Трудове навчання (обслуговуючі види праці). 7 клас. Денисенко

Розділ 3. Раціональне ведення домашнього господарства

Традиції декоративно-ужиткового мистецтва в побуті. В'язання спицями

§ 35. Вироби, в’язані спицями. Інструменти та матеріали для в'язання

В'язання — один із стародавніх видів декоративно-прикладного мистецтва. В музеях різних країн світу поруч з найдавнішими знаряддями праці можна побачити перші ножиці для стрижки овець, гребені для вичісування шерсті, веретена, прядки, а також спиці, крючки (дерев'яні, кістяні й більш пізніші — металеві). Через нетривкість матеріалів до нашого часу не дійшли давні зразки цього виду народного мистецтва. Витвори пізніших часів (XIX—XX ст.) зберігаються в музейних колекціях.

Тема фольклору, національний колорит постійно присутні в декоративному мистецтві в'язання. Майстрині оздоблюють вироби вишивкою, різнокольоровими китицями, тасьмою, крученими та плетеними шнурами тощо (мал. 97).

Мал. 97. Тема фольклору у в'язаних виробах

Застосовуючи різноманітні техніки ручного в'язання, українські жінки здавна виготовляли найнеобхідніші в побуті вироби: безрукавки, светри, кофти, шапки, шкарпетки, рукавиці тощо. В наш час в’язання перестало бути чисто практичним ремеслом, а переросло в улюблене мистецтво рукоділля — в'яжуть на спицях, на в'язальних машинах, крючком. Як і будь-яке мистецтво, в’язання розвивається, триває постійний пошук нових технологічних прийомів (мал. 98).

Мал. 98. Вироби, в'язані спицями

Сучасна людина прагне, щоб її одяг відповідав моді і разом з тим був суто індивідуальним. Ручне в'язання дає можливість стати дизайнером власного одягу і зробити оригінальну, ексклюзивну річ. Різноманітна кольорова гама, та чи інша фактура пряжі, невичерпність орнаментальних рішень, фасонів і моделей, а також велика кількість способів в'язання — все це повного мірою сприяє виявленню фантазії, смаку і майстерності під час виготовлення оригінального трикотажного виробу.

В'язані вироби мають такі позитивні якості: вони красиві і не мнуться, а зимовий одяг — теплий і добротний. Численні спроби в’язання дають змогу отримати узорні полотнища різної структури, фактури і щільності. Залежно від застосування грубої чи тонкої, пряденої вручну або фабричної пряжі можна досягти того чи іншого художнього ефекту. Килими, декоративні подушки, пальто, теплі кофти, светри, спортивні вироби, шапочки, рукавиці, шкарпетки в'яжуть з товстої пряжі: серветки, скатертини, ажурні хустки, накидки, шарфи, перчатки, кофточки, блузи, сукні, дитячі вироби — з більш тонкої пряжі.

Матеріали та інструменти для в'язання спицями (мал. 99). Якість в'язаного виробу, його зовнішній вигляд залежить від правильно підібраної пряжі. Своєрідна об'ємність, особлива пластичність пряжі роблять речі з трикотажу зручними й нарядними. Пряжа має відповідати призначенню виробу, його фасону, стилю тощо. Трикотажні вироби універсальні в будь-яку пору року, завдяки використанню різноманітних видів пряжі.

Мал. 99. Інструменти та пристосування для в'язання

У світі в'язаної моди існує велика кількість різноманітної пряжі. Для в'язання на спицях використовують натуральні види пряжі (шерсть, льон, шовк, бавовна); штучні (віскоза, яку отримують шляхом обробки деревини); синтетичні (лавсан, акрил, капрон, поліпропілен та ін.) (мал. 100).

Мал. 100. Натуральні (а) та синтетичні види пряжі (б)

Пряжу, яка складається з кількох різнобарвних ниток, називають меланжевою (змішаною). Її отримують з нерівномірно пофарбованих волокон низької якості чи ниток зі старих виробів.

Під час вибору пряжі необхідно враховувати такі її основні властивості, як рівномірність, міцність, крутка, стійкість фарбування.

Якісна нитка має бути рівномірною, без потовщень і потоншень.

Міцність пряжі залежить від її пружності. Міцна пряжа добре пружинить. Якщо від невеликого натягу нитка рветься, пряжа неміцна.

Нитка не повинна скручуватись у петлі, коли її відмотати від клубка.

Щоб перевірити пряжу на стійкість фарбування, треба замочити її в теплій воді, покласти в білу тканину і пропрасувати гарячою праскою. З пряжі, яка линяє, краще зв’язати однотонний виріб.

Етикетка на пряжі дає інформацію про властивості пряжі: склад (з якого волокна, із скількох ниток її спрядено), масу, довжину (товста і важка пряжа коротша, ніж тонка і зроблена з легкого волокна) та колір.

Перш ніж розпочати в'язання, обрану пряжу треба випрати. В результаті поліпшиться забарвлення, вона розпушиться, усадка її у готовому виробі буде мінімальною.

Змотувати пряжу в клубки треба вільно, не натягуючи, щоб не порушити її якості й не знищити ворсу.

