Підручник з Природничих наук. 1 частина. 10 клас. Гільберг - Нова програма

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

ВЕЛИКІ ВІДКРИТТЯ

Важкий і тернистий шлях, пройдений людством, починаючи від глибокої старовини й дотепер, можна описати по-різному: через історію жорстоких воєн і потрясінь або напрочуд прекрасну історію літератури й мистецтва, а можна подивитися крізь призму найбільших відкриттів, що сколихнули світ і великих людей, які його змінили

ВИ НАВЧИТЕСЯ

Характеризувати найважливіші природознавчі ідеї та відкриття, що змінили уявлення про світ і вплинули на розвиток цивілізації.

Систематизувати й узагальнювати найважливіші природознавчі ідеї та відкриття.

Виявляти й обґрунтовувати взаємозв’язки між розвитком науки та суспільства.

Усвідомлювати значення природничих наук у сучасному світі.

БІОЛОГІЯ ДО Й ПІСЛЯ ДАРВІНА

Тривалий шлях розвитку біології можна поділити на такі основні періоди:

I. Період практичних донаукових знань (від кам’яного віку до рубежу XV—XVI ст.). Для цього періоду характерні спостереження та збирання відомостей про предмети та явища живої природи, перші описи об’єктів; спроби пояснень їх, часто з релігійних позицій. Біологія розпочинає свій розвиток із зародженням цивілізації. Перші відкриття здійснено в античні часи на Середземномор’ї Гіппократом, Аристотелем, Теофрастом, Галеном.

Основоположником біології прийнято вважати грецького вченого Аристотеля (384—322 до н. е.), результати робіт якого знайшли відображення у фізиці, філософії, психології та інших науках. Він розділив навколишній світ на чотири категорії: царство людини й тварин, рослин, землі, води та повітря, тобто йому належить перша спроба класифікації живих організмів. Цей давньогрецький учений описав понад 500 видів тварин, заклав основи біології, і його вважають основоположником зоології. Грецький лікар Гіппократ (460—370 до н. е.) уперше описав будову тіла людини та тварин, зазначивши, що чинники навколишнього середовища та спадковість упливають на розвиток захворювань.

Учень Аристотеля, Теофраст (370—280 до н. е.), досліджував рослини. Саме його вважають основоположником ботаніки.

Видатний давньоримський лікар і філософ Клавдій Гален першим описав анатомію людини, порівнявши її з будовою мавпи. Дослідивши нервову та кровоносну системи, він сприяв розвитку анатомії, фізіології, фармакології тощо. Варто відзначити праці перського лікаря Авіценни (ХІ ст. н. е.), поміж яких виокремлють «Канон лікарської справи». Учений визначив основні принципи раціонального (правильного) харчування, установив цінність кожної групи харчових продуктів для людини.

Середні віки були періодом розквіту філософії й теології. Медицина тоді була в занепаді. Така ситуація тривала до початку епохи Відродження.

Гіппократ

Галлен

Авіценна

ІІ. Описовий період (від рубежу XV, XVI ст. до середини XIX ст.). Для цього періоду характерним є аналітичний розвиток біології, формування перших систем знань про живу природу, нагромадження описових відомостей, на основі яких швидко розвиваються описові ботаніка, зоологія, систематика, а також морфологія, фізіологія та інші біологічні науки.

Італійський анатом і фізіолог Леонардо да Вінчі (1452—1519) описав, крім анатомії людини, багато видів рослин. Англійця Вільяма Гарвея (1578—1657), який дослідив та описав роботу серцево-судинної системи, вважають засновником фізіології людини й тварин. Рене Декарт (1596—1650), французький філософ і фізіолог, наблизився до розуміння ролі нервової системи, висунув ідею рефлексу, вивчив структуру й функції організму. Марчелло Мальпігі (1628—1694) — італійський біолог і лікар, один з основоположників мікроскопічної анатомії. Він вивчав кровоносні судини, відкрив капілярний кровообіг, описав ростковий шар епідермісу шкіри, будову селезінки, нирок і легень. Карл Лінней (1707—1778), шведський природодослідник, остаточно запровадив у систематику бінарну номенклатуру видів, закріпив уявлення про вид як найменшу, але основну одиницю класифікації. Першими конструкторами мікроскопа вважають Янсенів (батька й сина). Удосконалив мікроскоп основоположник наукової мікроскопії Антоні ван Левенгук (1642—1723), який уперше в історії за допомогою свого мікроскопа спостерігав клітини різних організмів і пізніше опублікував малюнки живих клітин.

Вільям Гарвей

Антоні ван Левенгук

Карл Лінней

III. Казуальний період (від середини XIX ст. до середини XX ст.). Для цього періоду характерним став синтез наукових біологічних знань. Першим визначним синтезом наукових знань була теорія Чарльза Дарвіна.

На його працю «Походження видів шляхом природного добору, або збереження сприятливих порід у боротьбі за життя» (1859 р.) справили значний вплив теорії Жана Ламарка (1744—1829) — основоположника першої еволюційної гіпотези, Жоржа Бюффона, Томаса Мальтуса. Чарльз Дарвін сформулював поняття про природний добір, який він вважав основним фактором, що впливав на еволюцію. Згідно із цією теорією, завдяки природному добору мали виживати найбільш пристосовані особини, а еволюція набувала характеру адаптації.

У 1838 р. спираючись на безліч досліджень про клітини,Маттіас Шлейден і Теодор Шванн сформулювали клітинну теорію — основоположну теорію для загальної біології, що стала підґрунтям для розуміння закономірностей живого світу та розвитку еволюційного вчення. Рудольф Вірхов у 1858 р. доповнив її найважливішим положенням (будь-яка клітина походить від клітини). Грегор Мендель (1822—1884) відкрив основні закони спадковості. Луї Пастер (1822—1895) провів серію дослідів, під час яких виявив, що мікроорганізми живляться, дихають, виділяють, реагують на зміни навколишнього середовища, розмножуються, тобто експериментально довів їхню нездатність виникати нізвідки. У 1892 р. Дмитро Івановський відкрив віруси — неклітинну форму живого. На початку ХХ ст., з розвитком таких галузей біології, як молекулярна біологія, генетика, почали приділяти увагу глобальнішим питанням, зокрема екології.

Жан Ламарк

Чарльз Дарвін

Луї Пастер

Георг Мендель

IV. Реконструктивний період — сучасна біологія (від середини XX ст. до сьогодення).

Для сучасного періоду розвитку біології характерним є проникнення в біологічний наносвіт і розкриття суті життєвих процесів на різних рівнях організації живих систем.