Українська мова. Повторне видання. 8 клас. Авраменко (2025)
Додаток 3. З тлумачного словника
А
Адреса́нт, -а, ч. Той, хто адресує лист, телеграму тощо; відправник.
Адреса́т, -а, ч. Той, кому адресовано лист, телеграму тощо; одержувач.
Альта́нка, -и, ж. Невелика садово-паркова будівля для відпочинку й захисту від сонця чи дощу.
Альтернати́ва, -и, ж. Потреба вибору між двома або кількома можливостями, що виключають одна одну.
Арка́да, -и, ж. Ряд арок, що спираються на стовпи або колони.
Атрибу́т, -а, ч. 1. філос. Суттєва, невід’ємна властивість предмета або явища. 2. Ознака або предмет, які становлять характерну ознаку кого-, чого-небудь. 3. грам. Означення.
Б
Багряни́стий, -а, -е. Який має багряний відтінок.
Бари́ш, -у, ч. Прибуток від торгівлі або перепродажу; вигода.
Башта́н, -а і -у, ч. 1. Ділянка поля, на якій вирощують кавуни, дині чи гарбузи. 2. діал. Вид дитячої гри.
Бірюзо́вий, -а, -е. 1. Прикм. до бірюза; зроблений із бірюзи. 2. Який має колір бірюзи; ніжно-голубий.
Бішко́птовий, -а, -е, гуц. Бісквітний.
Боввані́ти, -ію, -ієш, недок. 1. Виднітися, показуватися здаля над чимсь. 2. діал. Сидіти, стояти непорушно; стовбичити.
Бузко́вий, -а, -е. 1. Прикм. до бузок. 2. Такого кольору, як квіти бузку; ясно-ліловий.
Бурштино́вий, -а, -е. 1. Прикм. до бурштин; зроблений із бурштину. 2. Який має колір бурштину; прозоро-жовтий.
Бу́хта, -и, ж. 1. Невелика глибока затока. 2. мор. Скручений канат, трос.
В
Вайлува́тий, -а, -е. Незграбний, неповороткий, повільний у рухах; хиткий (про ходу, біг).
Вда́ча, -і, ж. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини та які проявляються в її діях, поведінці; характер; нахил або звичка до чогось; характерна риса поведінки тварини.
Вигу́лькувати, -ую, -уєш, недок. 1. Виринати з води. 2. Раптово, швидко з’являтися звідки-небудь, із-за чогось; показуватися, виглядати.
Військо́вий, -а, -е. 1. Стос. до війська. Прийнятий, установлений у війську, в армії. 2. Стос. до військовослужбовця: військовий обов’язок. 3. у знач. ім. військове, -вого, с. Одяг і спорядження військовослужбовця. 4. у знач. ім. військовий, -вого, ч. Те саме, що військовослужбовець.
Віолонче́ль, -і, ж. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, середній між скрипкою та контрабасом.
Вітра́ж, -а, ч. Малюнок на склі або візерунок із кольорового скла (у вікнах, дверях).
Воє́нний, -а, -е. Стос. до війни, пов’язаний із нею.
Восьмери́к, -а, ч. 1. Предмет, який складається з восьми частин; запряжка з восьми коней. 2. Форма перекриття.
Вразли́вий, -а, -е. 1. Який легко та швидко піддається зовнішнім подразненням; сприйнятливий, чутливий; який має підвищену здатність нервово збуджуватися, реагувати на обра́зи. 2. Який завдає болю, обра́зи; який є наслідком або виявленням почуття болю, обра́зи. 3. діал. Докучливий, настирливий.
Г
Ги́чка, -и, ж. 1. Стебло та листя перев. коренеплодів і бульбоплодів; бадилля, ботвина. 2. перен., розм. Верхня частина зав’язаного мішка, вузла. 3. діал. Грива. 4. діал. Росток, паросток на коренеплодах.
Глузува́ти, -ую, -уєш, недок., з кого / чого, над ким / чим і без додатка. Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось.
Гости́на, -и, ж., розм. 1. Перебування в гостях; гостювання; відвідини. 2. діал. Страви й питво, якими частують; бенкет. 3. діал. Гостя.
Го́тика1, -и, ж. Художній стиль європейського пізнього середньовіччя, який найяскравіше виявився в архітектурі й характеризувався легкими гострокінцевими будівлями, стрімко спрямованими вгору, і численним оздобленням скульптурами, склом і витонченим різьбленням із каменю; оздоблення, виконані в цьому стилі.
Го́тика2, -и, ж. Форма виродження картоплі.
Ґ
Ґонт, -у, ч. Покрівельний матеріал із тонких дощечок.
