Мистецтво. Повторне видання. 8 клас. Назаренко

Музичне мистецтво

Любіть і вивчайте велике мистецтво музики. Воно відкриє вам цілий світ високих почуттів, пристрастей, думок. Воно зробить вас духовно багатшими. Завдяки музиці ви знайдете в собі нові невідомі вам раніше сили. Ви побачите життя в нових тонах і фарбах.

Дмитро Шостакович, композитор

Поміркуємо разом

Ви вже познайомилися з різними стилями в історії мистецтва. Знаєте їх характерні особливості. Музика якого стилю справила на вас найбільше враження? Поясніть, чому. Чого ви очікуєте від музики романтичного стилю?

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

За допомогою Інтернету знайдіть і послухайте наступний музичний твір: Гектор Берліоз. «Фантастична симфонія».

Франц Перер Шуберт, Карл Марія Вебер, Ріхард Ваґнер, ранній Джузеппе Верді, Луї Гектор Берліоз, Нікколо Паганіні, Ференц Ліст, Фрідерік Франсуа Шопен, Антонін Леопольд Дворжак, Якоб Людвіг Фелікс Мендельсон, Семен Гулак-Артемовський... Як багато значать ці імена для кожної людини світу!

Як ви вважаєте, що об’єднує всіх вищезгаданих музикантів?

Йозеф Данхаузер. «Ференц Ліст фантазує на фортепіано»

Їх об’єднує тяжіння до індивідуалізації музичних образів, пошуки експресії, увага до почуттєвого світу, інтерес до музичного фольклору своїх народів і його з’єднання з жанрами європейської музики. Все це знайшло своє відображення в новому стилі — романтизмі, представниками якого і були всі названі вище музиканти. Саме музика, на думку композиторів-романтиків, краще від інших видів мистецтва відображала людське почуття, була вираженням суті мистецтва.

На картині уявного збору зображені Альфред де Мюссе, Жорж Санд, Ференц Ліст, Гектор Берліоз, Віктор Гюго, Нікколо Паганіні, Джоакіно Россіні. Бюст Л. ван Бетховена на роялі («Граф»), портрет лорда Байрона на стіні.

Характерними ознаками романтизму в музиці були зосередженість на внутрішньому світі людини, нескінченність її почуттів, настроїв, ліричне начало, емоційна безпосередність, свобода висловлювань, інтерес до минулого, до далеких екзотичних країн, любов до природи, захоплення народним мистецтвом. Народну пісню вони розглядали як праоснову професійного музичного мистецтва. Підвищення інтересу до національних форм життя передбачало активне використання сюжетів із народних казок, легенд і переказів або з історичного минулого країни. Фольклор був справжнім носієм національного колориту, без якого композитори-романтики не мислили мистецтва. Великого значення набули музична образотворчість, звукопис.

Провідною для музикантів цього стилю була тема особистої драми самотнього, незрозумілого художника, тема безмовної любові й соціальної нерівності. У творчості ряду композиторів, таких як Ф. Шуберт, Р. Шуман, Г. Берліоз, Ф. Ліст, Р. Ваґнер, Вінченцо Белліні ця тематика набула рис автобіографічності.

Для допитливих

Романтизм у музиці склався в 20-ті роки XIX ст. під впливом літератури романтизму і розвинувся в тісному зв’язку з нею. Завершальний період його розвитку, що отримав назву неоромантизм, охоплював останні десятиліття XIX ст. Найперше музичний романтизм з’явився в Австрії (Ф. Шуберт), в Німеччині (К. М. Вебер, Р. Шуман, Р. Ваґнер) та Італії (Н. Паганіні, В. Белліні, ранній Дж. Вербі та інші), дещо пізніше — у Франції (Г. Берліоз, Д. Ф. Обер), Польщі (Ф. Шопен), Угорщині (Ф. Ліст). У кожній країні цей стиль знаходив національну форму. Німецькі музиканти-романтики створили її справжній культ; маючи підґрунтя, вони були спадкоємцями великої німецької музики І. С. Баха, К. В. Глюка, Ф. Й. Гайдна, В.А. Моцарта, Л. ван Бетховена.

