Біологія. 7 клас. Андерсон

§ 42. Поведінка тварин

Цікавою формою поведінки тварин є міграції — переміщення з одного місця проживання до іншого, часто — на великі відстані. Наприклад, європейський вугор, що дорослим мешкає у Шацьких озерах Волинської області, для розмноження мігрує до Саргасового моря, яке розташовано в Атлантичному океані біля берегів США. Мандрівка в один бік займає два-три роки. Без зупинок більше 11 тис. км з арктичної тундри Алеутських островів до новозеландських районів зимування перелітає малий грицик!

Вроджена та набута поведінка. Розділ біологи, що вивчає поведінку, називається етологією. Складність поведінки визначається ступенем розвитку нервової системи, а найскладніші її форми притаманні хордовим, комахам і головоногим молюскам.

Розрізняють поведінку вроджену та набуту. Перша є видоспецифічною — вона проявляється однаково в усіх представників певного виду. Наприклад, хижаки з групи котячих (коти, рисі, леви, тигри) переважно полюють на здобич із засідок, натомість псові (вовки, гієни) об’єднуються в зграї та переслідують жертву. Найпростішими вродженими реакціями є безумовні рефлекси — порівняно прості відповіді на поодинокі подразники. Наприклад, у нагніздних птахів, у яких пташенята вилуплюються не повністю сформованими, існує важливий рефлекс відкривання рота (іл. 141). Він запускається подразненням пташеня внаслідок торкання або струсів гнізда під час прильоту батьків.

Інстинкти — це складні поєднання безумовних реакцій.

Іл. 141. Пташенята очікують на їжу від батьків

Іл. 142. Видатний етолог Конрад Лоренц та гусенята, що слідують за ним

Знайдіть інформацію про Нобелівську премію у галузі фізіології або медицини 1973 року та підготуйте повідомлення.

Вроджена поведінка корисна за стабільних умов, проте часто в довкіллі можуть відбуватися непередбачувані зміни. Задля адаптації до них тварини здатні до навчання. Найпростішою його формою є умовні рефлекси — індивідуальна поведінка, що полягає в навченому реагуванні на певні подразники. Цікавою формою поведінки є імпринтинг або закарбовування. Наприклад, у гусенят існує специфічний критичний період невдовзі після вилуплювання, протягом якого вони сприймають будь-який організм, що є поруч, у якості об’єкта для наслідування. У природних умовах таким об’єктом зазвичай є самка, що турбується про яйця та малят. Проте ним може стати й людина (іл. 142).

Форми поведінки. Поведінку тварин класифікують за метою її здійснення. Харчова поведінка полягає в активному полюванні на здобич, пасінні, створенні запасів кормів. Захисна поведінка буває активною та пасивною (іл. 143). Активний захист полягає у демонстрації агресору готовності дати відсіч: тварини показують зуби, приймають пози, які візуально збільшують їх розміри, видають різні звуки. Це може перейти в агресивну поведінку. До активного захисту також належить втеча. Поширеною пасивною захисною стратегією є реакція завмирання, яка дозволяє стати менш помітним. Дослідницька поведінка забезпечує знайомство з новою територією, виявлення факторів небезпеки й корисних елементів довкілля. Гігієнічна поведінка направлена на дотримання чистоти хутра та інших покривів тіла: чухання, тертя об різні предмети, купання, посипання пилом, занурення в багнюку, щоб позбутися паразитів, тощо. Репродуктивна поведінка забезпечує процес розмноження та догляду за потомством.

Іл. 143. Зграя вовків переслідує бізонів у Єлоустонському національному парку, США

Назвіть форми поведінки, що їх демонструють представники обох видів.

Територіальна поведінка полягає у захисті певної території від вторгнення чужинців, якими можуть бути як особини того ж виду, так і конкуренти інших видів. Для встановлення меж тварини використовують запахові мітки (псові), можуть пошкоджувати дерева (ведмеді), рити ями тощо. Співочі птахи звуками повідомляють про свою наявність та небажаність інших. Коли господар території зустрічає конкурента, він проявляє агресію, ступінь якої тим більше виражений, чим ближче він до центру власної ділянки.

Соціальна поведінка проявляється між особинами одного виду, які мешкають групами або поодиноко. Групи деяких видів (щури, миші, вовки, шимпанзе) мають ієрархічну організацію — різні особини мають різний статус, що забезпечує формування пріоритетів при розподілі їжі, спарюванні тощо. Найбільшої складності групова поведінка досягає у тварин, у яких особини різних каст можуть різнитися навіть морфологічно та фізіологічно. Такими є багато комах (медоносна бджола, мурашки, терміти, іл. 144), і навіть ссавці (голий землекоп).

Особливими формами поведінки є згадувані на початку параграфа міграції. Вони можуть бути сезонними або нерегулярними. Причиною зазвичай є потреба в певних ресурсах (їжі, воді, температурі). Деякі види мігрують у пошуках місця для розмноження, яке відрізняється від території існування дорослих особин (як-от вугор європейський). Міграції властиві рибам, птахам, ссавцям, комахам тощо (іл. 145).

Поведінка тварин часто змінюється з віком. На ранніх етапах онтогенезу, поки організм вразливий, реєструються безумовні рефлекси, пов’язані з годуванням батьками, захистом від небезпеки тощо.

Іл. 144. Мурашник — колонія соціальних комах

Унаслідок складних взаємодій між особинами колонія функціонує практично як єдиний організм.

Іл. 145. «Велика міграція» в Африці — переселення мільйонів антилоп гну, зебр і газелей

По мірі дорослішання збільшується кількість набутих поведінкових актів, що формуються в результаті навчання. У багатьох видів ссавців навчання відбувається у формі гри. Деякі тварини здатні передавати свій досвід соціальним шляхом: старші особини вчать молодших. По досягненні дорослого віку проявляється територіальна поведінка (у видів, яким вона властива), а з набуттям статевої зрілості — репродуктивна.