Д
Декорува́ти, -ую, -уєш, недок. і док., перех. Художньо оформляти, прикрашати що-небудь.
Дендропа́рк, -у, ч. Великий парк для вирощування різних видів деревних і кущових рослин як місцевої флори, так і інших біогеографічних областей.
Дичина́, -и, ж. 1. Дикі птахи та звірі, на яких полюють і м’ясо яких використовують як їжу; м’ясо цих птахів, тварин. 2. розм. Глухе, запустіле місце; глушина; заст., зневажл. Житель цих глухих, запустілих місць.
Діама́нти, -а, ч. 1. Дорогоцінний камінь — алмаз, штучно огранений і відшліфований; брильянт. 2. Вид дрібного друкарського шрифту.
Доконе́чний, -а, -е. Обов’язковий, неодмінний; неминучий; остаточний.
Домінува́ти, -ую, -уєш, недок., книжн. Мати перевагу, панувати, бути основним; переважати.
Достові́рний, -а, -е. Який не викликає сумніву, точний.
Е
Еде́м, -у, ч., книжн. 1. За біблійною легендою — місце блаженного існування Адама та Єви; рай. 2. перен. Місце, що характеризується винятковою красою і багатством природи; благодатний край.
Екзоти́зм, -у, ч. 1. Те саме, що екзотика — усе (природа, побут, культура й т. ін. віддалених країн), що є незвичайним для певної місцевості, що здається дивовижним, надто мальовничим. 2. лінгв. Слово чи вислів, що не є звичним, власт. певній мові.
Естети́чний, -а, -е. 1. Прикм. до естетика — наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, у природі та суспільстві. 2. Пов’язаний із створенням, відтворенням і сприйняттям прекрасного в мистецтві та житті; викликаний прекрасним у житті чи мистецтві.
Ж
Жни́вний, -а, -е. Прикм. до жнива — пора збирання хлібних рослин; перен. Про час напруженої роботи де-небудь.
Жонглюва́ти, -юю, -юєш, недок. 1. Майстерно підкидати й ловити один або одночасно кілька предметів. 2. перен. Вправно, але й безвідповідально використовувати при висловлюванні певні поняття, слова тощо.
З
За́дбаний, -а, -е, розм. Доглянутий; опоряджений.
Зало́м, -у, ч. 1. Крутий, різкий поворот; крива, звивиста лінія, звивина; загнута частина чого-небудь. 2. Заглибина в чому-небудь, уступ (гори, скелі). 3. Виступ, карниз. 4. Місце в лісі, де лежить бурелом; дерева, повалені вітром, бурею. 5. рідко. Складка.
Запру́джений, -а, -е. Дієпр. пас. мин. ч. до запрудити — 1. перех. Загороджувати, перекривати чим-небудь (річку, канал тощо). 2. перех., перен. Заповнювати собою цілком, до краю якийсь простір, прохід тощо; розм. Заповнювати великою кількістю чого-небудь.
Зарі́ччя, -я, с. Місцевість за річкою.
Збалансо́ваний, -а, -е. Дієпр. пас. мин. ч. до збалансувати — зберігати рівновагу, роблячи відповідні рухи тілом.
Зело́, -а, с., заст., поет. Зелень: Був вересень на початку; сонце пекло, аж шкварчало; по узгір’ях всяке зело пожовкло (за А. Свидницьким).
Зніче́в’я, присл., розм. 1. З нічого робити; з дурного розуму, здуру. 2. Несподівано, раптом. 3. Ні з того, ні з сього, без причини.
І
Іконоста́с, -а, ч. Стіна зі вставленими в неї іконами, яка в православній церкві відокремлює вівтар від центральної частини.
Інкрусто́ваний, -а, -е. Дієпр. пас. мин. ч. до інкрустувати — урізувати та вклеювати в поверхню предмета шматочки інших матеріалів для оздоблення його. || перен. Уключати в якийсь твір уривки, цитати, рядки іншого твору.
К
Канделя́бр, -а, ч. Свічник для кількох свічок або електричних ламп.
Карколо́мно, присл. до карколомний — 1. Через який можна зламати карк, шию; дуже небезпечний. 2. перен. Важкий, складний для виконання, для розв’язання; ризикований. 3. перен. Те саме, що надзвичайний.
Кі́рха, -и, ж. Лютеранська церква.
Кліпме́йкер, -а, ч. Спеціаліст зі створення кліпів.
Ко́мин, -а, ч. 1. Передня (нижня) частина димоходу варистої печі. 2. Канал із вогнетривкого матеріалу для виходу диму з печі, груби в повітря; димохід. 3. Горішня частина димоходу над дахом якої-небудь будівлі; димар.
