Біологія. 11 клас. Балан

Тлумачний словник термінів і понять

Абіогенез (від грец. а - заперечна частка, біос - життя та генезис - походження) - загальна назва гіпотез про виникнення життя із неживої матерії.

Автогенез (від грец. аутос - сам та генез) - пояснення еволюції як наслідок дії лише внутрішніх чинників організму.

Агроценоз (від грец. агрос - поле та койнос - загальний) - збіднене видами угруповання рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, створене людиною для одержання сільськогосподарської продукції.

Адаптації (від лат. адапто - пристосовую) - пристосування організмів до умов середовища існування.

Адаптивна радіація (від лат. адапто та радіатіо - розходження, розповсюдження) - зростання різноманіття видів шляхом дивергенції внаслідок виникнення пристосувань нащадків спільних предків до різних умов довкілля.

Акліматизація (від лат. ад - до та грец. кліматос - нахил) - пристосування певного виду до умов місцевості, де він раніше не мешкав.

Акросома (від грец. акрон - вершина, кінець та сома - тіло) - особлива органела на кінці головки сперматозоїда, утворена з елементів комплексу Гольджі, яка забезпечує проникнення сперматозоїда в яйцеклітину.

Алельні гени (від грец. алельон - один одного, взаємно та генос - рід) - різні варіанти певного гена, які займають подібне положення (локус) у гомологічних хромосомах та визначають різні варіанти певної ознаки.

Алель (від грец. алельон) - один із можливих структурних станів гена.

Анабіоз (від грец. анабіозіс - оживлення) - стан організму, за якого відсутні помітні прояви життєдіяльності внаслідок майже повного гальмування обміну речовин.

Аналізуюче схрещування - здійснюють між особинами, які мають рецесивний та домінантний варіанти певної ознаки, з метою встановлення генотипу особини з домінантною ознакою.

Аналогії (від грец. аналогія - подібність) - схожість за будовою органів, які мають різне походження, але виконують однакові функції у неспоріднених видів.

Анізогамія (від грец. анізос - нерівний та гамете - дружина) - копуляція двох різних за будовою гамет.

Антеридії (від грец. антерос - квітучий) - чоловічі статеві органи рослин.

Ароморфоз (від грец. айро - піднімаю та морфозис - форма, зразок) - еволюційне перетворення, яке підвищує рівень організації організму в цілому і сприяє пристосуванню до різноманітних умов існування.

Ареал (від лат. ареа - площа, простір) - частина біосфери, яку населяють особини певного виду чи систематичної групи.

Архегонії (від грец. архе - початок та гоне - народження) - жіночі статеві органи більшості вищих рослин (за винятком покритонасінних).

Атавізми (від лат. атавіс - предок) - прояв ознак у окремих представників певного виду, притаманних їхнім предкам.

Аутбридинг (від англ. аут - ззовні та бридинг - розведення) - див. неспоріднене схрещування.

Аутосоми (від грец. автос - сам та сома - тіло) - всі хромосоми каріотипу, крім статевих.

Бейтсівська мімікрія - форма мімікрії, коли погано захищений вид зовні нагадує добре захищеного.

Бентос (від грец. бентос) - сукупність організмів, які мешкають на поверхні та у товщі дна водойм.

Біогенез (від грец. біос та генезис) - загальна назва гіпотез про життя як особливу форму матерії, яке відтворює саме себе та не може виникнути з неживих елементів.

Біогенетичний закон (закон Геккеля-Мюллера) (від грец. біос та генезис) - біологічна закономірність, яка полягає в тому, що онтогенез будь-якого багатоклітинного організму - це вкорочене і стисле повторення філогенезу виду, до якого цей організм належить.

Біогеохімія - біологічна наука про роль живої речовини в перетворенні оболонок Землі (утворення осадових порід, ґрунту, зміна газового складу атмосфери тощо).

Біогеографічні комплекси - угруповання видів живих організмів, характерні для різних природних зон і частин Землі.

Біогеографія (від грец. біос, гея - земля та графос - опис) - біологічна наука про закономірності розповсюдження на земній кулі видів й інших систематичних груп живих істот та їхніх спільнот - біогеографічних комплексів.

Біогеоценоз (від грец. біос, гея та койнос - загальний) - ділянка місцевості з однорідними умовами існування, населена взаємопов’язаними популяціями різних видів, які об’єднані між собою, та з фізичним середовищем життя колообігом речовин та потоком енергії; основу біогеоценозу становлять фотосинтезуючі організми - фітоценоз.

Біогеоценологія (від грец. біос, гея, койнос та логос) - біологічна наука про структуру, функціонування, саморегуляцію та саморозвиток багатовидових угруповань організмів (біогеоценозів) та біосфери в цілому.

Біоіндикація (від грец. біос - життя та лат. індико - вказую) - метод оцінювання стану природних екосистем та штучних угруповань за наявністю чи відсутністю, густотою популяцій, особливостями будови та розвитку певних груп організмів. Як організми-індикатори обирають ті види, популяції яких чітко реагують на ті чи інші зовнішні впливи або процеси, що відбуваються в екосистемах.

Біологічний годинник - здатність організмів реагувати на плин часу, яка зумовлена внутрішніми біологічними ритмами (певною періодичністю фізико-хімічних процесів, що відбуваються в клітинах).

Біологічний метод (біометод) - застосування у боротьбі з організмами-шкідниками їхніх природних ворогів (паразитів, хижаків тощо).

Біологічний прогрес - еволюційний розвиток певної систематичної групи, який супроводжується збільшенням чисельності популяцій, розширенням ареалів й утворенням нових підвидів та видів у межах певної групи.

Біологічний регрес - наслідок неспроможності певної групи пристосуватися до змін довкілля; проявляється у зменшенні чисельності популяцій, звуженні ареалів й може призвести до вимирання.

Біологія (від грец. біос та логос) - сукупність наук про живі істоти, їхню будову, різноманітність, процеси життєдіяльності, взаємозв’язки між собою та умовами навколишнього середовища, закономірності розповсюдження в біосфері, онтогенез та життєві цикли, еволюцію тощо.

Біом (від грец. біос та лат. ома - закінчення, що позначає певну сукупність) - сукупність різних видів і їхнього середовища життя (тобто подібних біогеоценозів) у межах певної ландшафтно-географічної зони.

Біомаса - маса особин популяції, що припадає на одиницю її площі або об’єму.

Біопродуктивність - біомаса, що створюється в певному біоценозі за одиницю часу: первинна продуктивність - біомаса, створена за одиницю часу автотрофними організмами; вторинна продуктивність - біомаса, створена за одиницю часу гетеротрофними організмами.

Біосфера (від грец. біос та сфера) - частина геологічних оболонок земної кулі (атмосфери, гідросфери, літосфери), заселена живими організмами: єдина глобальна екосистема нашої планети.

Біосферна криза - біоценотична криза в планетарному масштабі.

Біосферні заповідники - заповідники, які мають міжнародне значення і створюються для збереження у природному стані найтиповіших та унікальних природних комплексів біосфери та здійснення екологічного моніторингу.

Біота (від грец. біоте - життя) - сукупність різних біомів в певному біогеографічному підрозділі.

Біотехнологія (від грец. біос, техне - мистецтво, майстерність та логос) - сукупність промислових методів, які застосовують у виробництві різних речовин із використанням організмів та біологічних процесів чи явищ.

Біотичні зв’язки - будь-які взаємодії між різними організмами, що впливають на їхню життєдіяльність.

Біотоп (від грец. біос та топос - місце) - певна ділянка біосфери з однорідними умовами існування, яку займає біоценоз.

Біохімічна гіпотеза (гіпотеза Опарі-на-Холдейна) - абіогенна гіпотеза виникнення життя на основі позаорганізмового синтезу органічних сполук із неорганічних в певних умовах водойм початку архейської ери через стадію коацерват них краплин.

Біоценоз (від грец. біос та койнос) - угруповання популяцій організмів різних видів, які населяють певну ділянку біосфери з однорідними умовами існування (біотоп) і тісно взаємодіють між собою.

Біоценотична криза - руйнування з різних причин зрілих біогеоценозів, яке характеризується масовим вимиранням видів ценофілів та наступним формуванням нових біогеоценозів за рахунок ценофобів, що супроводжується різким прискоренням темпів еволюції.

Близнюки - всі нащадки, що народились одночасно від однієї матері або вилупились з однієї яйцекладки: однояйцеві близнюки - організми, що розвинулись із різних бластомерів однієї зиготи; різнояйцеві близнюки - близнюки, що виникли із різних зигот. Близнюковий метод генетичних досліджень - вивчення та порівняння фенотипів однояйцевих близнюків, що розвивалися у різних умовах.

Боротьба за існування (одне з положень дарвінізму) - усі взаємовідносини живих істот із навколишнім середовищем. Її причиною є здатність організмів до збільшення своєї чисельності за рахунок розмноження, яка не забезпечена наявністю засобів до існування для більшості нащадків, що внаслідок цього гинуть: боротьба за існування з факторами неживої природи призводить до загибелі більшої частини особин унаслідок дії на них різноманітних абіотичних екологічних факторів; внутрішньовидова боротьба за існування відбувається між особинами одного виду за їжу, місця розмноження тощо; міжвидова боротьба за існування відбувається між особинами різних видів.

Бройлери - гібридні (переважно гетерозисні) курчата м’ясних порід.

Бурштин - скам’яніла смола хвойних дерев крейдяного - палеогенового періодів.

Взаємодія екологічних факторів - явище, коли оптимум та межі витривалості організмів стосовно будь-якого екологічного фактора можуть зсуватися у певний бік залежно від того, з якою силою і в якому поєднанні діють інші фактори.

Віддалена гібридизація - схрещування особин, які належать до різних видів чи родів.

Вид - сукупність популяцій особин, подібних між собою за будовою, функціями, положенням у біогеоценозі (екологічна ніша), які населяють певну частину біосфери (ареал), вільно схрещуються між собою в природі, дають плідних нащадків і не гібридизуються з іншими видами.

Видове різноманіття - сукупність популяцій різних видів, які входять до складу певного біогеоценозу.

Видоутворення - еволюційний процес виникнення нових видів.

Внутрішнє прагнення організмів до прогресу - у гіпотезі Ж.-Б. Ламарка - фактор еволюції, що не залежить від довкілля та спричинює значні ускладнення будови організмів.

Газова функція живої речовини - зміни, які спричинює діяльність живих істот у газовому складі атмосфери, гідросфери та ґрунту.

Гамети (статеві клітини) (від грец. гамете - дружина або гаметес - чоловік) - клітини, що беруть участь у копуляції та мають порівняно із соматичними клітинами даного організму половинний набір хромосом.

Гаметогенез (від грец. гамете або гаметес та генезіс) - процес утворення статевих клітин (гамет), який проходить послідовні стадії розмноження, росту, дозрівання та формування.

Гаметофіт (від грец. гамете або гаметес та фітон - рослина) - статеве покоління рослин, у яких відбувається чергування поколінь.

Гаплоїдний набір хромосом (від грец. гаплоос - поодинокий) - хромосомний набір ядра, у якому всі хромосоми відрізняються між собою (умовно позначається 1n, де n - кількість хромосом).

Гастрея (від грец. гастер - шлунок) - на думку Е. Геккеля, гіпотетична первісна багатоклітинна тварина, що виникла від колоніальних джгутикових та нагадувала гаструлу.

Ген (від грец. генос - рід) - ділянка молекули ДНК (у деяких вірусів - РНК), що містить інформацію про первинну структуру молекул поліпептиду, білка, певного типу РНК або взаємодіє з регуляторним білком, тобто є елементарним носієм спадкової інформації: регуляторні гени слугують місцем приєднання ферментів й інших біологічно активних сполук та впливають на активність структурних генів; структурні гени кодують структуру білків та РНК.

Генеалогічний метод генетичних досліджень - встановлення характера успадкування ознак за допомогою вивчення родоводів організмів.

Генеративні клітини (від лат. генеро - породжую, виробляю) - клітини, призначені для статевого чи нестатевого розмноження (наприклад, гамети).

Генетика (від грец. генезис) - наука про закономірності спадковості і мінливості організмів.

Генетика популяцій - вивчає генофонди природних популяцій, а також генетичні процеси, які в них відбуваються.

Генетична інженерія - галузь генетики та біохімії, яка розробляє методи перебудови геномів організмів шляхом вилучення або введення окремих генів чи їхніх груп; штучного синтезу генів тощо.

Геном - сукупність послідовностей молекул ДНК гаплоїдного набору хромосом організмів певного виду.

Генотип (від грец. генос і типос - відбиток) - сукупність генетичної інформації, закодованої в генах клітини або організму в цілому.

Генофонд (від грец. ген та франц. фонд - основа) - сукупність усіх генів та їхніх алелів особин певної популяції, групи популяцій або виду.

Гермафродитизм (від імені міфологічної істоти давніх греків - Гермафродита - напівчоловіка, напівжінки) - явище, коли жіночі та чоловічі статеві клітини утворюються в одному організмі.

Геронтологія (від грец. геронтос - дід і логос) - наука, що вивчає проблеми старіння.

Гетерозигота (від грец. гетерос - інший, другий та зиготос - сполучений разом) - диплоїдна або поліплоїдна клітина (особина), гомологічні хромосоми якої вміщують різні алелі певного гена.

Гетерозис (від грец. гетероіозіс - зміна, перевтілення) - явище, за якого перше покоління гібридів, одержаних шляхом нес порідненого схрещування, має підвищені життєздатність та продуктивність порівняно з батьками.

Гібриди (від грец. гібрида - суміш) - нащадки від схрещування батьків, які відрізняються між собою набором спадкової інформації.

Гібридологічний метод - у генетиці полягає в схрещуванні (гібридизації) організмів, які відрізняються за певними варіантами однієї чи кількох ознак.

Гібридологічний аналіз - дослідження характеру успадкування варіантів ознак за допомогою системи схрещувань. Гібридизація - див. схрещування.

Гідробіонти (від грец. хідор та біонтос - той, що живе) - мешканці водойм.

Гідросфера (від грец. хідор та сфера) - водна оболонка Землі, тобто сукупність усіх водойм (океанів, морів, річок, озер тощо).

