Опора і рух

Прямоходіння: переваги й недоліки

Точної відповіді на запитання, коли й чому перші люди почали ходити на двох ногах, немає досі. Перехід від чотирьох до двох кінцівок (як засобів переміщення) мав ряд цікавих побічних ефектів (мал. 11.1). Насамперед це дві вільні руки! Це — зміна розміру й розташування кісток стопи, розміру та форми кульшового та колінного суглобів, довжини й форми ніг, а також форми хребта. З переходом до прямоходіння на хребті людини виник подвійний вигин: верхній (грудний) відділ вигнутий назад, а нижній (поперековий) — уперед. Без поперекового вигину хребет постійно нахилявся би вперед, що потребувало б набагато більших м’язових зусиль для підтримання рівноваги. Подвійний вигин забезпечує проекцію центра тяжіння тіла просто між ступнями, що забезпечує економію енергії під час ходьби.

Навіть з урахуванням численних морфологічних змін, скелет людини досі залишається слабо пристосованим до прямоходіння, що призводить до численних захворювань опорно-рухового апарату. Але подальші зміни суглобів, які могли б виправити становище, неможливі через суперечності у вимогах стійкості й ефективності пересування.

Мал. 11.1. Від чотирьох — до двох

Найважливішими змінами, що відбулися в процесі еволюції людини, були такі:

прямоходіння, яке збільшило поле зору та вивільнило верхні кінцівки для виготовлення знарядь праці;
збільшення об’єму мозку;
зменшення розмірів зубів і щелеп унаслідок уживання гарячої їжі (опанування вогню);
поява та розвиток мови, що допомогла передавати знання і узгоджувати дії з іншими.