Географія. Повторне видання. 9 клас. Гільберг

§ 7. Просторова структура світового господарства

Що таке світове господарство?

БАГАТОРІВНЕВІСТЬ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА. Сучасний світ — складна соціально-економічна система. Національні господарства, які входять до його складу, належать до різних типів таких систем.

За просторовим охопленням і суб’єктами господарювання розрізняють кілька рівнів організації світового господарства (мал. 19). Відносини між державами — це міжнародний рівень, регульований міжнародними правилами та нормами. Відносини потоків, що виходять за межі національних кордонів, утворюють транснаціональний рівень — сферу діяльності фірм та організацій. Він дедалі більше стає автономним, менше піддається регулюванню.

Мал. 19. Рівні просторової структури світового господарства

Просторова структура господарства — це сукупність елементів національної економіки (підприємств і організацій), які між собою взаємодіють в економічному просторі. До них належать регіони світу, економічні райони, промислові райони, центри, вузли тощо.

Виділяють кілька ієрархічних рівнів і відповідних їм видів просторових утворень. Міжнародний рівень охоплює континенти, їхні окремі частини й країни. Цьому рівню організації господарства відповідають регіон світу та країна.

Регіон світу є найбільшим територіальним утворенням у господарстві світу. У складі світового господарства виділяють такі регіони: Австралія і Океанія, Азія, Америка, Африка, Європа.

Другий рівень територіальної структури господарства світу — районний. У межах великих індустріальних країн виділяють економічні райони.

Світові можливості

Наймогутніше ядро світового господарства склалось у Північній Америці. Його основу становить економіка США, з нею тісно пов’язані економіки Канади й Мексики, які разом утворюють НАФТА. На цю трійку припадає 7 % населення, 22 % ВВП, 23 % виробленої промислової та 13 % сільськогосподарської продукції світу.

Економічний район — це територія, яка вирізняється спеціалізацією та структурою виробництва й має міцні внутрішні економічні зв’язки. У його складі виділяють як окремі територіальні елементи промислові пункти, центри, вузли (мал. 15 на с. 22).

Утворення районів пов’язано з розвитком територіального поділу праці. У сучасному світі великий вплив на цей процес має міжнародний поділ праці.

В економічно розвинених країнах сформувалась просторова структура господарства, яка відрізняється високим рівнем «зрілості». Тут склалась система економічних районів чотирьох типів: високорозвинені райони, старопромислові, аграрні, райони нового освоєння (наприклад, Канада).

Основні ознаки просторової структури господарства країн, що розвиваються, склалися ще в період, коли вони перебували в колоніальній залежності. Роль головного центру всієї території виконує її столиця. Роль допоміжних центрів — райони експортної спеціалізації (гірничодобувна промисловість та плантаційне сільське господарство). Роль периферії виконують великі внутрішні території традиційного нетоварного сільського господарства (наприклад, Бразилія).

ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА ЗА КОНЦЕПЦІЄЮ «ЦЕНТР — ПЕРИФЕРІЯ». У світі виділяють центр — розвинені країни світу, які оточені напівпериферією, де одночасно розвинені окремі види послуг і промислового виробництва (наприклад, видобування нафти та послуги авіаперевезень в ОАЕ). У розвинених країнах світу розташовані переважно штаб-квартири міжнародних організацій і транснаціональних корпорацій (ТНК). У цих країнах досягнуто найвищих показників соціально-економічного розвитку. Найчисленнішою є група країн світу периферії. Ці країни переважно мають міжнародну спеціалізацію на одному-двох видах економічної діяльності (наприклад, Еквадор вирощує й постачає банани).

ПРОСТОРОВІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА. Незважаючи на те, що світове господарство є єдиним організмом, окремі його складові різко відрізняються одна від одної. У географії набула поширення концепція «центр — периферія» — модель взаємодії центральних і периферійних районів у процесі їхнього розвитку (мал. 20).

Мал. 20. Модель світового господарства «центр — периферія»

У світі сформувалась багаторівнева структура світового господарства. Центральну його частину («центр») становлять постіндустріальні країни Північної Америки, Західної Європи та Японія, які контролюють науково-технічний прогрес, рух капіталу й стан світових ринків. Між країнами «центру» досягнуто високого рівня єдності виробничих, торговельних і фінансових відносин.

Дізнайтеся більше

На сучасному етапі розвитку світового господарства глобальна ринкова економіка охоплює лише порівняно невелике коло постіндустріальних і найбільш «просунутих» індустріальних країн (таких, як Канада) та ще нових індустріальних країн з великим експортом (Республіка Корея). Разом вони утворюють «золотий мільярд» людства, який споживає майже 80 % світового ВВП.

У ході історичного розвитку центральні економічні райони змінюють свою спеціалізацію й географічне положення. Вони передають інновації іншим регіонам світу. А ті ніби «підтягуються» центром на новий якісний рівень розвитку економіки. У результаті цього центр світового господарства починає поступово розширюватися. Так, наприклад, до центру світу свого часу було включено США.

