Захист України. Профільний рівень. 10 клас. Фука

§ 10. Міжнародне військове співробітництво України

Пригадайте міжнародні воєнні операції, у яких брали участь ЗСУ.

• Особливості міжнародного військового співробітництва України • Міжнародне співробітництво ЗСУ було започатковане у 1992 р. Основою для такого співробітництва стали Закон України від 6 грудня 1991 р. «Про оборону України» та Постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 р. «Про основні напрями зовнішньої політики України». Для щойно створених ЗСУ міжнародне співробітництво було абсолютно новою сферою діяльності.

Для організації міжнародного військового співробітництва, згідно з директивою начальника Головного штабу ЗСУ від 12 вересня 1992 р., було створено управління зовнішніх зв’язків Головного, а пізніше Генерального штабу ЗСУ. На управління було покладено всю організацію та здійснення співробітництва з іншими державами та їхніми збройними силами у військовій та військово-технічній галузях.

Основна мета міжнародного співробітництва Збройних сил України полягає в:

зміцненні воєнної безпеки держави та забезпеченні її національних інтересів у сфері оборони;
створенні і поширенні у світі образу України та її Збройних сил як надійного партнера з прогнозованою політикою;
сприяння реалізації стратегії держави щодо входження до ЄС та НАТО;
досягненні відповідності ЗСУ сучасним вимогам, забезпеченні їхньої спроможності виконувати спільно з підрозділами збройних сил інших держав завдання, що відповідають інтересам національної безпеки та міжнародним зобов’язанням України;
зростання науково-технічного і оборонно-промислового потенціалу України та ЗСУ.

Суб’єктами міжнародного військового співробітництва на рівні держави є: • Президент України та інші вищі посадові особи держави; • Верховна Рада України як вищий законодавчий орган; • Кабінет Міністрів України, зокрема Міністерство закордонних справ України та ін.

На рівні ЗСУ суб’єкти військового співробітництва такі: • керівництво МО України та Генерального штабу ЗСУ; • Департамент міжнародного оборонного співробітництва МО України; • Головне управління військового співробітництва та миротворчих операцій Генерального штабу ЗСУ; • інші посадові особи військового відомства за рішенням відповідних командирів (начальників).

Основними напрямами міжнародного співробітництва українського військового відомства є воєнно-політичний, військовий і військово-технічний. Крім того, ЗСУ здійснюють заходи міжнародного співробітництва у воєнно-науковій, воєнно-економічній, інформаційній, екологічній галузях тощо.

МО України здійснює міжнародне співробітництво на двосторонній, багатосторонній основі, а також в рамках міжнародних організацій.

Двостороннє співробітництво останніми роками здійснювалося з оборонними та військовими відомствами багатьох країн, при цьому пріоритетним був розвиток співробітництва з державами-стратегічними партнерами України та країнами-сусідами. Найбільш активно міжнародне співробітництво проводилося з оборонними та військовими відомствами Сполучених Штатів Америки, Федеративної Республіки Німеччина, Великобританії, Республіки Польща, Литовської Республікою та Турецької Республіки.

Виконання заходів багатостороннього співробітництва та співробітництва в рамках міжнародних організацій пов’язано з тим, що переважна більшість з них має практичну спрямованість та потребує концентрації зусиль і ресурсів Збройних сил України. Основні зусилля в багатосторонньому співробітництві зосереджувалися на підтриманні ефективного діалогу із ключовими міжнародними організаціями (ООН, ЄС, НАТО) (іл. 10.1).

Іл. 10.1. Обговорення в кулуарах питань міжнародного співробітництва

Основну увагу в питаннях співробітництва МО України із структурами Європейського Союзу зосереджено на продовженні плідного діалогу в сфері Спільної зовнішньої політики та безпеки. Варто зазначити, що курс на європейську інтеграцію надає Україні можливість залучитися до розбудови нової загальноєвропейської системи безпеки та утвердити себе як впливову державу через збільшення внеску в регіональну і глобальну системи безпеки. Водночас це дає Україні змогу зменшити воєнний потенціал до рівня, який є достатнім для попередження кризових ситуацій, а у разі виникнення воєнного конфлікту — для його блокування та припинення в рамках колективної оборони.