У музиці романтиків набагато ширше представлені іронія, гумор, навіть гротеск; одночасно посилилася національно-патріотична та героїко-визвольна тематика (особливо у творах Ф. Шопена, Ф. Ліста, Г. Берліоза та інших).

Ріхард Ваґнер

Франц Перер Шуберт

Луї Гектор Берліоз

Ференц Ліст

Роберт Шуман

Вінченцо Белліні

Мелодія у творах романтичного стилю була більш індивідуалізованою. Різниця мелодійного стилю італійських, австрійських, французьких, німецьких і польських композиторів більш чітко виражена, ніж це було в музиці класицизму.

Яким є внесок композиторів-романтиків в історію світової музичної культури?

Франц Петер Шуберт (1797—1828 рр.) — австрійський композитор, один із засновників романтизму в музиці. Він написав 9 симфоній, понад 25 камерно-інструментальних творів, 21 фортепіанну сонату, безліч п’єс для фортепіано в дві і в чотири руки, 10 опер, 6 мес, чимало творів для хору, для вокального ансамблю, понад 600 пісень. Музика Ф. Шуберта була переплетена з народним мистецтвом. Важливіше місце в творчості композитора займала пісня для голосу і фортепіано. У музиці композитора велике значення мали колорит, барвистість, що зумовили збагачення гармонії, оркестровки.

Нікколо Паганіні

Людвіг Фелікс Мендельсон

Карл Марія Вебер

Джузеппе Верді

Фредерік Франсуа Шопен

Жанна-Луїза Фарранк

Джузеппе Верді (1813—1901) — видатний італійський композитор, «Маестро італійської революції». Він рішуче змінив структуру і характер італійської опери, наповнив її неповторним вокалом, драматизмом, мелодійністю. Опери Дж. Верді стали популярними в середині XIX століття, а опери «Кармен», «Ріголетто», «Травіата», «Аїда», «Отелло», «Трубадур» увійшли до скарбниці світового оперного мистецтва. В історії музичної культури Дж. Верді прославився і як реформатор. З-під пера композитора з’явилося близько 30 опер.

Луї Гектор Берліоз (1803—1869 рр.) — французький композитор, диригент, музичний письменник. Його «Фантастична симфонія» — перша романтична програмна симфонія. Разом із Р. Ваґнером Г. Берліоз заклав основи нової школи диригування; запроваджував нововведення в області музичної форми, гармонії та особливо інструментування (видатний майстер оркестровки), тяжів до театралізування симфонічної музики, грандіозних масштабів творів.

Фрідерік Франсуа Шопен (1810—1849 рр.) — видатніший польський композитор і піаніст. Його твори, особливо полонези та мазурки, вважаються синонімом польськості, їх називають «гарматами, захованими в квітах». Композитор відродив на романтичній основі прелюдію, створив фортепіанну баладу, поетизував і драматизував танці (мазурку, полонез, вальс), перетворив скерцо в самостійний твір. Збагатив гармонію і фортепіанну фактуру; сполучив класичність форми з мелодійним багатством і фантазією; написав десятки творів, що склали цілу епоху в світовому музичному мистецтві.

Якоб Людвіг Фелікс Мендельсон-Бартольді (1809—1847 рр.) — німецький композитор піаніст, органіст, скрипаль, диригент, яскравий представник німецького романтизму. Ф. Мендельсон один із творців романтичного симфонізму (збагатив його жанром програмної концертної увертюри). Його музиці властиві елегійність тону, опора на побутові форми музикування й інтонації німецької народної пісні. Специфічна для Ф. Мендельсона образна сфера — витончена фантастична скерцозність.