Основним інструментом для роботи є спиці. Сучасна промисловість забезпечує великий вибір спиць з різних матеріалів: стальні, алюмінієві, пластмасові, дерев'яні (бамбукові), кістяні.

Спиці бувають різної товщини — діаметром від 1 до 8 мм. Номер спиці — це її діаметр у міліметрах. Вибирають їх відповідно до товщини пряжі: спиці повинні бути в два рази товщі, ніж пряжа. Треба також враховувати, що кожна майстриня має свою щільність в'язання. Для нещільного в'язання потрібні спиці тонші, для щільного — товщі.

Спиці розрізняють закриті (звичайні), відкриті, кільцеві та допоміжні. Закриті спиці мають один робочий кінець, обмежувачем, щоб не спадали петлі. Цими спицями в'яжуть деталі, що мають з обох сторін закриті кромки (деталі одягу, шарфи).

У відкритих спицях — два робочих кінці. Їх використовують для в'язання по колу, щоб виріб був без швів (шкарпетки, рукавиці, шапки, спідниці). Продаються в комплекті по п’ять штук.

Кільцеві спиці — це дві спиці, з'єднані гнучким матеріалом (волосінню, пластмасовою трубочкою) між собою. Їх застосовують як для в'язання по колу, так і для в'язання окремих деталей виробу в прямому і зворотному напрямках. Кільцевими спицями в'яжуть крупні об'ємні речі — руки менше втомлюються і зручно вимірювати вив'язане полотно.

Допоміжні спиці бувають прямі й вигнуті. За їх допомогою можна тимчасово знімати петлі з основної спиці (для в’язання узору або кишень). Вони повинні бути на один номер менші, ніж основні спиці.

Поверхня спиць має бути добре відшліфованою, робочий кінець спиці помірно загостреним. Гострі кінці наколюють пальці і розщеплюють петлі, а тупі — розтягують нитку, що погіршує якість полотна.

Найчастіше використовують стальні спиці, тому що вони не гнуться і не бруднять полотно. Алюмінієвими спицями в'яжуть вироби тільки з темної пряжі, бо від тертя пряжа темніє; дерев'яними і пластмасовими — вироби з товстої пухнастої пряжі.

Для в'язання, крім пряжі і спиць, потрібні ще такі важливі дрібнички: шпильки для відкритих петель; голки із заокругленим робочим кінцем для зшивання в'язаних полотен; пластмасові наконечники для спиць, щоб не сповзали петлі; шпульки для намотування невеликої кількості пряжі; трафарет для визначення номера спиць; сантиметрова стрічка; ножиці; чохли, корзини для зберігання предметів рукоділля.

У наш час постійно триває пошук практичних пристосувань для ручного в'язання. Зрушим для в'язальниць є лічильник рядів. Щоб не запам’ятовувати і не записувати кількість вив'язаних рядів, треба його прикріпити до спиці і в кінці кожного вив’язаного ряду просто провертати коліщатко. Це дає змогу майстриням уникнути обтяжливого підрахунку рядів, особливо під час виконання складних узорів.

Правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги під час в'язання спицями

1. В’язати треба, сидячи на стільці зі спинкою і постійно стежити за осанкою. У процесі в’язання не нахилятись близько до спиць. Нижній край лопаток має опиратись на спинку стільця, а поперек — ледь відхилятись від неї. Коліна ледь підняти над сидінням. Якщо стілець зависокий, треба підставити під ноги стільчик.
2. Освітлення повинно бути м’яким, але достатнім для того, щоб добре були видно петлі. Світло має падати на руки зліва зверху і ледь позаду.
3. Під час в’язання темними нитками бажано стелити на коліна світлу тканину, а під час в’язання світлими — темну.
4. Через 40-50 хв необхідно робити перерву для активного відпочинку. Корисно зробити гімнастичні вправи.
5. Перед в’язанням вимити руки, щоб не забруднити нитки.
6. Робоче місце має бути добре упорядкованим. Інструменти та матеріали для роботи зберігати в спеціальних чохлах, корзинках тощо. Спиці треба носити не в пластикових пакетах, а в твердій упаковці, розміщуючи горизонтально.
7. Спицями працювати обережно, щоб не поранити ні себе, ні інших. З цієї причини не можна сидіти близько один біля одного під час в'язання.
8. Ножиці слід зберігати із зімкненими лезами, а передавати їх товаришу — вперед кільцями.

Спочатку в'язання було виключно чоловічим ремеслом, до якого жінки не допускалися. Чоловіки боролися з жіночою конкуренцією навіть спеціальними указами. З часом в’язанням почали займатись і жінки. Тепер в'яжуть в основному тільки жінки, які внесли справжню вишуканість у цей вид мистецтва. З'явились більш витончені вироби: шляпки, шалі, рукавички, сумочки, серветки, накидки тощо. І все-таки чоловіки не втратили інтерес до в'язання. У 1946 р. національний американський конкурс із в'язання виграв саме чоловік.

1. Яке значення має в’язання у житті людини?

2. До яких видів пряжі належать перелічені нижче: