Географія. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Довгань

Тема 2. Мікронезія, Меланезія, Полінезія

§ 30. Острівні країни Океанії

Пригадайте

яке походження мають острови в Тихому океані
з іменами яких мореплавців пов'язане відкриття цих островів

1. Особливості географічного положення. Склад регіону.

Крім Австралії, до макрорегіону Океанія належать численні острови в центральній та південно-західній частинах Тихого океану. На площі, що перевищує 10 млн км², розкидано понад 10 тис. островів. За своєю природою, географічним положенням та економічним устроєм острівні країни, що тут розташовані, досить не схожі на інші регіони планети.

Острівний світ Тихого океану зазвичай поділяють на три субрегіони: Мікронезію, Меланезію та Полінезію (мал. 1).

Мал. 1. Острівні країни в Тихому океані.

Мікронезія (із грец. — малі острови) розташована між Північним тропіком та екватором у західній частині Тихого океану, майже примикаючи до острівних країн Азії. Тут розташовані дрібні острови та архіпелаги: Маріанські, Каролінські, Маршаллові, Гілберта, Банаба.

Меланезія (із грец. — чорні острови) — група відносно великих островів також у західній частині Тихого океану, але в Південній півкулі. Жителі Меланезії відрізняються темним кольором шкіри. Звідси й назва субрегіону. У Меланезії розташовані Нова Гвінея, Нова Каледонія, Соломонові Острови, архіпелаг Бісмарка, Нові Гібриди (Вануату), Фіджі.

Полінезія (із грец. — багато островів) розташована в центрі Тихого океану. Це найбільш віддалена від усіх материків частина Океанії. Основні групи островів Полінезії: Гавайські, Туамоту, Тонга, Самоа, Товариства, Маркізькі, Лайн, острови Нової Зеландії (Північний і Південний).

Більшість острівних країн мають відносно вигідне економіко-географічне та військово-стратегічне положення, оскільки лежать на перехресті міжнародних морських шляхів, що ведуть з Америки в Австралію, Східну та Південно-Східну Азію. Саме це й зумовило інтерес європейських держав та США до крихітних ділянок суходолу в акваторії Тихого океану. У XIX ст. практично всі острови Океанії стали колоніальними володіннями.

Нині на островах у Тихому океані розташовані 13 держав (таблиця 1) та 11 залежних територій (Американське Самоа, Гуам, Нова Каледонія, Острови Кука тощо) (таблиця 2). За формою державного устрою всі вони, крім Федеративних штатів Мікронезії, унітарні. За формою правління переважають республіки. Колишні колонії Великої Британії, що залишилися у складі Співдружності, формально є монархіями.

Таблиця 1

ДЕРЖАВИ ОКЕАНІЇ (2020 р.)*

Держава	Площа, тис. км²	Населення, тис. осіб	ВВП (за ПКС) на одну особу, дол.
Нова Зеландія	268,70	5053,0	42 400
Самоа	2,80	206,2	6300
Кірибаті	0,81	114,2	2300
Маршаллові Острови	0,18	79,9	4000
Науру	0,21	9,8	13 500
Палау	0,49	21,7	17 600
Папуа Нова Гвінея	462,80	9593,0	4100
Соломонові Острови	28,40	702,7	2500
Тонга	0,75	105,5	6400
Тувалу	0,26	11,5	4400
Федеративні штати Мікронезії	0,70	101,0	3500
Фіджі	18,30	973,7	11 000
Вануату	11,90	308,0	2800

Таблиця 2

ЗАЛЕЖНІ ТЕРИТОРІЇ ОКЕАНІЇ (2020 р.)*

Територія	Належність	Площа, тис. км²	Населення, тис. осіб	ВВП (за ПКС) на одну особу, дол.
Американське Самоа	США	0,199	45,4	11 200
Вілліс і Футуна	Франція	0,142	15,9	3900
Гуам	США	0,544	169,0	35 800
Ніye	Нова Зеландія	0,260	2,0	6100
Нова Каледонія	Франція	18,600	297,2	31 500
Норфолк	Австралія	0,040	1,7	—
Острови Кука	Нова Зеландія	0,236	8,1	16 900
Північні Маріанські острови	США	0,464	51,5	25 000
Піткерн	Велика Британія	0,047	0,05	—
Токелау	Нова Зеландія	0,012	1,6	6600
Французька Полінезія	Франція	4,200	299,4	18 200

* Джерело: CIA World Factbook.

2. Природно-ресурсний потенціал країн Океанії.

Як вам відомо, острови в Тихому океані мають різне походження (материкові, вулканічні, коралові), що й визначає особливості природних умов та їхню забезпеченість природними ресурсами. Найбільш різноманітною є природа Нової Зеландії. У рельєфі країни вражають поєднання рівнинних і гірських територій, наявність діючих і згаслих вулканів. Велика кількість опадів забезпечує живлення густої мережі повноводних, але коротких річок, які мають великий гідропотенціал.

