Фінансова грамотність. Фінанси. Що? Чому? Як?

Тема 16. Інвестиції

ВИВЧИВШИ ЦЮ ТЕМУ, ВИ:

дізнаєтеся більше, що таке інвестиції та ринки капіталу
розрізнятимете акції та облігації
дізнаєтеся, де і як можна купити цінні папери
зможете оцінювати ризики інвестиційної діяльності

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

емітент
цінні папери
номінальна ціна (вартість)
ринкова ціна (вартість)
акція, акціонер
облігація
фондова біржа
криптовалюта

§ 16.1 Що таке інвестиції і чому вони потрібні

У попередніх темах описувалося, що таке заощадження та де їх зберігати. Розміщення заощаджень на депозиті в банку дозволить вам не втратити заощаджені кошти. Проте на депозитах в Україні, принаймні зараз, ви, як правило, не зможете заробити більше ніж 20% річних, і частина цього доходу буде «втрачена» через інфляцію.

Тому на певному етапі вашого життя, коли у вас буде достатньо заощаджень, ви, можливо, захочете не просто їх зберегти та «трохи» примножити, а примножити «суттєво». Для цього ви можете здійснити інвестицію, тобто придбати певний актив, щоб отримати з цього високий дохід у майбутньому (чи то певний періодичний заробіток від того, що у вас у власності є такий актив, чи то дохід від подальшого продажу такого активу).

Що ж ви можете придбати для отримання доходу в майбутньому? Ми вже знайомилися з доходами від власності: коли власність сама генерує доходи (наприклад, орендні платежі від квартири чи дивіденди за акціями), або коли вона зростає в ціні упродовж часу (знову ж таки, квартира чи акції). Далі ви дізнаєтеся про це детальніше.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Зазвичай інвестиції можуть «запропонувати» вам більше доходу, ніж депозит у банку. Але ні отримання такого доходу, ані повернення вам вкладених (інвестованих) коштів ніким не гарантується, на відміну від банківських депозитів, повернення яких в Україні гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Чим вищий дохід ви можете отримати від інвестицій, тим, як правило, вищий ризик втратити вкладені кошти.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

При інвестуванні існує більший ризик втрати коштів, ніж при розміщенні коштів на депозиті. То чи не варто надавати перевагу депозитам, навіть якщо на цьому можна менше заробити? Обґрунтуйте свої відповіді.

Інвестиції відіграють важливу роль не лише для примноження ваших доходів, а й для розвитку економіки загалом. Адже інвестуючи, наприклад, у певну компанію, ви в такий спосіб даєте їй кошти для розвитку. За допомогою інвестицій компанія зможе купити нові машини або розробити нові технології для розширення виробництва тощо.

Інвестувати можна по-різному, наприклад, купити квартиру чи картину з очікуваннями, що згодом ціна зросте, і через певний час ви зможете продати їх дорожче. Або ж можна інвестувати в різні фінансові інструменти (акції, облігації тощо) на ринках капіталу.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Чим інвестиції відрізняються від депозитів?

§ 16.2 Цінні папери та їх види

Як ви вже знаєте, ринки капіталу - це ринки, на яких інвестори можуть надавати кошти в користування іншим особам, які цих коштів потребують. Основна мета ринків капіталу - максимально спростити обмін коштів і зробити його ефективнішим (згадайте також, якими є три основні функції ринків капіталу).

Перерозподіл коштів на ринках капіталу здійснюється за допомогою фінансових інструментів. У різних країнах виокремлюють різні їх види. В Україні до фінансових інструментів належать цінні папери та певні види контрактів (форварди, ф’ючерси, опціони тощо). Споживачі рідко використовують такі контракти, водночас вони є важливими для фінансових посередників і підприємств. У цій темі ми будемо використовувати терміни «фінансові інструменти» та «цінні папери» як взаємозамінні.

Цінний папір - це документ, який визначає взаємовідносини між державою чи юридичною особою, яка випустила цінний папір (емітентом), та особою, яка його придбала чи отримала іншим чином (наприклад, у подарунок чи в спадок) (інвестором).

Незважаючи на свою назву, цінний папір - це не обов’язково аркуш паперу, який можна потримати в руках і почитати. У сучасному світі багато видів цінних паперів існують в електронній формі у вигляді записів на спеціальних рахунках. Тоді кажуть, що вони існують в бездокументарній формі.

Процес випуску цінного паперу називають емісією. Емісія здійснюється на так званому первинному ринку. На цьому ринку саме емітент (компанія чи держава) продає цінні папери інвесторам. Коли власник цінного паперу (інвестор) бажає його продати, він може продати його іншій особі, і рух коштів між ними буде відбуватися вже без участі емітента. Це відбуватиметься на так званому вторинному ринку.

Цінні папери мають номінальну ціну (вартість) (інколи кажуть номінал). Це та вартість, яку визначив емітент, коли випускав цінний папір. Але це не означає, що інвестор має право чи обов’язок купувати або продавати цінний папір саме за такою вартістю. На ринку цінні папери торгуються за ринковою ціною (вартістю), яка може бути нижчою або вищою, ніж номінальна ціна. Здебільшого ринкова ціна не збігається з номінальною вартістю.