Кора́ловий, -а, -е. 1. Утворений із вапнистих відкладів коралів. 2. Який має колір коралів; яскраво-червоний.
Ко́стур, -а, ч. 1. Груба палиця, часто із загнутим верхнім кінцем; ціпок. 2. Те саме, що милиця — висока палиця з перекладками, на яку спираються пахвами та якою користуються як опорою при ходінні хворі на ноги або безногі люди.
Крем’яни́й, -а, -е. 1. Те саме, що кремінний — який утворився з кременю завдяки природним умовам; кам’яний.
Ку́ций, -а, -е. 1. Недостатньої довжини; короткий (про одяг і т. ін.); про деякі частини тіла. 2. Короткий або обрубаний (про хвіст). 3. Те саме, що куцохвостий — з коротким або обрубаним хвостом. 4. Який триває недовго; короткочасний. 5. розм. Низького зросту; малий. 6. перен., розм. Надто обмежений; недостатній.
Л
Ла́ден, -дна, -дне. Схильний, охочий що-небудь робити; готовий до певних учинків; згоден на певну дію, стан.
Ламіно́ваний, -а, -е. Покритий вологонепроникним шаром синтетичної речовини.
Лека́ло, -а, с. 1. Фігурна лінійка для викреслювання кривих ліній. 2. техн. Калібр.
Лима́н, -у, ч. Затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря, іноді багате на грязі з лікувальними властивостями.
Лука́вий, -а, -е. 1. Здатний на різні хитрощі або жарти; сповнений добродушних хитрощів; грайливий. 2. Здатний на нещирість, брехню; єхидний. 3. Який має злі, ворожі наміри; підступний. 4. заст. Грішний, нечестивий.
Люби́сток, -тку, ч. Багаторічна ароматична трав’яниста рослина родини зонтичних, корені та листя якої використовують у народній медицині; зарості цієї рослини; настій цієї рослини.
М
Ма́ківка, -и, ж. 1. Квітка маку. 2. Плід маку; голівка маку. 3. розм. Те саме, що вершина — верхня, найвища частина чого-небудь (перев. дерева, гори); верхня частина голови людини. 4. чого, розм. Те саме, що баня — опуклий дах, що має форму півкулі; купол. 5. розм. Квітка латаття.
Маніпуляти́вний, -а, -е. Який впливає на кого-, що-небудь, спрямовуючи в потрібному напрямі.
Масть, -і, ж. 1. Забарвлення волосяного покриву у тварин. || розм. Колір, забарвлення чого-небудь. 2. Один із чотирьох розрядів, на які поділяють колоду карт за кольором і формою очок.
Махро́вий, -а, -е. 1. Який має велику кількість пелюсток (про квітки). 2. перен. Який є великою мірою носієм певних негативних якостей. 3. Який має ворс, утворений із ниткових петель; волохатий (про тканину та вироби з неї).
Метушли́вий, -а, -е. 1. Який багато метушиться; схильний до метушні. || Який свідчить про відсутність спокою, урівноваженості; безладний, поквапливий. 2. Сповнений метушні.
Мжи́чка, -и, ж. Дуже дрібні краплі води, які насичують повітря; дрібний, густий дощ; мряка.
Мо́рений, -а, -е. 1. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до морити — спец. Тримати деревину у воді, у спеціальному розчині, надаючи їй темного забарвлення та міцності, або фарбувати її морилкою. 2. Виснажений, знесилений, змучений. 3. спец. Який, будучи підданий морінню, набув темного кольору, твердості та міцності.
Н
Наві́дліг, присл. Розмахнувшись із силою; з розмаху.
Навшпи́ньки, присл. 1. з дієсл. стати, підвестися, звестися і т. ін. на кінчики пальців ніг. 2. з дієсл. стояти та дієсл. на позначення руху. Те саме, що навшпиньках — на кінчиках пальців ніг.
Насе́льник, -а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення; перен. Усяка істота, що десь живе, існує.
Нато́мість. 1. присл. Замість чого-небудь. 2. у знач. протиставного спол., розм. Уживається в знач. зате, однак.
Незлі́чений, -а, -е. Якого не обрахували, не злічили; нелічений.
Незліче́нний, -а, -е. Який складається з великої кількості або має, становить велику кількість; незчисленний. Дуже великий.
Неква́пно, присл. до неквапний — який не квапиться або якому не властива квапливість; || Непоспішливий, повільний.