Завдяки географічному положенню на островах панує м’який теплий клімат із високою кількістю опадів, сприятливий для цілорічного землеробства. Стримувальним чинником для розвитку сільського господарства є обмеженість земельних ресурсів на дрібних островах. Проте всі острівні країни мають значні морські біологічні ресурси (риба, молюски, водорості тощо).

Головне багатство островів — унікальна природа, що створює умови для розвитку туризму. Ізольованість та віддаленість острівних територій зумовили формування своєрідного та неповторного органічного світу. На островах немає хижаків, отруйних змій. Там зосереджені значні лісові ресурси та чимало цінних порід дерев: кокосова і сагова пальми, хлібне і динне дерева, каучуконоси, деревоподібні папороті. Промислове значення мають запаси тропічної деревини в Новій Гвінеї. Особливо цінується порода дерева агатис на Соломонових Островах, у Новій Каледонії.

На мінеральні ресурси багаті лише окремі острови. У Новій Гвінеї на шельфі виявлено родовища нафти, на самому острові — мідь, залізну руду, марганець, платину, срібло тощо. Родовища нікелю в Новій Каледонії є одними з найбільших у світі. Нова Зеландія має у своїх надрах кам’яне вугілля, срібло, золото; Науру — запаси фосфатної сировини (сильно виснажені через нераціональне природокористування).

3. Працересурсний потенціал країн Океанії.

Загальна кількість населення острівних країн Океанії складає близько 20 млн осіб, із яких майже 15 млн проживає в Папуа Новій Гвінеї та Новій Зеландії. Кількість населення інших країн налічує від кількох тисяч до кількох десятків тисяч осіб.

Для острівних держав характерні висока народжуваність та високий природний приріст населення (15-20 ‰), велика частка дітей та молоді, порівняно невисока середня тривалість життя (65-70 років), від’ємне сальдо міграції.

По-іншому виглядає демографічна ситуація в Новій Зеландії, яка має багато спільних рис з Австралією (мал. 2). Природний приріст становить близько 6 ‰. Середній вік новозеландців — 37 років, а очікувана тривалість життя — 82,5 року.

Мал. 2. Статево-вікова піраміда Нової Зеландії (2022 р.). За матеріалами: CIA World Factbook.

Расовий та етнічний склад населення островів досить складний. Меланезія населена переважно папуасами, які належать до екваторіальної раси (мал. 3). Корінні жителі Полінезії та Мікронезії належать до особливої полінезійської групи та мають ознаки монголоїдної раси. Вони відрізняються від папуасів більш світлою шкірою, хвилястим волоссям. Поряд із корінними жителями на островах проживають переселенці з Європи та Азії, які складають близько половини всього населення, а іноді й навіть більше. Зокрема, у Новій Зеландії понад 70 % становлять новозеландці європейського походження, близько 11 % — вихідці з Азії, частка корінного населення (полінезійці — маорі) складає 16,5 %. Велика кількість європейців розселилася у Французькій Полінезії та Новій Каледонії, а також на островах, які використовуються як військові бази.

Мал. 3. Жительки Папуа Нової Гвінеї.

Острів Гуам у системі Маріанського архіпелагу має статус самоврядної території США. Острів є місцем базування американських військових баз. Ще одна військова база американського морського флоту США — Перл-Харбор — розташована на острові Оаху (архіпелаг Гаваї). На деяких островах у Тихому океані в повоєнні роки проводили ядерні випробування.

Майже в усіх країнах Океанії панівною релігією є християнство — католицизм і протестантство. На деяких островах збереглися традиційні релігії. Великих міст в острівних державах немає, і навіть столиці — це незначні населені пункти. Більшість населення складають сільські жителі.

Високоурбанізованими є лише Нова Зеландія (87 %), а також декілька країн, де сформувалися гірничодобувна промисловість та пов’язані з нею види промислової діяльності (Науру, Нова Каледонія).

У більшості країн Океанії частка економічно активного населення порівняно невелика.

4. Види діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію країн.

Усі острівні країни Океанії, крім Нової Зеландії, за рівнем економічного розвитку належать до групи країн, що розвиваються. Серед них можна виділити держави з розвиненою добувною промисловістю (мал. 4, а), що має експортне значення, та держави, де переважають сільське господарство та дрібнотоварне виробництво (мал. 4, б, в). Це найменш розвинені країни світу.

Нова Зеландія є другою (після Австралії) за економічним потенціалом державою в регіоні. Це розвинена країна, яка разом з Австралією входить до групи переселенських країн. Структура господарства Нової Зеландії схожа на структуру господарства Австралії (мал. 4, г).

Мал. 4. Структура ВВП окремих країн Океанії (2020 р.). За матеріалами: CIA World Factbook.