В Україні та у світі найпоширенішими цінними паперами для інвестування є акції та облігації.

Акція - це цінний папір, який означає, що ви є власником певної частини компанії. Тому акції ще називають «пайовими цінними паперами», бо вони посвідчують, що їхньому власнику належить певна частка (пай) компанії. Якщо компанія випустила 10 акцій, які позначають власність над всією компанією (тобто становлять її акціонерний капітал), то одна акція такої компанії буде дорівнювати 10% акціонерного капіталу компанії. Багато компаній випускають мільйони акцій, у яких кожна акція дорівнює значно меншій частині акціонерного капіталу компанії. Особу, яка має у власності хоча б одну акцію, називають акціонером.

Акціонер може впливати на діяльність компанії: брати участь у зборах акціонерів і за допомогою голосування визначати, як компанія розвиватиметься. Зазвичай чим більше акцій має певний акціонер, тим більше в нього можливостей для впливу на діяльність компанії. Акціонерів, які мають багато акцій (більше 50% всіх акцій, випущених певною компанією, - так званий контрольний пакет акцій), називають мажоритарними акціонерами, чи мажоритаріями (від англ. majority - більшість). А акціонерів, які мають невелику кількість акцій, називають міноритарними акціонерами, чи міноритаріями (від англ. minority - меншість).

Якщо ви станете акціонером, ви також зможете отримати частину від прибутку компанії, тобто дивіденди. Проте не всі компанії, навіть якщо вони прибуткові, виплачують своїм акціонерам дивіденди. Інколи ці кошти вкладаються для розвитку компанії з очікуванням, що в майбутньому це зможе принести акціонерам більший дохід.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

На розвинених ринках акції успішних компаній є дуже популярними серед інвесторів, а інвестування в такі компанії може бути дуже вигідною справою. Наприклад, у травні 2012 року одну акцію Facebook можна було придбати за 38 доларів США, а на середину грудня 2018 року акція Facebook уже коштувала 140 доларів США.

У більшості випадків компанія, яка випускає акції (в Україні їх називають акціонерними товариствами), розподіляє акції між своїми першими власниками, тобто здійснює приватне розміщення акцій (приватне означає «закрите для інших»). Якщо компанія вирішує, що її акції повинні торгуватися серед багатьох не визначених наперед осіб, вона здійснює публічне розміщення акцій (публічне означає «відкрите для будь-кого»). За кордоном кажуть, що компанія виходить на ІРО (абревіатура від англ. Initial Public Offering, або, українською, первинне публічне розміщення).

На малюнку нижче в спрощеному вигляді зображено відносини між акціонерним товариством й акціонерами (мал. 16.1).

Мал. 16.1 Відносини між акціонерним товариством й акціонерами

Акції бувають двох типів: прості (обов’язково випускаються акціонерним товариством) та привілейовані (можуть випускатися, а можуть і ні). Зазвичай різниця між ними полягає в тому, що привілейовані акції надають їхнім власникам переважне (привілейоване) право на отримання дивідендів, порівняно з простими акціями. Іншими словами, компанія не може сплатити дивіденди власникам простих акцій, поки вона не виплатить дивіденди власникам привілейованих акцій; тож якщо прибутку компанії не вистачає на сплату дивідендів усім акціонерам, прибуток розподіляється тільки між власниками привілейованих акцій. Але за таку перевагу чи привілей треба «платити», тому зазвичай власники привілейованих акцій мають менше можливостей для впливу на діяльність компанії, ніж власники простих акцій.

ПРИКЛАД ПРАКТИКИ

Акціонерний капітал одного українського банку становить 6 154 516 258,00 грн.

Він поділений на 61 495 162 580 простих акцій номінальною вартістю 10 копійок кожна та 50 000 000 привілейованих акцій номінальною вартістю 10 копійок кожна.

Облігація - це цінний папір, який, по суті, є обіцянкою (юридичною мовою - зобов’язанням) виплатити певну суму грошей у майбутньому. Можна сказати, що це інший, ніж кредит, спосіб для компаній чи держави запозичити кошти в борг із зобов’язанням їх повернення. Інвестори, що купують облігації від емітента, таким чином позичають йому гроші. За це інвестори отримують дохід залежно від виду облігації. На відміну від акцій, облігації не дають своїм власникам права на участь в управлінні компанією-емітентом.

Також на відміну від акцій, у всіх облігацій є строк обігу, тобто час, упродовж якого облігацію можна продавати й купувати. У кінці такого строку емітент має повернути (ще кажуть погасити) інвестору всю номінальну вартість облігації або її останню частину, якщо вона поверталася частинами впродовж строку обігу.

Поширеними є облігації двох видів. Перші - це відсоткові облігації, які частково нагадують депозит. У відсоткових облігаціях ви купуєте облігації за певною ціною, а емітент вам упродовж певного періоду часу виплачує відсотки (подібно до того, як банк виплачує проценти за депозитом), а в кінці строку обігу чи певними частинами впродовж нього виплачує номінальну вартість облігації.

Інший вид облігації - це дисконтні облігації. їхня суть полягає в тому, що ви купуєте облігацію за зниженою ціною (з дисконтом), а в кінці строку її обігу емітент вам повертає номінальну вартість. Різниця між ціною з дисконтом і номінальною вартістю і є доходом інвестора.

