Як рослини заощаджують воду

Ті, хто доглядає за кімнатними рослинами, знають, що поливати їх треба з різною частотою: одні рослини — двічі-тричі на тиждень, а іншим достатньо лише одного зрошення за той самий період. Дізнаймося, яким рослинам треба більше води для поливу, а яким — менше.

Від яких ознак рослини залежить кількість поглинутої нею за певний час води?

Вам будуть потрібні дві гілочки різних кімнатних рослин з однаковою кількістю листків різного розміру: одна з великими листками, інша — з малими, а також дві однакові пластикові півлітрові пляшки (чи склянки) з рівною кількістю води.

Помістіть гілочки у пляшки з водою й лишіть на два-три дні. Згодом ви побачите, що в посудині з гілкою рослини з великими листками вода зникає швидше, ніж у другій. Для наочності, можна зазначити маркером чи фломастером початковий рівень води у пляшках.

Схоже, що рослини з великими листками хочуть «пити» сильніше, ніж ті, що мають дрібні листки. Але що породжує цю «рослинну спрагу»? Як ви вже знаєте з попередньої теми, рослини втрачають воду, випаровуючи її з поверхні своїх листків. Тож виходить, що чим більші листки, тим більше випаровуватиметься води з них і більшою буде «спрага» рослини. Перевіримо цю гіпотезу дослідом.

Для його проведення ми скористаємось будь-якою кімнатною рослиною, що має листки різного розміру. Також нам потрібні будуть поліетиленові пакетики й нитка чи прозорі посудини й вата.

Як у досліді з попередньої теми, натягніть пакетики на листки й щільно перев’яжіть їхні отвори ниткою або вставте листки в прозорі резервуари й закоркуйте ватою. Однак цього разу зробіть це одночасно з кількома листками різного розміру.

Далі, поливши й залишивши рослину в теплі й на світлі на добу, спостерігайте за кількістю крапель води на внутрішній поверхні пакетиків або посудин.

Продих — отвір у поверхневому шарі клітин листка, через який випаровується вода й відбувається газообмін між листком і повітрям.

Схоже, припущення підтверджується — що більшим є листок, то більше води з його поверхні випаровується.

Хоча зовні листок виглядає суцільним і не мокрим, виявляється, що в ньому є численні маленькі отвори — продихи, крізь які вода випаровується з рослини (рис. 94).

Пригадайте особливості фотосинтезу й назвіть речовини, що покидають листки або проникають до них через продихи.

Але втрата вологи рослинним організмом залежить не лише від кількості продихів. Порівняймо випаровування в рослин, що мають різний зовнішній вигляд листків.

Для дослідження використаймо рослини з опушеними листками (епісція, фіалка; рис. 95, А), з гладкими восковими блискучими листками (фікус, лимон; рис. 95, Б) та з гладкими звичайними листками (пеларгонія, бальзамін, бегонія). І, знову ж, скористаймося поліетиленовими пакетиками й ниткою чи прозорими посудинами й ватою.

Подібно до попереднього дослідження помістіть пакетики чи посудини на приблизно однакові за площею листки трьох типів рослин (з опушеними, восковими і звичайними листками), щільно перев’яжіть отвори ниткою чи закоркуйте ватою. Усі досліджувані рослини добре полийте й лишіть на сонячному підвіконні. За кілька годин порівняйте кількість вологи на стінках резервуарів.

Завдяки досліду ви з’ясували, що опушені листки випаровують менше води, ніж «оголені».

Спробуйте не читати наступний абзац і сказати, чому опушеність листків так впливає. Для цього згадайте, як змінюється сила вітру в лісі й на відкритій місцевості.

Кутикула — шар воскуватих речовин, який покриває поверхню органів (листків, плодів) наземних рослин.

Річ у тім, що водяна пара ніби застрягає між волосинками, і нові порції води не мають куди випаровуватися. А от у рослин із листками, вкритими блискучим восковим шаром, процесу втрати води якраз і перешкоджає поверхневий шар воску — кутикула.

Тож тепер ми знаємо, що в рослини є кілька способів заощадити воду:

зменшити розмір листків: найяскравіше це проявляється у хвойних рослин чи кактусів — вони мають листки-голки;
зменшити кількість продихів на них: так, у молодила їх 10-20 (рис. 96), а в дуба — 300-500 на один квадратний міліметр;
утворити волосини;
«залити» поверхню листка воском (утворити товсту кутикулу).

Де ж шукати такі «водоекономні» рослини? Звісно, ростуть вони там, де волога є дефіцитом — у посушливих місцях: на високогір’ях, у пустелях, степах тощо.

Дефіцит — нестача чого-небудь, перевищення потреби в чомусь над наявною кількістю.

Поміркуйте

1. Кутикула вкриває не лише листки але й плоди. З огляду на її значення на листках поясність, як її наявність чи відсутність впливає на плоди.
2. Як би могла виглядати ідеально пристосована рослина посушливих місцин?
3. Чи мають якісь особливості будови рослини, що зростають в умовах надлишку води (наприклад, на болотах чи берегах водойм)?

Зміст