів у Візантійській імперії.

1085 р. — перетворення Чехії на королівство.

1185-1396 рр. — Друга Болгарська держава.

1217 р. — коронація правителя Сербії.

1222 р. — «Золота булла» короля Угорщини.

Середина XIII ст. — утворення Великого князівства Литовського.

1308-1355 рр. — правління в Сербії Стефана Уроша IV Душана Могутнього.

1320 р. — відновлення єдності королівства Польщі.

1335 р. — укладення у Вишеграді військового і торговельного союзу Угорського, Чеського й Польського королівств.

Запитання і завдання

Знаємо

1. Яке королівство Центрально-Східної Європи стало частиною Священної Римської імперії?

А Польське
Б Угорське
В Чеське
Г Сербське

2. Коли була проголошена «Золота булла» короля Угорщини?

3. Впишіть відсутні літери, щоб отримати назву кочового народу.

Аналізуємо і пояснюємо

4. Дайте обґрунтовані відповіді на запитання. 1) Чим були зумовлені успіхи турків-сельджуків у завойовницьких походах? 2) Чому епоху Комнінів називають «останнім століттям слави Візантії»? 3) Що спричинило появу Великого князівства Литовського? 4) Занепад Візантійської імперії — випадковість чи закономірність?

5. Чи можна стверджувати, що держави Центрально-Східної Європи переважно були нестійкими утвореннями? Що зумовлювало об'єднання кількох держав під владою одного монарха, династії?

6. Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що Казимир III Великий, Лайош (Людовік) І Великий, Стефан Урош IV Душан Могутній, Іван Асень II були визначними історичними особами? Дайте обґрунтовану відповідь.

Застосовуємо і творимо

7. Покажіть на карті: 1) імперію сельджуків на час її найбільшого розширення (с. 106); 2) Польське королівство за Казимира III Великого (с. 170); 3) територію Другої Болгарської держави на час найбільшого розширення (с. 111); 4) держави, на які поширювалася влада Лайоша (Людовіка) І Великого (с. 170); 5) землі Сербії за правління Стефана Уроша IV Душана Могутнього (с. 111).

8. Працюємо в парах. За допомогою «лінії часу» обчисліть: 1) тривалість існування імперії турків-сельджуків, Другої Болгарської держави; 2) роки відзначення тисячоліття королівства Чехії, Польщі, Угорщини.

9. Працюємо разом. Створіть синхроністичну хронологічну таблицю «Центрально-Східна Європа в добу Високого середньовіччя».