Як працюють відсоткові та дисконтні облігації, зображено на малюнку нижче (мал. 16.2).

Мал. 16.2 Як працюють відсоткові та дисконтні облігації

Облігації можуть випускати як компанії (корпоративні облігації, інша назва - облігації підприємств), так і держава чи місто (державні облігації та облігації місцевих позик).

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Що таке цінні папери?

Що таке первинний і вторинний ринки цінних паперів?

Що таке номінальна та ринкова ціна?

Чим акція відрізняється від облігації?

§ 16.3 Як можна заробити на акціях та облігаціях

Якщо ви купите акцію, ви можете заробити на тому, що вам, можливо, виплачуватимуть дивіденди. Це залежить від того, чи буде компанія мати прибуток і чи вирішать акціонери цей прибуток розподілити між собою, а не спрямувати на розвиток компанії. Бувають випадки, коли компанії роками не виплачують своїм акціонерам дивіденди.

Якщо ви купите облігацію, вам будуть регулярно виплачувати проценти, якщо це відсоткові облігації, або виплатять одноразовий дохід в кінці строку обігу, якщо облігації дисконтні.

Крім доходу, який приносить сам цінний папір, ви також можете отримати дохід від його продажу. На практиці ринкова ціна на більшість цінних паперів залежить від багатьох різних чинників та змінюється, і подекуди доволі часто.

Ціна може змінюватися, наприклад, унаслідок новин про компанію, зміни кількості охочих купити та продати цінні папери компанії (тобто зміни попиту та пропозиції), висловлювань відомих інвесторів, природних катастроф, політичної та соціальної ситуації тощо. Вона може як збільшуватися, так і зменшуватися навіть упродовж одного дня. Інвестори можуть заробляти (або втрачати) на різниці між ціною купівлі та ціною продажу. Цінні папери, які активно торгуються на вторинному ринку, називають ліквідними.

ПРИКЛАД ПРАКТИКИ

Розгляньмо дві корпоративні облігації. Одну облігацію випустила відома велика компанія, яка показує високі прибутки і яка раніше вже випускала облігації, а іншу облігацію випустила нікому не відома, маленька компанія, яка тільки-но почала своє існування. Логічно припустити, що інвестори охоче купуватимуть і продаватимуть облігацію відомої великої компанії, оскільки така компанія здається надійнішою, і є більша ймовірність, що вона зможе виплатити дохід за облігацією. Тому така облігація буде, як правило, ліквіднішою, ніж облігація маленької невідомої компанії.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

Назвіть три події, які можуть спричинити ріст, та три події, які можуть спричинити падіння ціни на цінні папери на ринку, якщо такі цінні папери випущені (а) банком та (б) компанією, яка видобуває нафту.

Для розрахунку дохідності інвестицій є багато формул. Ось найбільш спрощена з них:

Зважте, що дохід від інвестицій складається з доходу від продажу цінного паперу (різниця між ціною купівлі та продажу) і доходу, «заробленого» цінним папером за той час, коли він був у вашій власності (наприклад, дивіденди чи відсотки).

ПРИКЛАД ПРАКТИКИ

Ви інвестували кошти в 100 акцій компанії «Сонечко» ціною 250 грн кожна на початку 2017 року. На початку 2018 року вартість акцій уже становила 320 грн за кожну. За той час, коли ви володіли акціями, вам виплатили дивіденди у розмірі 10 грн на кожну акцію. Якою є дохідність однієї акції компанії «Сонечко»?

Розрахунок:

Визначаємо дохід від інвестиції в одну акцію:

(320-250) + 10 = 80.

Визначаємо дохідність однієї акції:

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Які складові доходу від інвестицій?

§ 16.4 Як працюють ринки капіталу та їх учасники

На практиці ви не зможете просто взяти й купити цінний папір так само, як ви купуєте яблука в супермаркеті. Інвестуючи на ринках капіталу, ви наче поринаєте в інший світ, де є свої мешканці, правила й навіть своя мова.

1. Брокер чи ІСІ

Перше запитання, яке ви маєте собі поставити, - як ви хочете інвестувати: самостійно (індивідуально) чи спільно з іншими інвесторами (колективно)?

Якщо ви обираєте перший варіант, то ви матимете більшу гнучкість, адже вирішуватимете тільки за себе. Проте варіантів для інвестування в індивідуального інвестора може бути не так багато через те, що сума для інвестування буде значно меншою, ніж за колективного інвестування. Крім того, чим менша сума інвестування, тим складніше її вкласти в багато різних фінансових інструментів, аби зменшити свої ризики.

В Україні, щоб почати інвестувати на ринках капіталу індивідуально, вам треба звернутися до брокерської компанії (скорочено можуть називати брокером) чи банку, якщо він має відповідну ліцензію. Є випадки, коли, аби стати власником цінного паперу, залучати брокера необов’язково, але для більшості випадків інвестування (зокрема для торгівлі на вторинному ринку) вам буде потрібна фінансова установа з відповідною ліцензією.

