Трудове навчання (обслуговуючі види праці). 7 клас. Денисенко

8. Моделювання спідниці та виготовлення лекал

Конструкції спідниць надзвичайно різноманітні. Вони можуть складатися з однієї, двох і більше деталей. Є спідниці з поясом, з суцільнокрійним поясом і без пояса. На полотнищах спідниці можуть бути виточки, зборки, складки, кокетки, підрізи, рельєфи, драпірування. Моделі спідниць можуть передбачати різні кишені: накладні, прорізні, у швах чи рельєфах.

Багато фасонів спідниць моделюють на основі конструкції прямої спідниці. Розглянемо найбільш типові приклади технічного моделювання на основі прямої спідниці: утворення спідниці з вертикальними рельєфами, розширеної донизу, з кокеткою, з воланом, з байтовими складками.

Моделювання спідниці з вертикальними рельєфами (мал. 25).

1. На шаблоні прямої спідниці від нижніх точок виточок провести вертикальні відрізки до лінії низу спідниці.

2. Розрізати шаблон за позначеними лініями.

3. Розсунути деталі та обвести окремо кожну з них.

Мал. 25. Моделювання спідниці з вертикальними рельєфами

Моделювання спідниці, розширеної донизу (мал. 26).

1. На шаблоні прямої спідниці провести вертикальну лінію від кінців виточок до лінії низу.

2. Розрізати шаблон знизу до кінця виточки.

3. Закрити виточку та розсунути нижню частину шаблона.

4. Обвести новий контур деталі спідниці.

Мал. 26. Моделювання, розширеної донизу спідниці

Моделювання спідниці з воланом (мал. 27).

1. На шаблоні прямої спідниці відкласти від лінії низу вгору 25...30 см і поставити точку В.

2. Провести через точку В горизонтальну лінію.

3. Відрізок ВВ1 розділити на 5-6 рівних відрізків і провести вниз вертикальні відрізки.

4. Відрізати нижню частину шаблона по горизонтальній лінії ВВ1.

5. Розрізати нижню частину шаблона вздовж намічених вертикальних відрізків, не дорізаючи 1...2 мм до верхнього краю.

6. Розсунути шаблон, як показано на малюнку, й обвести новий контур деталі.

Мал. 27. Моделювання спідниці з воланом

Моделювання розширеної донизу спідниці з овальною кокеткою (мал. 28).

1. На шаблоні прямої спідниці від точки Т вниз відкласти 7...10 см, а від точки Т1 — 5...7 см.

2. Точки К і К1 з'єднати плавною лінією.

3. Відрізати верхню частину шаблона спідниці по проведеній лінії.

4. Закрити талієву виточку та обвести контур кокетки.

5. Від кінця виточки провести вниз вертикальну лінію.

6. Відрізок ОК1 розділити навпіл і провести ще одну вертикальну лінію.

7. Розрізати нижню частину шаблона за наміченими вертикальними лініями.

8. Розсунути частини деталей і обвести новий контур деталі.

Мал. 28. Моделювання розширеної донизу спідниці з овальною кокеткою

Щоб викроїти з тканини спідницю, потрібно виготовити лекала всіх її деталей. Лекала виготовляють з картону чи щільного паперу на основі креслення деталей після виконання моделювання (мал. 29).

Мал. 29. Лекала прямої спідниці

За допомогою різця на щільний папір переносять контур деталі. Обводять контур олівцем, уточнюють усі лінії. Потім переносять усі внутрішні контури деталей — виточки, кишені, лінії складок, защипів тощо. Позначають напрямок поздовжньої нитки. На контурних лініях наносять контрольні знаки (надсічки). Пишуть назву деталі, її кількість у комплекті деталей спідниці, зрізи деталей. Зазначають припуски на шви. Перевіряють наявність усіх ліній, написів, знаків і вирізують лекала по контурній лінії.

Побудова креслень деталей одягу є одним із найскладніших етапів роботи конструктора. Йому потрібно якомога точніше визначити конфігурацію та розміри деталей, щоб після з’єднання деталей отримати виріб, який точно відповідатиме ескізу художника й матиме гарну посадку на фігурі людини.

Існує кілька методів побудови креслень деталей. Один із найдавніших — муляжний метод. Слово «муляж» у перекладі з французької мови означає зліпок, який точно передає форму предмета. Суть муляжного методу в конструюванні одягу полягає в тому, що на манекен чи фігуру людини наколюють попередньо тканину чи м'який папір. Наколювання виконують відповідно до ескіза моделі. Після цього обводять контури деталі на тканині.

Муляжний метод надзвичайно наочний, дає точну уяву про майбутній виріб. Побудова деталей таким способом не потребує складних розрахунків і креслень. Якщо наколювання виконують з основної тканини, то враховують особливості тканини. Проте цей метод має й ряд недоліків. Для кожного розміру та фасону моделі наколки треба повторювати. А цей процес достатньо трудомісткий. Крім того, додатково витрачається матеріал. Необхідно також уточнювати контури деталей.

У кожного народу святкова спідниця була нарядною, нерідко мала гарне оздоблення. У багатьох народів жінки надівали верхні спідниці на нижні. У Франції чотири сотні років тому кожна з нижніх спідниць була трохи довша за верхню та закінчувалась візерунчастою смужкою. В Литві. Іспанії носили по кілька спідниць. Улітку їх кількість сягала восьми, а взимку — дванадцяти. Кількість спідниць часом мала свідчити про шляхетність її володарки. А от у жінок народності буї за буденну і святкову спідницю слугувала одна й та сама спідниця. Лише у свято спідницю вивертали спіднім боком назовні.

Практична робота. Моделювання спідниці та виготовлення лекал

Інструменти та матеріали:

шаблони переднього та заднього полотнищ прямої спідниці з картону, олівець, лінійка, ножиці, клей, кольоровий папір.

Послідовність виконання роботи:

1. Обведи п’ять разів шаблони прямої спідниці на аркушах кольорового паперу та виріж.

2. Використовуючи кольорові шаблони, виконай моделювання спідниць: з вертикальними рельєфами, розширеної донизу, з воланом, розширеної донизу з овальною кокеткою.

3. Намалюй ескіз спідниці іншого фасону, який тобі подобається, на основі прямої спідниці. Виконай моделювання, використовуючи шаблони з кольорового паперу.

4. Виготуй лекала спідниці.

5. Оціни якість виконаної тобою роботи.

6. Запропонуй шляхи вдосконалення роботи з моделювання виробу.

1. Моделювання якої зі спідниць показано на малюнку?

2. Яку помилку допущено в моделюванні спідниці?

3. З яких матеріалів можна виготовити лекала спідниці в домашніх умовах?

4. Які лінії, знаки, написи слід наносити на лекала деталі швейного виробу?

5. У чому недоліки муляжного методу конструювання? Чому його рідко застосовують на підприємствах масового пошиття одягу?