Підручник з Правознавства. 10 клас. Філіпенко - Нова програма

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Абсентеїзм - одна з форм свідомого бойкотування виборцями процесу виборів; пасивний протест населення проти існуючої форми правління, політичного режиму, прояв байдужості до використання своїх прав та виконання обов’язків.

Авторитаризм - така сукупність засобів і способів реалізації державної влади, за яких влада концентрується в руках правлячої верхівки; допускаються деякі розмежування політичних сил, легальні можливості через представницькі органи чи громадські об’єднання обстоювати інтереси певних верств населення.

Адвокатура - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації та діяльності адвокатури.

Апатрид - особа без громадянства або особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Біпатрид - особа, яку на підставі міждержавного договору визнано одночасно громадянином тих держав, які підписали цей договір.

Вибори - спосіб формування органу державної влади, органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями їхньої посадової особи шляхом голосування і визначення результатів такого голосування встановленою більшістю голосів.

Виборче право - один з головних конституційно-правових інститутів, норми якого регулюють суспільні відносини, пов’язані з формуванням представницьких та інших виборних органів публічної влади.

Вина - психічне ставлення особи до суспільно небезпечного діяння, яке вона вчинила, та його шкідливих наслідків.

Влада - сила, яка за допомогою авторитету, заохочення чи примусу має здатність впливати на суспільство.

Галузь права - упорядкована сукупність правових норм, що становлять самостійну частину системи права та регулюють певну сферу суспільних відносин.

Громадянин - людина, що має стійкий правовий зв’язок з конкретною державою, що проявляється у взаємних правах та обов’язках.

Громадянство України - стійкий, необмежений у просторі правовий зв’язок фізичної особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, унаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав та обов’язків в обсязі, передбаченому Конституцією та законами України.

Громадянське суспільство - спільнота всіх громадян, їх вільних об’єднань, пов’язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості, політичної культури, які перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею.

Деліктоздатність - здатність суб’єкта самостійно усвідомлювати свій вчинок і його шкідливі результати, відповідати за свої протиправні дії та нести за них юридичну відповідальність.

Держава - суверенна політико-територіальна організація суспільства, що володіє владою, яка здійснюється державним апаратом на основі правових норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів з опорою, у разі потреби, на легальний примус.

Державний апарат - система всіх органів держави, за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються функції держави.

Державний лад - устрій країни, що виражається в характері політичних взаємин між людьми, між людьми та державою у процесі управління (політичний режим), у способах організації вищих органів державної влади (форма правління) і в адміністративно-територіальному розподілі держави (форма територіального устрою).

Державний орган - структурно організований колектив державних службовців або окрема службова особа, яких наділено владними повноваженнями, створені на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.

Державні символи України - установлені Конституцією України або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки держави. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Дієздатність - здатність особи своїми діями набувати та реалізовувати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Закон - нормативний акт вищої юридичної сили, що видається законодавчим органом і регулює найважливіші суспільні відносини в державі.

Законність - суспільно-політичний режим, який полягає у пануванні права та закону в суспільному житті, здійсненні приписів правових норм всіма учасниками суспільних відносин, послідовній боротьбі з правопорушеннями та свавіллям у діяльності посадових осіб, у забезпеченні порядку та організованості в суспільстві.

Законодавство - система всіх правових норм, якими регулюються суспільні відносини в державі.

Законодавчий процес - установлений порядок діяльності спеціально уповноважених державних органів з приводу створення, зміни або скасування законів.

Імперія - примусово утворена складна держава, що складається з головної держави (метрополії) та колоній, які повністю залежать від верховної влади.

Імпічмент - процедура притягнення до відповідальності перед парламентом вищих посадових осіб держави (президента, міністрів, інших посадових осіб).

Індивід - конкретна людина, що біологічно і соціально відрізняється з поміж інших людей, має індивідуально виражені психофізичні якості.

Інкорпорація - вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники в певному порядку без зміни змісту.

Іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі органів виконавчої влади в Україні.

Кодифікація - вид систематизації нормативних актів, які мають спільний предмет регулювання, що полягає в їх змістовній переробці й створенні зведеного нормативного акта.

Консолідація - вид систематизації нормативних актів, який передбачає об’єднання декількох актів, виданих з одного питання, в новому документі з метою усунення множинності актів.

Конституція - Основний закон держави, що ухвалюється в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини.

Конфедерація - добровільне об’єднання суверенних держав, яке створюється для досягнення конкретної мети.

Людина - жива розумна істота, яка має волю, дар мислення, здатна виробляти знаряддя праці та може свідомо користуватися ними.

Міжнародний договір - письмова угода, що регулюється міжнародним правом, укладена між двома або декількома суб’єктами міжнародного права, незалежно від її конкретної назви (договір, угода, конвенція, пакт тощо).

Міністерство - головна ланка системи органів центральної виконавчої влади.

Місцеве самоврядування - право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ під власну відповідальність в інтересах місцевого населення.

Місцеві державні адміністрації - місцеві органи виконавчої влади в областях і районах, містах Києві та Севастополі.

Монархія - форма правління, за якої державна влада повністю або частково зосереджується в руках одноосібного глави держави та передається у спадок.

Народовладдя - система форм волевиявлення народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні шляхом його участі у встановленні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування і безпосередньому ухваленні владних рішень з передбачених Конституцією та законами України питань.

Національна поліція - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку.

Норма права - загальнообов’язкове, формально визначене, установлене або санкціоноване правило поведінки, яке впливає на суспільні відносини з метою їх упорядкування.

Нормативний договір - правило поведінки загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю декількох суб’єктів і забезпечується державою.

Нормативно-правовий акт - письмовий документ компетентного суб’єкта права, у якому закріплюються правила поведінки загального характеру, що забезпечуються державою.

Нотаріат - система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Обов’язки людини - об’єктивно обумовлена вимога держави до особи діяти чітко визначеним у законі чином або утримуватися від здійснення певних дій.

Особа - суб’єкт правовідносин.

Парламент - вищий колегіальний представницький законодавчий орган держави.

Підзаконний нормативно-правовий акт - результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб), уповноважених на те державою з установлення, зміни та скасування нормативних документів, що розвивають чи деталізують окремі положення законів.

Права людини - соціальна спроможність людини вільно діяти, самостійно обирати вид і міру своєї поведінки з метою задоволення різнобічних матеріальних і духовних потреб шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.

Право - система загальнообов’язкових, формально визначених, загальних правил поведінки, що встановлюються, гарантуються й охороняються державою та регулюють суспільні відносини між людьми.

Правова держава - політична форма організації суспільного життя, у якій реально забезпечено максимальне здійснення та захист прав і свобод особистості, а державна влада базується на праві та здійснюється у правових формах.

Правова ідеологія - сукупність юридичних ідей, теорій, поглядів, які в концептуальному вигляді відображають і оцінюють правову реальність.

Правова культура - система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу та відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.

Правова психологія - стихійний, «несистематизований» елемент правосвідомості, який виражено в окремих психологічних реакціях кожної людини тієї чи іншої соціальної групи на державу, право, законодавство, інші юридичні феномени.

Правовий звичай - санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру, яке в результаті багаторазового повторення впродовж тривалого часу стало традицією.

Правовий інститут - відокремлена група взаємопов’язаних правових норм (приписів), складова частина галузі права, що регулює певний вид суспільних відносин і утворює самостійний елемент системи права.

Правовий прецедент - письмове або усне рішення судового або адміністративного органу, якому державою надається формальна обов’язковість і воно стає нормою, еталоном, зразком при розгляді всіх подібних справ у майбутньому.

Правовідносини - урегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб’єктивні права і обов’язки, що забезпечуються державою.

Правозастосування - владна діяльність компетентних органів і посадових осіб з підготовки та прийняття індивідуального правового рішення в юридичній справі на основі юридичних фактів і конкретних правових норм.

Правоздатність - здатність суб’єкта права бути носієм суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Здатність мати права та нести обов’язок визнається рівною мірою за всіма учасниками правовідносин.

Правонаступництво України - юридично-правові норми, що визначають перехід прав і зобов’язань від держав попередників до держави Україна.

Правопорушення - протиправне, винне, суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта, яке тягне за собою юридично визначені для правопорушника негативні наслідки.

Правопорядок - одна зі складових суспільного порядку, яка полягає у правовій регламентації суспільних відносин та вимозі додержання чинних правових норм.

Правосуддя - самостійна галузь державної діяльності, яку здійснює суд шляхом розгляду та вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом, процесуальній формі цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ.

Президент України - глава держави Україна, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Презумпція невинуватості - правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припускається невинуватість до того часу, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Прокуратура України - єдина централізована система органів державної влади, які здійснюють установлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Публічний порядок - урегульована моральними та правовими нормами система суспільних відносин, що має на меті гарантування громадської безпеки і спокою, захисту честі та гідності громадян, нормальних умов для діяльності державних і громадських організацій.

Республіка - форма державного правління, за якої повноваження верховної влади здійснюють виборні органи, що обираються населенням на відповідний термін.

Референдум - форма безпосередньої демократії, що полягає у проведенні голосування, шляхом якого ухвалюються рішення з будь-яких питань загальнодержавного або місцевого значення, за винятком тих, які згідно із законом не можуть бути винесені на референдум.

Служба безпеки України (СБУ) - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Система права - об’єктивно зумовлена внутрішня організація права, що відображається в єдності та узгодженості всіх її норм, диференційованих за галузями, підгалузями, інститутами та нормами права.

Соціальні норми - загальні правила поведінки людей у суспільстві, зумовлені об’єктивними закономірностями, є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства та забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Суверенітет народу - верховенство всіх громадян, що живуть на території держави, як джерела і носія влади, його право самому вирішувати свою долю, безпосередньо або через представницькі органи брати участь у формуванні напрямку політики держави, а також контролювати діяльність цих органів.

Суд - орган держави, до компетенції якого входить здійснення правосуддя щодо розгляду адміністративних, кримінальних, цивільних та інших справ та ухвалення в цих справах законних рішень.

Судоустрій - сукупність правових норм, які встановлюють судову систему, її організацію, завдання, компетенцію окремих судів і процедуру їх діяння.

Судочинство - установлений законом або звичаєм порядок і форма вчинення судових дій у межах завдань судів у здійсненні правосуддя.

Суспільство - форма колективного співжиття людей, система різнорівневих зв’язків між ними, що сформувалися у процесі історичного розвитку.

Тлумачення норм права - з’ясування фактичного змісту правових норм, тобто висловленої в них волі законодавця як загального правила, що дає можливість установити, чи відповідає цьому правилу конкретний випадок суспільного життя.

Тоталітаризм - сукупність таких способів і засобів реалізації державної влади, за яких усю життєдіяльність суспільства й кожної окремої людини абсолютно регламентовано.

Унітарна держава - проста форма територіального устрою держави, окремі складові якої не мають суверенітету та всіх ознак державності.

Уряд - колегіальний орган загальної компетенції, який здійснює керівництво виконавчо-розпорядчою діяльністю органів виконавчої влади.

Федерація - складна форма територіального устрою держави, яка складається з державних утворень, що мають юридичну та політичну самостійність.

Функції держави - основні напрями її діяльності на певних етапах розвитку.

Юридична відповідальність - специфічні правовідносини між державою і правопорушником, що характеризуються засудженням протиправного діяння і суб’єкта правопорушення, покладанням на останнього обов’язку зазнати несприятливих наслідків за скоєне правопорушення.

Юридичні факти - передбачені нормами права конкретні життєві обставини, які зумовлюють виникнення, зміну або припинення правових відносин.