Такі установи є посередниками між вами та ринками капіталу, тому до вибору брокера варто поставитися дуже уважно. Аби брокер міг діяти від вашого імені, спочатку треба укласти договір на брокерське обслуговування. У договорі ви визначаєте, що саме для вас робитиме брокер, у які строки та скільки ви за це маєте йому платити (тобто яка буде його комісія як посередника).

Наголосимо, що брокер є лише вашим посередником. Він не може рекомендувати, куди треба інвестувати. Так само брокер не гарантує вам отримання доходу з тієї чи іншої інвестиції. Брокер виконує ваші доручення, тому тільки ви будете визначати, як саме і куди інвестувати. Тож, треба розуміти, що ризик втрати інвестованих коштів є у вас, а не у брокера.

За умови колективного інвестування ви даєте свої кошти спеціальним установам, інвестиційним фондам (в Україні вони називаються інститутами спільного інвестування). Вони збирають гроші багатьох індивідуальних інвесторів і спільно їх інвестують. За результатами діяльності фонду дохід від інвестицій розподіляється між індивідуальними інвесторами.

Основною перевагою такого об’єднання є те, що через більшу загальну суму коштів відкривається й більше можливостей для подальшого інвестування фондом. Крім того, фонд може проінвестувати в більшу кількість різних фінансових інструментів (диверсифікувати ризики). Часто фонди навіть зобов’язані вкладати «яйця в різні кошики».

Якщо ви обираєте колективне інвестування, то основне ваше завдання - це обрати надійний і прибутковий фонд для вкладення коштів, оскільки вирішувати, куди кошти будуть інвестуватися далі, буде фонд. Якщо всі чи більшість інвестицій, зроблених фондом, виявляться збитковими, то ви та інші інвестори можуть втратити свої гроші.

Інвестиційні фонди є одним із прикладів установ, у яких зібрані кошти багатьох інвесторів. Так само можуть працювати страхові компанії зі страхування життя та пенсійні фонди. Разом їх називають інституційними інвесторами.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

У яких випадках індивідуальне інвестування може бути кращим, ніж колективне інвестування, та навпаки?

2. Рахунки в депозитарній установі

Після того як ви обрали брокера чи інвестиційний фонд, вам треба буде відкрити спеціальний рахунок у цінних паперах. Ці рахунки відкривають і ведуть депозитарні установи. Дуже часто в Україні брокерська компанія чи банк може одночасно бути депозитарною установою. На вашому рахунку в цінних паперах відображаються записи про цінні папери, власником яких ви є.

3. Біржі та позабіржовий ринок

Після того як ви обрали брокера й відкрили рахунок у цінних паперах, можна почати торгувати цінними паперами. Брокер може купувати (продавати) цінні папери для інвестора або через фондову біржу, або на позабіржовому ринку.

Фондова біржа - це майданчик, на якому відбуваються анонімні торги цінними паперами. Коли ви купуєте, наприклад, акції на біржі, ви не будете знати, у кого ви їх купили. Станом на січень 2019 року в Україні існує п’ять фондових бірж.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Однією з найбільших у світі є Нью-Йоркська фондова біржа. Це головна фондова біржа США, на якій здійснюють купівлю-продаж акцій та інших цінних паперів. Більше трьох тисяч компаній із усього світу торгуються на цій біржі. Будівля біржі розташована на відомій вулиці Уолл-стрит.

Перша фондова біржа в незалежній Україні, яка отримала назву «Українська фондова біржа», була створена 29 жовтня 1991 року. Саме на цій біржі в 90-х роках розпочалася приватизація українських підприємств і почали формуватися національні ринки капіталу.

Робота біржі та її функції до певної міри схожі з роботою продуктового ринку. Зранку, коли починає працювати ринок, туди приходять усі продавці, виставляють свій товар і встановлюють ціни. Ви (як покупець) приходите купити яблука. Вибираєте ті яблука, які вам найбільше до вподоби, і ту ціну, яка вас влаштовує. Однак якщо раптом ви не змогли знайти на ринку те, що вам треба, або ринкова ціна не та, яку ви готові заплатити, - ви можете прийти наступного дня або почекати певний час. Можливо, ціна на яблука впаде, бо з’являться інші продавці (зросте конкуренція між продавцями і збільшиться пропозиція яблук), і продавці будуть вимушені продавати яблука вже за нижчою ціною. Так само можливо, що ціна на яблука зросте, бо на ринок прийде більше покупців чи багато яблук виявляться непридатними до продажу (зросте конкуренція між покупцями чи зменшиться пропозиція яблук) тощо.

Схожі дії відбуваються й на фондовій біржі. Щоправда, на відміну від продуктового ринку, все відбувається в сотні разів швидше й набагато більших обсягах. Наприклад, на Лондонській фондовій біржі в лютому 2019 року було здійснено понад 16 млн операцій.

Зазначимо, що більшість бірж у світі вже використовує для торгів електронні біржові системи. Тепер, як правило, брокеру не потрібно йти в приміщення біржі та перекрикувати інших брокерів, намагаючись купити чи продати цінні папери для свого клієнта за найвигіднішою ціною. Достатньо встановити спеціальну програму на комп’ютер чи мобільний телефон.

