Захист України. Профільний рівень. 10 клас. Фука

§ 23. Українське військо часів Національно-визвольної війни середини XVII ст.

Яку трансформацію пройшло козацьке військо в роки Національно-визвольної війни?

• Причини, характер, основні етапи Національно-визвольної війни • Війна, яка розпочалася в середині XVII ст. на українських землях, була справедливою, визвольною і мала на меті звільнення українського народу з-під панування Речі Посполитої.

З-поміж основних її причин можна виділити такі. Відсутність власної державності, що зумовила обмеження українців / українок усіх станів у правах, утиски православної церкви, конфіскація церковного майна і земель об’єднали в русі спротиву широкі верстви людності, незважаючи на розбіжність економічних і соціальних інтересів. Реєстрове козацтво, позбавлене «Ординацією Війська Запорозького» 1638 р. більшості колишніх прав і привілеїв, стало запалювальним ґнотом до бочки з порохом народного невдоволення.

В історії України Національно-визвольну війну називають козацькою революцією. Така назва слушна: вона відображає докорінні зміни, що відбулись у політичному, економічному, суспільному й культурному житті українського народу.

Національно-визвольна війна, яка розпочалася в 1648 р., пройшла у своєму розвитку три основні періоди:

І. Січень 1648 р. - серпень 1657 р. — початок і найбільше піднесення національно-визвольної та соціальної боротьби, яка привела до утворення Української національної держави — Гетьманщини.

II. Вересень 1657 р. - червень 1663 р. — громадянська війна (Руїна), що привела до поділу козацької України на Лівобережну і Правобережну.

III. Червень 1663 р. - вересень 1676 р. — боротьба за возз’єднання української держави, за її суверенітет. Тобто, історики вважають, що українська національна революція розпочалась повстанням козаків на Січі у 1648 р., а закінчилась після втрати влади гетьманом П. Дорошенком у 1676 р.

Перший період національно-визвольної боротьби під проводом Б. Хмельницького (1648-1657 рр.) можна умовно розділити на кілька етапів:

• 1648-1649 рр. — розгортання національно-визвольної боротьби, формування основних сил революції, перші перемоги над поляками під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями, трансформація автономістських поглядів Б. Хмельницького в самостійницькі, підписання Зборівського договору і початок розбудови незалежної Української козацької держави;

• 1650-1653 рр. — продовження кровопролитних боїв з перемінним успіхом: поразка українських військ під Берестечком (липень 1651 р.) у результаті — невигідна Білоцерківська угода та блискучі перемоги під Батогом (травень 1652) і Жванцем (вересень 1653 р.) — скасування цієї угоди і відновлення прав і вольностей козацтва. У цей час був чинний воєнно-політичний союз козаків з Османською імперією та її васалами — Кримом і Молдовою.

• 1654-1655 рр. — укладення Переяславського договору з Московським царством і спільна українсько-російська війна з Польщею;

• 1656-1657 рр. — зрада Москви і пошуки Б. Хмельницьким нових союзників — Швеції і Трансільванії в боротьбі проти Польщі.

• Особливості формування українського війська, хід бойових дій • Запорізька Січ стала центром збирання повстанських сил, базою для розгортання визвольного руху. В основі війська лежала збройна організація його провідного стану — козацтва. З військової точки зору українське військо було типовим становим ополченням, яке, окрім козаків, включало повсталих селян і міщан.

За рахунок повсталих селян козацьке військо зростало в кілька разів. Хоча на початковому етапі війни погано озброєні й не навчені шикуватись покозачені селяни не давали змогу козацькому війську зустрічати удари польської армії у відкритому бою і використовувалися переважно для оборони та переслідування розбитого противника.

Варто відзначити важливу роль у війні на боці повстанців української православної шляхти. Професійні воїни з досвідом бойових дій переважно посідали командні пости в козацькому війську. Б. Хмельницький (іл. 23.1), І. Виговський (іл. 23.2), І. Богун (іл. 23.3), Ст. Кричевський (іл. 23.4) та ряд інших видатних полководців були шляхетського роду. Ще однією особливістю козацького війська була не лише соціальна, а й національна різнорідність. Серед козацьких полковників і простих козаків зустрічаємо татарина Ф. Джалалія, поляка Н. Морозенка (Мрозовицького), грека О. Астаматія та представників інших народів.

Іл. 23.1. Б. Хмельницький

Іл. 23.2. І. Виговський

Іл. 23.3. І. Богун

Іл. 23.4. Ст. Кричевський

Успіхи повстанців на початковому етапі боротьби значною мірою пояснюються двома вдалими політичними кроками гетьмана: залученням на свій бік реєстрового козацтва і укладенням союзу з кримськими татарами. Розпочинаючи боротьбу проти Речі Посполитої, Б. Хмельницький використав абсолютно нову її модель, у якій зовнішньополітичний чинник був одним із центральних.

Справа в тому, що на території Речі Посполитої на початку XVI ст. проживало близько 12 млн осіб. Населення України в сучасних межах нараховувало понад 5 млн осіб. Близько 3,5 млн з них були українцями. Тобто пошук союзників став необхідною умовою боротьби через кількісну перевагу противника.

Союз із Кримом розв’язав подвійну проблему: застосування у війні з поляками татарської кінноти і забезпечення тилів українських військ від можливих татарських набігів.

