Географія. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Довгань

§ 6. Населення Європи

Пригадайте

• що таке природний і механічний рухи населення
• особливості структури населення світу та України
• що таке урбанізація, субурбанізація

1. Населення країн Європи. Система розселення.

У Європі живе близько 745 мли людей (у тому числі населення європейської частини Росії) (мал. 1). Середня густота населення висока — 75 осіб/км². Проте відмінності в людності, насамперед між окремими країнами Північної Європи, Росією та рештою регіону, є істотними. Найбільш густо заселені Західна і Південна Європа, а також окремі країни Північної Європи з густотою понад 300 осіб/км². Дещо нижчі показники у Східній Європі, оскільки в європейській частині Росії вона становить приблизно 25 осіб/км². Загалом показники густоти населення коливаються від 2 осіб/км² в Ісландії до 420 осіб/км² у Нідерландах. Абсолютним рекордсменом є «держава-карлик» Монако, де густота населення перевищує 18 тис. осіб/км².

Мал. 1 Кількість населення окремих країн Європи (вересень 2022 р.). Джерело: https://worldpopulationreview.com/.

Найбільшими за кількістю населення є Росія, Німеччина, Франція, Велика Британія та Італія. Населення більшості інших країн не перевищує 12 млн осіб. Проміжну позицію, зокрема, посідають Іспанія, Україна, Польща, Румунія, Нідерланди.

2. Природний рух населення країн Європи. Демографічна політика.

Ви вже знаєте, що зміна кількості населення у країнах світу є результатом двох процесів: природного й механічного рухів населення. Основні показники природного руху — це народжуваність, смертність і природний приріст.

У світі спостерігається поступове зниження показників народжуваності, смертності та природного приросту, яке пов’язане із соціально-економічним розвитком світу — тобто відбувається демографічний перехід.

У Європі триває четверта фаза демографічного переходу, яка в більшості країн характеризується демографічною кризою — процесом дуже повільного збільшення кількості населення або його відсутністю або навіть зменшенням. Наприклад, Норвегія має показник 3,1 ‰, Велика Британія — 2,2 ‰, Швеція — 3,6 ‰, Франція — 3,2 ‰, Нідерланди — 1,4 ‰, Бельгія — 1,1 ‰. У деяких країн природний приріст від’ємний: Греція — -5,4 ‰, Італія — -4,6 ‰, Німеччина — -3,3 ‰. Проте найбільш складною є демографічна ситуація в більшості країн Східної Європи, а також у Латвії, Литві, Хорватії, Сербії, де відбувається депопуляція — систематичне зменшення абсолютної кількості населення країни, переважно внаслідок перевищення смертності над народжуваністю. До цієї групи належить і Україна. Отже, за темпами зростання кількості населення Європа посідає останнє місце серед регіонів світу, а її частка в населенні світу зменшується (таблиця).

Таблиця

ДЕМОГРАФІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЗА РЕГІОНАМИ СВІТУ (2022 р.)*

	Кількість населення, млн осіб	Приріст населення, млн осіб	Природний приріст, ‰	Кількість народжень на 1 жінку
Світ	7977	68	+10	2,3
Азія	4720	30	+9	1,9
Африка	1430	33	+25	4,2
Європа	745	-1,1	-0,7	1,4
Північна Америка	600	1,3	+4	1,6
Південна Америка	437	4,3	+9	1,8
Австралія та Океанія	45	0,6	+8	2,1

* За даними: https://ourworldindata.org/grapher/natural-population-growth

Повільне зростання кількості населення або її скорочення загрожує майбутньому добробуту людей похилого віку та викликає проблему забезпечення економіки працівниками. Намагаючись уникнути загострення названих проблем, влада багатьох країн проводить демографічну політику — систему державних (економічних, політичних, правових, культурних) заходів, спрямованих на регулювання демографічних процесів. У країнах Європи вона спрямована на підвищення народжуваності. Так, можна відзначити успішну демографічну політику Франції та країн Північної Європи (у першу чергу Скандинавських). Франція подолала депопуляцію за рахунок міграції. У Північній Європі завдяки високим податкам на всі верстви населення поширюються високі соціальні стандарти, сім’ям із дітьми надаються матеріальна підтримка і безкоштовні послуги, також жінки мають можливість працювати на умовах неповного робочого дня та гнучкого графіка роботи.

В Україні та інших країнах Східної Європи діє стратегія демографічного розвитку, у межах якої, зокрема, надається суттєва матеріальна підтримка сім’ям із дітьми.

3. Механічний рух населення країн Європи.

