Захист України. Профільний рівень. 10 клас. Фука
Тема 6. Збройні формування України в період Першої світової війни та визвольних змагань 1917-1921 рр.
§ 26. Українські січові стрільці та їхня роль у формуванні військових традицій українців
Що вам відомо про український січових стрільців?
• Створення легіону УСС • Перша світова війна розпочалася 1 вересня 1914 р. як протистояння Антанти (Англія, Франція, Росія) і Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія). У планах противників чільне місце належало завоюванню українських земель, які були театром жорстоких боїв. Українці змушені були воювати на боці російської (3,5 млн) та австрійської (250 тис.) армій за чужі інтереси і вести братовбивчу війну.
У серпні 1914 р. уряд Австро-Угорщини дав змогу на добровільних засадах сформувати легіон Українських Січових Стрільців (УСС) (іл. 26.1). Для цього призначили 16 офіцерів-українців, серед яких були Дмитро Вітовський, Михайло Баран, Григорій Коссак та ін. (іл. 26.2). До Стрия, що на Львівщині, де формувався легіон, прибуло понад 10 000 добровольців. Проте дозвіл на легіон УСС дали лише 2,5 тис. осіб, адже австрійське командування хотіло бачити українців мобілізованими до імперської армії, де б вони «розчинилися» в масі солдатів інших національностей. Військову присягу складали двічі: уперше — загальну для всього австрійського війська, а вдруге — «свою», національно-патріотичну на вірність Україні.
Іл. 26.1. Українські Січові Стрільці (УСС)
Іл. 26.2. Полковник Гриць Коссак зі старшинами полку УСС
Уже 3 вересня 1914 р. у Стрию січові стрільці склали присягу й залізницею вирушили на вишкіл у закарпатські села неподалік Мукачева. Ядро легіону становили активісти довоєнного січового, сокільського і пластового руху. Восени того ж року на Закарпатті було проведено військово-організаційне впорядкування легіону УСС, створено десять сотень (по 220 осіб у кожній), поділених між двома куренями під командуванням Г. Коссака (1-й курінь) і М. Волошина (2-й курінь) та півкуренем під командою С. Шухевича. Кожен курінь (батальйон) мав 4 піхотні сотні (роти). Сотні складалися з 4-х чот (взводів), чоти — з 4-х роїв (відділень) по 10-15 осіб.
• Бойовий шлях легіону УСС • Наприкінці вересня 1914 р. легіон вступив в оборонні бої з російськими військами в районі Верецького та Ужоцького перевалів Карпат, де усуси (від абревіатури УСС) бойове хрещення прийняли 25 вересня. Тут проти них вела наступ дивізія кубанських козаків.
Отож одразу ж проявилася й загальнонаціональна для українців / українок трагедія: адже змушені вони були битися один проти одного в лавах ворогуючих армій.
Ще запеклішими були бої в листопаді проти корпусів генерала О. Брусилова, які намагалися пробитися в Карпати. На початку квітня 1915 р. стрілецькі сотні куреня В. Дідушка зосереджувались у районі гори Маківки, природною перешкодою на шляху до Угорської низовини, куди проривалися російські війська.
Російський цар Микола II у той час здійснював поїздку по Галичині, знайомлячись з новою російською провінцією. Командування Південно-Західного фронту вирішило ознаменувати «височайший» візит вагомою перемогою. Тому одній з найкращих російських дивізій під командуванням генерала В. Альфтана було наказано захопити Маківку. Російські війська 29 квітня артилерійським вогнем розпочали бої за гору Маківку (іл. 26.3). Перші два штурми російських військ були відбиті. Лише в результаті третього штурму 3-4 травня ціною тяжких втрат росіянам вдалося оволодіти Маківкою. У боях на Маківці загинули 42 стрільці, 76 були поранені, 35 потрапили в полон. Серед січовиків-оборонців Маківки траплялися й жінки, наприклад хорунжі Олена Степанів (іл. 26.4) і Софія Галечко, удостоєні срібних «Медалей за хоробрість». Олена Степанів — перша в світі жінка, яка офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера.
Іл. 26.3. Січові стрільці під російською артилерією
Іл. 26.4. Олена Степанів, хорунжа УСС
Добровольці усуси виявилися найстійкішими солдатами австрійської армії, яким доручали найвідповідальніші завдання. Генерал Ігнац фон Фляйшман писав в одному з наказів по дивізії, якою командував і в лавах якої перебували усуси, що «вони можуть гордо глядіти на свої подвиги, бо повсякчасно залишиться в історії слава їхніх хоробрих діл та лавровий вінок в історії їхнього народу».
Далі курені УСС відзначились у боях під Болеховом, Галичем, Завадовом і Семиківцями. У травні — червні 1915 р. австрійські та німецькі війська прорвали оборону росіян і змусили їх залишити майже всю Східну Галичину. Наприкінці серпня курені УСС знову брали участь у запеклих боях на Тернопільщині, між річками Серетом і Стрипою. 2 листопада 1915 р. стрільці ліквідували прорив росіян на м. Бережани. У боях на схилах гори Лисоня полк УСС втратив убитими, пораненими й полоненими понад 1000 старшин і стрільців. Після цього полк УСС аж до травня 1916 р. перебував у тилу на відновленні.
