Екoнoмiкa i я. 7 клас. Длугoпoльський

Розділ 12. Природні ресурси і рента

Природа — єдина книга, що вкладає глибокий зміст на всіх своїх

сторінках.

Й. Гете

Природні ресурси — це компоненти природи, які використовуються (актуальні) або можуть бути використані (потенційні) як засоби виробництва і предмети споживання. До природних ресурсів належать: сприятливі кліматичні умови (енергія Сонця, вітру, води), ґрунти, рослини, тварини, мінеральна сировина тощо.

Розрізняють вичерпні і невичерпні природні ресурси.

Вичерпні ресурси поділяють на відновлювані та невідновлювані.

До відновлюваних природних ресурсів належать родючі ґрунти, рослинний і тваринний світ. Під час використання вони безперервно відновлюються самою природою, однак відновлення родючості ґрунтів, деревної й трав’яної маси, кількості тварин часто не збігається з темпами їх використання. Втрати відновлюваних ресурсів (вирубування лісу, вилов риби тощо) часто починають перевищувати розміри їх природного відтворення. Для уникнення цього потрібно:

• а) раціональніше видобувати й обробляти природні ресурси;
• б) завчасно залучати нові невиснажені ресурси і завдяки цьому послабити використання виснажених;
• в) штучно відновлювати ресурси, що можна робити набагато інтенсивніше, ніж це робить природа;
• г) відшукувати штучні замінники.

До невідновлюваних ресурсів належить більша частина корисних копалин, оскільки їх використання призводить до поступового вичерпання запасів. Тому, щоб їх не втратити, треба розшукувати нові родовища та технічно правильно експлуатувати вже знайдені, тобто максимально вилучати цінні речовини з родовищ.

До невичерпних природних ресурсів належать водні та кліматичні. Водні ресурси — води, що використовуються як джерело водопостачання населення, промисловості та сільського господарства, а також як джерело енергії. Кліматичні ресурси — сонячна радіація як джерело світла, тепла та енергії, енергія вітру. Атмосферні опади можна відносити як до водних, так і до кліматичних ресурсів. Використання невичерпних природних ресурсів не приводить до загального зменшення їх запасів на Землі. Тільки забруднення вод та атмосфери може стати серйозною перешкодою для подальшого розвитку виробництва, призвести до погіршення умов життєдіяльності населення.

Це цікаво!

Категорія «прокляття ресурсів» або «парадокс надлишку» з’явилася на початку 1990-х рр. і була введена в науковий обіг Р. Ауті, який, згідно зі спостереженнями за темпами росту країн-експортерів нафти, відзначив зниження динаміки ВВП на особу протягом двох десятиліть після початку нафтової кризи 1970-х рр. Пізніше багатьма дослідниками дійсно було підтверджено, що надлишок природних ресурсів нерідко стає радше проблемою, аніж вигодою для держав. Ресурсне прокляття пов’язується із недостатнім розвитком інститутів громадянського суспільства, домінуванням неформальних правил і процедур при ухваленні управлінських рішень, падінням якості життя переважної більшості населення, узурпацією держави в інтересах правлячих кіл тощо.

Існує інший поділ природних ресурсів: мінеральні, енергетичні, водні, земельні, біологічні (рослинні, тваринні), кліматичні та рекреаційні.

Мінеральні ресурси — природні речовини мінерального походження, які використовують у господарстві як сировину або джерело енергії. Їх є безліч видів (табл. 12.1).

Таблиця 12.1

Види мінеральних ресурсів

№	Види	Характеристика
1.	Енергохімічні	вугілля, нафта, природний газ, уран, торій, горючі сланці, торф тощо
2.	Рудні	руди чорних, кольорових, рідкісних, розсіяних, благородних металів
3.	Нерудні металургійні	флюси, вогнетриви
4.	Гірничохімічні	апатити, нефеліни, кам’яна, калійна солі, сірка, сірчаний колчедан, барій, фосфорити
5.	Технічні	алмаз, корунд, азбест, тальк, каолін, графіт, слюда
6.	Будівельні	глина, гіпс, природний камінь
7.	Гідротермальні	прісні та мінеральні природні підземні та поверхневі води

Мінеральних ресурсів налічується понад 200 видів, які є головним джерелом матеріального виробництва суспільства.

