Українська мова. 8 клас. Данилевська
Урок 59. Розвиток мовлення. Особливості побудови оповідання. Складання оповідання за поданим сюжетом
Питання уроку
- Який літературний твір називають оповіданням?
- Які жанрові ознаки оповідання?
- Які різновиди оповідань бувають?
Гра в слова
Проведіть відому вам гру «Я знаю п’ять...». Назвіть:
- п’ять оповідань, які ви прочитали цього року;
- п’ять оповідань, які справили на вас найбільше враження;
- п’ять письменників — майстрів жанру оповідання.
• Чим оповідання відрізняється від інших прозових творів?
Вправа 1. Прочитайте текст. Доведіть, що за жанром він є оповіданням.
Дими вогнищ
Вершники мчали, не шкодуючи коней. Глухо стогнала під копитами земля, курява хмарою ставала на дорогах. Вершники об’їжджали цілий край. Втомлені, закіптюжені, тільки очі світилися, вони важко зістрибували з коней, а за мент чувся дзвін — ударяли бронзовим істиком у мідні казани: скликали людей. Люди бігли, покинувши свої справи, бо такий дзвін лунав на тривогу особливу. Виходили зі своїх домівок сивобороді старійшини, ішли, вимахуючи палицями, а коли всі зібралися на радному місці, промовляв один із вершників — посланець вождя деревлян. Рада землі деревлянської, сказав він, звеліла переповісти лиху звістку. Примчали до них посланці полян і звістили, що не втримаються поляни на полі своєму. Нова хвиля кочівників насувається, така велика, що не було ще такої. Летить Змій страшний, Змій на багато голів, сказав вершник, і пожирає усе навдокіл. Отож рада старійшин землі деревлянської велить повідомити: весь народ, малі й старі, жінки й діти, мають вийти на вали. Хай беруть стільки їжі, скільки подужають узяти — насипатимемо далі вали. Це давно перевірено, там, де насипано вал, кочівник не проходить, їхні вози не перетягнуться через насип, а кіннота хоч і пройде, але без родин далеко у чужий край не заглибиться. Копати мусять усі, копати скільки можуть, копати вдень і вночі, бо треба зробити заслону і з південного заходу...
Вершники мчали, не щадячи коней, а люди накладали харчі на вози й вибиралися до валів, їхали і йшли, тримаючи заступи на плечах, біля пояса — меча, а за спиною — лук і сагайдак зі стрілами. З усіх усюд сходилися люди, ішли серйозні й сумовиті, з напруженими лицями; їхали на возах жінки, а діти бігали з дерев’яними мечами довкруг возів і войовниче зчесували бур’янам голови:
— Ось тобі, нечестивцю! Не нападай на нашу землю!
Діти збиралися у ватаги і, звівши дерев’яні мечі, з криком випереджали вози, мигаючи босими п’ятами. Там, на валах, працюватимуть і вони. Тягатимуть бурдюжки із землею, а коли спиняться на узвишші, очі їхні світитимуться сивим вогнем. Вони знатимуть, що ці вали спиляться для них, що стануть вони і їм у пригоді, коли будуть уже дорослими...
Вози зупинялися біля початих валів; діти з наказу дорослих розсипалися довкруж, збираючи хмиз і сухий бур’ян. Чоловіки валили дерева. Жінки ладналися варити вечерю, бо день закінчився. А коли нарешті були складені вогнища — запалав вогонь. Віддалік запалювали інший, і коли один із хлопчаків заліз на найвище дерево, диво він побачив, про яке потім розповів дітям, жінкам та чоловікам: вогнища запалали далеко-далеко по всій смузі, по якій мали сипати вал. Вони підняли вгору стільки диму, що закоптили небо і не стало від того видно зір.
— Нас багато, — сказав гордо хлопчик, — і ми оборонимо свою землю...
Світлі плями вогнищ палали у сутінках, лизали прохолоду вечора і зникали за окоемом. Чоловіки знову починали копати землю, насипаючи її у лантухи, бо так само чинили їхні діди і прадіди, так само чинитимуть і їхні діти. А вогні палали, задимлюючи зорі, і жінки ставили в жар горщики. Закипала вода, в яку засипали пшоно...
Через місяць до вождя деревлян прискочив посланець від засланої в поле сторожі. Він сповістив: уздовж Дніпра йде якийсь народ. Не встиг роздивитися, хто вони, ті люди, бо не посмів підійти ближче, але, судячи з одежі й возів — це були люди поля.
— Чого хочуть люди поля? — спитав вождь.
— Ми послали до них посланця, але той не повернувся.
— Невже люди поля знялися зі своїх місць?
— Здається, вони знялися зі своїх місць.
Віче, яке швидко зібралося, вирішило кликати збройних мужів. Знову помчали в різні кінці вершники. Через кілька днів прийшли посланці від людей поля.
— Ми вітаємо людей дерев, — сказав поважно літній чоловік у шкіряних обладунках. — Люди поля покинули свої місця й рушили в краї людей дерев.
— Що хочуть люди поля? — спитав вождь.
