Географія. Повторне видання. 8 клас. Довгань

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 35. Українські Карпати. Географічне положення та головні риси природи

Ви дізнаєтесь:

  • де, як і коли утворилися Карпати та чим унікальна їх природа

Пригадайте:

  • якій тектонічній структурі в рельєфі відповідають гірські області
  • як змінюються температура та кількість опадів із висотою

Українські Карпати — природна перлина на тлі ландшафтного різноманіття України. Це край казкової краси гірських пейзажів, щедро вмитий кришталевою водою цілющих джерел та зігрітий любов’ю його жителів. Це дивовижна книга, що створена самою природою та відбита в камені. Які ж таємниці вона приховує?

1. Географічне положення та розміри.

Українські (Східні) Карпати є фізико-географічною провінцією (краєм) Карпатської гірської фізико-географічної країни, що розташована в самому центрі Європи у вигляді гігантської дуги протяжністю 1500 км (мал. 1).

Мал. 1. Українські Карпати. За однією з версій, назва «Карпати» походить від польського слова «karpa», що означає «значні нерівності». Згідно з іншою думкою, ця назва пов'язана з проживанням тут за часів Римської імперії дакійського племені карпів (II—IV ст.).

У межах України Карпати займають крайню західну частину та охоплюють площу близько 24 тис. км2 (4 % від загальної площі), а разом із Передкарпатською височиною та Закарпатською низовиною — 37 тис. км2 (6 %).

Кам’яні хвилі гір декількома паралельними пасмами простягаються з північного заходу на південний схід на 280 км та продовжуються за межами нашої країни.

2. Геологічна будова, рельєф, корисні копалини.

Карпатська складчаста система як складова Середземноморського рухливого поясу утворилася в період альпійської епохи горотворення на основі давнього фундаменту.

Підняття Карпатської гірської споруди розпочалося порівняно недавно — 20—25 млн років тому. Раніше, протягом усього мезозою та першої половини кайнозою, на цих площах були морські басейни, де накопичувалися вапняки, пісковики, глини, глинисті сланці — так звані флішеві товщі (мал. 2). У процесі горотворення вони були зім’яті у складки та деформовані численними розломами й насувами. Підняття супроводжувалися вулканічними процесами в закарпатській частині регіону (Вулканічний хребет, Берегівське горбогір’я).

Мал. 2. Карпатський фліш — нашарування певного набору осадових порід (пісковиків, глин, глинистих сланців тощо), що повторюються в геологічному розрізі сотні разів. Протягом мільйонів років на морському дні нагромаджувалися потужні (5—7 км) товщі флішу. Під час альпійського горотворення ці товщі були підняті на значну висоту та зім'яті у складки, ніби застиглі хвилі.

Сучасний тектонічний розвиток Карпат виражений у вертикальних (до 5 см на рік) та горизонтальних (у північно-східному напрямку) переміщеннях. Наслідками тектонічних рухів є подальші деформації та сейсмічна активність. Епіцентри землетрусів здебільшого тяжіють до гір Вранча (у Румунії поблизу кордону з Україною).

Українські Карпати складаються з Передкарпатської височини, Закарпатської низовини (що відповідають однойменним гірським прогинам) та власне Карпат у вигляді паралельних пасом. Серед них виділяють:

  • Зовнішні Карпати — крайнє північно-східне пасмо, яке складається з невисоких Бескидів на північному заході, середньогірних Горган у центральній частині та низькогірних Покутсько-Буковинських Карпат на південному сході;
  • Центральні (Верховинські) Карпати з низькогірним (600—700 м) рельєфом та пологими обрисами схилів;
  • Внутрішні (Полонинсько-Чорногірські та Рахівсько-Чивчинські) Карпати — найвисокогірніша частина з масивом Чорногора, де зосереджені найвищі вершини (понад 2000 м), у тому числі гора Говерла (2061 м);
  • Вулканічний хребет із ланцюжка невисоких куполів згаслих вулканів.

Більшість пасом складаються із зім’ятих у складки товщ осадових порід. Саме це обумовлює їх швидку руйнацію під впливом зовнішніх чинників.

У четвертинний період Карпати зазнали часткового зледеніння. Воно охопило високогірні масиви Чорногора і Свидовець, Піп Іван Мармароський. Наслідки діяльності льодовика простежуються у вигляді карів, льодовикових цирків, моренних відкладів у долинах. Вивітрені кам’яні розсипи можна спостерігати на схилах Горган.

Основна роль у створенні сучасного рельєфу Карпат належить ерозійним процесам, зумовленим значною кількістю опадів, розвиненою гідромережею, перепадами висот.

В Українських Карпатах виявлено значні поклади корисних копалин, серед яких основними є нафта й газ, самородна сірка, кам’яна та калійні солі, буре вугілля, родовища вапняків, мармурів тощо. Особливу цінність становлять численні карпатські мінеральні джерела (понад 500). Широко відомі джерела Трускавця, Моршина, Сваляви, Синяка тощо.

3. Клімат і ґрунти.

Клімат Карпат визначається географічним положенням гір та значною висотою над рівнем моря. На їх територію впливає континентальне й морське повітря помірних широт, інколи сюди проникають арктичні повітряні маси. Зі збільшенням висоти над рівнем моря в горах спостерігаються закономірне зниження температури та збільшення кількості опадів. Гори відіграють роль своєрідного кліматичного бар’єра. Це обумовлює відмінності кліматичних показників південно-західних та північно-східних схилів гір, Передкарпаття й Закарпаття.