Особливо активно людство почало використовувати мінеральні ресурси в другій половині XX ст. Прогнози про можливі запаси мінеральної сировини оцінюються фахівцями доволі неоднозначно. Наприклад, для розвинутих країн і країн, що розвиваються, починаючи з 2000 р., запасів вугілля, залізної, марганцевої та хромової руд, фосфатної сировини та калійних солей за умови споживання на сучасному рівні має вистачити ще на 100-300 років. Запасів поліметалічних руд, що містять нікель, кобальт, вольфрам, молібден, мідь, свинець, цинк, олово, а також азбесту, самородної сірки залишається тільки на 30-60 років.

Родовища корисних копалин, як і природні ресурси загалом, розміщені нерівномірно. Так, США, Канада, Австралія, Китай, Росія володіють найбільшими запасами металевих корисних копалин. У країнах Близького та Середнього Сходу зосереджено понад 1/2 запасів нафти світу. У надрах країн, що розвиваються, знаходиться 90% кобальту, близько 90% олова, 75% бокситів, 60% міді. Багато країн має запаси світового значення одного або кількох видів корисних копалин.

Використання та переробка мінеральних ресурсів призводять до утворення відходів, які забруднюють навколишнє середовище, знижують цінність ще не використаних ресурсів. Раціональне використання мінеральних ресурсів передбачає їх комплексне освоєння, застосування у виробництві енерго- та ресурсозберігальних технологій, активне впровадження оборотного (або повторного) використання ресурсів. У багатьох економічно розвинутих країнах послідовно реалізується саме така політика. Найглибшій утилізації (вторинному використанню) підлягають промислові та побутові відходи в Японії, країнах Західної Європи та США. Виробництво з використанням повторних ресурсів чорних та кольорових металів, паперово-картонних виробів, будівельних матеріалів, скла тощо дає значну економію мінеральних, біологічних ресурсів та енергії.

Водні ресурси — це води суходолу (річок, озер, льодовиків, штучних водойм, боліт, підземних вод, ґрунтової вологи, снігового покриву), морів, океанів. Вода — одна з найпоширеніших речовин у природі. На Світовий океан припадає 361 млн км², або 71% загальної площі поверхні Землі. Площа всіх внутрішніх водойм суходолу становить близько 3% площі земної кулі. Майже 10% суходолу вкрито льодовиками.

Із загальних запасів води на Землі (1386 млн км³) 96,5% припадає на води Світового океану. Об’єм підземних вод становить понад 23 400 тис. км³, у льодовиках міститься 24 064 тис. км³, в озерах — 176 тис. км³, у болотах — 11,5 тис. км³, у річках — 2,12 тис. км³. Але прісної води тільки 2,5% від усієї води на Землі, до того ж понад 2/3 її законсервовано в льодовиках та природних сніжниках. Використовується ж тільки 0,0002% загальних запасів прісних вод.

Проблема нестачі води в густозаселених регіонах Землі пов’язана також зі значним забрудненням вод річок та озер у результаті господарської діяльності. Брудна вода стає непридатною для пиття, використання в побуті, зрошення сільськогосподарських земель та використання в промисловості. Процес забруднення вод особливо інтенсивно розвивається в останні 20-30 років. До цього проблеми, пов’язані з забрудненням вод, мали локальний характер. Можна сказати, що на очах одного покоління виникла одна з найбільших проблем людства — проблема води.

Це цікаво!

Нині доступу до чистої води позбавлено 783 мільйони мешканців планети. Більше 1,7 мільярда людей, які проживають на території річкових басейнів, потребують додаткових джерел прісної води. Уже більше 40% світового населення відчувають нестачу води! Ця цифра має тенденцію до збільшення. Наприклад, Індія може опинитися без води за 20 років!