Гомозигота (від грец. гомос - рівний, однаковий та зиготос) - диплоїдна або поліплоїдна клітина (особина), гомологічні хромосоми якої вміщують однакові алелі певного гена.

Гомології (від грец. гомологія - відповідність) - подібність загального плану будови органів різних видів, зумовлена їхнім спільним походженням, хоча внаслідок адаптації до тих чи інших умов існування такі органи зовні можуть значно різнитися між собою.

Гомологічні хромосоми - хромосоми однієї пари, які мають однакові розміри, будову та набір генів.

Градації (від лат. градатіо - поступове підвищення) - уявлення Ж.-Б. Ламарка про безперервні переходи організмів від нижчого щабля організації до вищого як єдиний напрям еволюції.

Група зчеплення - сукупність генів певної хромосоми.

Густота популяції - середнє число особин, що припадає на одиницю площі або об’єму, які займає популяція.

Ґрунт - верхній родючий шар літосфери, створений завдяки діяльності живих організмів.

Ґрунтова біологія - біологічна наука про угруповання організмів ґрунту.

Дальтонізм - спадкове порушення кольорового зору людини, яке проявляється у нездатності розрізняти деякі кольори; передається зчеплено зі статтю.

Дарвінізм - гіпотеза Ч. Дарвіна, згідно з якою еволюція організмів відбувається на підставі спадкової мінливості під дією боротьби за існування, наслідком якої є природний добір.

Демонстрація - явище, коли забарвлення і поведінка тварин роблять їх помітними на тлі довкілля.

Дивергенція (від лат. диверго - відхиляюсь, відхожу) - явище розходження ознак у нащадків спільного предка як наслідок пристосувань особин предкового виду до різних умов довкілля.

Дизруптивний добір (від лат. дизруптус - розірваний) спрямовує мінливість у двох, рідше кількох різних напрямках, однак не сприяє середнім ступеням прояву варіантів ознак.

Диплоїдний набір хромосом (умовно позначається 2n, де n - кількість хромосом у гаплоїдному наборі) - хромосомний набір ядра, у якому є по дві гомологічні хромосоми, що належать до кожної пари.

Диференціація (від лат. диференція - відмінність, особливість) - виникнення відмін у будові і функціях клітин, тканин та органів під час онтогенезу. Добові ритми - зміни інтенсивності фізіологічних процесів живих організмів, поведінки тварин тощо в різні пори доби.

Домінантний алель (від лат. домінантіс - панівний) - алель, який кодує варіант ознаки, що проявляється у фенотипі гетерозиготних за цим геном особин (умовно позначається великою літерою латинського алфавіту - А, В, С, D тощо).

Домінантні види (від лат. домінантіс) - види, популяції яких у даному біоценозі найчисленніші.

Домінування (від лат. домінантіс) - явище пригнічення прояву одного алеля іншим.

Дрейф генів (від голланд. дрівен - плавати, гнати) - неспрямована зміна частот зустрічальності певних алелів у популяції під впливом випадкових причин.

Дроблення - ряд послідовних мітотичних поділів зиготи або незаплідненої яйцеклітини, за якого утворені клітини (бластомери) в інтерфазах не ростуть: неповне дроблення відбувається у багатих на жовток яєць, коли лише частина зиготи поділяється на бластомери; нерівномірне дроблення - явище, коли після кожного поділу виникають великий і малий бластомери; повне дроблення відбувається у збіднених на жовток яєць, коли вони повністю розпадаються на бластомери; рівномірне дроблення - явище, коли утворені бластомери приблизно однакові за розмірами.

Еволюційна екологія - біологічна наука про історичні зміни біогеоценозів та біосфери в цілому.

Еволюційне вчення - біологічна наука про чинники (фактори), механізми, загальні закономірності та наслідки еволюції.

Еволюційний потенціал - потенційна здатність певного виду досягнути біологічного прогресу в змінених умовах довкілля.

Еволюція (від лат. еволютіо - розгортання) - процес необоротних змін будови та функцій живих істот протягом їхнього історичного існування; її наслідком є пристосованість організмів до умов довкілля.

Еврибіонтні види (від грец. еврис та біонт - той, що живе) - види, які можуть жити в широкому діапазоні коливань інтенсивності різноманітних екологічних факторів.

Едифікатори (від лат. едифікатор - будівник) - домінуючі види переважно рослин, які відіграють провідну роль у структурі і функціонуванні біогеоценозу.

Екологія (від грец. ойкос - дім та логос) - біологічна наука про взаємозв’язки живих організмів та їх угруповань між собою та довкіллям, про структуру та функціонування надорганізмових біологічних систем.

Екологічна валентність - діапазон інтенсивності дії того чи іншого екологічного фактора, в якому можливе існування певного виду.

Екологічна ніша - притаманне кожному видові унікальне положення в біогеоценозах, яке є наслідком його взаємодії із сукупністю екологічних факторів.

Екологічна піраміда - графічне відображення трофічної структури ланцюга живлення: екологічна піраміда біомаси відображає кількісні закономірності передачі біомаси від одного трофічного рівня ланцюга живлення до іншого; екологічна піраміда енергії відображає кількісні закономірності передачі енергії від одного трофічного рівня ланцюга живлення до іншого; екологічна піраміда чисел відображає співвідношення кількості особин між різними трофічними рівнями ланцюга живлення.

Екологічні фактори - всі компоненти довкілля, які впливають на живі організми та їх угруповання: абіотичні екологічні фактори - складові неживої природи; антропогенні (антропічні) екологічні фактори - різні форми господарської діяльності людини; біотичні екологічні фактори - різні форми взаємозв’язків між особинами в популяціях і між популяціями в угрупованнях.

Екосистема (від грец. ойкос та система - об’єднання, сполучення) - сукупність популяцій різних видів, які взаємодіють між собою та з фізичним середовищем існування таким чином, що виникає потік енергії та колообіг речовин.

Ектогенез (від грец. ектос - ззовні та генезис) - еволюційні погляди, що визнають факторами еволюції лише зовнішні стосовно біологічної системи чинники.

Ектодерма (від грец. ектос та дерма - шкіра) - зовнішній зародковий листок багатоклітинних тварин.

Ектопаразити (від грец. ектос та паразитос - нахлібник) - паразити, що мешкають на поверхні організму хазяїна.

Елементарні фактори еволюції - згідно із синтетичною гіпотезою, це фактори еволюції, що діють в популяціях: хвилі життя, ізоляція, дрейф генів.

Елімінація (від лат. елімо - виношу за поріг, видаляю) - загибель особини на будь-якому етапі онтогенезу, коли вона не залишає нащадків.

Ембріологія (від грец. ембріон - зародок та логос) - біологічна наука про закономірності ембріонального періоду онтогенезу.

Ембріон (зародок) (від грец. ембріон) - стадія онтогенезу, що розвивається всередині яйця, насінини чи материнського організму.

Ембріональна індукція (від лат. індукціо - спонукання) - взаємодія між частинами зародка, коли одна з них визначає місце закладання і напрям розвитку іншої.

Ембріональний (зародковий) період онтогенезу - час, протягом якого новий організм (ембріон) розвивається всередині материнського організму або яйця, насінини тощо; завершується народженням (вилупленням, проростанням).

