§ 4. Абетка домедичної допомоги

У цьому параграфі ти:

вчитимешся визначати стан потерпілого;
тренуватимешся робити штучне дихання і масаж серця самостійно і в парі з іншою людиною;
обговориш заходи особистої безпеки, яких слід дотримуватися під час надання домедичної допомоги.

У парах, групах чи в колі розкажіть про фільми-катастрофи, які ви переглянули. Обговоріть:

Як діяли персонажі цих фільмів?
Які прийоми домедичної допомоги вони застосовували?
Чому в реальному житті свідки нещасних випадків не завжди надають домедичну допомогу потерпілим (не мають відповідних навичок, думають, що вже пізно щось робити, бояться заразитися ВІЛ...)?

Відомо, що лише 20 % тих, хто загинув від травм, опіків чи занурень у воду, мали ушкодження, несумісні з життям. Решту потерпілих можна було врятувати, вчасно надавши їм допомогу. В Україні від нещасних випадків щороку гине майже 30 тисяч осіб, тож ціна ненадання такої допомоги - 24 тисячі людських життів.

Іноді люди не надають допомогу через те, що не мають елементарних знань. Наприклад, думають, що марно здійснювати реанімацію більш як п’ять хвилин після зупинення серця (адже мозок за цей час вже перестав функціонувати). Але це не так! Справді, мозок гине без кисню приблизно через п’ять хвилин після клінічної смерті. Та коли роблять масаж серця і штучну вентиляцію легень, кровопостачання мозку не припиняється.

1. Пригадайте ситуації, коли люди потребували невідкладної домедичної допомоги.
2. За допомогою матеріалу цього параграфа виконайте практичне завдання на с. 33.
3. Якщо маєте змогу, запросіть рятувальника з місцевого відділення Державної служби з надзвичайних ситуацій або лікаря чи медичну сестру зі «швидкої допомоги», щоб відпрацювати ці важливі навички під їхнім керівництвом. Відпрацюйте з ними алгоритм евакуації з будівлі школи.
4. Коли є нагода попрактикуватися на спеціальних тренажерах, неодмінно скористайтеся нею.

Визначення стану потерпілого

Щоб не втратити шансу допомогти потерпілому, треба насамперед визначити його стан. Якщо потерпілий непритомний, слід вкласти його на спину і підкласти щось під ноги, забезпечити доступ свіжого повітря, побризкати водою, поплескати по щоках, дати понюхати нашатирного спирту (мал. 3, а).

Відразу перевірити наявність ознак життя: пульсу і дихання, а за їх відсутності — реакцію зіниць на світло.

Наявність пульсу можна визначити, поклавши чотири пальці на сонну артерію або на зап’ясток. Переконайся, що пальці відчувають пульс потерпілого, а не твій (мал. 3, б).
Наявність дихання можна визначити за підніманням та опусканням грудної клітки або за допомогою дзеркальця (мал. 3, в). Нерегулярні (менш як 6 разів на хвилину) дихальні рухи є ознакою клінічної смерті!
Наявність реакції зіниць на світло (мал. 3, г). Широка нерухома зіниця свідчить про відсутність мозкового кровообігу.

Мал. 3. Визначення стану потерпілого

Штучне дихання і масаж серця

Штучне дихання роблять до відновлення самостійного дихання або до прибуття «швидкої допомоги» чи доки є сили!

У разі зупинення кровообігу і дихання припиняється надходження кисню до клітин мозку. Своєчасне відновлення кровообігу може вивести потерпілого зі стану клінічної смерті.

Відновити кровообіг допоможуть штучне дихання і непрямий масаж серця.

Якщо потерпілий не дихає або дихає судомно, менш як 6 разів на хвилину, треба негайно розпочати штучну вентиляцію легень, яку називають штучним диханням.

Штучна вентиляція легень (алгоритм «рот у рот»)

Непрямий масаж серця

Якщо пульсу на сонній артерії немає, треба негайно розпочати непрямий масаж серця. Для цього:

1. Потерпілого вкласти на тверду поверхню (землю, підлогу).

2. Звільнити від одягу грудну клітку. Стати збоку від потерпілого. Якщо він лежить на землі чи на підлозі, стати навколішки.

3. Долоню однієї руки покласти на нижню половину груднини, щоб пальці лежали перпендикулярно до тіла. Другу руку покласти зверху.

4. Прямими руками різко натискати долонями (не пальцями) на груднину зі швидкістю 1 натискання на секунду. Груднина при цьому має прогинатися на 4—5 см.

Якщо масаж робити правильно, зіниці у потерпілого звужуються, синюшність шкіри зменшується. Про відновлення серцевої діяльності свідчить поява пульсу.

На с. 28 наведено повний алгоритм надання домедичної допомоги в ситуаціях, що призводять до припинення дихання і зупинення серця.

Повний алгоритм надання домедичної допомоги

* Якщо допомогу надають двоє людей, виконати 4 цикли таких дій: 5 натискань масажу серця і 1 раз штучне дихання. Перевірити пульс і дихання. Пульс і дихання відновлено?

Як уникнути ризику інфікування при контактах з кров’ю

Зважаючи на тяжкі наслідки інфікування ВІЛ та іншими інфекціями, що передаються через кров, треба засвоїти елементарні правила, які допоможуть уникнути небезпеки.

1. Остерігайся прямих контактів з кров’ю. Якщо є змога, вдягни захисні рукавички.
2. Коли кров потерпілого потрапила тобі на руки чи інші ділянки шкіри, якнайшвидше змий її водою і насухо витри шкіру. Якщо на шкірі немає ушкоджень, ризик інфікування незначний.
3. Якщо кров потерпілого потрапила тобі в очі, якнайшвидше промий їх водою, тому що ВІЛ здатний проникати крізь слизові оболонки.
4. Ризик інфікування при штучному диханні вважається нульовим. Однак якщо на обличчі потерпілого є кров і відкриті рани, роби штучне дихання так, як це зображено на малюнку.

Надання домедичної допомоги у надзвичайних ситуаціях

За допомогою вчителя об’єднайтесь у 4 групи. Уявіть, що ви стали свідками надзвичайної ситуації, в якій постраждали люди. Продемонструйте:

група 1: як визначати стан потерпілого;
група 2: як робити штучне дихання;
група 3: як робити непрямий масаж серця;
група 4: як уникнути ризику інфікування ВІЛ, надаючи домедичну допомогу.

Статистика свідчить, що лише 20 % тих, хто загинув від травм, опіків чи занурень у воду, мали ушкодження, несумісні з життям. Решту 80 % потерпілих можна було врятувати, надавши їм домедичну допомогу. Нерідко найпростіші дії допомагають урятувати людині життя.

За жодних умов не можна вважати потерпілого загиблим на підставі зовнішніх ознак — відсутності пульсу і дихання. У перші 5 хвилин після клінічної смерті багатьох потерпілих можна повернути до життя.

Якщо потерпілий не дихає або дихає судомно, менш як 6 разів на хвилину, треба негайно винести його на свіже повітря, розстебнути пояс та комір сорочки і почати робити штучне дихання.

Штучне дихання роблять до відновлення самостійного дихання або до прибуття «швидкої допомоги» чи доки є сили.