За даними ВООЗ, щодня у світі помирає близько 42 тисячі людей від хвороб, що пов’язані з неякісною водою. Найбільше ця проблема стосується країн Африки і Південної Азії. У деяких країнах Сходу питна вода коштує у три рази більше, ніж сира нафта.

До середини XXI ст., за оцінками ООН, питної чистої води бракуватиме близько 7 млрд осіб, тоді як чисельність населення у 2100 р. сягне 11 млрд. осіб. Велика ймовірність того, що війни будуть спалахувати не за право контролювати нафту або газ, а насамперед за прісну воду!

Земельні ресурси — землі, що використовуються або можуть бути використані в різних галузях національної економіки; вид відновлюваних природних ресурсів, що характеризується територією, якістю ґрунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо. Земельні ресурси — основа розміщення господарських об’єктів, головний засіб виробництва в сільському, лісовому та інших господарствах, де має значення родючість ґрунтів.

Земельний фонд становить 133,9 млн. км², або 26,3% загальної площі планети Земля. Сільськогосподарськими землями (включаючи ріллю, луки, пасовища, сади, плантації) зайнято близько 35%, лісами та чагарниками — понад 30%, населеними пунктами, промисловістю та транспортом — 3% земельного фонду світу. У світі нині розорано та обробляється 10,8% загальної площі земельних ресурсів, зайнято луками та пасовищами 23,2%, загальна площа сільськогосподарських угідь становить 34%. Тенденція зростання кількості населення і зниження землезабезпеченості загострює необхідність розширення загальної площі сільськогосподарських земель. За останнє десятиліття їх площа зросла в світі на 360 млн га.

Сучасний розподіл земельних ресурсів планети наведений на рис. 12.1.

Рис. 12.1. Структура земельного фонду планети на початок XXI ст., %

Кліматичні ресурси — невичерпні природні ресурси, тобто сонячна енергія, волога та енергія вітру. Кліматичні ресурси не споживаються безпосередньо в матеріальній та нематеріальній діяльності людей, не знищуються в процесі використання, але можуть погіршуватися (забруднюватись) або покращуватися (за умов цілеспрямованої діяльності).

Це цікаво!

Усім відомо, що Україна володіє значними запасами природних ресурсів. Займаючи 0,4% суші, наша країна, за оцінками багатьох експертів, має 5% світових запасів корисних копалин. Значна кількість природних ресурсів території України має неперевершені економічні та природні якісні характеристики.

Насамперед йдеться про унікальний масив чорноземних ґрунтів (більш як 20% світових ресурсів), запаси залізних, марганцевих, уранових руд, облицювального каменю, мінеральні води та численні інші природні ресурси. При цьому запаси залізних руд становлять понад 14% загальносвітових, марганцевих — більше 43%. Україна займає також провідні місця за запасами титану, цирконію, літію, графіту, каоліну, вогнетривких глин, сірки, калійних солей.

За новітніми даними Національного інституту стратегічних досліджень, мінерально-сировинна база України включає близько 20 010 родовищ і проявів 113 корисних копалин, із яких 7 829 родовищ 97 видів мінеральної сировини мають промислове значення. У вартісному виразі розвідані протягом другої половини XX століття запаси родовищ корисних копалин оцінюються в $7-7,5 трлн.

Сьогодні до промислового освоєння залучено від 40% до 75% розвіданих запасів основних видів корисних копалин. Створений на основі ресурсної бази мінерально-сировинний комплекс нашої країни став однією з найвагоміших складових національної економіки. В Україні виробляють близько 5% світового обсягу мінерально-сировинних ресурсів, а щороку гірничодобувна промисловість випускає продукції на $25-28 млрд (у цінах світового ринку). Отже, без жодного сумніву, природні ресурси України — наше найцінніше національне багатство, наша гордість і наш головний спадок нащадкам!

