Хімія. 9 клас. Буринська
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
§ 11. Дисоціація електролітів у водних розчинах
Опанувавши зміст параграфа, ви будете
- розуміти суть понять «ступінчаста дисоціація», «ступінь дисоціації», «оборотні» та «необоротні реакції»;
- знати означення кислот, основ, солей з погляду електролітичної дисоціації;
- уміти розрізняти сильні та слабкі електроліти, складати рівняння дисоціації електролітів, ступінчастої дисоціації.
Дисоціацію електролітів у водних розчинах уперше пояснив шведський учений Сванте Арреніус 1887 р.
Дисоціація кислот.
• Пригадайте, які речовини називаються кислотами. Наведіть 2—3 приклади кислот (формули і назви).
Під час дисоціації кислот завжди утворюються йони Гідрогену. Вони зумовлюють найважливіші властивості кислот (кислий смак, зміну кольору індикаторів, взаємодію з основами тощо):
HNO3 ⇄ H+ + NO-3
H2SO4 ⇄ 2H+ + SO2-4
H3PO4 ⇄ 3H+ + PO3-4
У водному розчині йони Гідрогену Н+ взаємодіють з диполями води, утворюючи йони гідроксонію Н3О+:
Н++ Н2О ⇄ Н3О+
Але в рівняннях реакцій для стислості зазначають просто Н+, пам'ятаючи при цьому, що йон Гідрогену Н+ гідратований і являє собою йон Гідроксонію Н3О+.
Наведені вище рівняння реакцій показують, що під час дисоціації кислот як позитивно заряджені йони (катіони) утворюються лише катіони Гідрогену Н+ і жодних інших позитивно заряджених йонів немає. А негативно заряджені йони кислотних залишків (аніони) можуть бути різними, залежно від кислоти. Отже, з погляду електролітичної дисоціації можна навести таке означення кислот.
Кислоти — це електроліти, що під час дисоціації утворюють тільки катіони Гідрогену; жодних інших позитивно заряджених йонів не утворюють.
Зверніть увагу, як позначають заряд йонів: знак заряду «+» або «-» ставлять зверху праворуч від формули йона після цифри, наприклад РО3-4, SO2-4. Тобто протилежно тому, як позначають ступінь окиснення елемента, де «+» або «-» ставлять зверху над знаком елемента і перед цифрою, наприклад:
![]()

Сванте-Август АРРЕНІУС
(1859—1927)
Шведський фізико-хімік. Член Стокгольмської академії наук, директор Нобелівського інституту (з 1905 р.). Автор теорії електролітичної дисоціації. Працював у царинах хімічної кінетики, астрономії, астрофізики, біології. Лауреат Нобелівської премії (1903 р.).
А як дисоціюють багатоосновні кислоти? Дво- і багатоосновні кислоти дисоціюють ступінчасто, тобто поступово відщеплюють катіони Гідрогену Н+. Наприклад, процес дисоціації сульфатної і ортофосфатної кислот відбувається так:
1-й ступінь: H2SO4 ⇄ Н+ + HSO-4
2-й ступінь: HSO-4 ⇄ Н+ + SO2-4
1-й ступінь: H3PO4 ⇄ Н+ + H2PO-4
2-й ступінь: H2PO-4 ⇄ Н+ + HPO2-4
3-й ступінь: HPO2-4 ⇄ Н+ + PO3-4
• Напишіть рівняння ступінчастої дисоціації сульфітної й сульфідної кислот.
За першим ступенем дисоціація відбувається більшою мірою.
Лабораторний дослід 1
А. Виявлення йонів Гідрогену у водному розчині
У три пробірки налийте приблизно по 2 мл розбавленої хлоридної кислоти НСl. В одну з них добавте 1—2 краплини розчинів лакмусу, в другу — фенолфталеїну, в третю — метилоранжу. Що спостерігається? Чому? Який індикатор не можна використовувати для виявлення йонів Гідрогену в розчині? Чому?
Дисоціація основ.
• Пригадайте, які речовини називаються основами. Наведіть 2—3 приклади основ (формули і назви).
Під час дисоціації розчинних основ — лугів — обов'язково утворюються гідроксид-іони ОН- (йони гідроксогруп), наявність яких і зумовлює основні властивості (зміну забарвлення індикатору, взаємодію з кислотами тощо):
NaOH = Na+ + OH-
Ca(OH)2 = Ca2+ + 2OH-
Інші негативно заряджені йони (аніони), крім гідроксид-іонів, під час дисоціації основ не утворюються. Отже,
основи — це електроліти, що під час дисоціації утворюють аніони тільки гідроксогруп; жодних інших негативно заряджених йонів не утворюють.