Ембріонізація розвитку - явище продовження ембріонального періоду за рахунок живлення ембріона ресурсами материнського організму або жовтком яйця.

Ендемік (від грец. ендемос - місцевий) - вид чи інша систематична група з обмеженим ареалом.

Ендопаразити (від грец. ендон та паразитос) - паразити, що мешкають усередині організму хазяїна.

Ендосперм (від грец. ендон та сперма - сім’яна рідина) - тканина насіння, що містить поживні речовини для розвитку зародка.

Епістаз (від грец. епістазіс - зупинка, перешкода) - один із типів взаємодії між неалельними генами, за якого алель одного гена пригнічує фенотипний прояв алелі іншого.

Ерозія ґрунтів (від лат. ерозіо - роз’їдання) - зменшення товщі найродючішого верхнього шару ґрунтів унаслідок знесення вітром або водою.

Етапність (від франц. етап - перехід) історичного розвитку живого полягає в тому, що протягом кожного з послідовних геологічних періодів існували певні відносно стабільні флори і фауни, які на їхніх межах досить швидко (за кілька сотень тисяч років) замінювались іншими.

Етологічна структура популяцій тварин - система взаємозв’язків між особинами, що проявляється в особливостях їхньої поведінки.

Етологія (від грец. етос - характер, норов та логос) - біологічна наука про поведінку тварин.

Ємність середовища життя - спроможність довкілля забезпечити нормальну життєдіяльність для певної кількості особин популяції.

Життєва форма - тип морфофізіологічних пристосувань організмів до умов середовища і певного способу життя. Чим екологічно пластичніша певна систематична група, тим ширшим спектром життєвих форм вона представлена.

Життєвий цикл - сукупність усіх фаз розвитку чи різних за будовою та проявами життєдіяльності поколінь організмів певного виду, відбувається між однаковими фазами розвитку двох чи більше послідовних поколінь: простий життєвий цикл завершується між двома поколіннями, які не відрізняються одне від одного; складний життєвий цикл відбувається з чергуванням різних за способом розмноження поколінь.

Заказники - природні території з обмеженою господарською діяльністю людини, створені для збереження і відтворення певних природних комплексів або окремих видів.

Загальна дегенерація (від лат. дегенеро - вироджуюсь) - явище спрощення будови організмів унаслідок еволюції, здебільшого характерне для паразитів і малорухомих видів.

Закон Геккеля-Мюллера - див. біогенетичний закон.

Закон гомологічних рядів спадкової мінливості - полягає в тому, що споріднені види та роди характеризуються подібними рядами спадкової мінливості з такою правильністю, що, вивчивши ряд форм у межах одного виду чи роду, можливо передбачити знахідки форм із подібним поєднанням ознак у межах близьких видів чи родів.

Закон незалежного комбінування варіантів ознак - полягає в тому, що при дигібридному чи полігібридному схрещуваннях розщеплення варіантів кожної ознаки у нащадків відбувається незалежно від інших.

Закон одноманітності гібридів першого покоління (закон домінування) - полягає в тому, що у гібридів першого покоління у фенотипі проявляються виключно домінантні варіанти ознак.

Закон розщеплення ознак - полягає в тому, що при схрещуванні гібридів першого покоління між собою серед їхніх нащадків спостерігається явище розщеплення варіантів ознак: у фенотипі чверті особин проявляється рецесивний, а в трьох четвертих - домінантний варіанти певної ознаки.

Закон чистоти гамет - стверджує, що у гібридного (гетерозиготного) диплоїдного організму кожна гамета містить лише один алельний ген з певної їхньої сукупності.

Запліднення - процес злиття двох гамет із утворенням зиготи: внутрішнє запліднення тварин відбувається в жіночих статевих органах; зовнішнє запліднення тварин відбувається поза статевими шляхами жіночої статевої системи.

Заповідники - природоохоронні науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які створюються з метою збереження у природному стані типових для даної місцевості або унікальних природних комплексів, вивчення природних процесів і явищ, що в них відбуваються, розробки наукових засад охорони природи.

Зародкові листки - зародкові тканини багатоклітинних тварин (ектодерма, мезодерма, ентодерма).

Зародок - див. ембріон.

Зграї - тимчасові рухомі угруповання тварин, які виникають для спільних міграцій, пошуків їжі тощо.

Зигота (від грец. зиготос - сполучений разом) - запліднена яйцеклітина. У ній завдяки злиттю зі спермієм (сперматозоїдом) відновлюється хромосомний набір, притаманний особинам даного виду.

Зона оптимуму (від лат. оптимум - найкраще) - сприятлива для організмів даного виду інтенсивність впливу певного екологічного фактору.

Зона песимуму (від лат. песимум - найгірше) - несприятлива для організмів даного виду інтенсивність впливу певного екологічного фактору.

Зоогеографія - біологічна наука про закономірності розповсюдження по земній кулі видів та інших систематичних груп тварин і їхніх угруповань.

Зоологічні парки - штучні місця утримання та розмноження тварин, створені для вивчення, збереження, акліматизації та ефективного господарського використання рідкісних й інших видів як місцевої, так і світової фауни, а також здійснення просвітницької роботи.

Зрілий (клімаксний) біогеоценоз - має значне видове різноманіття, розгалужену трофічну сітку, розвинені механізми підтримання гомеостазу і здатний до саморегуляції та самовідтворення.

Зчеплене успадкування - успадкування ознак, закодованих у генах однієї хромосоми.

Ідіоадаптація (від грец. ідіос - особливий, своєрідний та лат. адаптацій - пристосування) - зміна будови організму, яка має характер пристосування до певних умов і не змінює його рівень організації.

Ієрархія (від грец. гієрархія - правління) - система поведінкових зв’язків між особинами у зграї, сім’ї або табуні, яка визначає черговість їх доступу до їжі, парування тощо.

Ізогамія (від грец. ізос - рівний, подібний та гамете) - копуляція двох однакових за будовою гамет.

Ізоляція (від франц. ізолясьйон - розділення) - унеможливлення схрещувань між особинами одного виду в природі: за географічної ізоляції різні популяції роз’єднані непрохідним для них географічним бар’єром; за екологічної - всередині популяції виникають певні форми (раси) з різними вимогами до умов довкілля, що унеможливлює схрещування між ними.

Інбредна депресія - результат спорідненого схрещування, що полягає в ослабленні або виродженні нащадків.

Інбридинг (від англ. ін - усередині та бридинг - розведення) - див. споріднене схрещування.

Інтеграція (від лат. інтеграціо - відродження, відновлення) - структурне об’єднання та узгодження дій окремих частин, що входять до складу цілісної системи (наприклад, клітин у багатоклітинному організмі).

Інтразональні біогеоценози - екосистеми, умови довкілля в яких постійно змінюються.

Інтродукція (від лат. інтродукціо - введення) - поселення певного виду в місцевість, де раніше він не мешкав (акліматизація) або де він був поширений у минулому (реакліматизація).

Каріотип (від грец. каріон та типос - форма, зразок) - специфічний для кожного виду набір хромосом ядра.

Катастрофізм (від грец. катастрофа - переворот) - гіпотеза Ж. Кюв’є про те, що живий світ Землі неодноразово зникав унаслідок геологічних зрушень (катастроф) і потім щоразу створювався знову.