Уповільнити процеси демографічної кризи в окремих країнах може механічний рух, тобто міграція. В останні два десятиліття міграційна політика розвинених країн регіону спрямована на залучення робочої сили з країн Східної Європи (особливо в межах ЄС), а також із Туреччини, Індії, Китаю, Філіппін і деяких інших азіатських країн (після розпаду СРСР значну кількість мігрантів прийняла Росія). При цьому зростає кількість осіб, що приїздять до Європи, із вищою освітою, частка яких у високорозвинених країнах за останнє десятиліття досягла 30 % від усіх мігрантів. Загалом серед десяти країн світу, у яких найбільше мігрантів, — п’ять європейських: Росія (11,5 млн осіб), Німеччина (10,2 млн), Велика Британія (8,1 млн), Франція (7,9 млн), Іспанія (6,7 млн). Міграції впливають на кількість і працересурсний потенціал населення багатьох країн, урізноманітнюють його національний та релігійний склад. Тому країни намагаються контролювати імміграцію, іноді обмежувати, але в окремі періоди це стає майже неможливим.

У 2015 р. ряд європейських країн надали притулок майже 2 млн біженцям із Сирії. Із перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну країни Європи прийняли, за різними оцінками, від 5 до 7 млн українських біженців. Найбільше наших громадян виїхало до Польщі, Німеччини, Чехії, Румунії, Болгарії, Литви.

4. Статево-вікова структура населення країн Європи.

У всіх країнах Європи (крім Ісландії) кількість жінок перевищує кількість чоловіків. Так, у Великій Британії на 100 жінок припадає 99 чоловіків, в Іспанії та Албанії — по 98, у Німеччині й Чехії — по 97, у Франції — 96, у Португалії, Боснії і Герцеговині — по 95, у Польщі — 94, у Сербії — 95, в Італії — 93, в Угорщини — 91, у Білорусі — 87, в Україні — 86, у Латвії й Литві — по 85 (це найбільше перевищення кількості жінок серед країн світу).

Перевищення кількості жінок значно зростає в старшій віковій групі, а зважаючи на старіння населення, можна прогнозувати зростання диспропорції в регіоні.

У високорозвинених країнах Європи на початку XXI ст. відбувся своєрідний і дуже символічний демографічний переворот — частка населення старшої вікової групи перевищила частку населення віком до 14 років. Загалом у Європі частка населення молодшої вікової групи менше 20 %, а в Італії, Іспанії, Греції, Боснії і Герцеговині — менше 14 % і продовжує поступово знижуватися. Частка населення середнього віку перевищує 60 %. Зростає частка населення старшої вікової групи (60 років і старше), яка перевищує 21 %. Населення старіє. Тривалість життя в країнах Східної Європи становить 68-79 років, в інших регіонах, як правило, перевищує 78 років. Особливо це характерно для Північної Європи, де лідерами є Ісландія (84 роки) та Швеція (83 роки).

Докладну інформацію про статеву і вікову структуру населення, а також тривалість життя можна отримати за допомогою статево-вікової піраміди — поєднання стовпчикових діаграм, які відображають співвідношення кількості жінок і чоловіків різного віку у відсотках (мал. 2).

Мал. 2 Статево-вікові піраміди (2022 р.): а) Албанії; б) Польщі; в) Німеччини. Стовпчикові діаграми на них розташовуються в порядку збільшення віку, ліворуч від осі графіка — кількість чоловіків, праворуч — жінок. У країнах, де зберігається високий приріст населення, зі збільшенням віку смуги стають коротшими, тому графік має вигляд піраміди. У більшості країн Європи вона нагадує купол, і чим раніше країна вступила в четверту фазу, тим вище розташована його найширша частина (у цьому випадку це характерно для Німеччини). За матеріалами: CIA World Factbook.

5. Працересурсний потенціал країн Європи.

Незважаючи на складну демографічну ситуацію, регіон має потужний працересурсний потенціал. Економічно активне населення (ЕАН) Європи складає приблизно 45 %. Більше половини зайнято у сфері послуг. У сільському, лісовому господарстві, а також у рибальстві високорозвинених країн працює 2-7 % ЕАН. У Східній Європі цей показник вище. У промисловості в середньому працює 20-35 %. Головною тенденцією перерозподілу зайнятого населення в країнах із перехідною економікою є збільшення його в третинному секторі за рахунок скорочення в матеріальному виробництві, насамперед у сільському господарстві й промисловості.

Із точки зору якості трудові ресурси регіону мають необхідну освіту, виробничий досвід, високий професійний рівень та добрий стан здоров’я.