Температура січня в Передкарпатті становить -4...-3 °С, у Закарпатті — -2 °С, а в горах -6...-12 °С. Зима м’яка й багатосніжна. Це обумовлює утворення снігових лавин (мал. 3). Іноді в затінених ущелинах Чорногори купи снігу можуть затримуватися навіть до липня. Однак льодовиків та постійної снігової лінії в Карпатах немає.

Мал. 3. Снігові лавини в Карпатах — вкрай небезпечне явище. Найчастіше вони виникають при відлигах на початку весни. Лавина рухається зі швидкістю 10—100 м/с, об'єм снігових мас складає понад 200 тис. м3.

Середні температури липня в Передкарпатті становлять +18...+19 °С, у Закарпатті — +20 °С, у горах — +7...+13 °С. У передгір’ях випадає 700—900 мм опадів, у верхів’ях — 1200—1600 мм. Найвологішим місцем Карпат та всієї України є полонина Руська Мокра, де випадає до 2000 мм опадів на рік.

Відповідно до змін кліматичних умов у Карпатах сформувалися різноманітні ґрунти. У Передкарпатті поширені дерново-підзолисті, вище 1200—1400 м — бурі гірсько-лісові, на висоті 1500—1600 м — сіро-бурі, вище 1600 м (під субальпійськими луками) — гірсько-лучні ґрунти.

На Закарпатській низовині переважають дерново-підзолисті ґрунти.

4. Внутрішні води.

Завдяки вологому клімату в Карпатах сформувалася найгустіша в країні річкова мережа. Тут беруть початок багато річок: Прут, Дністер, Тиса, Лімниця, Черемош, Латориця, Уж, Теребля, Бистриця Надвірнянська і Бистриця Солотвинська. Загалом їх налічується близько 28 тисяч. Річки переважно неглибокі, до півтора метри глибиною, нерідко з порогами та водоспадами. Їх течія стрімка й бурхлива; досить часто вони несуть із собою велику кількість уламкового матеріалу. Під час повеней та паводків невеликі річки та струмочки, перетворюючись на потужні руйнівні потоки, завдають великих збитків господарству та населенню (мал. 4).

Мал. 4. Повінь на річці Чорний Черемош у липні 2008 р. (село Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області): центральна дорога вщент зруйнована. Катастрофічна повінь значно змінила русло та всю прибережну смугу річки.

Озер у Карпатах також дуже багато. Серед них найвідомішими є Синевир, Несамовите, Бребенескул (мал. 5).

Мал. 5. Озеро Бребенескул — найвисокогірніше озеро України, що лежить на висоті 1801 м над рівнем моря у глибокій улоговині під вершинами Гутин Томнатик та Бребенескул (масив Чорногора).

5. Органічний світ.

Флора Українських Карпат налічує понад 2000 видів рослин, серед яких багато реліктових та ендемічних. Із найвідоміших — тис ягідний, рододендрон карпатський, ялівець козачий, ясенець білий, ковила найкрасивіша та едельвейс (мал. 6).

Мал. 6. Едельвейс (білотка альпійська) — квітка-символ Карпат. Місцеві жителі ще називають її «шовкова косиця». Легенди розповідають, що цю квітку висівали на крутих схилах карпатські чарівниці. Вони обіцяли молодим парубкам, що той, хто подарує едельвейс своїй коханій, назавжди оселиться в її серці. Чимало юнаків загинуло, полюючи на живий ключ до вічного щастя, а сльози їхніх наречених і досі з'являються на квітках едельвейса маленькими крапельками нектару.

У Карпатах зосереджено 15 % усіх лісів України. На низьких висотах поширені переважно дубово-грабові та букові ліси; чим вище, тим помітніше вони змінюються на ялиново-смерекові. На вершинах нерідко зустрічається криволісся із сосни гірської, а на полонинах найчастіше стелиться м’який килим буйного різнотрав’я.

Самобутність природи Карпат зумовлює багатство і своєрідність фауни. Типовими представниками карпатських лісів є дикий кабан, козуля, благородний олень, заєць-русак, лисиця, лісова куниця, горностай, вовк, рись, лісовий кіт.

У Карпатах багато птахів: ластівки, лелеки, шпаки, снігурі, омелюхи, пуночки, синиці, корольки, повзики, шишкарі, чижі, дятли, яструби, сови, куріпки, тетеруки, глухарі.

Головне

• Українські Карпати — середньовисотні гори, які займають крайню західну частину України. Вони є складовою великої гірської системи, що сформувалася в альпійську епоху горотворення. Особливості геологічного розвитку Карпат зумовили накопичення різноманітних корисних копалин.

• Українські Карпати розташовані в межах помірного поясу, мають надмірне зволоження та розгалужену річкову мережу. Зміна кліматичних умов із висотою обумовлює багатство та різноманіття рослинного й тваринного світу.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Назвіть головні риси географічного положення Українських Карпат. 2. До якої тектонічної структури належать Карпати? На які складові частини вони поділяються? Які форми рельєфу відповідають кожній із цих частин? 3. Охарактеризуйте кліматичні умови Карпат. Як вони позначаються на формуванні річкової мережі та рослинного світу? 4. Яке живлення мають річки Карпат? 5. Чим пояснюється наявність великої кількості ендемічних та реліктових організмів у Карпатах?

Поміркуйте

Чому клімат південно-західних схилів Карпат більш теплий та вологий, ніж в інших частинах гір?

Працюємо самостійно

Останніми десятиліттями в Карпатах почастішали катастрофічні повені та паводки. З'ясуйте причини їх виникнення.