Квартирантство - використання коменсалом для оселення організму хазяїна або частини його середовища життя.

Клон (від грец. клон - гілка, нащадок) - сукупність клітин або особин, які виникли від спільного предка нестатевим шляхом.

Когерентна еволюція (від лат. когерентіо - спряженість та еволюціо - розгортання) - спряжена еволюція різних систематичних груп, коли у кожної із них виникають пристосування до іншої.

Кодомінування (від лат. ко - разом та домінантіс) - явище, коли обидва алелі певного гена повністю проявляються у фенотипах гібридних особин.

Комбінативна мінливість - спадкова мінливість, спричинена рекомбінаціями алельних генів.

Коменсал (від лат. ком - з, разом та менса - стіл, трапеза) - організм певного виду, який використовує їжу чи житло організму іншого виду (хазяїна) для своїх потреб, не завдаючи тому відчутної шкоди.

Коменсалізм (від лат. ком та менса) - тип взаємозв’язків різних видів, за якого один з них (коменсал) використовує їжу чи житло іншого (хазяїна), не завдаючи йому помітної шкоди.

Комплементарність генів (від лат. комплементум) - тип взаємодії генів, коли два або більше домінантні неалельні гени разом визначають ступінь розвитку певної ознаки.

Концентраційна функція (від лат. кон - префікс, що означає об’єднання та центрум - середина) живої речовини - здатність живих істот вбирати певні хімічні елементи з навколишнього середовища і накопичувати їх у своїх організмах.

Конкуренція (від лат. конкуренціа - стикатись) - взаємозв’язки між особинами в популяціях одного (внутрішньовидова) або між популяціями різних видів (міжвидова), за яких використання певного ресурсу довкілля одним із конкурентів зменшує його доступність для інших.

Консументи (від лат. консумо - споживаю) - гетеротрофні організми, які споживають інші організми або їх рештки.

Кон’югація (від лат. кон’югатіо - сполучення) - загальна назва кількох форм статевого процесу, при кон’югації (тимчасовому з’єднанні) дві клітини прокаріотів обмінюються частинами молекул ДНК через цитоплазматичний місток; у деяких водоростей і грибів кон’югація відбувається шляхом злиття вмісту двох вегетативних клітин; у інфузорій кон’югація - обмін ядрами між двома клітинами.

Кон’югація гомологічних хромосом - зближення гомологічних хромосом при першому мейотичному поділі.

Копрофаги (від грец. копрос - екскременти та фагос) - тварини, що живляться послідом і гноєм.

Кочові види тварин - види, які залежно від змін умов довкілля відносно недалеко переміщуються у пошуках їжі, місць розмноження, зимівлі тощо.

Криптобіоз (від грец. криптос - прихований та біос) - стан організму, за якого процеси життєдіяльності значно уповільнені, але не повністю гальмуються (наприклад, зимова сплячка багатьох ссавців).

Кросинговер (перехрест хромосом) (від англ. кросинговер - перехрест) - обмін певними ділянками між гомологічними хромосомами при кон’югації останніх у профазі першого мейотичного поділу.

Ксерофіли (від грец. ксерос - сухий та філео) - тварини посушливих місць суходолу.

Ксерофіти (від грец. ксерос та фітон) - рослини, що населяють посушливі місця.

Ламаркізм - система еволюційних поглядів Ж.-Б. Ламарка про те, що в основі еволюції лежать виникнення спадкових пристосувальних змін під впливом умов довкілля та внутрішнє прагнення живих організмів до самовдосконалення (ускладнення).

Ланцюги живлення - послідовності, в яких організми одного виду, їх рештки або продукти життєдіяльності слугують об’єктом живлення організмів іншого виду.

Ланцюги живлення детритного типу (ланцюги розкладу) - починаються із споживання сапротрофами залишків організмів або продуктів їхньої життєдіяльності; ланцюги живлення пасовищного типу (ланцюги виїдання) починаються із зелених рослин (продуцентів), послідовно включають трофічні рівні рослиноїдних тварин (консументів І порядку), хижаків (консументів II, III порядку тощо) і закінчуються редуцентами.

Летальний алель (від лат. Лета - назва річки у міфічному царстві мертвих) - алель, яка, проявляючись у фенотипі, призводить до загибелі організму.

Літораль (від лат. літораліс - береговий) - припливно-відпливна зона узбережжя, яка частину доби перебуває в повітряному, а частину - у водному середовищах.

Личинка - фаза непрямого розвитку тварин, яка істотно відрізняється від дорослих особин за будовою та способом життя.

Локус (від лат. локус - місце) - певна ділянка гомологічних хромосом, де розташовані алелі відповідного гена.

Макроеволюція (від грец. макрос - довгий та еволюція) - еволюційні процеси, що призводять до виникнення надвидових таксонів (рід, родина і т.д. аж до царства).

Маскування - явище, коли тварина, маючи захисні забарвлення і форму, приймає певне положення тіла, що нагадує предмети чи тло довкілля.

Межі витривалості (верхня та нижня) - величина інтенсивності дії екологічного фактору, за яким існування організмів певного виду стає неможливим.

Мезодерма (від грец. мезос - середній, проміжний та дерма) - середній зародковий листок більшості багатоклітинних тварин.

Мезофіли (від грец. мезос та філео) - тварини помірно зволожених місць суходолу.

Мезофіти (від грец. мезос та фітон) - рослини, які існують в умовах достатньої, але не надлишкової зволоженості грунтів.

Метаморфоз (від грец. метаморфозис - перетворення) - див. непрямий розвиток.

Міграції (від лат. міграцію - переселення, переміщення) - періодичні зміни місць існування тварин на значні відстані, що здійснюються за сталими маршрутами.

Мігруючі види тварин - види, які періодично змінюють місця існування, значно віддалені просторово.

Міжнародна Червона книга - видання Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів (МСОП), куди заносять види, яким загрожує знищення.

Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП) - неурядова організація, що координує зусилля урядів різних країн, наукових, освітніх і громадських організацій у галузі охорони природи; видає Міжнародну Червону книгу.

Мікроеволюція (від грец. мікрос - маленький та еволюція) - сукупність еволюційних процесів, які відбуваються в популяціях одного виду.

Мімікрія (від грец. мімікос - наслідувальний) - здатність до наслідування забарвлення чи форми добре захищених організмів погано захищеними.

Мінливість - здатність організмів набувати нових ознак та їхніх станів у процесі онтогенезу.

Місцеіснування виду - частина простору біогеоценозів, населена популяціями даного виду, яка забезпечує їх необхідними ресурсами.

Множинна дія генів (плейотропія) (від грец. плейон - численний та тропос - поворот, зміна) - явище, коли на прояв варіантів різних ознак впливає один алель.

Моделювання (від лат. модулюс - устрій, зразок) - метод дослідження та демонстрації структур, функцій, процесів за допомогою їхнього спрощеного відтворення (імітації).

Модифікаційна (неспадкова) мінливість (від. лат. модус - міра, вид та фаціо - роблю) - зміни фенотипу, спричинені різними екологічними факторами та не пов’язані зі змінами генотипу.

Моніторинг (від лат. монітор - той, хто нагадує, попереджає) - постійне стеження за перебігом певних процесів в окремих екосистемах, біосфері в цілому чи за станом інших біологічних об’єктів.