Проблемою для окремих країн є високий рівень безробіття. Найнижчими є його показники в Чехії — 2,3%, Німеччині — 3,5 %, найвищі в Іспанії — 12,6 %, Греції — 11,9 %, Боснії і Герцеговині — 30,1 %. На жаль, значна частина безробітних — молодь. Так, в Іспанії вона становить половину безробітних.

6. Етнічна, мовна, релігійна структура населення. Українська діаспора у країнах Європи.

Майже все населення Європи належить до європеоїдної раси, а більшість сучасних народів країн Європи розмовляє мовами індоєвропейської сім’ї. У Східній Європі мешкають здебільшого народи слов’янської групи (українці, поляки, чехи, словаки, болгари тощо). Західну та Північну Європу населяє германомовна група (німці, ельзасці, англійці, шотландці, шведи тощо). До народів романської мовної групи, що мешкають переважно в країнах Південної Європи, належать італійці, французи, іспанці, валлони, каталонці, румуни тощо. Фіни, естонці, марійці, комі користуються мовами фінської мовної групи. До угорської мовної групи належать угорці.

Для народів Європи, особливо в багатонаціональних країнах, характерна двомовність або навіть тримовність.

Зокрема, у Бельгії офіційними мовами визнано нідерландська, французька та німецька, у Швейцарії — німецька, французька, італійська, у Боснії і Герцеговині — боснійська, хорватська, сербська.

У більшості країн Європи панівною релігією є християнство. У Південній Європі різко переважає католицизм (є винятки, наприклад, у Греції, Сербії, Македонії переважає православ’я), у Північній — протестантизм, найбільш поширене лютеранство (є винятки, наприклад, в Ірландії, Литві переважають католики); а в Західній Європі наявне різне співвідношення (наприклад, у Німеччині представлені як протестанти, так і католики). Православ’я найбільш поширене у Східній Європі, наприклад в Україні, Росії, Молдові, Болгарії. У цьому субрегіоні широко представлений і католицизм, він переважає в Польщі, Словаччині, Чехії, Угорщині. Іслам сповідує більшість населення Албанії, Боснії і Герцеговини (Південна Європа). Релігія істотно впливає на різні сторони життя країн Європи.

У Європі сформувалася потужна українська діаспора. Діаспора — це частина народу, що живе поза країною свого походження, своєю історичною батьківщиною. Основною причиною формування української діаспори були міграції населення за межі України, зумовлені економічними та політичними причинами. Кількість української діаспори (українці та їхні нащадки) оцінюється від 10 до 20 млн осіб.

У Молдові українська діаспора формувалася з XVI ст., а особливо інтенсивно після Другої світової війни. Сьогодні тут проживає понад 400 тис. українців (у тому числі в Придністров’ї). Більшість зосереджена в північних і східних районах. За кількістю українці посідають тут друге місце.

У Білорусі налічується майже 160 тис. українців. Більшість із них зосереджена в прикордонних з Україною областях, особливо в Берестейській, де вони є корінним населенням, і в столиці — Мінську.

Значна частина західної діаспори розселена в Польщі, Румунії, Чехії, Словаччині. Так, кількість українців Польщі оцінюється в 300 тис. осіб (за даними перепису набагато менше).

За даними перепису, у Чехії понад 50 тис. українців. Фактично їх більше, оскільки четверта частина населення не позначила свою національність. Ще 100 тис. українців працюють у цій державі.

Унаслідок останньої хвилі трудової міграції значно збільшилася кількість українців у Польщі, Португалії, Іспанії, Італії, Греції.

7. Урбанізація, субурбанізація, рурбанізація, джентрифікація.

Ви вже знаєте, що західна частина Європи є одним із найбільш гусонаселених регіонів світу. При цьому розміщення населення в ньому насамперед визначається географією міст. Рівень урбанізації, під яким розуміють частку міських жителів у загальній кількості населення, тут один із найвищих у світі: у середньому в містах живе понад 70 %, а в деяких країнах — 90 % і більше населення (наприклад, у Бельгії — 98 %, найвищий показник у світі серед значних за територією держав). Нижчим є рівень урбанізації у Східній Європі та в окремих країнах Південної Європи. Так, у Боснії і Герцеговині, Молдові, Румунії, Словенії, Албанії, Сербії, Словаччині, Польщі він становить від 40 до 60 %.

