Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 98. Загальні вимоги до накладання пов’язок у разі поранень

Комплекс медичних засобів, що накладають на тіло хворого за різних ушкоджень і захворювань, можна узагальнити під терміном пов’язка. Це значить, що під пов’язкою необхідно розуміти закриття ран, опіків або інших дефектів шкіри перев’язувальними засобами, утримання їх у певному положенні, знерухомлення якоїсь частини тіла або її підтримку, тиск на ту чи іншу поверхню. Процес накладання пов’язки на рану та лікувальні маніпуляції, які проводять для її підготовки, об’єднуються під терміном перев’язка До першого етапу перев’язки ран належить підготовка перев’язувального матеріалу, знеболення (за необхідності) та обробка ран. Другий етап — накладання відповідних пов’язок. Перев’язкою також називають повторне накладання пов’язки, після того, як попередня промокла виділеннями з рани або забруднилася.

Пов’язки можуть бути м'які та тверді. Для накладання пов’язок використовують такі засоби: м’які — бинти (стрічка з вибіленої марлі), різного розміру марлеві серветки, вата, косинки медичні (іл. 98.1), трубчатий еластичний бинт, лейкопластир; тверді — шини (іл. 98.2), гіпс тощо. Найбільш поширені м’які, особливо бинтові, пов’язки.

Техніка намотування бинта. Накладати пов’язки потрібно так, щоб ходи (тури — кругові витки) бинта перекривали один одного на половину ширини, не стискаючи тіло, не утворювали перетяжок і вільних проміжків. Бинт має бути закріплений на початку і в кінці пов’язки, щоб не розмотувався і не сповзав. Розгортаючи бинт, його потрібно тримати в правій руці, а лівою притримувати розгорнутий кінець (шульга — навпаки). Перший тур бинта потрібно зафіксувати, наклавши на нього другий. Закінчивши бинтування, можна або зв’язати початок і кінець бинта або закріпити кінець бинта шпилькою. Частіше кінець бинта розрізають повздовж навпіл і обидві смужки зв’язують.

Загальні вимоги до накладання та правила накладання бинтових пов’язок. Бинт, який використовують для накладання пов’язок, має бути стерильним, тобто знезараженим від мікробів, вибіленим, м’яким і гігроскопічним (таким, що добре втягує вологу). Накладання бинтових пов’язок має низку переваг порівняно з іншими видами м’яких пов’язок: вони забезпечують надійнішу фіксацію перев’язувального матеріалу в разі ушкоджень рухомих частин тіла, у ділянці суглобів; не спричиняють алергічних реакцій; дають змогу посилювати тиск на тканини (компресійна пов’язка). Проте, накладаючи пов’язку на тулуб — грудну клітку і живіт, необхідно використовувати велику кількість бинтів.

Бинтова пов’язка, на яку б частину тіла вона не накладалася, може бути правильно виконана тільки за умови дотримання основних правил.

• Пораненого потрібно вкласти або посадити в зручне положення, щоб ділянка тіла, на яку накладають пов’язку, була нерухома і доступна. • У випадках поранень голови, шиї, грудей, верхніх кінцівок, якщо дозволяє стан пораненого, пов’язку зручніше накладати постраждалому, який сидить. У разі поранення живота, ділянки таза і верхніх відділів стегна, пов’язку накладають у положенні лежачи на спині, а таз постраждалого потрібно підвести, підклавши під крижі згорток з одягу. Для плечового суглоба — це злегка відведене положення плеча, для ліктьового суглоба — зігнуте під прямим кутом перед пліччя. Ділянку кульшового суглоба бинтують при випрямленому положенні кінцівки, колінного суглоба — у злегка зігнутому положенні, гомілковостопного суглоба — стопа встановлюється під кутом 90° до гомілки. • Особа, яка бинтує, має стояти обличчям до хворого, щоб мати змогу вести спостереження за його станом. • Бинт розкочують зліва направо, за годинниковою стрілкою. Головку бинта, як правило, тримають у правій руці, а вільний кінець — у лівій (шульга — навпаки). • Бинтування починають з 2-3 закріплювальних турів бинта. Їх накладають на найвужчу неушкоджену ділянку тіла біля рани. • Кожен подальший оберт бинта має перекривати попередній на половину або на дві третини його ширини. • Якщо бинт витрачений, а бинтування необхідно продовжити, тоді під кінець бинта підкладають початок нового й укріплюють круговим туром; потім бинтування продовжують. • Бинтування рекомендують завершувати 2-3 круговими турами, накладеними в проекції закріплюючих турів, з яких починалося бинтування. • Кінець бинта розрізають (розривають) поздовжньо, одержані смуги перехрещують між собою, потім обводять навколо забинтованого сегмента і зав'язують вузлом. Закріпити кінець бинта можна також шпилькою або смужками лейкопластиру. • Вузол, яким закріплений кінець бинта, не має перебувати у проекції рани (іншого ушкодження), на потиличній і скроневій області, на спині, на підошовній поверхні стопи, на долонній поверхні кисті.

