Основи здоров’я. Повторне видання. 8 клас. Бех

§ 12. Уміння вчитися

У цьому параграфі ти:

• переконаєшся у необхідності вчитися упродовж усього життя;
• пригадаєш, як працює твій мозок;
• упевнишся, що маєш необмежені можливості для розвитку своїх здібностей;
• проаналізуєш, що перешкоджає ефективному навчанню;
• дізнаєшся, що допомагає зосередитися.

Раніше люди навчались у школі та інституті, щоб отримати певну суму знань і послуговуватися нею впродовж усього життя. В сучасному світі кількість інформації подвоюється кожні десять років. Навряд чи тепер варто накопичувати знання «про запас», адже за кілька років більшість інформації застаріє.

Сучасний світ вимагає від людей цілком інших інтелектуальних умінь. Тепер важливо бути відкритим до змін і готовим учитися впродовж усього життя. Навіть якщо ти вирішиш не продовжувати навчання після школи, тобі доведеться постійно вчитися — самостійно чи на різноманітних курсах. Тому важливо дізнатись, як працює наш мозок, і оволодіти сучасними методиками: ефективного запам’ятовування, концентрації уваги, підготовки до іспитів.

Прочитайте історію про підлітка, який завдяки використанню ефективних методик з трієчника став відмінником і здійснив свою мрію.

Багато цікавого можеш дізнатися з книжок Тоні Б’юзена (мал. 19). У деяких країнах вони є обов’язковими для тих, хто хоче навчатися в університеті.

Мал. 19

«Я отримаю найвищу оцінку!»

Жив собі звичайний британський підліток — Едвард Х’югс. Він ходив до звичайної середньої школи. Коли йому виповнилося 15 років, склав іспити (подібні до тих, які ти складатимеш у 9-му класі) і отримав на них посередні оцінки, власне, такі, які він завжди й отримував. Ніхто цьому не здивувався, та сам хлопець дуже засмутився. Він мріяв вступити до Кембридзького коледжу, але розумів, що з такими оцінками шансів у нього немає.

Тим часом його батько прочитав книгу Тоні Б’юзена «Навчіть себе думати!». Він пояснив синові, як працює його мозок, як краще вчити й запам’ятовувати. Восени Едвард повернувся до школи, сповнений бажання вчитися. Він заявив, що збирається отримати найвищі оцінки з усіх предметів і хоче, щоб його документи надіслали до Кембриджу*.

Реакція вчителів була стриманою. «Ти не можеш говорити про це серйозно, твої оцінки не відповідають вимогам Кембриджу», — сказали Едварду. Спочатку не хотіли навіть вносити його прізвище до списку кандидатів на вступ до Кембриджу, та через деякий час погодилися зробити це і одночасно дали знати в Кембридж, що цей абітурієнт, на їхню думку, не зможе вступити до їхнього коледжу.

Під час співбесіди у Кембриджі Едварда ознайомили з думкою школи і сказали, що погоджуються з нею. Висловили захоплення його наполегливістю, але пояснили, що для вступу Едварду треба отримати на випускних іспитах щонайменше дві оцінки «відмінно» і одну «добре».

Навіть після цього хлопець не здався. Він складав «карти пам’яті» (див. с. 88—89) з кожного предмета, а в окремих випадках — з кожного розділу. Щотижня (а перед іспитами частіше) малював ці карти по пам’яті й порівнював їх з еталонними. Двічі-тричі на тиждень займався бігом і намагався частіше бувати на свіжому повітрі.

Едвард Х’югс складав чотири іспити. Три — для вступу до коледжу і один (письмову географію) — для отримання стипендії. Ось його результати:

• географія (усно) — найвища оцінка;
• історія середніх віків — найвища оцінка;
• бізнес — найкращий учень;
• географія (письмово) — найвища оцінка.

Того ж дня, коли про результати дізналися в Кембриджі, Едварда повідомили, що його зараховано до коледжу. Згодом він сказав: «Я був двієчником і трієчником, перш ніж стати відмінником. Я зробив це. І кожен зможе».

* У Великій Британії школа надсилає заявки кандидатів до обраних ними коледжів, до яких їх приймають за результатами випускних іспитів і співбесіди.