Зранку кожного робочого дня на біржі у визначений час відбувається відкриття торговельної сесії в електронній системі й розпочинаються торги. Далі в електронній системі для кожного цінного паперу автоматично відбувається узгодження ціни продавців і покупців, і визначається ринкова ціна на конкретний момент часу (біржовий курс).

Також електронна біржова система допомагає брокерам укладати угоди та здійснювати розрахунки за куплені-продані цінні папери.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Як би дивно це не звучало, але на біржі торгують бики та ведмеді. Биками називають торговців, які ставлять на підвищення цін на ринку. Вони купують цінні папери зараз за нижчою ціною з метою продати їх потім за вищою. Тому ринок, ціни на якому ростуть, називають бичачим ринком.

Ведмеді - це торговці, які вважають, що ціни будуть падати. Тому вони продають цінні папери зараз за вищою ціною, щоб потім купити їх за нижчою. Ринок, на якому ціни падають, називають ведмежим ринком.

Багато торговців поводяться одночасно і як бики, і як ведмеді, залежно від різних цінних паперів. Але чому саме «бики» та «ведмеді»? Коли бик нападає, він б’є рогами вверх, а коли нападає ведмідь, він б’є лапою вниз.

Переваги організованих торгів на біржі - у їхній відкритості. Будь-хто, хто купив спеціальне програмне забезпечення, може бачити в режимі реального часу хід торгів. Відповідно, перевагами біржової торгівлі є те, що на біржі видно:

який сьогодні біржовий курс цінних паперів;
яка зацікавленість інвесторів до цих цінних паперів;
як змінилися ціни щодо вчорашнього дня, місяця, року, тощо.

Частину угод на ринку України укладають поза межами біржі, тобто на позабіржовому ринку. Позабіржовий ринок — це коли брокери домовляються про купівлю (продаж) цінних паперів між собою без посередництва біржі. Зазвичай на позабіржовому ринку укладають угоди на індивідуальних (особливих) умовах, інформація про які є закритою, зокрема про ціну.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Що роблять брокери (брокерські компанії) та депозитарні установи? Навіщо потрібна фондова біржа?

§ 16.5 Як інвестувати: стратегія та ризики

1. Інвестиційні стратегії та їхні види

Аби ваші інвестиції принесли вам якнайбільший прибуток, потрібно потурбуватися про вибір інвестиційної стратегії. Тобто ви маєте для себе

визначити довгострокові правила щодо того, як і в що ви плануєте інвестувати, та як ви плануєте поводитись у різних ситуаціях, які можуть скластися на ринку.

Щоб обрати свою інвестиційну стратегію, вам потрібно вирішити:

у які види цінних паперів ви хочете інвестувати;
ступінь ризику, на який ви готові піти в інвестуванні;
на який період часу ви готові інвестувати;
наскільки активно ви готові продавати-купувати цінні папери тощо.

Виокремлюють дуже багато видів інвестиційних стратегій, наприклад, активну та пасивну. За активної стратегії потрібно завжди аналізувати та відслідковувати зміни на ринку, щоб вчасно купити чи продати цінні папери. Пасивна стратегія полягає в тому, що ви купуєте цінні папери і «пливете за течією», тобто очікуєте, що ринок буде більш-менш стабільно зростати.

2. Переваги та ризики інвестування в різні цінні папери в Україні

В Україні найпоширенішими видами цінних паперів є акції та облігації. Особливою популярністю користуються облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). ОВДП випускає держава в особі Міністерства фінансів. Власниками їх можуть стати як фізичні, так і юридичні особи. ОВДП підтверджують зобов’язання держави Україна виплатити номінальну вартість облігації та дохід (зазвичай відсотки).

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

В Україні ОВДП завдяки своїй ліквідності та надійності стали найпопулярнішим інструментом на біржовому ринку. Станом на листопад 2018 року близько 90% торгів на біржі були торгами ОВДП.

Нижче наведено таблицю з перевагами та ризиками інвестування в Україні в акції, корпоративні облігації та ОВДП (табл. 16.1).

Таблиця 16.1

Переваги та ризики інвестування в акції, корпоративні облігації та ОВДП

	Переваги	Ризики
Акції	• Можливість отримувати дивіденди, якщо компанія прибуткова. • Можливість продати акції за вищою ціною, ніж та, за яку їх було придбано.	• Компанія може не приносити прибутків, тому інвестори не будуть отримувати дивідендів. • Акції компанії можуть виявитися неліквідними, тобто їх буде важко швидко та вигідно продати. • Ціна на акції може значно знизитися. • Компанія може збанкрутувати, й акціонери можуть нічого не отримати при її ліквідації.
Корпоративні облігації	• Можливість отримати достатньо високий дохід.	• У компанії може не виявитися грошей, щоб повернути кошти за облігацією. • Облігації компанії можуть виявитися неліквідними, тобто їх буде важко швидко та вигідно продати.
ОВДП	• Держава гарантує виплати за ОВДП. • ОВДП є ліквідними, і вони активно торгуються на біржах	• Мінімальні, адже ОВДП гарантуються державою.

Як видно з таблиці, ОВДП нагадують банківські депозити, оскільки в ОВДП практично відсутній ризик неповернення інвестицій і вони гарантуються державою. Проте, на відміну від депозитів, затрати на купівлю ОВДП є суттєвішими, адже вам потрібно платити комісію брокеру та платити депозитарній установі за обслуговування рахунку в цінних паперах.

