Трудове навчання (обслуговуючі види праці). 7 клас. Денисенко

§ 9. Шерстяні та шовкові тканини

З шерстяними і шовковими тканинами ти стикався у побуті з раннього дитинства: носив одяг, чистив його, прасував, можливо, прав. Тому безпомилково зможеш визначити, які швейні вироби виготовлені з шерстяних тканин, а які — з шовкових.

А чи задумувався ти, чому саме шерстяні тканини найчастіше вибирають для пошиття теплого зимового та осіннього одягу, а шовкові — для нарядних блуз, суконь? Чому ці тканини такі різні за зовнішнім виглядом ? З чого їх виготовляють? Відповіді на ці та ряд інших запитань ти знайдеш у цьому параграфі.

Волокна шерсті — це волосяний покрив деяких тварин: овець, верблюдів, кіз, корів, кролів. У текстильній промисловості найчастіше використовують шерсть овець. Її називають вовною.

Щоб отримати вовну, люди здавна розводять цінні породи овець (мал. 30). Різні за породою вівці дають різні за зовнішнім виглядом та властивостями волокна. Коли вовна овець досягає необхідної довжини та якості. Її стрижуть спеціальними інструментами. Пласт вовни (руно), що отримують в результаті стрижки, містить волокна різної довжини та якості, різноманітні домішки (сміття, жир тощо). Тому вовну попередньо сортують, чухрають для розпушування й видалення домішок, промивають з миючими речовинами для усунення жиру і бруду, сушать гарячим повітрям у сушильних камерах.

Мал. 30. Вівці — основне джерело шерстяних тканин

На малюнку 31 зображено шерстяне волокно під мікроскопом. Його зовнішній шар складається з ороговілих клітин — лусок, що накладаються одна на одну. Всередині волокно заповнене бульбашками повітря. Довжина, товщина та звивистість волокна може бути різною. Найтонші, м’які та звивисті волокна, які називають пухом, використовують для виготовлення тонких високоякісних тканин. Колір вовни буває білий, ледь кремовий, сірий, рудий та чорний.

Мал. 31. Шерстяне волокно різного типу

Будова шерстяних волокон визначає властивості та якість тканини, що виготовляється з них. Завдяки лускатій поверхні волокон шерстяні тканини мають не гладку, а шерстисту поверхню. Вони майже не мнуться, добре драпіруються, мають високі теплозахисні властивості. Особливо теплими є тканини зі звивистих волокон. Шерстяні тканини порівняно з іншими найбільш гігроскопічні. Вбираючи повільно вологу, такі тканини не втрачають свої теплозахисні властивості. Саме тому шерстяні шкарпетки, светри, пальта, навіть змочені під дощем, гріють тіло людини.

Довжину шерстяного волокна під дією тепла та вологи можна значно збільшувати або зменшувати. Тому деталям одягу з шерстяних тканин легко надавати потрібної форми та розміру під час прасування.

Волокно шерстяної тканини горить слабко, утворюючи на кінці чорну кульку-спік; під час горіння відчувається запах паленого пір'я.

Шерстяні тканини мають і негативні властивості: вони не дуже міцні, під час розкроювання витягуються, на зрізах обсипаються. Довготривале носіння, часте прання призводить до звалювання шерстяної тканини — утворення товстої однорідної волокнистої маси. Надзвичайно висока пилоємність шерстяних тканин (здатність затримувати пил).

Щоб покращити властивості шерстяних тканин, застосовують різні види оздоблення: обпалювання, заварювання, промивання, декатирування, фарбування або друкування, стрижку та чищення, пресування, обробку спеціальними препаратами для молестійкості та ряд інших.

У результаті використання вказаних видів оздоблення тканина має гарний товарний вигляд (на її поверхні немає довгих ворсин, із тканини видалені рослинні домішки, тканина м'яка та приємна на дотик, блискуча, не пошкоджена міллю тощо).

Покращити зовнішній вигляд і властивості шерстяних тканин можна й іншим способом — додавши до волокон шерсті інші, найчастіше хімічні, волокна. Якщо в тканині міститься не менше 90 % шерсті, таку тканину називають чистошерстяною. Якщо шерсті менше — тканина напівшерстяна. Додаючи різні волокна, шерстяну тканину можна виготовляти більш міцною, незминальною, стійкою до молі, такою, що добре запрасовується в складки тощо.

Таким чином, про шерстяні тканини можна сказати, що вони мають хороші теплозахисні властивості, не мнуться, добре вбирають вологу. Про

те вони не дуже міцні, легко стираються, здатні поглинати багато пилу.

Шерстяні тканини бувають пальтові, костюмні та платтяні. Найтовщі та найважчі серед них — пальтові. З них шиють демісезонні й зимові пальта. Платтяні тканини — легкі й тонкі. З них виготовляють сукні, спідниці тощо.

