Мистецтво. Повторне видання. 8 клас. Назаренко

Античний театр

Весь світ — театр, у ньому жінки, чоловіки — усі актори.

Вільям Шекспір, англійський драматург

Поміркуємо разом

Чим театр відрізняється від інших видів мистецтва? Яке головне призначення театру?

Античний театр. Аспендос, Туреччина

Маски античного театру в Дембре. Туреччина

Театр (грец. — видовище, місце для видовищ) — вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя крізь драматичну дію, що виникає в процесі гри акторів перед глядачами.

Для допитливих

Театр є синтетичним видом мистецтва, тобто таким, у якому поєднуються багато видів мистецтв: література (текст п’єси), образотворче мистецтво (театральні декорації, костюми), хореографія (фігури, пози, рухи акторів), музика (спів акторів, музичне оформлення вистави). Призначенням театру є навчання та виховання глядача, відображення всієї складності життя, боротьби доброго та злого, смішного та величного.

Театр як явище духовної культури зародився в античній Греції. Мистецтво Стародавньої Греції було покликане виховувати в людині мужність, стійкість перед труднощами. Але краса героїчного подвигу з найбільшою переконливістю розкривалася в тих творах, які показували зіткнення героя із силами зла або ворожими йому людьми. Найбільш виразно це було показано у трагедії. Вона в художній формі розкривала філософські, етичні, соціальні проблеми, які хвилювали греків. Комедії містили в собі релігійні та життєві мотиви. Життєві мотиви з часом стали єдиними. Одним із найпоширеніших жанрів театру була пантоміма, яку виконував танцюрист під звуки оркестру та спів хору. Будували театри на відкритому повітрі, тому в них уміщувалася велика кількість глядачів.

Трагедія і комедія — два полюси драматургії. Трагедія — драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою конфлікту особистого чи суспільного характеру. У Стародавній Греції імпровізована весела вистава — процесія з музикою, піснями і танцями — називалася комедією.

Чи чули ви вираз: «якщо буде натхнення», «якщо прийде муза»?

Хто ж такі — музи? Чому міфи про них з’явилися в Стародавній Греції?

Муза трагедії Мельпомена

Муза священних гімнів Полігімнія

Муза танцю Терпсихора

Муза комедії Талія

Для допитливих

У Стародавній Греції шанували богів і їхніх дітей, божеств третього покоління олімпійців. Про них складали міфи і легенди. Греки вірили в те, що кожна сфера їхнього життя, яку вони вважали найбільш важливою, кожен напрямок діяльності має свою покровительку, музу, яка наділена магічними здібностями і силою.

Музи (грец. — мислячі) — в давньогрецької міфології богині — покровительки поезії, наук і мистецтв, дочки Зевса і богині пам’яті титаніди Мнемосіни.

Поети, музиканти, художники, вчені незмінно зверталися до муз про заступництво. Направляючи друзів у далеку дорогу, греки вимовляли: «Нехай будуть з тобою музи!». Перший відомий нам історик Геродот називав свої праці іменами муз (Кліо, Евтерпа, Калліопа, Талія) і присвячував їм свої документальні записи. Найбільшою прихильністю цих прекрасних створінь користувалися співаки, поети, художники, музи заохочували їх до творчості і служили джерелом натхнення.

За легендою, музи розділили між собою мистецтва і науки, що вважалися головними у греків. Образ кожної доповнили характерним атрибутом. Всього муз дев’ять: Калліопа, Кліо, Мельпомена, Талія, Евтерпа, Ерато, Терпсихора, Полігімнія, Уранія.

Підготуйте невеликі повідомлення про муз, які опікувалися театром.

З іменами яких творців трагедій та комедій пов’язують розвиток давньогрецького театру?

Історична довідка

Давньогрецький трагік, перший афінський трагічний поет Феспид зробив одне нововведення: він виділив з хору особливого виконавця — актора. Його перша п’єса була поставлена у 534 р. до н.е. Відтоді цю дату вважають роком народження світового театру. Піку свого розквіту грецьке театральне мистецтво досягло за часів творчості трьох великих трагіків: Есхіла, Софокла та Еврипіда, а також комедіографа Аристофана.

Барельєф зі сценою з комедії. Археологічний музей Неаполя, Італія

Театральна вистава. Фреска з Помпеї, Італія

Театральне мистецтво Стародавнього Риму розвивалося під впливом грецького театру. Але театр спочатку був професійним. У ньому були відсутні обрядово-ритуальні форми давньогрецького театру, остаточно втратився зв’язок зі культом божества. Головним у виставах стала видовищність. Для цього на сцену виводили десятки і сотні статистів в яскравих костюмах, прикрашених справжніми дорогоцінними каменями, в справжніх обладунках і зі справжньою зброєю. Вистави ставилися у честь державних свят або з ініціативи знатних громадян.

Акторами в Стародавньому Римі були зазвичай раби або вільновідпущеники. За погане виконання вони могли бути побиті. Найбільш відомими акторами Стародавнього Риму були комік Росцій і трагік Есоп (Езоп).

Найбільш популярними були сатури — вистави, що включали в себе музику, танці, пісні, драматичні сценки побутового та комічного змісту.

Лише у XVIII ст. з’явилися п’єси, в яких були присутні ознаки обох жанрів. Так зародився новий жанр, який отримав назву драма.

Таким чином, мистецтво сцени, яке зародилося у Стародавній Греції, стало фундаментом європейського театру. Античний театр — неоціненне явище історії світової культури, явище унікальне й самобутнє. І сьогодні твори античних авторів не втрачають своєї актуальності.

Антична культура стала джерелом для художньої культури України. Носіями культури Еллади були грецькі міста-поліси на узбережжі Чорного та Азовського морів — Тіра (нині Білгород-Дністровський), Ольвія в гирлі Південного Бугу, Херсонес (на території сучасного Севастополя), Пантікапей (сучасне місто Керч).

У 395 р. Римська імперія розкололася на Західну Римську і Східну Римську. Незабаром Східна імперія перетворилася в самостійну державу — Візантію. Падіння Західної Римської імперії 4 вересня 476 року можна вважати кінцем Римської імперії. Зруйнований варварами в IV—VII ст. Рим спорожнів, серед його руїн виростали нові селища, але традиції римського мистецтва продовжували жити.