І не лише гени

Ми з’ясували, що гени забезпечують такі функції:

зберігання спадкової інформації;
керування біосинтезом білків та інших сполук у клітині;
редуплікація ДНК і РНК (подвоєння генів під час поділу);
репарація (відновлення) пошкоджених ДНК і РНК;
забезпечення спадкової мінливості клітин і організмів;
контроль за індивідуальним розвитком клітин і організмів;
явище рекомбінації (розрив ланцюжка ДНК з подальшим об’єднанням в іншій послідовності).

На формування особистості людини одночасно впливають як успадковані від батьків гени, так і навколишнє середовище й культурне успадкування. Суперечки про те, який із цих чинників суттєвіший, не вщухають і досі. Хоча культурне успадкування трапляється в багатьох видів тварин, лише в людини та великих мавп (шимпанзе, горил та орангутанів), які належать до однієї з нами родини, Hominidae, більшість ознак, що зумовлюють поведінку, передаються культурно, а не біологічно.

Звісно, складність і кількість того, чого вчиться особина, набагато більша саме в нашого виду. Позбавлена багатьох специфічних пристосувань, людина еволюціонувала завдяки своїй здатності до гнучкої поведінки, пристосування до різноманітних умов середовища. У міру вдосконалення механізму культурного успадкування (яке відбувалося на біологічному фундаменті) пристосованість індивіда все більшою мірою визначалася не тим, що вона успадкувала біологічно, а тим, чого вона навчилася. Значною мірою на це впливає біологічно зумовлена здатність до навчання, але успадковується саме здатність опанувати певні форми поведінки, а не самі ці форми.

Завдяки генетичній спадковості від організму до організму передаються інформаційні одиниці, які називають генами. А як назвати одиниці передавання культурної інформації? Англійський еволюціоніст Річард Докінз запропонував для них слово «мем». Мемом є будь-яка одиниця, передавана культурно: уміння відкривати пляшки з газованими напоями, поливати устриці лимонним соком для перевірки її свіжості, вжити модне слівце, припиняти роботу Windows командою Alt + F4, а не Shut Down тощо. Культурний розвиток людства можна описувати як зміну мемів. Лише в людини передавання мемів може бути пов’язане не лише з контактуванням між особинами, а й із застосуванням зовнішніх інформаційних носіїв. Ці носії дають змогу подолати відстань між особинами в просторі й у часі. Завдяки ним ми майже миттєво дізнаємося, що трапилося в іншій півкулі Землі, й отримуємо послання від людей, які вмерли багато сторіч тому.