Монофілія (від грец. монос та філон - вид, рід, плем’я) - походження будь-якої систематичної групи від спільного предка.

Мутагени (від лат. мутаціо - зміна та генос) - фактори довкілля різної природи (фізичні, хімічні, біологічні), здатні спричинити мутації.

Мутаційна мінливість - спадкова мінливість, спричинена мутаціями.

Мутації (від лат. мутаціо - зміна) - стійкі зміни генів (точкові мутації), будови хромосом (хромосомні мутації) або кількості хромосом (геномні мутації, які виникають раптово.

Мутуалізм (від лат. мутуюс - взаємний) - форма симбіозу, за якого кожен із співіснуючих видів дістає певну користь від іншого.

Мюллерівська мімікрія - форма мімікрії, коли кілька добре захищених видів нагадують один одного забарвленням і формою.

Народжуваність - кількість особин популяції, які народжуються за одиницю часу.

Нахлібництво - використання коменсалом залишків їжі або продуктів виділення хазяїна.

Національні природні парки - природоохоронні, науково-дослідні та культурно-просвітні установи, призначені зберігати цінні природні, а також історико-культурні комплекси та об’єкти, в яких дозволяються певні форми організованого відпочинку.

Національні Червоні книги - містять списки видів, які потребують охорони на теренах окремих держав.

Нейроцель (від грец. неврон та койлома - заглиблення, порожнина) - порожнина центральної нервової системи хордових.

Нейрула (від грец. неврон) - ембріон хордових на етапі нейруляції.

Нейруляція (від грец. неврон) - процес закладання нервової трубки у ембріонів хордових.

Нейстон (від грец. нейстос - плаваючий) - організми, які мешкають на межі водного та наземно-повітряного середовищ, населяючи поверхневу плівку води.

Нейтралізм (від лат. нейтер - ніякий) - форма співіснування популяцій двох видів, за якої жоден з них не відчуває на собі безпосереднього впливу іншого.

Некрофаги (від грец. некрос - мертвий та фагос) - тварини, що живляться трупами.

Нектон (від грец. нектос - плаваючий) - організми, здатні до активного пересування в товщі води незалежно від напрямків течій.

Неокатастрофізм (від грец. неос - новий та катастрофе - переворот) - система еволюційних поглядів, яка базується на факті етапності розвитку життя на Землі.

Неоламаркізм (від грец. неос) - погляди сучасних вчених, в основі яких лежать еволюційні ідеї Ж.-Б. Ламарка.

Непрямі міжпопуляційні зв’язки в біогеоценозах - полягають у тому, що одна популяція впливає на іншу опосередковано, через популяції інших видів.

Непрямий розвиток, або метаморфоз (від грец. метаморфозіс - перетворення), - тип постембріонального розвитку тварин, за якого новонароджена особина (личинка) істотно відрізняється за будовою від дорослої.

Неспоріднене схрещування (аутбридинг) (від англ. аут - поза та бридинг) - гібридізація організмів, які не мають спільних предків протягом останніх шести поколінь; його наслідком є зростання гетерозиготності нащадків.

Нестатеві клітини - див. соматичні клітини.

Ноосфера (від грец. ноос - розум та сфера) - новий стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стає визначальним чинником її розвитку.

Норма реакції - межі модифікаційної мінливості, які визначаються генотипом організму.

Обмежуючий, або лімітуючий, фактор - екологічний фактор, інтенсивність дії якого виходить за межі витривалості.

Озоновий екран (від грец. озон - пахучий) - тоненький шар стратосфери із газу озону (О3).

Окисно-відновна функція живої речовини - окиснення чи відновлення певних сполук земних оболонок за допомогою живих організмів.

Онтогенез (індивідуальний розвиток) (від грец. онтос - єство та генезіс) - розвиток багатоклітинних організмів, що починається від однієї клітини (зиготи, спори тощо) чи багатоклітинного зачатка (при вегетативному розмноженні) та закінчується смертю.

Оогамія (від лат. ово - яйце та грец. гамете) - форма анізогамії, коли зливаються велика нерухома яйцеклітина та сперматозоїд.

Оогенез (від лат. ово та генезіс) - процес формування яйцеклітин.

Органогенез (від грец. органон та генезіс) - процеси формування зачатків органів та їхньої подальшої диференціації під час онтогенезу.

Осадові породи - відклади, що виникають на дні водойм внаслідок нашарування різних нерозчинних речовин, значна частина яких має біогенне походження.

Осілі види тварин - види, які незалежно від змін умов довкілля постійно мешкають на одній території.

Палеобіогеографія (від грец. палайос - давній та біогеографія) - розділ біогеографії, що вивчає розповсюдження систематичних груп живих істот у минулі періоди історії Землі.

Палеонтологія (від грец. палайос, онтос - створіння, істота та логос) - біологічна наука про вимерлі організми.

Пам’ятки природи - окремі унікальні природні утворення, які мають природоохоронне, наукове, естетичне або пізнавальне значення.

Паразит (від грец. пара - біля та ситос - живлення) - вид, який тривалий час використовує організми іншого виду (хазяїна) як джерело живлення та середовище життя.

Паразитизм (від грец. пара та ситос) - тип взаємозв’язків між різними видами, за яких один з них (паразит) відносно тривалий час використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище життя, частково чи повністю покладаючи на нього регуляцію своїх взаємозв’язків з довкіллям.

Партеногенез (від грец. партенос - дівчина та генезіс) - розвиток організму з незаплідненої яйцеклітини.

Період зрілості - час, протягом якого організм зберігає здатність до розмноження.

Період старіння - час від втрати організмом здатності до розмноження до смерті.

Перифітон (від грец. пери та фітон) - організми, які оселяються на різних поверхнях у товщі води.

Підвид - сукупність подібних між собою популяцій, які відрізняються від інших популяцій того самого виду однією або небагатьма варіантами ознак.

Підстилка - надґрунтовий шар, який переважно формується за рахунок рослинного опаду.

Планктон (від грец. планктос - блукаючий) - істоти: рослини - фітопланктон чи тварини - зоопланктон, що мешкають у товщі води та нездатні протистояти течіям.

Плоїдність (від грец. плоос - кратний та ейдос - вид) - число хромосомних наборів клітин організму.

Подвійне запліднення квіткових рослин - одночасне злиття одного спермія з яйцеклітиною, а другого - із центральною диплоїдною клітиною у зародковому мішку.

Полімерія генів (від грец. - полімерейа - багатоскладність) - явище, коли кілька неалельних генів спільно визначають ступінь розвитку певного стану ознаки.

Поліембріонія (від грец. поліс та ембріон - зародок) - розвиток кількох зародків із однієї заплідненої яйцеклітини.

Поліморфізм (від грец. поліс та морфе - вигляд) - наявність кількох різних фенотипних форм у популяції.

Поліплоїдний набір хромосом (від грец. поліс, плоос - кратний та ейдос - вид) - хромосомний набір ядра, у якому кожна хромосома представлена трьома чи більшим числом гомологів.

Поодинокий спосіб життя - спосіб життя тварин, коли особини в популяції більш-менш відокремлені просторово і збираються попарно або групами лише на час розмноження.

