Українська мова. Поглиблене вивчення філології. 8 клас. Авраменко

§ 83. Повідомлення на тему про мову

А. Пригадайте, що ми називаємо повідомленням. Які особливості усного повідомлення?

Б. Ознаки якого стилю мовлення характерні для повідомлення?

В. Яку структуру воно передбачає?

Г. Які слова ми вживаємо, переходячи від однієї думки до іншої?

1. Доповніть таблицю слів, необхідних для написання повідомлення.

Частина повідомлення	Необхідні мовні конструкції та слова-скріпи
Вступна частина	Існують підходи ... . Потребує висвітлення питання ... . Існує явище ... . Маємо розмову про ... .
Теза	Серед особливостей варто виокремити ... . Особливим явищем є ... . Окремо хочемо зупинитися на ... .
Докази	По-перше, по-друге, з одного боку, з іншого боку, навпаки
Висновок	Отже ... . Підбиваючи підсумки ... . Можемо зробити висновок ... .

• Поміркуйте, з якою метою варто вживати слова-скріпи під час написання повідомлення.

2. Прочитайте запропоновані частини тексту та виконайте завдання.

І. Цікавою є історія виникнення назв деяких чисел. Наприклад, широко вживаним є число сім: сім днів тижня, сім чудес світу, у казках — сім господинь, семеро козенят, сім сестер. Виявляється, що число сім відповідає обсягу короткотривалої пам’яті людини, тобто це та кількість предметів чи ознак, яку ми спроможні запам’ятати відразу на більш-менш тривалий час.

II. Числівник сорок спочатку був іменником та означав «мішок». Це й справді був мішок, у який уміщалося 40 шкірок соболів чи білок, бо саме стільки їх потрібно було на пошиття однієї шуби. Саме ними розраховувалися замість грошей за часів Русі-України.

III. Числівник — це самостійна змінна частина мови, що може позначати абстрактне число, кількість однорідних предметів, кількість частин від цілого, місце предмета в ряду однорідних при лічбі. Числівник відповідає на питання скільки? котрий? котра? котре? Наприклад: один, п’ять, декілька, дві третіх, двадцятий (За С. Гажук-Котик).

А. Визначте, у якому порядку варто розмістити частини, щоб утворилося повідомлення.

Б. Якими словами-скріпами ви можете доповнити кожну частину тексту?

3. Прочитайте тексти та виконайте завдання.

І. Омоніми — це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням і написанням. Наприклад: кран водогінний і кран будівельний, метелиця (заметіль, хуртовина) і метелиця (народний танець).

Лексичні омоніми бувають повні й неповні. Повні лексичні омоніми — це слова, що належать до однієї частини мови та збігаються у звучанні в усій системі форм. Такого типу омонімів найбільше серед іменників і дієслів: займатися (спалахувати) і займатися (робити щось), точити (проїдати, гризти): Повсюди чад, а ворог лютий / Пекельні бенкети справля, / Гнітить скрізь сили неокуті / і точить мозок, наче тля! (М. Старицький) і точити (цідити): Тут з діда-прадіда, із віку в вік / Збирали мед, з беріз точили сік (І. Нехода).

До неповних лексичних омонімів належать слова, що збігаються у звучанні тільки в частині форм. Наприклад: слово кадри (особовий склад установи, військової частини) і слово кадри (сцени, епізоди з кінофільму) збігаються лише тоді, коли друге слово вжите в множині, бо перше її не має (За О. Пономаревим).

II. Пароніми — слова, подібні за звучанням, широко вживаємо як стилістичний засіб у красному письменстві. Згадаймо зразок майстерного використання паронімів в одній з «Інкрустацій» Л. Костенко:

Колись були Орфеї, а тепер корифеї.

А як же він став корифеєм, як не був Орфеєм?

Сам Орфей не був корифей.

Він навіть не бував у Спілці.

Сидів собі і грав на сопілці.

І його розтерзали менади,

Бо не піддався на їхні принади.

Помітне місце належить паронімам серед виразових засобів публіцистики, де вони особливо ефектні в ролі заголовків: «Навесні на Десні», «Нова кампанія старої компанії». Не цурається цього розряду лексики й народна творчість: пройти Крим і Рим; ти йому про Тараса, а він тобі півтораста.

Проте звукова близькість паронімів спричинює семантично неприпустиме вживання їх один замість одного, що веде до «затемнення» змісту висловлювання (О. Пономарів).

А. Чи можна назвати запропоновані тексти повідомленнями? Які ознаки про це свідчать?

Б. Поміркуйте, чому важливо наводити приклади до мовних явищ у повідомленнях.

В. Зіставте теоретичний матеріал і розкрийте спільні та відмінні ознаки омонімів і паронімів.

Г. Наведіть власні приклади омонімів і паронімів.

4. Прочитайте пам’ятку «Як готувати усне повідомлення на тему про мову». Виконайте завдання.

Пам’ятка

Як готувати усне повідомлення на тему про мову

1. Добре продумайте тему й основну думку свого висловлення.
2. Визначте, який теоретичний матеріал необхідно повторити для розкриття теми. За потреби укладіть словник термінів.
3. Продумайте структуру повідомлення.
4. Доберіть потрібні для повідомлення приклади.
5. Продумайте, які слова-скріпи будуть потрібні для переходу від однієї думки до іншої.
6. Дотримуйтеся вимог до наукового стилю.

Вимоги до наукового стилю

Чіткість та однозначність викладу;
чітке структурування тексту;
аргументація та переконливість;
об’єктивність аналізу;
логічна завершеність думок;
докладні висновки.

А. Напишіть коротке повідомлення на одну з поданих тем. Не забувайте наводити приклади.

• Односкладне означено-особове речення.

• Односкладне неозначено-особове речення.

• Односкладне безособове речення.

Б. Прочитайте свої повідомлення однокласникам та однокласницям. Проаналізуйте, чи правильно врахували учасники й учасниці різних груп усі вимоги до написання повідомлення.

В. Зіставте теоретичний матеріал. Розкрийте спільні та відмінні ознаки обговорюваних односкладних речень.

Г. Поміркуйте, як повідомлення на різні теми, що передбачають порівняння та протиставлення явищ, можуть допомогти у вивченні матеріалу на уроках української мови.

5. Підготуйте повідомлення на одну з тем, користуючись пам’яткою (вправа 4).

• Вставні слова зі значенням упевненості чи невпевненості.

• Вставні слова зі значенням емоційної оцінки повідомлення.

• Вставні слова, що вказують на джерело повідомлення.

А. Укладіть до повідомлення короткий словник термінів (два-три терміни).

Б. Доберіть приклади до описуваних у повідомленні мовних явищ.