3. Ризики інвестування

Здійснюючи інвестиції, потрібно пам’ятати, що вони йдуть пліч-о-пліч із ризиками. Інвестуючи у щось, ви повинні розуміти, що ви можете втратити інвестовані кошти повністю або не отримати бажаного доходу. ОВДП з їх гарантією від держави є винятком, а не правилом. Саме тому важливо за можливості розділяти кошти, щоб інвестувати їх у різні фінансові інструменти. Так ви зможете розділити свої ризики й у такий спосіб зменшити їх. На «інвестиційній мові» це називають диверсифікацією ризиків.

ПРИКЛАД ПРАКТИКИ

Ви вирішили розділити свої кошти й інвестувати в акції, корпоративні облігації та ОВДП. У результаті ви купили:

за 1 000 грн - одну акцію українського акціонерного товариства з номінальною вартістю 10 грн;
за 1 050 грн - одну корпоративну облігацію строком обігу 2 роки з номінальною вартістю 1 000 грн, проценти за якою становлять 20% річних;
за 1 010 грн - одну ОВДП строком обігу 2 роки з номінальною вартістю 1 000 грн, проценти за якою становлять 19% річних.

У кінці другого року:

як акціонер ви отримали дивіденди в розмірі 20 грн за перший рік і 30 грн - за другий рік. До того ж, ринкова ціна акції збільшилася внаслідок оголошення про розширення виробництва до 1 300 грн за акцію;
як власник корпоративної облігації ви отримали проценти за перший рік у сумі 200 грн (20% від номінальної вартості 1 000 грн). Проте компанія не змогла вам виплатити проценти за другий рік і взагалі оголосила себе банкрутом та не повернула вам номінальну вартість облігації;
як власник ОВДП ви отримали за два роки проценти в сумі 380 грн (19% від номінальної вартості 1 000 грн помножити на два). У кінці строку обігу ви отримали номінальну вартість ОВДП 1 000 грн.

Інвестування зазвичай потребує спеціальних знань про об’єкт інвестування, ринок і розуміння його тенденцій. Так, ви можете спробувати самостійно дізнатися якомога більше про емітента - подібно до того, як ви можете дізнатися про надавача фінансових послуг (згадайте, наприклад, на що потрібно звернути увагу, обираючи банк). Але, по-перше, надійну інформацію про підприємства - не банки - набагато важче знайти, аніж про банки. По-друге, такої інформації тільки про самого емітента буде недостатньо, тому що важливо розуміти, як працює та галузь економіки, у якій провадить свою діяльність емітент, та як працює взагалі ринок цінних паперів. У будь-якому випадку не варто довіряти обіцянкам швидких прибутків без розуміння, у що саме вам пропонують інвестувати та які при цьому можуть бути ризики.

Ризик втратити гроші виникає з різних причин. Вони можуть бути об’єктивними, як-от: війна чи стихійне лихо в певній місцевості, - унаслідок чого підприємство не має достатньо коштів для того, щоб, наприклад, розрахуватися з власниками облігацій. Вони можуть бути суб’єктивними, наприклад, погане управління компанією її керівниками, які фактично доводять компанію до банкрутства, через що акціонери компанії нічого не отримують у разі її ліквідації. Але буває так, що інвестиції втрачаються через шахрайські дії. Тоді «в гру» вступає регулятор.

На ринку цінних паперів є спеціальний регулятор, який регулює та наглядає за його діяльністю. В Україні це Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Основна мета комісії - не допустити зловживань на ринку і слідкувати, щоб усі дотримувались однакових «правил гри».

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Для чого потрібна інвестиційна стратегія?

Які ви знаєте основні переваги та ризики інвестування в акції та облігації?

Хто в Україні регулює ринок цінних паперів?

§ 16.6 Альтернативні види інвестицій

Вище ми детально описали, як можна інвестувати на ринках капіталу. Проте це не єдиний метод інвестування. У світі існує багато альтернативних видів інвестицій. Розгляньмо деякі з них.

1. Інвестиції в нерухомість

Ви можете купити квартиру, будинок чи офісне приміщення й отримати з цього дохід у два способи. По-перше, ви можете здавати нерухомість в оренду й отримувати регулярні, зазвичай щомісячні, платежі. По-друге, коли ціни на ринку зростуть, нерухомість можна продати й заробити на різниці ціни купівлі та продажу.

Проте інвестування в нерухомість пов’язане не тільки з вигодою, а й з певними ризиками, що проілюстровано на малюнку 16.3 нижче. Серед них, наприклад, падіння цін на нерухомість, яке може відбуватися під час економічних криз чи політичної нестабільності в країні.

Мал. 16.3 Динаміка цін на житлову нерухомість в м. Києві за 1 кв. м, грн та дол. США

Крім того, такі інвестиції потребують ретельного підходу до аналізу цінової ситуації на ринку, виваженого підбору самого об’єкту нерухомості та кваліфікованої перевірки низки юридичних аспектів. Наприклад, важливо пересвідчитися в тому, чи має продавець нерухомості належно оформлене право власності на нерухомість, чи була нерухомість збудована відповідно до законодавства тощо.