Можливості мозку і розвиток здібностей

Дві тисячі років тому людство нічого не знало про мозок. Думки і почуття людини вважали продуктом безтілесної субстанції — душі. Лише 500 років тому люди усвідомили, що за свідомість і мислення відповідає «те, що знаходиться в голові».

У середині XX ст. домінувала думка, що мозок — це комп’ютер, в який вводиться інформація, а він зберігає її «на поличках». Математики з ентузіазмом почали розробляти штучний інтелект. В останню чверть століття вчені зрозуміли, що людський інтелект — набагато складніший інструмент. Математикам, які розробили навіть моделі Всесвіту, так і не вдалося побудувати модель тих процесів, які щодня відбуваються в мозку кожної людини. Недарма кажуть, що найбільш незвідана територія — та, що між нашими вухами.

Нині людство перебуває на порозі революційних відкриттів у пізнанні діяльності мозку. Розробляються методики, які допомагають у багато разів підвищити його ефективність. У 7-му класі ти вже знайомився з деякими фактами про головний мозок і знаєш, що він складається з двох півкуль, кожна з яких відповідає за різні функції (мал. 20). Взаємодію півкуль забезпечує мозолисте тіло.

Нещодавно було встановлено, що чим більше людина користується тільки однією півкулею, тим менше вона може послуговуватися іншою у ситуаціях, коли це необхідно. Але якщо «слабшу» півкулю увесь час стимулювати і залучати до роботи разом із «сильною», то ефективність мозку зростає не у два, а в 5—10 разів (мал. 20). Таке явище називають синергією (від англ. «syn» — «спільна» та «energy» — «енергія»).

Мал. 20

Альберт Ейнштейн

Пабло Пікассо

Так, найвидатніший фізик-теоретик усіх часів і народів Альберт Ейнштейн у школі не склав іспиту з французької, а своїми улюбленими заняттями називав гру на скрипці, живопис і вітрильний спорт. Навіть теорію відносності він відкрив завдяки діяльності обох півкуль свого мозку. Одного літнього дня, сидячи на вершині пагорба, Ейнштейн уявив, як мандрує Всесвітом верхи на сонячному промені. Це допомогло йому розробити нову наукову теорію.

Всесвітньо відомий художник Пабло Пікассо створював свої шедеври не лише за допомогою уяви. Він детально аналізував кожен крок: «Встав о 6-й ранку. Змішав чотири частини помаранчевого з двома частинами жовтого і отриману комбінацію кольорів наніс на верхній лівий куток полотна, що створить зорову противагу спіралеподібним структурам у нижньому правому кутку і сприятиме гармонії сприйняття».

Кожен із нас потенційно є видатним ученим і талановитим митцем. І якщо на певний момент деякі наші здібності ще не виявилися, то це тому, що ми їх не розвивали.

За прикладом на мал. 21 перевір, чи збалансовано ти розвиваєш свої здібності. Для цього протягом тижня записуй усі види своєї діяльності та час, витрачений на них. Підсумуй результат для кожного виду активності та приблизне співвідношення активності лівої і правої півкуль. Поміркуй, які зміни у твоєму житті допоможуть збалансувати діяльність мозку.

Мал. 21

Мозок і здатність навчатися

1. Мозок складається з крихітних клітин — нейронів. Спочатку вважали, що інтелект людини визначається масою мозку і, отже, кількістю нейронів у ньому. Згодом професор Московського університету Петро Анохін довів, що інтелект залежить не від кількості мозкових клітин, а від зв’язків між ними. В останній рік свого життя він підрахував кількість зв’язків, які потенційно може містити людський мозок. Ця величина вражає. Вона дорівнює одиниці з десятьма мільйонами кілометрів стандартних друкованих нулів за нею!

2. Вважається, що інтелектуальні здібності людини та її здатність навчатися погіршуються з віком. Але якщо постійно стимулювати діяльність мозкових клітин, вони утворюють величезну кількість нових зв’язків, тому інтелектуальні здібності зростають незалежно від віку. Це підтверджує не тільки наука, а й численні факти. Всесвітньо відомий учений Борис Патон, незважаючи на солідний вік, очолює Національну Академію наук України. Видатний хірург Микола Амосов плідно працював майже до дев’яноста років. Так само довго творили Пабло Пікассо і Мікеланджело.