В умовах російсько-української війни інтереси національної безпеки і оборони України вимагають суттєвого поглиблення стосунків з НАТО. Вступ до Альянсу розглядається як найбільш надійний шлях до забезпечення національної безпеки України. Зокрема, через модернізацію ЗСУ та набуття ними здатності до ефективних дій у складі коаліційних військових угруповань, створених для гарантування міжнародної безпеки

Основними завданнями, що стоять перед МО України на шляху до повномасштабної інтеграції до європейських і євроатлантичних структур, є такі: • подальше поглиблення співробітництва України з НАТО та ЄС; • вирішення питання потенційного членства в Раді міністрів оборони країн Південно-Східної Європи та набуття Україною статусу спостерігача при Багатонаціональних силах з підтримки миру країн ПСЄ; • залучення як спостерігача до Ради міністрів оборони країн-учасниць Співдружності центральноєвропейських націй на підтримку миру; • продовження активної участі в діяльності Спільної чорноморської групи військово-морського співробітництва «Blackseafor».

Протягом останніх років значно активізувалося регіональне співробітництво ЗСУ. Цілеспрямоване просування державних інтересів у рамках діяльності регіональних угруповань дало змогу здійснити поступові кроки в процесах європейської інтеграції та сприяло широкому залученню України до участі в політичних та економічних процесах у Центрально-Східній та Південно-Східній Європі.

Статус великої регіональної держави із значним потенціалом надає Україні широкі можливості щодо активної реалізації власних інтересів у Чорноморському регіоні. Розбудова системи чорноморського співробітництва повністю відповідає національним інтересам нашої держави і є одним з важливих механізмів включення країн Південно-Східної Європи до процесів загальноєвропейської інтеграції. Триває розвиток співпраці з країнами Вишеградської четвірки (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина). Зокрема, Україна зацікавлена у євроінтеграційному досвіді країн цієї четвірки, у подальшому розвитку прикордонного співробітництва в контексті розширення Євросоюзу.

Важливими заходами військового співробітництва, що дають змогу в умовах, максимально наближених до реальних, усебічно вдосконалювати рівень бойової підготовки підрозділів ЗСУ та набувати рівня взаємосумісності й бойової готовності, необхідний для виконання ними миротворчих, гуманітарних, пошуково-рятувальних та інших завдань, є багатонаціональні військові навчання, проведення яких завжди відповідає яскраво вираженому принципу «ціна/ефективність». Основним чинником, що зумовлює дотримання згаданого принципу, є великий обсяг досвіду, що набувається за короткий час відпрацювання спільних дій у багатонаціональному середовищі. Крім того, необхідно відзначити, що країни-партнери традиційно надають суттєву фінансову допомогу для проведення таких найбільш затратних навчань, як «Сі Бриз» (іл. 10.2), «Репід Трайдент» тощо.

Iл. 10.2. Міжнародні військові навчання Sea Breeze-2018

На сьогодні українські військові здійснюють співробітництво майже з 90-ма країнами світу. Зокрема, на основі міжнародно-договірної бази — з близько 60-ма країнами.

• Операції з підтримання миру та участь у них ЗСУ • Міжнародні операції з підтримання миру і безпеки — міжнародні дії або заходи, спрямовані на виконання миротворчих чи гуманітарних завдань, які здійснюються за рішеннями Ради Безпеки ООН відповідно до Статуту ООН, ОБСЄ, інших міжнародних організацій, які відповідають за сферу підтримання міжнародного миру і безпеки.

Терміну «операції з підтримання миру» стали віддавати перевагу з часу участі ООН в Суецькій кризі 1956 р., а після припинення «холодної війни» і поширення спектру завдань, виконуваних під час операцій, стали застосовувати і його синонім — «миротворчі операції», особливо на пострадянському просторі, зокрема й в Україні.

Міжнародні миротворчі операції поділяють на операції з встановлення, підтримання, відбудови миру, а також — примушення до нього. У воєнно-політичному конфлікті контингент, що проводить миротворчу операцію від імені міжнародної спільноти, виступає в ролі окремої сторони воєнного конфлікту з метою, обумовленою вимогами цієї спільноти щодо припинення бойових дій та врегулювання самого конфлікту.

З 1992 р. близько 40 тис. військовослужбовців ЗСУ взяли участь у міжнародних миротворчих операціях. З цього часу загинули понад 50 військовослужбовців ЗСУ і понад 100 зазнали поранень. Військовослужбовці нашої держави брали участь у операціях з підтримання миру в Сьєрра-Леоне, Демократичній Республіці Конго, Ефіопії, Еритреї, Анголі, Східному Тиморі, колишній Югославії, Лівані, Таджикистані, Грузії, Афганістані, Молдові, Іраку та ін. (іл. 10.3).

Іл. 10.3. Українські миротворці на африканському континенті

Військовослужбовці ЗСУ виконували завдання з підтримання миру в операціях під егідою як ООН, так і НАТО. Участь в операціях з підтримання миру під проводом НАТО є одним з важливих напрямів цієї діяльності. Практична співпраця ЗСУ з військовими формуваннями Північноатлантичного Альянсу у цій галузі бере свій початок з 1995 р. із започаткуванням Сил Виконання Угоди (АЙФОР) та отримала своє логічне продовження у Силах Стабілізації (СФОР) у Боснії і Герцеговині та КФОР.