Натуральний шовк — це тоненькі нитки, які виробляють гусениці тутового шовкопряда. Гусениці, які з'являються з яєць, живляться молодим листям тутового дерева. Вони швидко ростуть і виділяють напіврідку речовину, яка, застигаючи, утворює тонкі шовковисті волокна. Гусениці обмотують себе ними, поки утвориться захисна оболонка — кокон. Щоб розмотати нитку, кокони занурюють у гарячу воду, умертвляючи лялечки, обробляють спеціальними розчинами. Довжина шовкової нитки в коконі може досягати 1,5 і навіть 2 км. Вона дуже тоненька. Тому нитки з кількох коконів скручують.

На малюнку 32 зображено шовкову нитку під мікроскопом. Вона має гладеньку поверхню, складається з двох ниток, склеєних між собою. Будова шовкової нитки визначає властивості шовкових тканин. Натуральний шовк мас гладеньку поверхню, приємний м'який блиск. Якщо взяти таку тканину в руки, то можна відчути, що вона тоненька, легка та м'яка.

Мал. 32. Нитки із кокона тутового шовкопряда

Тканина з натурального шовку дуже добре драпірується і слабко мнеться. Саме тому з неї шиють сукні та блузи найпримхливіших фасонів: з воланами, оборками, широкими спідницями. Шовкова тканина гігроскопічна. Але, вбираючи вологу, вона дещо втрачає свою Міцність.

Отже, шовкові тканини тонкі й м'які, мають гладку поверхню з приємним блиском, надзвичайно добре драпіруються, але сильно обсипаються.

Порівнюючи шерстяні й шовкові тканини, відмітимо їх спільні та відмінні ознаки.

Поверхня шовкової тканини гладенька, а шерстяної — шорстка. Шовкова тканина блискучіша. Шерстяна тканина майже не мнеться, а шовкова — слабко мнеться. Шовкові тканини та м'які шерстяні добре драпіруються. Найвищу драпірувальність мають шовкові платтяні тканини. Обсипальність у більшості шерстяних тканин середня, а в шовкових — висока. Якщо розірвати нитку з шерстяної тканини, то на місці розриву волокна будуть розходитись у різні боки. У шовкової тканини кінці розірваної нитки мають вигляд з'єднаних волоконець. І шовкова, і шерстяна тканини горять слабко, виділяючи запах паленого пір'я. Користуючись цими ознаками, можна розрізняти шовкові та шерстяні тканини між собою.

Щоб вироби з шерстяних і шовкових тканин довго нам слугували й при цьому зберігали гарний зовнішній вигляд, за ними слід правильно доглядати.

1. Перед пранням усі вироби необхідно обов'язково струшувати, видаляючи пил.

2. Сортувати вироби на кольорові та однотонні.

3. Добирати пральний засіб (порошок, пасту чи рідину) для шерстяних та шовкових тканин.

4. Для прання брати теплу воду (40...45 °С), розчинивши в ній пральний засіб.

5. Прати вироби слід обережно. Їх не можна сильно терти та викручувати. Під час машинного прання застосовувати відповідні режими для шовкових і шерстяних тканин.

6. Для полоскання шовкових і шерстяних тканин брати воду такої самої температури, що й для прання — щоб тканини не зсідались і не звалювались. Воду міняти кілька разів, до повної прозорості. В останню воду бажано додати оцту (1 чайна ложка на відро води) або спеціальний засіб для блиску та м'якості тканини. Після полоскання виріб ледь віджати.

7. Сушити вироби в розправленому вигляді. Шерстяні трикотажні речі — краще на горизонтальній поверхні. Не сушити вироби з шерсті та шовку на сонці й біля батареї.

8. Прасувати шерстяні тканини через вологий пропрасувальник за температури 160...200 °С, а шовкові тканини — ледь вологими без пропрасувальника, за температури 150...160 °С.

9. Вироби з шерстяних і шовкових тканин можна чистити різними хімічними розчинниками.

• Окремі породи овець можуть давати до 30 кг шерсті з однієї тварини!

• Вчені розробили спеціальні препарати, під час вживання яких невеликими дозами впродовж двох тижнів вівці самостійно «скидають» шерсть.

• Міцність шовкової нитки надзвичайно висока й майже не поступається міцності стального прутика такого самого діаметра.

• Довгі роки лише в Китаї виробляли шовк і суворо берегли секрети його виготовлення. Тому впродовж століть тягнувся зі сходу на захід пустелями та горами Великий шовковий шлях. Нині розводять тутових шовкопрядів і виготовляють шовк у багатьох місцях світу, в тому числі й в Україні.

• 1. Шерсть яких тварин найчастіше використовують для виготовлення тканини?
• 2. Чим обумовлена висока пилоємність шерстяних тканин?
• 3. Чому зимові речі найчастіше шиють із шерстяних тканин?
• 4. Як слід доглядати за шерстяними та шовковими тканинами?