Жанна-Луїза Фарранк (1804—1875) прославилася в світі європейської музики в 1820-1840-х роках як піаністка, композиторка і музична педагогиня. Вона походила з династії скульпторів (батько Жак-Едме Дюмон був відомим скульптором у четвертому поколінні). Навчалася в Паризькій консерваторії. Спочатку Ж-Л. Фарранк складала фортепіанні п’єси для власного виконання, потім її творчий діапазон як композиторки розширювався. Її виконавська репутація була настільки висока, що Ж-Л. Фарранк призначили професором фортепіано Паризької консерваторії, в якій вона пропрацювала тридцять років. Композиторка опублікувала при житті 49 музичних творів, в основному інструментальних. Жанна-Луїза Фарранк отримувала про свою музику захоплені відгуки від Р. Шумана, Г. Берліоза, Ф. Шопена і Ф. Ліста. Л. Фарранк також підготувала 23 томи антології фортепіанної музики «Скарбниця піаністів», які вийшли в музичному видавництві її чоловіка. Фортепіанні й камерні твори Жанни-Луїзи Фарранк активно виконуються і в наш час. Зокрема, її «Тріо для кларнета, віолончелі та фортепіано» і квінтети записав німецький ансамбль «Линос», а оркестром Північнонімецького радіо записані її увертюри і симфонії.

Опера «Тарас Бульба» у виконанні артистів Харківського національного театру опери та балету ім. М. Лисенка

В українській музиці вплив романтизму позначився слабо. Його елементи помітні лише у творах українських композиторів другої половини XIX ст.: Семена Гулака-Артемовського (1813—1873 рр.), Миколи Лисенка (1842—1912 рр.), Віктора Матюка (1852—1912 рр.), Сидіра Воробкевича (1836—1903 рр.), Анатоля Вахнянина (1841—1908 рр.) й інших, зокрема в їхніх композиціях на слова поетів-романтиків. Особливе місце в історії української музики займали написані за творами романтиків опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Тарас Бульба» М. Лисенка.

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

За допомогою Інтернету знайдіть і послухайте наступні музичні твори:

Франк Шуберт. «Вечірня серенада», «Тріо мі-бемоль мінор», «Лісовий цар», «Вальс квітів».

Карл Марія фон Вебер. Увертюра до опери «Вільний стрілець».

Роберт Шуман. «Мрії», «Порив» з циклу «Фантастичні п’єси».

Ріхард Ваґнер. «Гімн Сонцю», «Сон в літню ніч», «Політ Валькірій» з опери «Валькірія».

Нікколо Паганіні. «Вічний рух», Капріс N. 1, «Повернення додому (ремікс)», «Кампанелла».

Вінченцо Белліні. Арія Норми з опери «Норма» (Монсеррат Кабалье).

Гектор Берліоз. «Фантастична симфонія», «Угорський марш» («Засудження Фауста»).

Фредерік Шопен. Ноктюрн N. 20 до-дієз мінор, Етюд ор. 25 №2 (№14) фа мінор.

Ференц Ліст. «Шум лісу», «Фортепіанна соната», «Втіха».

Семен Гулак-Артемовський. Опера «Запорожець за Дунаєм» (Козачок, романс Оксани).

Жанна-Луїза Фарранк. «Блискучий вальс. Опус 48», «Ноктюрн», «Тріо для кларнета, віолончелі та фортепіано, op.44», «сонет для струнних та духових мібемоль мажор, ор.38 ».

Таким чином, романтизм звільнив мистецтво від абстрактних догм класицизму і повернув його до національної історії та образів народного фольклору. Прихильники цього стилю у своїх творах виступали проти канонів класицизму, висували на перший план індивідуальність, протиставляючи ідеальній красі классицизму «недосконалу» дійсність. Майстри романтизму створювали яскраві, рідкісні, надзвичайні явища і образи фантастичного характеру. У мистецтві романтизму велику роль відігравало гостре індивідуальне сприйняття і переживання. Особливу увагу майстри романтизму приділяли образу людини як сильної особистісті, неординарної натури, яка захоплена пристрастями і прагне до свободи.

XIX ст. — період розквіту музичної культури Західної Європи. Для романтизму в музиці характерно звернення до внутрішнього світу людини. Завдяки здатності музики глибоко проникати і розкривати внутрішній світ людини, її переживання, вона поставлена на перше місце серед інших видів мистецтв. У період розквіту романтизму зародився ряд нових музичних жанрів, в тому числі жанри програмної музики (симфонічні поеми, балади, фантазії тощо).

Робота у групах

На наступний урок підготуйте короткі доповіді

1. Внесок в історію світової музичної культури композиторів-романтиків, музика яких вам подобається найбільше.

2. Характерні риси театру наприкінці XVIII — у першої половини XIX ст.