— На поле рушив багатоголовий Змій, — відказав посланець людей поля. — Возів та воїнів у нього без числа. Люди поля вийшли до них на битву, але були переможені. Щек, Кий і Хорив послали мене до вас, щоб сказати: коли ми з’єднаємося, люди поля і люди дерев, і коли нам допоможуть люди ребра Сіверова, то ми зупинимо Змія. Маєте пустити нас у свою землю і як данники наші.
Вождь мовчав. Дивився на посланця і думав.
— Я не вирішую цього сам, — сказав. — Це може вирішити тільки віче.
— Ми почекаємо, що скаже віче, — відповів посланець.
— Приходь на віче і сам, — сказав вождь. — Але після того, як ми поміж себе порадимося...
Віче порадилося, а тоді запросило до себе посланця.
— Що буде, коли ми не згодимося? — спитав вождь.
— Тоді люди поля вас не питатимуть. У них нема вибору. Вони все одно ввійдуть у захисток гір та лісів, а вас із цього місця відтиснуть. Але Щек, Кий і Хорив не хочуть лити крові своїх данників. Вони хочуть мирно поставити городи на горах.
— Де саме вони хочуть поставити городи? — спитав вождь.
— Нижче Десни, — сказав посланець. — На горах.
— Там сидять наші люди, — сказав один із старійшин.
— Ваших людей ми не образимо, — відказав посланець. — Хто хоче, хай сидить і далі, а хто не хоче, хай живе в долинах.
— Це наша земля, — сказав вождь.
— Саме тому Щек, Кий і Хорив і послали мене — вони просять притулку. Вони підуть на вас війною тільки тоді, коли ви їм відмовите.
— Чи будуть люди поля сипати разом з нами вали супроти Змія, який надходить?
— Ми сипатимемо вали і з’єднаємо наші мечі для спільної війни, — сказав посланець. А вздовж валів горіли вогнища і біля них метушилися люди. Чоловіки вже порозрізали стовбури на дошки і поробили з них візки. Ці візки накладали землею — викочували їх по дошках нагору. Сильніші мужі носили землю лантухами, а діти торбинками.
Вечорами вони веселилися. Пили мед і співали пісень, під які танцювали. Вогнища ж палали, не згасаючи, бо одні люди працювали вдень, а інші вночі...
— Будемо битися з людьми поля чи відступимо їм гори? — спитав вождь у віча.
Віче захвилювалося. Люди закричали й замахали руками. Віче сумнівалося. Половина його казало: «Битися!», а друга половина віщала: «Уступитися!»
— Слово за тобою, — сказали вождю.
— Я повинен подумати, — відказав вождь.
Він пішов у свій дім і думав. Думав цілу ніч, а перед сходом сонця прикликав відунів. Відуни поворожили на рибі, зловленій перед цим, і на нутрощах убитого кабана.
— Приймемо їх із миром, — сказали відуни.
— Те саме сказав мені й мій розум, — озвався вождь. — Розбудіть посланця.
Посланець прийшов заспаний.
— Я збудив тебе рано, щоб ти встиг до своїх людей.
— Що мені переказати? — спитав посланець.
— Не пора нам битися. Будемо сипати вали разом.
— Слава богам! — відказав посланець. — Ми засічем на горах городи.
— І сипатимете разом з нами вали.
— І сипатимемо вали.
Вождь устав і взяв дерев’яну чашу з кров’ю убитого на світанку кабана, випив половину.
— Випий і ти, посланцю.
Посланець випив другу половину.
— Відсьогодні ми брати, — сказав він.
— Відсьогодні кров у нас одна, — мовив вождь.
На сході вставало сонце, воно було велике й негаряче. Вождь і посланець вийшли з хати й зупинилися, дивлячись на велике світило.
— Уклонімося Дажбогу! — сказав вождь.
Вони впали на землю й простягли до великого світила руки.
— Вітаємо тебе, Дажбоже, — сказав вождь. — Утримуй наші вогнища, і хай не ллється на нивах наших кров!
— Люди поля дякують тобі, Дажбоже, бо ти нам допоміг, — урочисто сказав посланець.
(Валерій Шевчук)
• Про що йдеться в оповіданні? Який історичний період прагне реконструювати письменник? Чи так ви собі уявляли життя наших предків — полян, древлян та інших слов’янських племен?
• Як в оповіданні обіграно легенду про Змієві вали?
• Що знаєте з уроків історії про цю найдавнішу систему укріплень?
• Чи вичерпано сюжет, покладений в основу оповідання?
• Придумайте іншу пригоду, яка випала на долю людям дерев та поля.
Вправа 2. Пригадайте з уроків літератури, як розвивається сюжет оповідання. Що таке експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка?
• Визначте елементи сюжету в оповіданні «Дими вогнищ».
Вправа 3. Складіть невелике оповідання, в основу якого покладіть інший епізод боротьби наших далеких предків з людьми Змія. Хто вони? Адже Змієві вали є насправді...
Резюме
• Перечитайте питання на початку параграфа і дайте на них відповідь.
• Чи цікаво вам було складати оповідання? Чий сюжет вам сподобався найбільше?
Вправа 4. Завершіть роботу над оповіданням удома. Прочитайте та обговоріть його з людьми, думку яких ви поважаєте.