Природні ресурси (земля) в ринковій економіці стають товаром, оскільки продаються і купуються. Утворюється ринок природних ресурсів, основним компонентом якого є ринок землі. Ринок землі — сукупність суспільних відносин щодо відчуження та набуття земельних ділянок. У процесі їх ринкового обігу відбувається конкурентна зміна землевласників або землекористувачів. Ціна землі визначається орендною платою, або рентою.

Рента — це дохід з капіталу, землі або майна, який власники отримують регулярно, не займаючись підприємницькою діяльністю.

У широкому економічному розумінні рента є результатом власності та її економічної реалізації. У науковій літературі найглибше розглянуті питання земельної ренти. Це цілком природно, оскільки:

- земля є невідтворюваний фактор виробництва, адже у разі втрати частини земельного багатства неможливо його штучно відтворити;

- земля обмежена поверхнею суходолу на планеті, тому має також відносну обмеженість як об’єкт сільськогосподарської діяльності;

- на відміну від інших засобів виробництва, земля в процесі експлуатації не втрачає свої корисні властивості.

Таким чином, земля — це специфічний сільськогосподарський ресурс, цінність якого з часом невпинно зростає. 31 березня 2020 р. депутати Верховної Ради України ухвалили законопроект № 2178-10, який запроваджує ринок землі.

Залежно від джерел виникнення додаткового доходу, виділяють декілька видів ренти (табл. 12.2): диференційну та монопольну.

Таблиця 12.2

Види земельної ренти

№	Види	Характеристика
1.	Диференційна	Додатковий дохід землевласників, фермерів і орендарів від використання землі з більшою економічною віддачею (наприклад, утворюється за рахунок доступності ділянок, освоєності території, ефективності капіталовкладень)
а)	диференційна рента І	додатковий дохід від земель кращої і середньої якості та місцеположення до ринків збуту
б)	диференційна рента II	додатковий дохід від інтенсивності ведення господарства на землі
в)	диференційна рента III	додатковий дохід від міжпродуктового та міжгалузевого характеру використання земель
2.	Монопольна	Дохід землевласника від земель з рідкісними природно-кліматичними умовами та з особливою якістю, що невідновні та обмежені (наприклад, для вирощування особливих сортів винограду та вина із нього, чаю, прянощів, тютюну, трояндової олії тощо)

Виділяють також поняття економічної ренти, що являє собою різницю між доходом, отриманим від використання фактора виробництва, і мінімальними витратами на його використання (утримуючим доходом). Утримуючий дохід — це найменша плата за фактор, яка є достатньою, щоб утримати його в даній сфері застосування і запобігти переміщенню до іншої.

Це цікаво!

Що їдять корови? Більше 40% зернових культур, які вирощуються у світі, йдуть на корм домашнім тваринам. Для того щоб дати одну калорію м’яса, корова повинна з’їсти 10 калорій зерна.

Які зернові культури садять у світі найчастіше? Найзначнішими зерновими культурами в раціоні всіх людей планети є рис і пшениця.

Що називають основними продуктами харчування? Основними продуктами харчування називають ті, які найчастіше вживають у їжу. Для жителів Азії це рис, Європи, Північної Америки — картопля, макаронні вироби і хліб.

Жителі якої країни їдять найбільше? У США в середньому щорічно одна людина з’їдає приблизно 110 кг м’яса. А ось житель Індії — всього 1,1 кг.

Скільки автомобілів випускають на планеті за рік? Автомобілебудування є однією з основних промислових галузей. Щороку в світі виготовляють близько 45 млн нових автомобілів. З них 15 млн виробляють в Європі, 14 млн — в Азії (здебільшого в Японії), 12 млн — у США і Канаді.

Де найбільше побудовано доріг? Велика площа землі в сучасному світі зайнята дорогами й автострадами. Так, зокрема, в США близько 85 тис. км автострад. У Німеччині їх приблизно 11000 км. У Бельгії 4 км доріг припадає на кожен квадратний кілометр землі.