3. Люди використовують лише мізерну частку потенціалу свого мозку. Більшість наших інтелектуальних проблем виникають не через обмеженість можливостей мозку, а через те, що ми не беремо до уваги, як мозок сприймає інформацію, обробляє її, запам’ятовує і відтворює.

Бар’єри ефективного навчання:

• недосипання;
• неправильне харчування;
• розумові перевантаження;
• недостатня інтелектуальна активність;
• психологічні стреси;
• депресія;
• використання неефективних методів запам’ятовування;
• вживання деяких ліків, що впливають на пам’ять.

Пам’ять і увага

Психологи розрізняють два види пам’яті: короткострокову (робочу) і довготривалу. Робоча пам’ять утримує інформацію не більш як 30 секунд. У довготривалу пам’ять потрапляє лише те, що привернуло твою увагу.

Наприклад, ти їдеш в автобусі і випадково чуєш розмову двох людей, які сидять за тобою. Якщо предмет їхньої бесіди для тебе нецікавий, ти негайно викинеш це з голови. А якщо вони обговорюють важливу для тебе тему чи людину, добре запам’ятаєш цю розмову. У такому разі концентрація уваги не потребує зусиль.

Що допомагає зосередитися:

• тиша;
• добра організація;
• висока мотивація;
• багатий словниковий запас;
• швидке читання;
• регулярні перерви.

Та іноді треба зосередитись і запам’ятати щось не дуже цікаве. Цьому можуть завадити:

1. Сторонні звуки. Телевізор, плач немовляти, навіть транспортний шум відволікають увагу. А якщо по телевізору показують улюблений серіал, ти набагато краще запам’ятаєш зміст цієї серії, ніж того, що встиг прочитати під час рекламних пауз.

2. Неналежна організація робочого місця. Перш ніж узятися до роботи, перевір, чи є на робочому місці все необхідне: ручка, олівці тощо.

3. Низька мотивація. Часто є наслідком відсутності чіткої мети. Як тільки згадаєш, для чого тобі це потрібно (оцінка, похвала вчителя, батьків, можливість вступити до ВНЗ), мотивація зросте. Якщо матеріал здається зовсім непотрібним, «включи» критичне мислення і зосередься на пошуках найменшої користі в ньому. Це також може стати стимулом.

4. Бідний словниковий запас. Іноді увага розсіюється тому, що в тексті є незнайомі слова. Для ефективного читання і запам’ятовування важливо підтримувати рівномірний темп надходження інформації. Тому підкресли незнайоме слово олівцем і читай далі. Зазвичай зміст цього слова прояснюється з контексту. Якщо ні, то, закінчивши читати, знайди значення незнайомих слів у словнику чи запитай у батьків, учителя.

5. Надто повільне читання. Часто дітям, які вивчають складний матеріал, кажуть: «Читай повільно й уважно». Та що повільніше читає людина, то швидше розсіюється її увага. Оскільки в короткостроковій пам’яті інформація зберігається не більш як 30 секунд, за цей час важливо дочитати речення до кінця, а краще — цілий абзац. Це допоможе зрозуміти думку автора і вирішити, чи варто зберігати її у довготривалій пам’яті.

6. Відсутність перерв. Більшість людей, які мають проблеми з концентрацією уваги, кажуть, що вона різко знижується через 30—40 хвилин від початку роботи. Однак те, що вони вважають недоліком, насправді є нормальним явищем: мозку час від часу потрібна невелика перерва, щоб «перетравити» отриману інформацію. Тому, замість працювати через силу, зроби перерву на 5—15 хвилин.

Сучасний світ вимагає від людей навчатися протягом усього життя.

Більшу частину знань про мозок людство отримало в останній чверті XX століття. Сучасні методики допомагають у багато разів підвищити інтелектуальні можливості людини.

Пам’ять — це процес зберігання і відтворення інформації. Виділяють короткострокову і довготривалу пам’ять. Короткострокова пам’ять утримує інформацію не більш як 30 секунд. У довготривалу пам’ять потрапляє не все, а тільки те, що привертає увагу.

Здатність концентрувати увагу — запорука успішного навчання.