Б. Виявлення гідроксид-іонів у розчині
У три пробірки налийте приблизно по 2 мл розчину натрій гідроксиду. В одну з них добавте по 1—2 краплини розчинів лакмусу, в другу — фенолфталеїну, в третю — метилоранжу. Що спостерігається? Чому? Який індикатор найкраще використовувати для виявлення гідроксид-іонів у розчині? Чому?
Дисоціація солей.
• Пригадайте, які речовини називаються солями. Наведіть два-три приклади солей (формули і назви).
Під дією води кристали солей розпадаються на позитивно заряджені йони (катіони) металічних елементів і негативно заряджені йони (аніони) кислотних залишків. Наприклад:
KNO3 = K+ + NO-3
ZnCl2 = Zn2+ + 2Cl-
Al2(SO4)3 = 2Al3+ + 3SO2-4
Солі — це електроліти, які дисоціюють з утворенням катіонів металічних елементів і аніонів кислотних залишків.
Розрізняють кілька типів солей: середні, кислі й основні.
Середні солі — продукти повного заміщення атомів Гідрогену кислоти на йони металічних елементів, наприклад натрій сульфат Na2SO4, ферум(ІІІ) нітрат Fe(NO3)3. Середні солі дисоціюють повністю:
Na2SO4 = 2Na+ + SO2-4
Fe(NO3)3 = Fe3+ + 3NO-3
Кислі солі — продукти неповного заміщення атомів Гідрогену кислоти на атоми металічного елемента, наприклад калій гідрогенсульфат KHSO4, кальцій гідрогенкарбонат Ca(HCO3)2. Вони дисоціюють ступінчасто:
KHSO4 = K+ + HSO-4
HSO-4 = H+ + SO2-4
Са(НСО3)2 = Са2+ + 2НСО-3
НСО-3 = Н+ + СО2-3
У результаті крім катіонів металічного елемета й аніонів кислотного залишку є ще катіони Гідрогену Н+.
Основні солі — продукти неповного заміщення гідроксильних груп основи на кислотний залишок, наприклад кальцій гідроксихлорид Ca(OH)Cl. Вони дисоціюють також ступінчасто:
Ca(OH)Cl = CaOH+ + Cl-
CaOH+ = Ca2+ + OH-
Mg(OH)NO3 = MgOH+ + NO-3
MgOH+ = Mg2+ + NO-3
У результаті крім катіонів металічного елемента та аніонів кислотного залишку утворюються ще аніони гідроксогруп (гідроксид-іони).
Ступінь дисоціації. Часто речовини взаємодіють з водою, утворюючи йони, не повністю, і в розчині залишаються непродисоційовані молекули електроліту. Тому розчини електролітів характеризуються певним ступенем дисоціації (позначається а, читається «альфа»).
Ступінь дисоціації — це відношення числа частинок n, що розпалися на йони, до загального числа частинок N розчиненої речовини.
![]()
Ступінь дисоціації виражають у частках одиниці або у відсотках. Якщо α = 0, то дисоціація не відбувається, а якщо α ≈ 1, або 100 %, то електроліт повністю розпався на йони.
Сильні та слабкі електроліти. Залежно від ступеня дисоціації електроліти умовно поділяють на сильні та слабкі (табл. 4).
Таблиця 4
Сильні та слабкі електроліти (Л. О. Слєта)
|
Електроліти |
Сильні |
Слабкі |
|
|
Вода |
— |
Н2О |
|
|
Солі |
Переважна більшість |
Деякі солі |
|
|
Гідроксиди: нерозчинні (основи) розчинні (луги) амфотерні |
— Гідроксиди лужних і лужноземельних металів — |
Всі Водний розчин NH3 Всі |
|
|
Кислоти: безоксигенові оксигеновмісні |
HI, HBr, HCl HClO4, НМnО4, H2SO4, HNO3 |
HF, H2S HClO, HClO2, H2SO3, HNO2, H2CO3, H2SiO3, H3PO4, H3BO3, CH3COOH та інші органічні кислоти |
|
Сильні електроліти практично повністю дисоціюють на йони в розбавлених розчинах (α наближається до 1, або 100 %). Цей процес необоротний, і в рівняннях дисоціації ставлять знак «дорівнює». Сила електроліту залежить переважно від полярності хімічного зв'язку: чим зв'язок полярніший, тим легше він розривається з утворенням йонів і тим електроліт сильніший.