Несамови́тий, -а, -е. 1. Не здатний відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх; || Який виражає стан, коли людина нездатна відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх. 2. Дуже сильний, значний силою свого вияву.
Нірва́на, -и, ж. За містичними уявленнями буддистів — блаженний стан спокою «людської душі», що досягається шляхом повного відмовлення від усіх життєвих турбот, чуттєвих бажань; || Місце, де перебувають «душі» в такому стані. || перен. Стан спокою, блаженства.
О
Огу́диння, -я, с., збірн. Те саме, що огудина — стебла, гілки виткої, повзучої або сланкої рослини (перев. про родину гарбузових).
Оздо́блювати, -юю, -юєш. 1. Надавати кому-, чому-небудь гарного вигляду за допомогою яких-небудь прикрас; прикрашати. 2. перен. Робити яскравішим, виразнішим або більш вишуканим, вигадливим (мову, стиль). 3. перен. Робити повнішим, багатшим, змістовнішим.
Опа́систий, -а, -е. Товстий, огрядний.
Осо́т, -у, ч. Великий дворічний або багаторічний бур’ян родини складноцвітих.
П
Пасте́льний, -а, -е. 1. Прикм. до пастель — м’який кольоровий олівець (без оправи), вигот. із спресованих стертих у порошок фарб із домішкою з’єднувальних або розбілювальних речовин (клею, крейди тощо). || Виконаний пастеллю. 2. перен. Неяскравого, м’якого тону (про кольори, забарвлення).
Переки́нчик, -а, ч. 1. розм. Той, хто перейшов на бік ворога; зрадник. 2 зневажл., жарт. Той, хто відмовився від своїх переконань, поглядів, від колишніх друзів.
Пиха́тий, -а, -е. Якому притаманна надмірно висока думка про себе, зверхність, погорда, зарозумілість, зазнайство.
Плагіа́т, -у, ч. Привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.
Пові́тка, -и, ж. 1. Господарське приміщення для утримання домашніх тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна. 2. Покрівля на опорах для захисту від сонця, дощу тощо; накриття.
Порцеля́на, -и, ж. 1. Керамічна маса білого кольору, яку використовують для виготовлення тонкого посуду, декоративних виробів, ізоляційних матеріалів тощо; фарфор. 2. збірн. Посуд або декоративні вироби з такої маси.
Презента́бельний, -а, -е. Який вигідно відрізняється від інших своїми якостями; показний, видний.
Пурпуро́вий, -а, -е. Те саме, що пурпурний — пофарбований пурпуром (про тканину, одяг та інші речі); який має колір пурпуру; темно-червоний або яскраво-червоний із фіолетовим відтінком; багряний.
Р
Рахма́нний, -а, -е. Смирний, тихий; спокійної вдачі.
Ренеса́нс, -у, ч. Період ідеологічного й культурного розквіту в певних країнах Європи, що внаслідок зародження капіталізму змінив середньовіччя в XIV—XVI ст.; Відродження. || перен. Узагалі розквіт, піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду.
Риме́йк, -а, ч. Прагнення до відтворення минулого в зовнішньому вигляді речей, звичаях, етикеті. 2. Випуск нової продукції з використанням ідей, які траплялися раніше. 3. Повторний випуск товару (наприклад, перевидання книжки).
Ро́лер, -а, ч. Те саме, що самокат — заст. Назва велосипеда й мотоцикла, уживана перев. в період Першої світової та громадянської воєн.
Рубрика́ція, -ї, ж. Розподіл за рубриками.
Ру́но, -а, с. 1. Густа та довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле. 2. перен. Густе, пишне волосся.
Ру́та, -и, ж. Багаторічна напівкущова або трав’яниста рослина родини рутових, яка містить ефірну олію; її використовують у медицині та парфумерії.
С
Сати́новий, -а, -е. Прикм. до сатин — бавовняна або шовкова тканина. || Пошитий із сатину.
Сво́лок, -а, ч. Балка, яка підтримує стелю в будівлях. || Така балка як місце схову різних предметів.
Серпа́нковйй, -анкова, -анкове. Прикм. до серпанок. 1. Легка прозора тканина. 2. Легка, подібна до диму, поволока, що обмежує видимість, скрадає обриси когось, чогось.
Смара́гдовий, -а, -е. Прикм. до смарагд — коштовий прозорий камінь яскраво-зеленого забарвлення; ізумруд.
Спрокво́ла́, присл. Не поспішаючи, не кваплячись; повагом.
Сталагмі́т, -а, ч., геол. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у формі конусоподібного стовпчика, бурульки, гребінця, що виникає на дні підземних порожнин (печер, галерей і т. ін.) унаслідок падіння та випаровування крапель води, насичених кальцитом.