ПРИКЛАД ПРАКТИКИ

Розгляньмо два приклади. Ви вирішили купити однокімнатну квартиру для того, щоб потім здавати її в оренду. Довго вибираючи місце розташування, ви зупинилися на квартирі близько до центру міста біля станції метро. Ціна квартири була 500 000 грн. Ви змогли швидко здати її в оренду й отримуєте стабільно 5 000 грн на місяць.

Ваш товариш теж вирішив купити однокімнатну квартиру, щоб здавати її в оренду. Він обрав місце розташування теж близько до центру, проте далеко від станції метро, заплативши за квартиру вдвічі менше, ніж ви. Водночас ціна за оренду в нього була нижчою - 2 500 грн на місяць.

Через 5 років недалеко від місця розташування квартири товариша побудували станцію метро, і товариш підвищив ціну оренди до 5 000 грн. Крім того, ціна на квартиру теж зросла вдвічі. Тому, якщо товариш вирішить продати квартиру, то він заробить ще й на різниці між ціною її купівлі та ціною її продажу.

2. Інвестиції в цінні метали

До цінних металів зазвичай зараховують золото, срібло, платину та паладій. Щоб інвестувати в цінні метали, не потрібно скуповувати ювелірні прикраси, адже метали купують у зливках або у вигляді монет.

Дрібні інвестори можуть купувати зливки вагою від 1 грама і більше. Вартість 1 грама металу в зливках різної ваги буде різною. Зазвичай чим важчий зливок, тим вартість 1 грама металу в ньому буде меншою.

Також існують інвестиційні золоті та срібні монети. їхня вартість визначається не тільки ціною дорогоцінного металу залежно від проби, а й премією (ціна карбування, лиття, витрати на продаж). В Україні випускають інвестиційні монети «Архістратиг Михаїл» із золота та срібла.

Як інвестицію можна розглядати і пам’ятні монети, адже їхня ціна з часом зростає. Це зумовлено їхнім колекційним й історичним значенням, якістю роботи, раритетністю тощо. Так, одна з монет, випущених Національним банком України, а саме «Оранта», у 2010 році коштувала 90 000 грн, а в 2018 році - 170 000 грн.

У більшості країн операції з цінними металами регулюються спеціальним законодавством. Існують окремі професіонали, так звані «золоті дилери», які спеціалізуються на монетах і зливках. Дуже часто, як, наприклад, в Україні, цю роль виконують банки, які мають спеціальну ліцензію. Саме через ці банки ви можете проводити операції з купівлі та продажу зливків чи монет. Ви можете перевірити на веб-сайті Національного банку України, чи має певний банк ліцензію (дозвіл) на здійснення операцій із банківськими металами. Інвестиційні монети ви можете купити також у касах НБУ з продажу монет.

Інвестуючи в цінні метали, не слід очікувати блискавичного збагачення. Мінімальний строк для інвестицій у цій сфері становить 5-10 років. Через це, дехто зараховує операції з цінними металами не до інвестицій, а до заощаджень.

Дохідність інвестицій у цінні метали суттєво залежить від ціни на цінні метали у світі. Для прикладу, малюнок 16.4 ілюструє зміну ціни на золото за останні 30 років.

Мал. 16.4 Динаміка цін на золото за останні 30 років, дол. США за 1 тройську унцію (31,1 грам)

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Золотий фіксинг (англ. Gold Fixing) - метод щоденного встановлення ціни на золото, який застосовувався на Лондонському міжбанківському ринку золота з 1919 року. Ціна на золото, що є результатом Лондонського золотого фіксингу, була практично світовою ціною на поставку цього металу й використовувалася як орієнтир у більшості договорів на поставку золота. Ціна встановлювалася компанією London Gold Market Fixing Limited за результатами попиту та пропозиції на золото.

У 2015 році фіксинг перестав встановлюватися за старою методикою, і його замінили на проведення електронних аукціонів LBMA Gold Price (London Bullion Market Association).

3. Антикваріат і предмети мистецтва

Деякі інвестори обирають інвестиції в антикваріат (старовинні речі, що становлять історико-художню цінність) чи предмети мистецтва (картини, скульптури тощо).

Однією з головних переваг інвестицій у предмети мистецтва є те, що на зміну цін на цьому ринку майже не впливають події, які відбуваються в політичному чи економічному житті країни. Наприклад, на картини певних художників попит є постійно, а вартість самих творів щороку зростає на 5-10%.

Часто в предмети мистецтва вкладають гроші досить заможні інвестори, які вже мають інвестиції у фінансові інструменти. Також такі види вкладень стають популярними в періоди економічних криз, коли цінні папери знецінюються, й інвестори шукають альтернативні варіанти для примноження коштів.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Christie’s — широко відомий у світі аукціон предметів мистецтва й розкошу зі штаб-квартирою в Лондоні. Разом із аукціонним домом Sotheby’s він обіймає 90% світового фінансового ринку аукціонних продажів антикваріату та предметів мистецтва. Його щорічний оборот становить 1,5-2 млрд доларів США. Представництва розташовані в усьому світі (у 33 державах). Christie’s пропонує численним клієнтам роботи найвідоміших майстрів мистецтва, рідкісні книжки, автомобілі, сигари, колекційні вина тощо.