Сила електроліту залежить також від природи електроліту і природи розчинника, концентрації розчину, температури та інших чинників.
Слабкі електроліти лише частково дисоціюють на йони в розбавлених розчинах (α ≪ 1), їхні йони перебувають у динамічній рівновазі з недисоційованими молекулами. Тому дисоціація слабких електролітів — це оборотний процес, і в рівняннях реакцій замість знака «дорівнює» треба ставити знак оборотності (⇄).
Слабкими нині вважаються всі електроліти, в розчинах яких є хоча б яка-небудь частка недисоційованих молекул.
Силу оксигеновмісних мінеральних кислот можна визначити за таким емпіричним правилом: сила кислоти тим більша, чим більша різниця між кількістю атомів Оксигену й Гідрогену в її молекулі. Якщо формулу кислоти записати у вигляді Е(ОН)nОm, то m визначатиме силу кислоти: якщо m < 2 — кислота слабка, якщо m ≥ 2 — сильна.
Наприклад:
хлорна HClO4, або Cl(OH)O3 — дуже сильна;
хлорнувата HClO3, або Cl(OH)O2 — сильна;
хлориста HClO2, або Сl(ОН)О — слабка;
хлорнуватиста HClO, або Cl(OH) — дуже слабка.
Залежність сили кислоти від кількості атомів Оксигену, що не входять до складу груп ОН, пояснюється тим, що атом Оксигену як більш електронегативний відтягує до себе спільні електронні пари. У результаті електронна густина в групі ОН зміщується від атома Оксигену до атома кислототворного елемента, і зв'язок стає ще більш полярним:

Зі збільшенням кількості атомів Оксигену ефект відтягування електронної густини посилюється.
Висновки
• Для розчинів кислот, основ, солей характерна йонна електрична провідність.
• Речовини, що належать до класу кислот, дисоціюють у воді на катіони Гідрогену (йони гідроксонію) та аніони кислотних залишків.
• Речовини, що належать до класу основ (луги), дисоціюють у воді на катіони металічних елементів та аніони гідроксогруп ОН.
• Речовини, що належать до класу солей, дисоціюють у воді на катіони металічних елементів і аніони кислотних залишків.
• Дисоціація електроліту може відбуватися повністю або частково. Ступінь дисоціації показує, яка частка електроліту розпалася на йони.
• Сильні електроліти дисоціюють практично повністю, їхня дисоціація необоротна, відбувається в одному напрямку.
• Слабкі електроліти утворюють мало йонів, їхні розчини або розплави містять непродисоційовані молекули. Дисоціація слабких електролітів оборотна, відбувається у протилежних напрямках за тих самих умов.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Напишіть рівняння дисоціації таких електролітів: а) нітратної та сульфатної кислот; б) калій і кальцій гідроксидів; в) солей — магній хлориду, натрій карбонату, алюміній нітрату.
2. На етикетці пляшки з мінеральною водою написано:
Катіони: Na+ та ін.
Аніони: Cl-, SO2-4, CO2-3.
Напишіть формули солей, що містяться в мінеральній воді.
3. Калій ортофосфат кількістю речовини 1 моль розчинили у воді. Визначте кількість речовини йонів Калію, що утворилися внаслідок повної дисоціації солі:
- А 1 моль
- Б 2 моль
- В 3 моль
- Г 4 моль
4. Визначте кількість речовини сульфат-іонів, що утворилися внаслідок повної дисоціації алюміній сульфату кількістю речовини 2 моль, який розчинили у воді:
- А 2 моль
- Б 3 моль
- В 6 моль
- Г 12 моль
5. Визначте сумарну кількість речовини йонів Феруму і йонів Хлору в розчині, що містить ферум(ІІІ) хлорид кількістю речовини 0,1 моль:
- А 0,1 моль
- Б 0,2 моль
- В 0,3 моль
- Г 0,4 моль
6. Укажіть найсильнішу кислоту серед тих, формули яких наведено нижче:
- А H2CO3
- Б H2SiO3
- В H2SO4
- Г H3PO4
7. Розчин містить йони Алюмінію кількістю речовини 0,2 моль. Обчисліть масу йонів Алюмінію, що містяться в цьому розчині.