Таким чином, військо Б. Хмельницького формувалося з кількох складових частин. Це були низові та реєстрові козаки, що в ході визвольної війни злилися в одну козацьку верству, багатотисячні загони повсталих селян і невеликі загони найманців. Союзниками козаків виступала татарська кіннота. У перших битвах з польським військом татари становили від чверті до половини союзної армії.

Намагаючись якнайшвидше «придушити козацьке свавілля» у самому зародку, Польща навесні 1648 р. кинула проти повстанців численні війська. Козаки не тільки витримали удар, а й протягом короткого часу 1648 р. тричі отримали блискучі перемоги: у битвах під Жовтими Водами (травень), під Корсунем (травень), під Пилявцями (вересень). Вже під час цих баталій яскраво виявився талант Б. Хмельницького як воєначальника і політика.

У боях успіх досягався завдяки застосуванню різних тактичних прийомів: розгрому ворога частинами під час зустрічної битви (Жовті Води); перекриття противнику, що ухилявся від бою, шляху до відступу (Корсунь); створення психологічної кризи у війську противника з метою його цілковитої деморалізації (Пилявці).

Основними подіями воєнної кампанії наступного 1649 р. були облога українським військом на чолі з Б. Хмельницьким разом із союзниками-татарами війська Речі Посполитої у м. Збаражі (Тернопільська обл.) і Зборівська битва.

Коли королівське військо під Зборовом розпочало переправу через річку Стрипу і порушило свої бойові порядки, козаки і татари одночасно вдарили на ворога. Поляки в перший день битви втратили 4000 вояків. Другого дня битва була продовжена, справа наближалась до цілковитого знищення польського війська. Хан Іслам-Ґірей не був зацікавлений у повному розгромі Польщі і вступив у переговори з королем. Битва закінчилась підписанням компромісного Зборівського договору. Його основним пунктом було визнання Польщею створеної в межах Речі Посполитої української автономії — Війська Запорізького (Гетьманщини) у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського.

У 1651 р. під м. Берестечком на Волині козацьке військо зазнало поразки. Татари знову у вирішальний момент вийшли із бою, ізолювали Б. Хмельницького, і тільки хоробрість і воєнний талант полковника І. Богуна врятували козаків від знищення. Нещаслива Берестецька битва мала політичні наслідки. Козацька автономія звузилась до Київського воєводства. Наступного 1652 р. Б. Хмельницький взяв реванш, розгромивши польську армію під горою Батіг на Вінниччині. Козацька влада знову поширилась на всю територію Гетьманщини.

Ненадійність Кримського хана як союзника змусила Б. Хмельницького шукати підтримки на півночі.

у 1654 р. була укладена воєнно-політична союзна угода з Москвою — Переяславський договір і Березневі статті. Вона передбачала повний розрив Гетьманщини з Річчю Посполитою, перехід козацької держави під протекторат Москви і спільні воєнні дії проти Польщі.

Протягом 1654-1656 рр. козацьке військо спільно з московськими стрільцями завдало ряд поразок полякам у Білорусі й на заході України, був взятий в облогу Львів і здобутий польський Люблін. У війну з Польщею вступили шведи. Не бажаючи посилення Швеції, Московський уряд уклав без відома Б. Хмельницького Віленське перемир’я з урядом Речі Посполитої. В Україні це сприйняли як зраду. Віленська угода 1656 р. по суті відміняла Переяславський договір.

• Тактика й стратегія козацького війська • На Визвольну війну українського народу середини XVII ст. припадає розквіт військового мистецтва козаків.

На першому етапі війни головним тактичним прийомом для остаточного розгрому супротивника залишалась засідка, що особливо добре видно на прикладах Жовтоводської і Корсунської битв. Однак у битвах під Пилявцями, Зборовом, Берестечком і Батогом простежується новий підхід до розв’язання нетипових для козацьких військ завдань. Козацьке військо вже здатне вести відкриті польові бої за всіма правилами західноєвропейського військового мистецтва.

У цей період найповніше розкриваються стратегічні таланти української козацької еліти, її вміння оперативно управляти військами.

Під час війни було сформовано воєнну доктрину нової української держави, яка ліквідувала оперативно-стратегічну перевагу польської армії не тільки за рахунок держав-союзниць Гетьманщини — Кримського ханату, Молдовського князівства, Швеції, а насамперед завдяки розбудові власних збройних сил Гетьманщини, їх забезпеченню та навчанню, переозброєнню армії найсучаснішою і однотипною вогнепальною зброєю, вдосконаленню управління військами, переходу від оборонної стратегії до наступальної.

Великі зміни сталися в українській артилерії: у ній відбувся поділ на полкову, польову і облогову. Артилерія в українській армії стала окремим родом військ. Змінилася й військово-політична думка козацької старшини щодо розв’язання завдань війни. Запроваджується маневрування військ на оперативно-стратегічному та оперативно-тактичному рівні, метою якого є виснаження супротивника, блокування його опорних пунктів і комунікацій. Яскравим прикладом цього була Жванецька кампанія 1653 р. За кілька років війни козацько-селянські з’єднання перетворились у потужну армію, що досягла європейського рівня в технічному оснащенні і військовому мистецтві, ставши насправді професійною.

• 1. Чому Національно-визвольну війну називають козацькою революцією?
• 2. Чому пошук союзників у війні був постійною турботою Б. Хмельницького?
• 3. Як і чому змінювалися зовнішньополітичні пріоритети Б. Хмельницького?
• 4. Які зміни ви побачили в тактиці й стратегії козацького війська?