Біологія. 7 клас. Андерсон

§ 70. Лишайники, їхні особливості

Лишайники чутливі до якості повітря: забруднювачі значно сповільнюють ріст цих організмів. На цьому ґрунтується метод ліхеноіндикації — визначення ступеня забрудненості певної території за видовою різноманітністю та кількістю лишайників на ній. Вік деяких лишайників можна досить точно визначити за їхнім розміром, а отже — і вік існування об’єкта, на якому вони ростуть. У такий спосіб було визначено вік кам’яних ідолів на острові Пасхи (іл. 259).

Особливості лишайників. Лишайники становлять окрему групу організмів. Їх часто можна побачити на корі дерев, камінні й інших об’єктах. За своєю природою це є симбіотичні організми, одним зі складників яких є гриб, а іншим — фотосинтезувальний організм.

Грибний компонент лишайника називається мікобіонтом. Ці організми існують лише як компонент лишайника та ніколи не трапляються у вільноживучому стані. Автотрофний компонент лишайника має назву фікобіонт, він може бути представлений прокаріотами (ціанобактеріями) або евкаріотичними водоростями. Подекуди його називають «рослинним», але ми вже знаємо, що це не зовсім правильно. Найпоширенішим фікобіонтом є зелена водорість требуксія, яку можна зустріти в 40 % лишайників. Фікобіонт, на відміну від мікобіонту, здатен до самостійного існування.

Подібно до грибів і водоростей лишайники не мають тканин та органів, їхнє тіло представлено таломом. Залежно від утворюваних форм, виділяють різні його типи.

Іл. 259. Фігури на острові Пасхи

Помітні плями, що утворені лишайниками.

Іл. 260. Накипний лишайник

Створіть просвітницький проект для учнів і учениць молодших класів «Лишайники моєї місцевості».

Накипний — це скориночка, що щільно прилягає до субстрату (іл. 260). Листкуватий — у формі плоских «листочків», розташованих паралельно до субстрату (іл. 261). Кущистий — у формі об’ємного «кущика» (іл. 262).

Розмножуються лишайники статево і безстатево. Формування мікобіонтом плодових тіл триває досить довго, тому ростуть лишайники дуже повільно. Після висівання спор і проростання міцелію гриб випускає пошукові гіфи задля того, щоб знайти водорість. Знайшовши, він починає формувати навколо неї талом. Нестатеве розмноження здійснюється шляхом фрагментації талому.

Грибний та «рослинний» компоненти взаємодіють. Гриб захищає водорість (ціанобактерію) та постачає її мінеральними сполуками. Натомість він живиться синтезованими фікобіонтом органічними сполуками. Таку взаємодію можна охарактеризувати як помірний паразитизм гриба на водорості (або ціанобактерії).

Роль у природі та значення в житті людини. Лишайники здатні рости на найрізноманітніших поверхнях, тому трапляються в найрізноманітніших екосистемах. Подекуди з них починається первинне заселення порожніх скель чи каменястих структур. Оселившись, лишайники руйнують їх, утворюючи первинний ґрунт. Його заселяють мохи, а далі й інші рослини. У тундрі лишайники є поміж головних автотрофних організмів, забезпечуючи їжею навіть таких крупних тварин як північні олені. Поширені в тих місцях лишайники мають групову назву ягель (часто помилково називається «оленячим мохом»), головним його компонентом є лишайники роду кладонія. Крім переліченого, для людини лишайники можуть бути джерелом деяких лікарських і косметичних сполук.

Іл. 261. Листкуватий лишайник