§ 30. ПРИНЦИПИ ПРАВА

1. Принципи права

Серед компонентів права важливе місце посідають принципи права.

Принципи права - це керівні ідеї, які характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві. З одного боку, вони виражають закономірності права, а з іншого - найбільш загальні норми, які діють у сфері правового регулювання.

Прикладом прямого закріплення принципів права в законодавстві вважають проголошення принципу народовладдя в конституціях багатьох сучасних держав.

Існують різні класифікації принципів права, зокрема розрізняють:

• загальнолюдські (гуманістичні) принципи;

• конкретно-історичні принципи, які відображають специфіку права певної держави в реальних соціальних умовах;

• типологічні принципи — ті, які залежать від типу правових систем у певних історичних умовах (наприклад, рабовласницький, феодальний типи та ін.).

Принципи права за сферою дії:

2. Гуманістичні принципи права

До загальнолюдських (гуманістичних) принципів права належать:

• принцип соціальної свободи, який виражено в системі суб’єктивних прав усіх суб’єктів суспільних відносин;

• принцип справедливості, який виражає загальносоціальну сутність права, прагнення до пошуку компромісу між учасниками правовідносин, між особою і суспільством, громадянином і державою;

• принцип рівності означає рівність усіх перед законом і рівність прав та обов’язків;

• принцип гуманізму, за яким людина, її життя, безпека, недоторканність, честь і гідність визнаються найвищою соціальною цінністю держави;

• принцип презумпції невинуватості, за яким особа вважається невинною доти, доки її вину у вчиненні правопорушення не встановлено судом або іншими компетентними органами держави у визначеному законом порядку;

• принцип єдності юридичних прав і обов’язків;

• принцип відповідності права загальнолюдським цінностям;

• принцип взаємної відповідальності держави і особи та інші принципи.

3. Загальні принципи права

Принципи права, які поширюються на всю систему права та окреслюють її характер, зміст, найбільш важливі риси, називають загальними принципами.

Загальні принципи права

Принцип пропорційності	Принцип добросовісності	Принцип розумності	Принцип правової визначеності	Принцип субсидіарності
Правові обмеження повинні переслідувати істотну й легітимну мету, мають бути об’єктивно виправданими, обґрунтованими	Фактична чесність суб’єктів у їх поведінці	Усвідомлення правомірності своєї поведінки	Забезпечення легкості з’ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності	Один з основоположних принципів ЄС, який означає постійне оцінювання обґрунтованості дій ЄС з огляду наявних можливостей на національному та місцевому рівнях

Принципи права визначають шляхи вдосконалення правових норм, є керівними ідеями для законодавця. Завдяки принципам правова система адаптується до найважливіших інтересів і потреб людини та суспільства.

4. Реалізація норм права

Реалізація норм права - це втілення норм права в діяльність суб’єктів права шляхом дотримання заборон, використання суб’єктивного права і виконання юридичних обов’язків.

Реалізація права може бути пов’язаною як із здійсненням правомірних дій, так і з правомірною бездіяльністю. Суб’єкт може бути зацікавлений у реалізації права через усвідомлення громадського обов’язку, через власну вигоду або через побоювання несприятливих наслідків. Але головне в цьому процесі - точне слідування правовим приписам. У процесі реалізації права відбувається «матеріалізація» абстрактних нормативно-правових приписів у конкретні правомірні вчинки суб’єктів права.

Важливе значення має виокремлення форм реалізації норм права залежно від характеру дій, необхідних для реалізації права:

• дотримання, яке є формою реалізації заборонних норм права. Суть цієї форми полягає в бездіяльності (пасивній поведінці), тобто утриманні від здійснення дій, що перебувають під забороною правових норм (наприклад, утримання від паління у громадських місцях);

• виконання, яке є формою реалізації зобов’язуючих норм права. Ця форма вимагає активної поведінки - дій, пов’язаних з виконанням суб’єктами обов’язків, покладених на них нормами права (наприклад, виконання обов’язку щодо сплати податку на доходи);

• використання права, яке є формою реалізації уповноважуючих норм права. Спрямоване на добровільне здійснення особою своїх суб’єктивних прав і втілюється як в діях, активній поведінці (наприклад, використання права обирати народних депутатів), так і в бездіяльності, пасивній поведінці (наприклад, використання права не свідчити проти себе і своїх близьких).

Зміст