Основа економіки багатьох острівних країн — сільське господарство й рибальство. На великих островах розвивається високотоварне плантаційне господарство. Значні площі займають плантації кокосової пальми. Також вирощують інші тропічні культури — каву, какао, цукрову тростину, батат. Товарне значення мають цитрусові, папайя, манго, банани, спеції. Тваринництво відіграє другорядну роль. Розводять овець, кіз, буйволів. До традиційних занять населення також належать рибальство, збір молюсків і ракоподібних.

У промисловості найбільше значення мають переробка риби й рослинної сировини (копра, кокосова олія, борошно), виробництво будівельних матеріалів. Зберігає своє значення кустарне виготовлення сувенірів із морських мушель і дерева.

У Новій Зеландії видобувають кам’яне вугілля, природний газ, титан, руди заліза, міді, свинцю, цинку, золота; у Папуа Новій Гвінеї — мідь та золото, у Науру — фосфорити тощо.

У країнах, які мають значні лісові ресурси (Папуа Нова Гвінея, Соломонові Острови, Фіджі), важливу роль в економіці відіграють лісова та деревообробна промисловість.

Перспективними напрямами сфери послуг, що динамічно розвиваються, є туризм та фінансова діяльність. Фіджі, Тонга, Нова Каледонія, Вануату, Західне Самоа, Острови Кука отримують до 20-30 % національного доходу від надання туристичних послуг (у 2020-2021 рр. ця галузь зазнала значного спаду внаслідок пандемії Covid-19). Найбільшою популярністю користуються пляжний та екологічний туризм, рибальство, дайвінг, знайомство із життям аборигенів. Стримують приплив туристів віддаленість регіону та недостатньо розвинена інфраструктура транспорту.

На островах, які мають зручне географічне положення та розвинене авіасполучення, досить поширеною стала практика реєстрації офшорних компаній.

Економіка Нової Зеландії ґрунтується на високотоварному сільському господарстві та харчовій промисловості. За вивезенням на світовий ринок вершкового масла, сиру, м’яса, вовни країна посідає провідні позиції у світі.

5. Зовнішньоекономічні зв'язки країн Океанії.

Експорт більшості острівних країн складає продукція сільського господарства та харчової промисловості: копра (висушена м’якоть кокосового горіха), фрукти, кава, какао, спеції. Науру, Папуа Нова Гвінея, Нова Каледонія спеціалізуються на видобутку та експорті мінеральної сировини. В імпорті переважають машини та обладнання, паливо, хімікати, споживчі товари, медикаменти.

Економіки острівних країн значною мірою залежать від фінансової допомоги зі своїх колишніх або теперішніх метрополій. Іноземні інвестиції здебільшого спрямовані на розвиток туристичної інфраструктури та гірничодобувної промисловості.

Головне

• Загальна риса острівних держав та володінь Океанії — обмеженість ресурсів (трудових, земельних, мінеральних), що поряд зі складностями міжострівного спілкування стримує розвиток економіки.

• В економіці острівних територій переважають сільське господарство, рибальство, видобуток корисних копалин, туристична сфера. Єдиною розвиненою країною серед острівних держав Океанії є Нова Зеландія.

• Міжнародну спеціалізацію острівних країн визначають складові первинного сектору економіки (сільське господарство, лісова, добувна промисловість) та туризм.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Які субрегіони виділяють в акваторії Тихого океану? Оцініть ЕГП кожного з них. 2. Наведіть приклади держав та залежних територій у Тихому океані. 3. Які складові природно-ресурсного потенціалу мають найбільше значення для економічного розвитку острівних країн? 4. Охарактеризуйте основні загальні риси населення острівних країн Океанії. 5. Назвіть головні види економічної діяльності на островах Океанії. Які чинники визначають слабкість економіки більшості країн Океанії? 6. Які перспективи подальшого економічного розвитку мають острівні країни Океанії?

Поміркуйте

Чому Нова Зеландія єдина серед острівних країни Океанії спромоглася досягти високого рівня розвитку економіки?

Практичне завдання

Позначте на контурній карті: 1) кордони Меланезії, Мікронезії, Полінезії; 2) острівні держави, що входять до їхнього складу.

Вправа для саморозвитку

Використовуючи додаткові джерела інформації, дослідіть основні проблеми економічного розвитку малих острівних держав. Висловіть власну точку зору щодо розв'язання цих проблем.

Географічні дослідження (на вибір учня/учениці)

1. Нова Зеландія — високорозвинена країна зі сприятливими умовами для ведення бізнесу.

2. Країни Океанії — регіон екзотичного туризму.

Корисні посилання

https://www.kreston.com/uk/doing-business-in/new-zealand/

https://uacredity.com/biznes-v-novij-zelandi%D1%97-yak-vidkriti-svoyu-spravu/

https://inflotcruises.com/rus/scms/view/436