Центр і периферія на будь-якому просторовому рівні пов’язані між собою потоками інформації, капіталу, товарів, робочої сили. Поширення інформації відбувається на трьох рівнях: від провідних економічних районів і центрів до регіональних центрів і периферійних територій; від центрів вищого ієрархічного рівня до центрів нижчого порядку; з великих і середніх міст — у прилеглі райони (наприклад, сільську місцевість). Інноваційна діяльність центру, де найбільш інтенсивні ділові та наукові контакти й кращий доступ до інформації, забезпечує його перевагу над периферією.

Таким чином, залежно від перерозподілу профільних функцій центру та периферії змінюється й економічна ефективність розміщення й розвитку різних підприємств, фірм та організацій.

Невеликий за територією центр, який об’єднує найбільш передові технічні, технологічні та соціальні інновації, оточено великою периферією — сукупністю територій з уповільненою модернізацією, що є джерелом ресурсів і споживачем інновацій.

Периферійна частина світу («периферія») — країни, розташовані здебільшого у тропіках. Периферія живе переважно за рахунок використання власних природних ресурсів, деякі її регіони перенаселені, у багатьох місцях зберігаються зони політичної нестабільності та конфліктів.

Виділяють різні види периферії світу (мал. 20). Інтегрована тісно пов’язана із центром, який має безпосередній вплив на її розвиток (наприклад, Республіка Корея). У віддаленій і покинутій — навпаки вплив центру майже відсутній. У таких країнах спостерігається нестабільна політична обстановка, міжнаціональні та релігійні конфлікти (наприклад, Південний Судан). Окреме місце займають країни частково автономної периферії, які є регіональними лідерами (наприклад, Індія).

Виокремлюють також залучену у світові процеси периферію. Це переважно постсоціалістичні країни Євразії, серед них й Україна (мал. 20). За умови проведення економічних реформ наша країна має всі передумови наздогнати своїх західних сусідів та стати інтегрованою у світові економічні процеси.

Отже, у цьому разі просторову структуру господарства розглядають як двоярусну за концепцією «центр — периферія». Інші вчені виділяють триярусну — «центр — напівпериферія — периферія». Напівпериферія перебуває між центром і периферією, вона дуже неоднорідна. Це достатньо розвинені країни, які продають на світовому ринку багато промислових і непромислових товарів, адже їхні економіки є індустріальними і працюють переважно з використанням іноземних технологій. Однак ці країни мало впливають на світові економічні й політичні процеси. До напівпериферії належать індустріально розвинені країни Євразії та Латинської Америки, нові індустріальні країни, країни-експортери нафти та окремі країни з перехідною економікою.

Слід зазначити, що в центрі та напівпериферії світового господарства сконцентрована величезна частка світового виробництва. ²/₃ населення Земної кулі, 90 % ВВП світу та 80 % світової торгівлі припадає на так звану «Велику двадцятку» (G-20), з якою ви ознайомилися під час виконання попередньої практичної роботи.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне

• Сучасне світове господарство — сукупність національних економік, що взаємодіють між собою за допомогою зовнішньої торгівлі та потоків капіталу й фінансів.

• Під просторовою структурою господарства розуміють її поділ за просторовими формами розвитку, а саме: на регіони, економічні райони, центри, вузли тощо.

• У географії набула поширення концепція «центр — периферія» — модель взаємодії центральних і периферійних районів різного просторового рівня у процесі їхнього розвитку.

• За концепцією «центр — периферія» нерівномірність економічного зростання регіону і процес просторової поляризації неминуче породжують диспропорції між центром і периферією. Виникають ці контрасти завдяки природно-ресурсному, економічному та соціальному чинникам.

• Центр і периферія пов’язані між собою потоками інформації, капіталу, товарів, робочої сили.

• Значна частка світового виробництва сконцентрована у центрі та напівпериферії.

Знаю і вмію обґрунтувати

• 1. Поясніть значення поняття «просторова структура економіки».
• 2. Назвіть три найважливіші складові сучасної світової економіки.
• 3. За якою ознакою країни відносять до центру?
• 4. Скільки країн належать до периферії?
• 5. Якій стадії розвитку економіки відповідає господарство країн периферії?
• 6. Яка найхарактерніша ознака сучасної просторової структури світового господарства?
• 7. Сформулюйте найважливіші й найгостріші суперечності сучасного світового господарства та запропонуйте можливі шляхи їхнього розв’язання.

Працюю з картою

Знайдіть на карті навчального атласу та позначте на контурній карті основні регіони світового господарства.

Шукаю в інтернеті

Користуючись інтернет-джерелами інформації, опрацюйте матеріал про:

• головний центр економічної активності світової економічної системи на прикладі США;
• країни віддаленої периферії на прикладі Французької Полінезії;
• країни інтегрованої периферії на прикладі України.

Генерую ідеї

Поясніть, спираючись на модель «центр — периферія», відмінності в освітленні різних частин Європи (мал. 21). Як, на вашу думку, яскраве нічне освітлення впливає на біоту відповідних районів Європи?

Мал. 21. Нічний космічний знімок Європи