Характерною рисою урбанізації Європи є дуже висока концентрація населення у великих містах і міських агломераціях. Найбільші з них — Лондонська, Паризька, Московська. Ланцюжок агломерацій, розташованих уздовж Рейну (Кельнська, Ессенська, Дюссельдорфська, Дуйсбурзька тощо), а також ряд міст сусідніх держав, у першу чергу Нідерландів (Амстердам, Роттердам тощо), утворюють Прирейнський мегалополіс. Інший мегалополіс — Англійський — включає низку міських населених пунктів з урахуванням Лондона, Бірмінгема, Манчестера і Ліверпуля.

У 1970-1980-х рр., після бурхливого зростання міст та агломерацій, розпочався відплив населення з їхніх центрів спочатку в передмістя, а згодом і в більш віддалені дрібні міста й сільську місцевість («зелена хвиля»). Цей процес отримав назву субурбанізації, тобто збільшення кількості населення приміських зон, у тому числі за рахунок переїзду частини жителів великих міст із перенаселених центральних районів у передмістя. У результаті кількість жителів у центральних районах Лондона, Парижа, Гамбурга, Відня, Мілана й багатьох інших міст або стабілізувалася, або навіть почала скорочуватися.

Одночасно відбувається рурбанізація, під якою розуміють поширення на сільську місцевість міських умов життя. Це зменшує контраст між міськими й сільськими поселеннями не тільки за умовами та якістю життя, але й за функціями і заняттями їхніх жителів.

Частину міст Європи (Лондон, Париж, Амстердам, Брюссель, Франкфурт-на-Майні, Мюнхен, Цюрих, Женева, Відень, Мілан, Варшава) відносять до світових. Ці міста мають ключове значення для регіонів, а окремі з них впливають на політичне, економічне, культурне життя всього світу. У найпотужніших світових містах розташовуються штаб-квартири найбільших ТНК і міжнародних економічних та геополітичних організацій.

Багато європейських міст мають давню історію, яка вплинула на особливості їхньої забудови та архітектури. Коли окремі райони стають занедбаними, а будинки старіють, місцева влада та приватні забудовники здійснюють реконструкцію й оновлення будівель, тобто джентрифікацію. Вона не тільки покращує зовнішній вигляд і зручність житла, але й істотно змінює спосіб життя населення. Замість жителів із низькими доходами ці будівлі заселяють більш заможні городяни. Завдяки джентрифікації стали відомими на весь світ райони Монмартр і Монпарнас у Парижі, Ноттінг-Хілл у Лондоні (мал. 3).

Мал. 3. Ноттінг-Хілл — нині дорогий та респектабельний район західного Лондона, який завдяки джентрифікації виник на місці небезпечних нетрів.

Головне

• Для Європи характерна демографічна криза, яка, у першу чергу, пов’язана з низькою народжуваністю, низьким природним приростом (іноді від’ємним), старінням населення.

• Країни Європи приймають значну кількість мігрантів, найбільше їх у Росії, Німеччині, Великій Британії, Франції, Іспанії.

• Регіон має потужний працересурсний потенціал, який досягається не тільки значною кількістю, але і якістю ЕАН.

• Переважна частина населення Європи належить до найбільшої за кількістю індоєвропейської мовної сім’ї, панівною релігією є християнство.

• У Європі сформувалася потужна українська діаспора (найбільша в Польщі, Білорусі, Молдові, Румунії).

• Для Європи характерні процеси субурбанізації та рурбанізації.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте природний рух населення Європи. 2. Які напрямки міграції характерні для Європи? Чим їх можна пояснити? 3. Якими є особливості статево-вікової структури населення Європи? 4. Назвіть найбільші народи Європи. Укажіть, до яких мовних груп вони належать. 5. Поясніть терміни «урбанізація», «субурбанізація», «рурбанізація», «джентрифікація». Наведіть приклади проявів цих процесів на території Європи.

Поміркуйте

Учені вважають, що урбанізація значно впливає на зниження народжуваності. Як ви вважаєте, який зв'язок існує між процесом урбанізації та народжуваністю? Назвіть і поясніть інші чинники низької народжуваності в країнах Європи.

Працюємо в групах

Охарактеризуйте особливості демографічної ситуації в одній з європейських країн (на вибір), використовуючи статево-вікові піраміди й додаткові джерела знань. На допомогу рекомендовано: https://www.cia.gov/the-world-factbook/countries/

Вправа для саморозвитку

Існують об'єктивні (біологічні) і суб'єктивні чинники більш високої смертності серед чоловіків. З'ясуйте, які належать до другої групи. На цій основі складіть власний план (учні), рекомендації (учениці), як можна подовжити життя чоловіків.