Біологія. 7 клас. Балан

§ 63. Пристосування тварин до наземно-повітряного середовища та до мешкання в організмах інших істот

Які фактори роблять наземно-повітряне середовище більш комфортним для тварин, а які — менш комфортним?

Як тварини пристосовуються до умов наземно-повітряного середовища існування. Серед різних середовищ існування тварин наземно-повітряне — найрізноманітніше за своїми умовами. Провідна роль серед різних факторів тут належить освітленості, температурі, вологості.

Реакція на тривалість світлового періоду доби (фотоперіодизм) дає змогу тваринам, як й іншим організмам, регулювати процеси життєдіяльності залежно від пори року. Так, збільшення світлого періоду доби навесні стимулює більшість тварин до розмноження. Вони утворюють пари, влаштовують нори та гнізда, відкладають яйця або народжують дитинчат. Скорочення тривалості світлого періоду доби восени, навпаки, стимулює підготовку до зимового періоду. Перелітні птахи (ластівки, серпокрильці, солов’ї) відлітають у вирій; тварини, які залишаються зимувати, готують запаси їжі, деякі (як-от бурий ведмідь) впадають у зимовий сон, сплячку тощо.

Залежно від того, в яку частину доби активні тварини, серед них виділяють дві групи: нічну (види, активні вночі) і денну (види, активні вдень) (мал. 63.1).

Мал. 63.1. Тварини «денної» (А) та «нічної» (Б) груп: 1 — метелик поліксена; 2 — сарна європейська; 3 — шуліка чорний; 4 — лилик двоколірний; 5 — сич хатній; 6 — їжак вухатий

Що заважає нічним тваринам полювати вдень, а денним — уночі?

За високих температур тварини вимушені охолоджувати своє тіло, а за низьких — зберігати тепло в тілі або більше його виробляти, витрачаючи на це багато енергії. Види, здатні зберігати активність за низьких температур, називають холодостійкими (наприклад, такі комахи, як льодовичник Вествуда, що трапляються на сніговому покриві).

Комахи північних широт часто мають чорне забарвлення, що дає змогу краще поглинати тепло сонячних променів. Теплокровні тварини холодних регіонів мають добре розвинутий волосяний або пуховий покрив, жировий прошарок тіла, що забезпечує надійну теплоізоляцію.

У теплокровних тварин (ссавців, птахів) високий рівень обміну речовин, завдяки чому в організмі утворюється багато теплової енергії. У холоднокровних тварин (безхребетні, риби, амфібії, рептилії) температура тіла значною мірою залежить від температури довкілля. Отже, теплокровні тварини можуть зберігати активність за будь-яких температур навколишнього середовища, а холоднокровні — за низьких і досить високих температур втрачають активність.

Для того щоб менше витрачати енергії, теплокровні тварини в періоди низьких температур здатні впадати у сплячку (деякі кажани, гризуни, їжаки; мал. 63.2, А) або в зимовий сон (бурий ведмідь; мал. 63.2, Б). Під час зимового сну процеси життєдіяльності уповільнюються не так сильно, як під час сплячки. Тому бурі ведмеді можуть прокидатись узимку, наприклад, від гучних звуків. Під час сплячки або зимового сну тварини не живляться: вони існують завдяки тим запасам поживних речовин (як-от жиру), які вони накопичили раніше.

Мал. 63.2. Адаптації тварин до наземно-повітряного середовища існування. А. Сплячка їжака. Б. Зимовий сон бурого ведмедя. В. Пустельні мокриці в посушливі години ховаються у норах

У мешканців наземно-повітряного середовища виникли різноманітні пристосування до економного споживання і витрачання води. В умовах посушливого клімату утримання вологи в тілі забезпечують водонепроникні покриви, які запобігають випаровуванню води (кутикула комах, лусочки плазунів тощо). Тварини посушливих місцеіснувань можуть змінювати періоди своєї добової активності: вони стають активними вночі, коли повітря більш вологе і прохолодне (мал. 63.2, В), а на період тривалої посухи вони можуть впадати в неактивний стан. Великі тварини (антилопи, слони) можуть долати значні відстані в пошуках джерел води.

Які пристосування мають тварини для мешкання в організмах інших істот. Організми як особливе середовище існування за своїми властивостями значно відрізняється від інших. Якщо на тварин, які мешкають на поверхні інших, фактори довкілля впливають безпосередньо, то на тих, які живуть всередині, ці фактори діють лише опосередковано, через організм хазяїна.

Паразитизм є однією з форм симбіозу. Тож паразит, який тривалий час використовує організм хазяїна як середовище існування та живиться за його рахунок, завдає хазяїну певної шкоди, часто — значної.

Існування в такому специфічному середовищі, як організм хазяїна, зумовлює формування в тварин-паразитів особливих пристосувань. Серед них — добре розвинені органи прикріплення (присоски, гачки тощо; мал. 63.3), висока плодючість. Наприклад, самка людської аскариди здатна відкладати щодоби до 250 тис. яєць, а бичачий ціп’як упродовж усього життя (а живе він у тілі людини до 18 років і більше) — понад 10 млрд.

Мал. 63.3. Головка ціп’яка свинячого з органами прикріплення

Багатьом паразитам притаманні складні життєві цикли, які супроводжуються зміною різних поколінь, хазяїв та середовищ існування, що забезпечує їх виживання й поширення.

Узагальнення

Серед різних середовищ існування наземно-повітряне найрізноманітніше за своїми умовами. Специфічним середовищем існування тварин є організми інших істот. При цьому серед тварин є багато паразитів, здатних завдавати шкоди організму хазяїна.

Поміркуйте

• 1. Як можна за викопними рештками (наприклад, динозаврів) встановити, була тварина теплокровною чи холоднокровною?
• 2. Які способи пересування можна спостерігати у різних груп тварин — мешканців наземно-повітряного середовища?
• 3. Які з тварин-паразитів здатні активно пересуватися? Чому?