Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 42. Магнітний азимут

Поміркуйте, яке значення має «магнітний азимут» у військовій практиці?

Азимут походить від арабського слова «ас-сумут», що означає шляхи або напрямки. Азимути та дирекційні кути завжди вимірюють за ходом годинникової стрілки від 0° до 360° від північного напряму відповідної полярної осі до напряму на ціль.

Істинний азимут (Аі) — кут між північним напрямом істинного меридіана (східною чи західною рамкою карти) і напрямом на ціль. Магнітний азимут (Ам) — кут між північним напрямом магнітного меридіана (зафіксованою магнітною стрілкою компаса) і напрямом на ціль. Дирекційний кут (α) — кут між північним напрямом вертикальної лінії кілометрової сітки і напрямом на ціль. Схему зображення істинного і магнітного азимутів з дирекційним кутом та їх взаємозв’язок показано на (іл. 42.1).

Іл. 42.1. Зображення на схемах і взаємозв'язок істинного (Аі) і магнітного азимутів (Ам), дирекційного кута (α), магнітного схилення (δ), зближення меридіанів (γ) і поправки напряму (ПН)

Для вимірювання на карті істинного азимута транспортиром необхідно: а) точки, між якими вимірюється істинний азимут, з'єднати прямою лінією; б) між точками провести істинний меридіан, з'єднавши однойменні мінути на північній і південній рамках карти, або лінію, що поєднує точки, продовжити до перетину із західною або східною (що ближче) рамкою карти; в) у точці перетину істинного меридіана з проведеною прямою лінією транспортиром виміряти кут за ходом годинникової стрілки від північного напряму істинного меридіана до напряму на ціль.

Для вимірювання на карті дирекційного кута транспортиром потрібно: а) з'єднати прямою лінією точки на карті, між якими вимірюється дирекційний кут; б) у будь-якій точці перетину проведеної прямої з вертикальною лінією кілометрової сітки виміряти транспортиром кут за ходом годинникової стрілки від її північного напряму до напряму на ціль.

Визначення азимута на місцевий предмет і напрямку руху за азимутом. Цей спосіб руху широко використовується на місцевості, яка бідна на орієнтири: у лісі, в степу, уночі та за обмеженої видимості (дощ, туман тощо), а також на місцевості, яка зазнала значних змін під час бойових дій. Підготовка даних для руху за азимутами полягає у певних заходах: • вивченні місцевості за картою; • виборі маршруту й орієнтирів на його ділянках; • визначенні магнітних азимутів напрямків і відстаней між вибраними орієнтирами; • оформленні даних на карті або складанні схеми руху.

Вивчаючи місцевість, оцінюють її прохідність, маскувальні й захисні властивості, визначають важкопрохідні й непрохідні перешкоди і шляхи їх обходу. План маршруту залежить від характеру місцевості, наявності на ній орієнтирів і умов руху. Головне — це вибрати маршрут, що дає змогу швидко й непомітно для супротивника вийти до вказаного пункту (об'єкта). Маршрут прокладають із таким розрахунком, щоб він мав мінімальну кількість поворотів. Точки повороту маршруту вказують біля орієнтирів, які можна легко розпізнати на місцевості (башти, перехрестя, мости, шляхопроводи, геодезичні знаки). Відстані між орієнтирами під час пересування за маршрутом удень пішим порядком не мають перевищувати 1-2 км. Для переміщення вночі орієнтири намічають частіше. Щоб забезпечити непомітний вихід до вказаного пункту, маршрут прокладають через балки, масиви рослинності та інші об'єкти, що забезпечують маскування руху. Необхідно уникати переміщень по гребенях висот і відкритих ділянках. Значення магнітних азимутів і відстаней ретельно перевіряють, оскільки помилка у вимірюванні хоча б одного азимута чи відстані призводить до відхилення від запланованого маршруту і втрати орієнтування. Дані, необхідні для руху за азимутами, наносять на карту, а якщо її із собою не беруть, складають таблицю (табл. 42.1) та схему маршруту на папері (іл. 42.2).

Рух за азимутом. Для руху за азимутом найбільш зручним є метод визначення орієнтирів. Вибравши основний орієнтир — мету нашого руху — та визначивши магнітний азимут, на лінії візування вибираємо в межах видимості будь-який виразний предмет (окреме дерево, кущ, пень, камінь тощо) та рухаємось до нього, не контролюючи азимут. Згодом, підійшовши до вибраного об'єкта, стаємо до нього спиною (по руху) та знову орієнтуємо компас з напрямком на північ і знову вибираємо в межах видимості наступний орієнтир, який знаходиться за курсом нашого азимута. Під час руху необхідно точно витримувати заданий напрямок та стежити за магнітною стрілкою компасу, щоб її північний кінець був проти нульового ділення на лімбі. Рух повинен здійснюватися точно в напрямку, вказаному візирним приладом, особливо під час руху в лісі, де не видно основних орієнтирів, тому необхідно частіше перевіряти установку компаса.

Іл. 42.2. Схема руху за азимутом

Таблиця 42.1

Ділянка маршруту

Магнітний азимут, °

Відстань, м

Відстань, пара кроків

Час, хв

1

Сарай — курган

115

1650

1100

19

2

Курган — будинок лісника

66

1995

1330

22

3

Будинок лісника — перехрестя доріг

103

2040

1360

23

4

Перехрестя доріг — міст

62

1575

1050

18

Обхід перешкод. Порядок обходу залежить від розмірів і характеру перешкоди. У тому випадку, якщо перешкода проглядається до кінця, на протилежному боці обирають орієнтир і визначають до нього відстань, як правило, окомірно. Після обходу перешкоди додають до пройденої відстані її ширину. У деяких випадках обраний за перешкодою орієнтир буває важко розпізнати, коли підходили до нього. Тому для контролю правильності виходу до орієнтира необхідно завчасно на точці повороту перед перешкодою залишити який-небудь орієнтир (жердину, кілок, зарубку або ганчірку на дереві), а після обходу перешкоди на точці повороту визначити зворотний азимут на залишений орієнтир і, переконавшись, що точка повороту визначена правильно, продовжити рух до наступної точки. На закритій місцевості чи в умовах обмеженої видимості (ніч, туман) обхід перешкоди можна здійснювати за компасом (іл. 42.3).

Іл. 42.3. Обхід перешкод

Знаходження зворотного шляху за азимутами. Якщо доведеться повертатись у табір тим самим шляхом, то для цього необхідно використати зворотні азимути. Для визначення зворотного азимуту треба додати до прямого азимуту 180°, якщо він менший за 180°, або відняти 180°, якщо прямий азимут більший за 180°.

  • 1. Дайте визначення поняттям «магнітний азимут», «дирекційний кут».
  • 2. Як визначають магнітний азимут напрямку?
  • 3. Як здійснюють рух у заданому напрямку за допомогою компаса?
  • 4. Складіть план-схему обходу перешкоди.
  • 5. Дайте пояснення на карті зворотному азимуту.