У 2014 р. підрозділи ЗСУ брали участь у низці міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки: у складі Багатонаціональних сил KFOR в Косово; в операції НАТО «Активні зусилля»; у місії ООН у Ліберії; в oпeрації ООН у Кот-д’Івуарі; у Місії ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго. Багатьох миротворців Збройних сил України за зразкове виконання завдань було нагороджено урядовими нагородами іноземних держав, ООН та НАТО.

• Формати відносин Україна — НАТО та зі структурами європейської системи колективної безпеки • Основну увагу в питаннях співробітництва МО України зі структурами Європейського Союзу зосереджено на продовженні плідного діалогу в сфері Спільної зовнішньої політики та безпеки, що надає Україні можливість залучитися до розбудови нової загальноєвропейської системи безпеки та утвердити себе як впливову державу через збільшення внеску в регіональну і глобальну системи безпеки. Водночас це дає Україні змогу зменшити власний воєнний потенціал до рівня, який є достатнім для попередження кризових ситуацій, а у разі виникнення воєнного конфлікту — для його блокування та припинення в рамках колективної оборони.

Інтереси національної безпеки й оборони України вимагають суттєвого поглиблення стосунків з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) (іл. 10.4).

Іл. 10.4. Зустріч міністрів оборони країн НАТО у штаб-квартирі Альянсу в Брюсселі

Військове співробітництво з НАТО є найпотужнішою силою, яка сприяє зближенню України з Європою. Партнерство між НАТО та Україною є тривалим і сягає корінням у 1990- ті роки. Є два основні елементи партнерства з Україною: політичний діалог і практична співпраця. З 1997 року відбуваються політичні консультації через комісію Україна — НАТО. Були регулярні дискусії з питань, що стосуються прикордонної безпеки, відбувалися політичні візити на високому рівні. Триває процес політичної взаємодії між НАТО як Альянсом. Україна також брала участь у місіях і операціях НАТО від Косова до Афганістану.

Важливо підкреслити, що практична співпраця зросла з 2014 року. Відтоді, а саме з 2014 року по лютий 2022 року, було проведено багато заходів із самооборони, протидії гібридним загрозам, стійкості, цивільної готовності, протидії саморобним вибуховим пристроям.

Євроатлантичне партнерство сприяє зміцненню національної безпеки нашої держави. Тому основні зусилля співробітництва України з НАТО в питаннях безпеки й оборони зосереджено на створенні ефективної системи оборонного планування та підвищення обороноздатності; спрямовано на досягнення взаємодії з військовими формуваннями Альянсу в рамках програми «Партнерство заради миру» та участь підрозділів ЗСУ в процесі планування та оцінки сил оборони, структурну реформу органів управління та військових організмів, адаптацію нормативно-правової бази ЗСУ до правової бази Альянсу та наближення до стандартів НАТО, фахову та мовну підготовку особового складу, соціальні аспекти воєнної реформи.

Триває розвиток співпраці з країнами Вишеградської четвірки (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина). Зокрема, Україна зацікавлена в євроінтеграційному досвіді, у розвитку прикордонного співробітництва в контексті розширення Євросоюзу.

• Перспективи вступу України в НАТО • Україна подала заявку на вступ до НАТО за пришвидшеною процедурою 30 вересня 2022 року.

Процедура вступу до Альянсу — це не швидкий процес. Спочатку країна подає заявку на вступ. Потім треба дочекатися згоди всіх членів НАТО та отримати офіційне запрошення до переговорів про вступ. Далі - переговори з дипломатами НАТО, узгодження етапів вступу до Альянсу, ратифікація графіка реформ, отримання офіційного запрошення від генерального секретаря Альянсу.

Проте Україна розраховує на спрощену процедуру. Вона не буде швидкою, але дозволить заощадити чимало часу.

Вступ до НАТО розглядають як найнадійніший шлях до гарантування національної безпеки України. Зокрема, і через модернізацію ЗСУ та набуття ними здатності до ефективних дій у складі коаліційних військових угруповань, створених для збереження міжнародної безпеки. Збройні сили України опанували більш ніж 300 стандартів НАТО. Україна вже стала членом Альянсу де-факто, при цьому залишилося стати ним де-юре.

У червні 2022 року на самій НАТО в Мадриді було затверджено нову Стратегічну концепцію Альянсу. Там було позначено основні напрями майбутнього розвитку організації.