Іл. 98.1. Косинка медична

Іл. 98.2. Транспортні шини

Помилки під час накладання бинтових пов’язок. Якщо пов'язка накладена тісно або тиск турів бинта нерівномірний у різних частинах пов'язки, то виникає порушення кровообігу в периферійних відділах кінцівки. Стиснення проявляється синюшністю шкірних покривів і набряклістю кінцівки нижче пов'язки, болючими відчуттями, пульсуючим болем у рані, онімінням, поколюванням, посиленням кровотечі з рани (феномен венозного джгута). Під час транспортування в зимовий час порушення кровообігу в результаті стиснення пов'язкою може призвести до відмороження периферійних відділів кінцівки. Цілісність пов'язки легко порушується або пов'язка сповзає, якщо не зроблені або зроблені неякісно перші закріплювальні тури пов'язки. У такому випадку пов'язку необхідно підбинтовувати або змінити.

Іл. 98.3. Пакет перев’язувальний індивідуальний: а — зовнішній вигляд; б — розірваний пакет; в — складові частини (бинт з двома подушечками, прогумована та паперова оболонки)

Зручніше накладати м'які пов'язки за допомогою пакета перев'язувального індивідуального (ППІ), який використовують для само- і взаємодопомоги в разі поранень і опіків (іл. 98.3).

Порядок користування пакетом перев’язувальним індивідуальним. Відкривати пакет потрібно після того, як місце поранення (опіку) буде підготовлене для накладання пов'язки. Необхідно розірвати гумову оболонку у місці її надрізу. З паперової оболонки вийняти шпильку, зафіксувати її на одязі того, хто надає допомогу. Лівою рукою притримати кінець бинта, правою — розгорнути пакет і дістати бинт. Під час використання ППІ брати подушечки руками можна тільки за зовнішню поверхню, прошиту кольоровою ниткою. Внутрішня їх поверхня, яка буде накладатися на рану (опік), залишатиметься стерильною. За великих ран і опіків подушечки накладають на рану поряд, чим збільшують площу пов'язки (іл. 98.4-1).

Іл. 98.4. Накладання пов’язки за допомогою ППІ в разі: 1 — великої рані живота (подушечки поряд); 2 — наскрізної рани стегна; 3 — помірної кровотечі з рани грудної клітки (подушечки одна на одну); 4 — поранення живота: а — якщо внутрішні органи випали в рану; б — якщо вправлянні їх не дозволяється; в — накрити рану подушечками і легко забинтувати

На наскрізні, найчастіше вогнепальні рани, які мають вхідний і вихідний отвори, накладають по одній з подушечок і фіксують круговими ходами бинта (іл. 98.4-2). Помірну кровотечу з ран різних ділянок тіла зупиняють накладанням подушечок одна на одну (іл. 98.4-3). Бинтування за допомогою ППІ необхідно проводити за годинниковою стрілкою, починаючи з тоншої частини кінцівки, поступово переходити на товстішу (від кисті чи від ступні в напрямку до тулуба). Пов'язка має щільно закривати рану, але не стискати м'які тканини. Для попередження зміщення пов'язки її фіксують спеціальними турами бинта і закріплюють шпилькою.

У разі поранення живота внутрішні органи, що випали, не вправляють, а закривають розгорнутими ватно-марлевими подушечками пакета і легко забинтовують (іл. 98.4-4).

  • 1. Що таке перев’язка, що передбачає процес перев’язки?
  • 2. Які є засоби перев’язування ран? Дайте їх коротку характеристику.
  • 3. Як здійснюють накладання пов’язки за допомогою пакета перев’язувального індивідуального в разі поранень різних ділянок тіла?
  • 4. Яка техніка накладання бинтових пов’язок?