§ 83. ВЗАЄМНІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

1. Порядок реєстрації народження дитини

Для реєстрації народження дитини треба пред’явити довідку лікувального закладу про народження дитини, яка засвідчує, хто є її матір’ю. У разі народження дитини поза межами такого закладу та без надання медичної допомоги під час пологів народження може бути зареєстровано на підставі показань не менше двох свідків, з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, ім’я та по батькові.

Презумпція материнства: особа, яку записано під час реєстрації народження матір’ю дитини, вважається такою, що її народила.

Щодо дітей, народжених від батьків, які перебувають у шлюбі, діє презумпція батьківства: чоловік одруженої жінки вважається батьком народженої нею дитини. Обидві презумпції можна спростувати в судовому порядку. Дружина та чоловік можуть подати спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:

за заявою матері та батька дитини;
за рішенням суду.

Державний орган реєстрації актів цивільного стану видає свідоцтво про народження.

2. Особисті немайнові права та обов’язки батьків і дітей

Розрізняють особисті немайнові та майнові права і обов’язки батьків та дітей. Мати й батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Діти мають рівні права та обов’язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

До особистих немайнових обов’язків батьків щодо дітей належать:

забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я;
невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану;
виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї, свого народу, Батьківщини;
піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток;
забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину;
передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування про неї;
забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

До особистих немайнових прав батьків та дітей належать:

Батьки спільно вирішують питання виховання дитини. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим для виконання. Якщо той з батьків, з ким проживає дитина, ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод щодо спілкування з дитиною та її виховання.

3. Майнові права батьків і дітей

Сімейний кодекс України, крім особистих немайнових відносин між батьками та дітьми, регулює також і майнові відносини. Ці відносини можна розподілити за трьома критеріями:

роздільність майна батьків і дітей, яке при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми визначається власністю батьків;
право власності дитини;
право спільної сумісної власності батьків і дітей.

Права та обов’язки батьків і дітей з матеріального утримання є взаємними. Як правило, обов’язки з матеріального утримання виконуються добровільно. У разі відмови від цього обов’язку і з батьків, і з дітей у судовому порядку можуть стягуватися аліменти.

4. Взаємне утримання (аліменти)

Важливим є обов’язок з утримання батьками своїх дітей до досягнення ними повноліття. Утримання дитини може бути добровільним у натуральній чи грошовій формі або примусовим (за рішенням суду) шляхом сплати щомісяця частки від заробітку (доходу) або твердої грошової суми. Аліменти присуджуються з дня подання позовної заяви, а у визначених законом випадках і за минулий час, але не більш як за три роки.

Сімейний кодекс України

Ст. 182. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результат и інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.

Розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку й може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Аліменти на дитину є власністю дитини. Батьки можуть бути звільнені від виконання цього обов’язку, якщо дохід дитини набагато перевищує доходи кожного з них і забезпечує її потреби.

Зобов’язання з утримання батьками дітей можуть врегульовуватися також і договором, у якому визначають умови, розмір, строки виплат. Така угода укладається в письмовій формі та нотаріально посвідчується. У разі невиконання її умов сума боргу стягується за виконавчим написом нотаріуса. Крім того, шляхом укладення договору в такій самій формі, з дозволу органів опіки та піклування може бути припинено право на аліменти на дитину взамін на набуття дитиною права власності на нерухоме майно. Крім аліментів, з платника можуть стягуватися в такому самому порядку й додаткові витрати, викликані певними обставинами (хвороба дитини, розвиток її здібностей, інші).

Підставою стягнення з батьків утримання на повнолітніх синів і дочок є непрацездатність, потреба в матеріальній допомозі для них і спроможність батьків надавати утримання. Така допомога повинна надаватися батьками й повнолітнім працездатним синам і дочкам, які навчаються, до досягнення ними 23 років.

Підставою стягнення утримання з повнолітніх синів і дочок є непрацездатність їхніх батьків і потреба в матеріальній допомозі. Крім того, можуть стягуватися й додаткові витрати. На зазначені відносини поширюються загальні правила, визначені законом для інших видів зобов’язань з утримання.

У 2018 р. ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання». Цим законом внесено зміни до деяких нормативних документів з метою посилення відповідальності осіб, що ухиляються від сплати аліментів.

5. Позбавлення батьківських прав: підстави та правові наслідки

У визначених Сімейним кодексом випадках мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав. Зокрема, коли вона чи він:

не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я без поважних причин; протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини;
жорстоко поводяться з дитиною;
є хронічними алкоголіками або наркоманами;
вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, у сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я або навчальний заклад, де вона перебуває, орган опіки та піклування, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

Особа, позбавлена батьківських прав:

втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;
перестає бути законним представником дитини;
втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;
не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних з батьківством, які вона могла б мати в разі своєї непрацездатності тощо.

Батьківські права можуть поновити лише в судовому порядку за умов зміни обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе у випадках, коли дитина була усиновлена або досягнула повноліття. Сімейний кодекс України у певних випадках передбачає можливість обмеження батьківських прав без їхнього позбавлення. Суд може ухвалити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, якщо залишення дитини в них є небезпечним для її життя, здоров’я та морального виховання.

Підстави для відібрання від батьків:

ухиляння батьків від виконання своїх обов’язків з виховання дитини;
жорстоке поводження з дитиною;
батьків визнано хронічними алкоголіками або наркоманами;
батьки вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
інші випадки, якщо залишення дитини в батьків є небезпечним для її життя, здоров’я та морального виховання.

У такому випадку дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їхнім бажанням або органові опіки та піклування, а суд ухвалює рішення про стягнення з них аліментів на дитину.

Якщо зникнуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Запитання та завдання

Перейдіть за кодом чи посиланням на статті Сімейного кодексу України http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n691 і розв’яжіть ситуацію.

Ситуація. Не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, Довженко Д. і Гуленко Г. у спільній заяві до органу РАЦС просили зареєструвати факт народження їхнього сина Михайла та записати громадянина Гуленка Г. його батьком. Завідувачка органу РАЦС опинилася в незручному становищі, тому що кожен з батьків просив дати дитині своє прізвище й спроби домогтися вирішення спірного питання за їхньою взаємною згодою не мали успіху.

Яке прізвище в такій ситуації матиме дитина?

Який орган може вирішувати суперечку між батьками дитини з цього питання?

Запитання для самоперевірки

1. Схарактеризуйте особисті немайнові права та обов’язки подружжя, батьків і дітей.
2. Що визначається приватною власністю дружини чи чоловіка, а що - спільною сумісною власністю подружжя?
3. Що таке взаємне утримання (аліменти)?
4. Схарактеризуйте зміст майнових прав та обов’язків батьків і дітей.
5. У яких випадках суд може позбавити батьківських прав батьків дитини?
6. Які наслідки для осіб має позбавлення батьківських прав, а які наслідки - обмеження батьківських прав?