Попереджувальне забарвлення - яскраве забарвлення, пов’язане із різними способами самозахисту тварин від ворогів.

Популяційна екологія - біологічна наука про популяції як особливий рівень організації живої матерії.

Популяційні хвилі (хвилі життя) - періодичні коливання чисельності особин у популяції.

Популяційно-статистичний метод генетичних досліджень - вивчення частот зустрічальності алелів у популяціях, а також генофонду популяцій.

Популяція (від лат. популюс - народ, населення) - сукупність особин виду, які тривалий час мешкають у певній частині його ареалу, частково чи повністю ізольовано від інших подібних сукупностей цього самого виду.

Порода - штучно створена внаслідок селекції популяція тварин з корисними для людини властивостями.

Постембріональний (післязародковий) період (від лат. пост - після, пізніше та грец. ембріон) онтогенезу триває від народження (вилуплення, проростання) до набуття здатності до розмноження.

Правило екологічної піраміди - полягає в тому, що на кожному попередньому трофічному рівні ланцюга живлення кількість біомаси та енергії, що запасаються організмами за одиницю часу, значно більша (зазвичай у 10 разів), ніж на наступних. Приваблюючі забарвлення та поведінка забезпечують зустріч особин різних статей тварин, збиранню їх у зграї тощо.

Припливно-відпливні ритми - зумовлені рухом Місяця навколо Землі та становлять собою добові зміни активності насамперед організмів літоралі.

Природний добір, за Ч. Дарвіном, - це наслідок боротьби за існування, який проявляється у переважаючому виживанні і розмноженні найпристосованіших до умов довкілля організмів певного виду.

Продуценти (від лат. продуцентіс - той, що виробляє, створює) - популяції автотрофних організмів, здатних синтезувати органічні сполуки з неорганічних.

Проміжний характер успадкування - проявляється у випадках, коли жоден з алелів не домінує над іншими; тому фенотип гетерозиготної особини буде усереднений порівняно з фенотипами гомозигот по обох алелях.

Прямий розвиток - тип постембріонального розвитку тварин, коли новонароджена особина загалом нагадує за будовою дорослу.

Прямі міжпопуляційні зв’язки - в біогеоценозах виникають безпосередньо між двома популяціями: хижака та здобичі, паразита та хазяїна тощо.

Реакліматизація - повернення певного виду в місцевість, де він був поширений у минулому.

Регенерація (від лат. регенераціо - відновлення) - процес відновлення втрачених або пошкоджених частин, а також відтворення цілісного організму з його частини; фізіологічна регенерація забезпечує оновлення клітинного складу організмів.

Редуценти (від лат. редуцентіс - той, що повертає, відновлює) - популяції гетеротрофних організмів, які живляться органічною речовиною решток організмів чи продуктів їхньої життєдіяльності, розкладаючи її до неорганічних сполук.

Рекомбінація (від лат. рекомбінаціо - возз’єднання) - нові поєднання алелів різних генів у гаметах гібридних особин, які відрізняються від таких поєднань у гаметах батьків.

Рецесивний алель (від лат. рецесус - відступ) - алель, який кодує стан ознаки, що не проявляється у фенотипі гетерозиготних за цим геном особин (умовно позначається малою літерою латинського алфавіта - a, b, с, d тощо).

Родина - група особин, в якій разом мешкають батьки і діти, причому перші піклуються про останніх.

Роздільностатеві тварини - мають тільки один тип статевих залоз й утворюють лише один вид статевих клітин (сперматозоїди або яйцеклітини).

Розщеплення ознак - прояв обох варіантів ознаки (рецесивного та домінантного) у фенотипах нащадків гібридної особини.

Розмноження - притаманна всім живим істотам властивість відтворення собі подібних, що забезпечує неперервність і спадковість життя: нестатеве розмноження - виникнення нового організму з однієї нестатевої клітини (поділ, брунькування) або спори; вегетативне розмноження - різновид нестатевого, за якого відбувається відокремлення від материнського організму багатоклітинних частин; статеве розмноження - утворення нового організму за рахунок статевих клітин (гамет).

Рослинність - сукупність рослинних угруповань (фітоценозів) певної території.

Рудименти (від лат. рудиментум - зачаток, першооснова) - органи або структури, недорозвинені чи спрощені у певних видів порівняно з подібними утворами предкових форм внаслідок втрати своїх функцій протягом філогенезу.

Рушійний добір - відбувається під час пристосувань до нових умов; сприяє змінам мінливості в певному напрямі.

Сальтаціопізм (від лат. сальто - стрибаю) - гіпотеза про стрибкоподібні різкі еволюційні зміни, що спричинені зростанням темпів еволюції, масовим вимиранням старих і виникненням нових систематичних груп (видів, родів і т.д.) під час біоценотичних криз.

Сапробіонти (від грец. сапрос - гнилий та біонт) - організми, що мешкають в гниючих органічних рештках.

Сапротрофи (від грец. сапрос та трофе) - організми, що живляться органічними рештками.

Сезонні ритми - біологічні адаптивні ритми організмів, які пов’язані із річними циклами змін кліматичних умов, зумовленими обертанням Землі навколо Сонця.

Селекція (від лат. селекціо - вибір, добір) - наука про теоретичні основи та методи створення нових і поліпшення вже існуючих сортів рослин, порід тварин та штамів мікроорганізмів.

Симбіогенез (від грец. сим - разом, біос та генезис) - гіпотеза про походження еукаріотів унаслідок симбіозу кількох видів прокаріотів.

Симбіоз (від грец. сим та біос) - будь-які форми співіснування різних видів.

Синантропні види (від грец. син - біля та антропос - людина) - види, які знаходять в оселях людини та поблизу них оптимальні умови для розмноження та живлення.

Синтетична гіпотеза еволюції - комплекс уявлень про еволюційний процес, що склався в 20-50-х роках XX сторіччя внаслідок поєднання поглядів про мутації як єдине джерело спадкової мінливості, популяцію як основну одиницю еволюції та дарвінівських уявлень про боротьбу за існування та природний добір.

Смертність - число особин популяції, які гинуть за одиницю часу внаслідок старіння та елімінації.

Соматичні (нестатеві) клітини (від грец. сома) - клітини, що виконують вегетативні функції та у більшості багатоклітинних організмів мають диплоїдний набір хромосом.

Сорт - штучно створена внаслідок селекції популяція рослин з корисними для людини властивостями.

Спадкова мінливість - виникає внаслідок змін генотипу (комбінативна та мутаційна).

Спадковість - властивість організмів передавати свої ознаки нащадкам.

Сперматогенез (від грец. сперматос - сім’яна рідина та генезис) - процес формування сперматозоїдів (сперміїв).

Сперматозоїд (від грец. сперматос - сім’яна рідина та зоон - жива істота) - чоловіча гамета, яка рухається за допомогою джгутика.

Спермій (від грец. сперматос - сім’яна рідина) - позбавлений джгутика нерухомий сперматозоїд.

Споріднене схрещування (інбридинг) (від англ. ін - в, всередині та бридінг - розведення) - схрещування організмів, що мають безпосередніх спільних предків протягом останніх шести поколінь; його наслідком є зростання частки гомозигот.