Як і з інвестиціями в цінні метали, інвестуючи в антикваріат чи предмети мистецтва, не треба розраховувати на швидке збагачення. Хоча можуть бути й винятки, особливо якщо певний стиль чи митець раптово стає популярним. Коли цікавість до «популярного» предмету падає, ціна знижується відповідно.

Інвестиції в предмети мистецтва зараховують до довгострокових із мінімальним строком у 5-30 років. Основним джерелом заробітку на таких інвестиціях може бути дохід від перепродажу та дохід у формі орендної плати, яку одержує власник шедевру за показ його в державних чи приватних галереях і музеях.

Основними ризиками інвестування в предмети мистецтва є їх викрадення та підробка. Щоб захиститися від таких ризиків, страхові компанії пропонують власникам предметів мистецтва придбати відповідні страхові поліси.

ПРИКЛАД ПРАКТИКИ

Щоб зрозуміти ризиковість інвестицій у твори мистецтва, погляньте на два приклади.

У 1992 році картину «Джим Кроу» Жана-Мішеля Баскіа придбали на Christie’s за 136,4 тис доларів США, а в жовтні 2017 року продали за ціною 17,68 млн доларів США.

Водночас наступний витвір мистецтва - абстрактне полотно молодого художника Хью Скотта-Дугласа в 2014 році придбали за 100 тис доларів США та вже в 2016 році його продали за 20 тис доларів США.

Джерело:

https://www.bloomberg.com/news/articles/2016-09-19/that-100-000-painting-bought-to-flip-yours-for-about-20-000;

https://www.artprice.com/artprice-reports/the-art-market-in-2017/collecting-and-investing-in-art.

Український арт-ринок перебуває на стадії формування. Сьогодні на ньому найпоширенішими є старовинні чи рідкісні книги, антикварний посуд, антикварні меблі та живопис. Експерти вважають, що, порівняно з іншими країнами, на українському ринку предмети в середньому недооцінені на 100-200%.

Придбати антикваріат чи предмети мистецтва можна на спеціалізованих аукціонах чи в антикварних лавках. Для усвідомленого інвестування в антикваріат чи предмети мистецтва потрібно добре на них розумітись або скористатися послугами консультантів-мистецтвознавців.

4. Криптовалюти

Якщо деякі інвестори обирають інвестиції в антикваріат, то інших більше цікавлять найновітніші інструменти, такі як криптовалюти, що з’явилися тільки в цьому столітті. Станом на січень 2019 року найвідомішою криптовалютою є біткоїн (англ. bitcoin). Його створили в 2009 році, і саме він дав поштовх для розвитку галузі.

Криптовалюти існують у формі запису в розподіленій базі даних. Технологія розподіленої бази даних передбачає, що однакові електронні бази даних зберігаються на комп’ютерах усіх учасників системи та оновлюються паралельно. Крім розподіленої бази даних, криптовалюти використовують технологію блокчейн.

Блокчейн (англ. blockchain - ланцюжок блоків) - це база даних, у якій дані захищені від несанкціонованих змін завдяки тому, що кожен блок містить посилання на попередній, і якщо змінити хоча б одну деталь в одній операції в будь-якому блоці, то зміняться всі блоки, що додані за ним.

На відміну від безготівкових коштів (грошей на банківському рахунку) чи електронних грошей, випуск (емісія) криптовалюти відбувається без участі центральних банків або інших регульованих державою установ. Натомість нові одиниці криптовалюти випускають за певними правилами з використанням ресурсів комп’ютерів учасників криптовалютної системи. Цей процес, у ході якого операції перевіряються і додаються до бази даних, а відтак випускаються нові токени, називається майнінг. Токен - одиниця вартості, що існує у формі запису в базі даних.

Криптовалюти - новий феномен, але багато країн вже зобов’язали надавачів послуг обміну криптовалют на фіатні гроші (так звані криптовалютні біржі й онлайнові обмінні пункти) встановлювати особу своїх клієнтів (проводити ідентифікацію) та виконувати інші вимоги законодавства про протидію відмиванню коштів. Що стосується інших аспектів регулювання цієї сфери, то більшість країн зайняли вичікувальну позицію і спостерігають за розвитком галузі.

Інвестиції в криптовалюти є високоризиковими, зокрема тому, що важко передбачити їхню майбутню вартість. Із малюнка 16.5 видно, як змінювався обмінний курс біткоїна до долара США впродовж 2015-2018 років. Якби ви купили один біткоїн в кінці 2017 року, за підсумками 2018 року ваш збиток становив би приблизно 15 тисяч доларів США (тобто 80% від суми інвестиції).

Мал. 16.5 Курс біткоїна до долара США

Також зауважимо, що в Україні діяльність надавачів послуг обміну криптовалют на фіатні гроші (криптовалютних бірж) станом на січень 2019 року не регулюється жодним регулятором; і права власників криптовалют, які купують їх на таких біржах, держава не захищає.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Які альтернативні види інвестицій ви знаєте?

Чому інвестування в криптовалюти вважають високоризиковим?