Субти́льний, -а, -е, розм. 1. Тендітної будови; уразливий, ніжний. 2. Делікатної поведінки; м’який.
Сургуче́вий, -а, -е. Те саме, що сургучний. 1. Прикм. до сургуч — забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться і застигає; уживають для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо. || Зробл. із сургучу. 2. Кольору червоного сургучу.
Сюрча́ти, -чу, -чиш. Видавати різкі, переважно високі, і часто повторювані звуки (про коників, цвіркунів, птахів тощо).
Т
Те́рен1, -рну, ч. 1. Колючий кущ родини розових. 2. збірн. Плоди цієї рослини. 3. Окрема колючка, шпичка такої або іншої колючої рослини.
Тере́н2, -у, ч. 1. Місцевість, територія. 2. перен., заст. Ґрунт, основа розвитку чого-небудь.
Туристи́чний, -а, -е. Стос. до туризму: туристичне бюро, туристичний довідник.
Тури́стський, -а, -е. Стос. до туриста, туристів: туристська група, туристська путівка.
Тюхті́й, -я, ч. розм. Про вайлувату, неповоротку людину.
У
Узві́з, -возу, ч. Крутий підйом; вулиця, дорога, що мають підйом.
Умикну́ти, -аю, -аєш. Викрадати дівчину, жінку, щоб узяти її за дружину.
Уряди́-годи́, присл. Зрідка, нечасто, деколи.
X
Халя́ва, -и, ж. 1. Верхня трубчаста частина чобота, що прикриває литку. 2. перен., лайл. Неохайна, розпутна чи скупа людина.
Хоро́ми, -омів і -ом, мн. 1. Великий розкішний будинок. || Велике, просторе приміщення. || ірон. Про будинок, житло взагалі. 2. діал. Сіни.
Ц
Це́нзор, -а, ч. 1. У Стародавньому Римі — урядова особа, яка оцінювала майно громадян, стежила за надходженням податків тощо. 2. Урядова особа, яка здійснює цензуру.
Ч
Ча́ти, чат, мн. 1. Сторожовий загін війська; група перев. озброєних людей, які охороняють щось, несуть варту. 2. Перебування на варті в певний проміжок часу; вартування.
Чебре́ць, -ю, ч. Дикоросла напівкущова медоносна рослина, що має пряме стебло з лілувато-рожевими (іноді білими) квітками; використовують у медицині.
Чепурни́й, -а, -е. 1. Який характеризується чистотою, акуратністю, охайністю. 2. Який завжди стежить за чистотою житла, за своїм зовнішнім виглядом і т. ін.
Че́рвінь1, -вені, ж. 1. Густа червоно-коричнева фарба для розписування череп’яного посуду, яку добували зі спеціальної кольорової глини. 2. Яскраво-червоні барви; багрянець.
Че́рвінь2, -веню, ч. Рум’янець на обличчі.
Чинба́рство, -а, с. Ремесло чинбаря — ремісника, який чинить, обробляє шкіри; робітника шкіряного виробництва; шкіряника.
Ш
Ши́беник, -а, ч. 1. Негідник. 2. розм. Те саме, що бешкетник — той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету.
Шляхе́тний, -а, -е. 1. Прикм. до шляхта — дрібне дворянство колишньої феодальної Польщі. || Належний шляхті, аристократам. Дворянство дореволюційної України, Литви. 2. Який характеризується високими моральними якостями; добре вихований; благородний. || Який характеризується витонченістю, досконалістю, елегантністю; вишуканий.
Шнурі́вка, -и, ж. 1. Те саме, що шнур — тонкий мотузок, сплетений із кручених ниток чи пасом прядива. 2. заст. Корсет. 3. діал. Сорт тютюну з великим листям.
Щ
Що́гла, -и, ж. 1. Високий стовп, вертикальна або похила конструкція на судні, признач. для встановлення вітрил, підняття прапора, улаштування спостережних пунктів і т. ін. 2. Висотна споруда (стовп, тичка, металева або залізобетонна конструкція тощо), що має різне технічне призначення (для підвішування ліній електропередач або сигналізації, установлення радіоантен тощо). 3. розм. Жердина, тичка.
Я
Ялик, -а, ч. Невелика шлюпка з однією або двома парами весел.
Ятка, -и, ж. 1. Легка будівля для тимчасового користування (торгівлі, виставки тощо); балаган. 2. Накриття, зроблене з хворосту, очерету, полотна тощо для захисту від сонця, дощу й т. ін.; повітка.