Спорофіт (від грец. спора - посів, насіння та фітон - рослина) - нестатеве покоління (переважно диплоїдне) видів рослин, у яких відбувається чергування поколінь.

Стабілізуючий добір - проявляється в постійних умовах довкілля; підтримує сталість певного фенотипу, найбільш відповідного навколишньому середовищу, і відкидає будь-які зміни, як менш адаптаційні, тим самим звужуючи норму реакції.

Статева структура популяції - співвідношення особин різних статей в певній популяції.

Статевий процес - поєднання в клітині, з якої розвиватиметься новий організм, генетичного матеріалу двох батьківських особин; здійснюється у формах кон’югації та копуляції.

Статеві клітини - див. гамети.

Статеві хромосоми - див. гетерохромосоми.

Статевий диморфізм (від грец. ди - подвійний та морфа - форма) - явище, коли особини різної статі за будовою, розмірами чи забарвленням помітно відрізняються одна від одної.

Статевий добір - явище суперництва особин однієї статі за парування з особинами іншої статі у багатьох тварин, переважно хребетних.

Стенобіонтні види (від грец. стенос - вузький та біонт) можуть жити лише в певному вузькому діапазоні коливань інтенсивностей різних екологічних факторів.

Сукуленти - багаторічні рослини посушливих місць, здатні накопичувати вологу у листках або стеблах.

Сукцесії (від лат. сукцесіо - послідовність, наступність) - спрямовані послідовні зміни угруповань організмів, які приводять до перетворення самого біогеоценозу.

Табуни - більш-менш постійні групи тварин із складною системою ієрархії серед особин.

Темпи еволюції - проміжки часу, за який виникають певні систематичні групи.

Тепличний ефект - загальне потепління, викликане зростанням концентрації вуглекислого газу (СО2) в атмосфері.

Територіальність - явище, коли у багатьох видів тварин особини або родини займають певні ділянки, які ці тварини охороняють від інших особин свого виду.

Термофіли (від грец. терме - тепло та філео - люблю) - види, що мешкають при високих температурах.

Тіньолюбні рослини - рослини, що ростуть у затінку.

Тіньовитривалі рослини - рослини, що ростуть як на відкритих, добре освітлених місцях, так і здатні переносити певний ступінь затінку.

Топічні зв’язки (від грец. топос - місце) - форма біотичних зв’язків, коли популяції різних видів розміщені в біогеоценозах таким чином, що внаслідок життєдіяльності одних видів змінюються умови існування інших.

Трофічна сітка - сплетіння ланцюгів живлення у біогеоценозах внаслідок того, що один і той самий вид одночасно може бути ланками різних ланцюгів.

Трофічні зв’язки (від грец. трофе - живлення, їжа) - форма біотичних зв’язків, при якій організми одного виду безпосередньо або продукти їх життєдіяльності є об’єктом живлення для особин іншого.

Трофічний рівень (від грец. трофе - живлення, їжа) - місце популяції певного виду у ланцюзі живлення.

Урбанізація (від лат. урбанус - місто, міський) - зростання площі землі, зайнятої містами.

Фактори еволюції - фактори, які спричиняють необоротні адаптивні зміни організмів, популяцій і видів протягом існування біосфери.

Факультативний (від лат. факультатіс - можливість) - необов’язковий вид біологічних явищ, процесів тощо.

Фен (від грец. фаіно - являю, знаходжу) - певний варіант ознаки.

Фенетика (від грец. фаіно - являю, знаходжу) - біологічна наука про прояв та розподіл фенів в популяції.

Фенотип (від грец. фаіно - являю і типос - відбиток) - сукупність всіх ознак і властивостей організму, що формується внаслідок взаємодії генотипу з факторами довкілля.

Філогенез (від грец. філон - рід, плем’я та генезис) історичний розвиток певної систематичної групи, тобто послідовний ряд її предкових форм.

Філогенетична (природна) - систематика базується на таких принципах: всі сучасні види є нащадками викопних форм, чим забезпечується безперервність життя; видоутворення відбувається переважно шляхом дивергенції, і кожна систематична група є монофілетичною; кожний тип (відділ) має притаманний лише йому загальний план будови, який докорінно відрізняється від інших; як нині існуючі, так і вимерлі види входять в єдину класифікацію живого, тобто систематичне положення виду не залежить від часу його існування.

Філогенетичний ряд - послідовність історичних змін організмів у цілому чи їх окремих органів у межах певної систематичної групи.

Філогенія (від грец. філон - рід, плем’я та генезис) - біологічна наука про шляхи історичного розвитку (філогенезу) певних систематичних груп.

Фітофаги (від грец. фітон - рослина та фагос - живлення, їжа) - тварини, які живляться рослинами.

Фітоценоз (від грец. фітон - рослина та койнос - загальний) - угруповання популяцій різних видів рослин (рослинність), що разом ростуть на спільній території.

Фітоценологія (від грец. фітон - рослина, койнос - загальний та логія) - біологічна наука про рослинні угруповання.

Флора (від лат. Флора - богиня кевітів та весни) - сукупність видів рослин певної території та біосфери в цілому.

Формальна (штучна) систематика - систематика, у якій для побудови системи живих організмів основним критерієм є ступінь подібності об’єктів.

Фотоперіодизм (від грец. фотос - світло та періодос - чергування, коловерть) - реакція організмів на зміни тривалості світлового дня.

Фототрофи (від грец. фотос - світло та трофос - живлення, їжа) - автотрофні організми, які для процесів синтезу використовують енергію світла.

Хазяїн - організм певного виду, за рахунок якого існує паразит.

Хемосинтетики, або хемотрофи (від грец. хемейя - хімія та трофе - живлення, їжа), - автотрофні організми, які для синтезу органічних речовин використовують енергію хімічних реакцій.

Хижаки - тварини, які полюють на інших тварин, ловлять їх, вбивають та поїдають.

Ценофіли (від грец. койнос - загальний та філео - люблю) - екологічно непластичні види, з популяцій яких складаються зрілі (стабільні) біоценози.

Ценофоби (від грец. койнос - загальний та фобос - страх) - види, зо беруть участь у ранніх сукцесіях, екологічно пластичні і зазвичай не зустрічаються в зрілих біоценозах.

Центр видової різноманітності - частина біосфери з найвищою кількістю сучасних видів певної систематичної групи.

Чергування поколінь - явище, коли у життєвому циклі чергуються два або більше різних за будовою, способом життя та розмноження поколінь.

Чисельність популяції - число особин, які входять до складу популяції.

Чисті лінії - генотипно однорідні нащадки, отримані від однієї особини шляхом самозапліднення, гомозиготні за більшістю генів.

Чорні списки - списки видів, які зникли починаючи з 1600 року.

Штам (від нім. штамм - стовбур, основа, сім’я, плем’я) - культура мікроорганізмів, отримана від однієї клітини.

Штучний добір - добір, який людина проводить з метою виведення сортів, порід чи штамів із корисними для неї властивостями: індивідуальний добір - виділення для подальшого розмноження окремих особин на підставі вивчення їх фенотипів та генотипів; масовий добір - виділення з вихідного матеріалу груп особин, які мають певні фенотипові особливості.

Ярусність - просторове розташування популяцій різних видів рослин у біоценозі.