Де знаходиться найдовша дорога? Найдовшою дорогою у світі вважають Панамериканське швидкісне шосе, протяжність його від штату Аляска в США до столиці Бразилії дорівнює 24000 км.

Питання для обговорення.

• 1. Охарактеризуйте поняття «природні ресурси». Як їх поділяють?
• 2. Що таке ринок землі?
• 3. Як ви розумієте поняття «рента»? Які є види ренти?
• 4. Охарактеризуйте поняття «економічна рента».

Цікаві завдання.

Завдання 1.

Острів Пасхи розташований у Тихому океані на відстані близько 3200 км на захід від Південної Америки. Першими поселенцями, які прибули на острів приблизно 15 століть тому, були полінезійці. Острів має напівпосушливий клімат, який пом’якшувався зеленим лісом, що затримував і зберігав вологу. Жителі острова (7 тис. осіб) вирощували зернові культури, розводили курей, ловили рибу та мешкали у невеликих селах. Місцеве населення острова Пасхи залишило спадщину — масивні восьмиметрові статуї з обсидіану (вулканічного скла). Вважається, що по всьому острову їх розставили за допомогою дерев’яних колод. Коли європейські переселенці досягни острова Пасхи у XVII столітті, ці кам’яні статуї, відомі як моаї, залишились єдиними свідками колись розвиненої цивілізації, яка була знищена за кілька десятиліть до цього. Її крах був спричинений виснаженням обмеженої ресурсної бази острова. Оскільки чисельність населення острова Пасхи зростала, його жителі почали рубати ліси, щоб мати більше землі для сільського господарства. Дерева використовували для опалення, спорудження будинків і човнів, а також у релігійних цілях (транспортування статуй моаї). Настав момент, коли на острові зникло останнє дерево. Більше не можна було будувати риболовні човни, і, відповідно, люди відчули нестачу їжі. Знищення лісів призвело до ерозії ґрунтів, що ще більше обмежило запаси їжі. Поступово люди почали переселятися до печер. Згодом стали виникати збройні конфлікти, відновилося рабство. Щоб вижити, деякі люди навіть стали людоїдами.

• 1. Що дає змогу природі самовідновлюватися? Що спричиняє незворотні зміни в екосисиемах?
• 2. Прочитайте та обговоріть текст «Острів Пасхи». Вкажіть причини руйнування екосистеми острова.
• 3. Проведіть паралелі між островом Пасхи та глобальним довкіллям на сьогоднішньому етапі соціально-економічного розвитку суспільства.

Завдання 2. Проаналізуйте природно-ресурсний потенціал вашої місцевості (регіону, області) за такими елементами:

- клімат;

- земельні ресурси;

- водні ресурси;

- лісові ресурси;

- корисні копалини.

Завдання 3. Розгляньте ситуацію «Трагедія спільного».

У сільської громади є одне спільне пасовище, на якому всі члени громади можуть випасати худобу скільки завгодно. Оскільки немає обмежень щодо випасання корів та іншої худоби, окремі члени громади почали неконтрольовано збільшувати її поголів’я заради того, щоб отримати якнайбільшу вигоду. Згодом інші мешканці спільноти, щоб не відставати від своїх сусідів, теж почали збільшувати кількість корів та інших травоїдних тварин у господарстві.

Як наслідок, пасовище почало швидко виснажуватися, не вистачало трави для випасання усієї худоби. Селянам довелося її продавати або купувати корми, унаслідок чого вони не отримали доходів, на які сподівалися, чи взагалі — зазнали збитків.

• 1. Які висновки щодо мотивації користувачів спільного блага, яким є пасовище, можна зробити з описаної ситуації?
• 2. Як можна уникнути цієї «трагедії»?
• 3. Чи можна ефективно керувати спільними ресурсами?
• 4. В яких іще сферах суспільного життя, окрім сільського господарства, може виникати «трагедія спільного»?