Українська література. Повторне видання. 8 клас. Авраменко (2025)
Літературознавчий словник
Алітерація — накопичення однакових або близькозвучних приголосних звуків із метою створити звуковий образ зображуваного або посилити інтонаційну виразність мови: Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива. Пішов шелест по діброві; шепчуть густі лози.
Амфібрахій — трискладова стопа з наголосом на другому складі.
Анапест — трискладова стопа з наголосом на третьому складі.
Асонанс — накопичення однакових голосних звуків для посилення милозвучності мови: Ух! Ух! Солом’яний дух, дух! Зійшло вже сонце! (Голі скрізь; з осоки коси, бо дівчата).
Балада — невеликий віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом і співчутливо-сумним звучанням.
Билини (старини) — жанр героїчного епосу, епічні пісні про події часів Русі. Головною ознакою старини є її герой-богатир, наділений надлюдськими силами.
Водевіль — різновид легкої комедії з куплетами, які виконують під музику. Водевілю притаманні анекдотична ситуація в основі сюжету, нагромадження випадковостей, дотепні діалоги, словесні каламбури, танці, куплети.
Дактиль — трискладова стопа з наголосом на першому складі.
Дума — це ліро-епічний твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконують речитативом у супроводі кобзи, бандури чи ліри. На відміну від балади, у думі немає фантастичних елементів.
Історичне оповідання — це невеликий за розміром епічний твір, у якому йдеться про історичні події та персонажів із минулого. В оповіданні, на відміну від повісті й роману, зображають одну подію.
Історичне фентезі — жанровий різновид фентезі, у якому використано окремі елементи реальної історії світу. Магія, міфічні істоти або інші надприродні елементи співіснують невидимо з матеріальним світом, з більшістю людей, які про це не знають.
Комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору й сатири розвінчують негативні суспільні й побутові явища, розкривають смішне в навколишній дійсності чи людині.
Конфлікт — це основа драматичного твору, він є рушійною силою, що визначає розвиток драматичної дії як основний засіб розкриття характеру. Конфлікт у драматичному творі проявляється в зіткненні протилежних сил, боротьбі за досягнення мети, подоланні перешкод.
Курйозний вірш — це вишуканий поетичний твір, незвичайний за формою, для якого характерним є поєднання зорових і слухових елементів, узгоджених зі змістом.
Літота — применшення якої-небудь ознаки предмета чи людини: курці по коліна, з макове зернятко.
Містичне в літературі — це загадкове, таємниче, надприродне, непояснюване. Містичне може проявлятися в зображенні надприродних явищ, у зв’язку з потойбічним світом і надприродними силами (наприклад, історія червоної свитки чорта, якого вигнали з пекла).
Народна історична пісня — це ліро-епічний твір про важливі історичні події та реальних історичних осіб.
Повчання — жанр давньої християнської літератури, до складу якого входить урочиста чи повчальна проповідь (слово) і дещо вільне за формою звернення (бесіда) до читачів.
Послання — літературний жанр у формі листа або звернення до конкретного адресата чи широкого загалу. Найдавнішими є саме біблійні послання Івана Богослова, апостола Павла, апостола Петра та ін.
Прототип — конкретна особа, факти, життя або риси характеру якої взяті за основу літературного чи фольклорного персонажа.
Реалізм — літературний напрям другої половини XIX ст., який сформувався спочатку у Франції, а потім і в інших європейських країнах. Реалізму властиві такі ознаки: правдиве, усебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах; характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням, умовами повсякденного життя; прагнення до об’єктивності в зображенні.
Реалістичний герой / реалістична героїня — типовий герой / типова героїня у звичайних обставинах, характер і вчинки якого / якої зумовлені соціальним походженням і становищем, умовами повсякденного життя. Це особистість, що бореться за справедливість; людина конкретної професії, яка живе своєю буденною роботою: селянин, робітник, чиновник.
Речитатив — протяжне проказування, подібне до співу, у супроводі бандури, кобзи чи ліри.
Романтизм — художній напрям у літературі й мистецтві, який виник наприкінці XVIII ст. майже одночасно в країнах Західної Європи, а в Східній Європі розвинувся на початку XIX ст. Українському романтизму властиві такі ознаки: незадоволення реальним життям, зосередження уваги на розкритті внутрішнього світу людини; ідеалізація людських почуттів; особливо тісний зв’язок із фольклором (сюжет, герої, художні засоби, стилістичні фігури); піднесена, емоційна, насичена яскравими народнопоетичними засобами художньої виразності мова.
Романтичний герой — виняткова (яскрава, колоритна) особистість, яка може бути як утіленням ідеалу, так і невдахою. Романтичний герой зазвичай невгамовний, має надзвичайну силу волі, яка дає змогу протистояти всім труднощам, що виникають на його шляху. Він може мати вади, припускатися помилок, але здатен до самокритики та пошуку істини у своїх діях.
Соціально-побутова повість — художній твір, у якому картини родинного життя, побуту героїв зображені на тлі якихось соціальних подій або зумовлені певними суспільними обставинами й пояснені ними.
Стопа — повторювана група складів, до якої входить один наголошений склад та один або два ненаголошені.