У червні 1916 р. розпочався наступ російських військ. Разом з усім фронтом від Стрипи відступив і стрілецький полк, закріпившись під Бережанами в районі Лисоні. Два місяці — серпень і вересень — на цьому рубежі безперервно точилися запеклі бої. Коли ж було розгромлено сусідні частини, полк УСС опинився в оточенні. Півтори сотні старшин і стрільців полягли у тих боях, близько 1000 потрапили в полон. Лише 150-ти стрільцям та 16-ти старшинам удалося вирватися з оточення.
Під час наступу росіян у жовтні 1916 р. у складі УСС була сформована Гуцульська сотня з добровольців — мешканців Гуцульщини й Буковини для ведення партизанської боротьби в тилу російської армії в Карпатах. Нараховувала 180-250 стрільців, підстаршин і старшин — переважно гуцулів із тодішньої Коломийської округи та навколишніх повітів. Гуцульська сотня вела бої з російськими підрозділами, в основному, на Румунському фронті.
Основну частину полку УСС перевели на недавню підросійську Волинь, для поповнення. Скориставшись цим, січові стрільці відразу розпочали велику освітню роботу. Так, вони організували близько 100 українськомовних початкових шкіл і працювали там учителями. Після переформування полку в лютому 1917 р. січовики повернулися на фронт під м. Бережани. На початку липня 1917 в бою під с. Конюхи, під час т. зв. Офензиви (наступу) Керенського, в полон потрапила значна частина Легіону УСС. Полонені старшини і стрільці були вивезені на територію Російської імперії та розміщені у таборах. Після Лютневої революції в Росії та невизначеності періоду двовладдя полонені усуси різними способами залишали табори й зібрались у Києві. Тут з ініціативи старшин колишнього Легіону в листопаді 1917 р. був сформований Галицько-Буковинський курінь січових стрільців як частина Збройних сил Української Центральної Ради. До командного складу увійшли здебільшого старшини із Легіону УСС: Є. Коновалець, А. Мельник, Р. Сушко, В. Кучабський, Р. Дашкевич, Ф. Черник та ін.
Ідейно стійкі, мотивовані до боротьби за самостійну соборну українську державу січовики (600 вояків) охороняли УЦР, її голову — М. Грушевського, штаб Київського військового округу. У січні-лютому 1918 р. курінь брав участь в обороні столиці від російських більшовицьких військ М. Муравйова та придушенні антиукраїнського більшовицького повстання в Києві, центром якого був завод «Арсенал». У березні 1918 р. курінь реорганізовано в полк Січових стрільців кількістю 3000 бійців, більшість із них були галичани і буковинці (іл. 26.5). Командував полком Є. Коновалець, а начальником штабу був А. Мельник. Після приходу до влади Директорії восени 1918 р. утворено Окремий корпус січових стрільців, який входив до складу Армії Української Народної Республіки.
Іл. 26.5. Сотня січових стрільців під час військової підготовки. Київ (1918 р.)
Таким чином, на території України з’явились два військових формування з назвою «Українські січові стрільці». Одні в охопленій революцією Наддніпрянській Україні, другі - у складі австрійської армії Центральних держав.
У лютому 1918 р. після підписання Берестейського миру між УНP і Центральними державами галицькі січовики разом з австро-німецькими частинами вирушили в похід на східну Україну. Їх місцем дислокації стала Херсонщина. На початку жовтня 1918 р. полк УСС було переведено на Буковину, у Чернівці. З проголошенням ЗУНР у листопаді 1918 р. полк було передислоковано до Львова, де він став ядром Української галицької армії (УГА).
Січові стрільці, узявши активну участь у Першій світовій війні, стали основою майбутньої української армії на західноукраїнських землях, й однією із найбоєздатніших частин Армії УНР, яка до 1921 р. вела важку боротьбу, відстоюючи завоювання української революції. Сам факт існування УСС, їхня боротьба з російськими військами мали велике національно-пропагандистське значення. Ламався двохсотлітній стереотип українця-солдата російської армії. Росіянин на полі бою тепер був ворогом. Відроджувалась історична свідомість і традиції козацької слави, утверджувались ідеї визволення і возз’єднання України. До складу УСС входили студенти, молоді вчителі, інженери, еліта української молоді. Із січовиків вийшла ціла плеяда українських політиків наступного історичного періоду — міжвоєнного часу. У середовищі січовиків розпочалось створення новітнього українського військового словника, термінології, солдатського фольклору, пісень та музики, які досі допомагають бійцям ЗСУ.
- 1. Як був створений Легіон Українських Січових Стрільців?
- 2. Опишіть бойовий шлях Легіону УСС.
- 3. Чому героїчна боротьба січових стрільців мала велике національно-пропагандистське значення?
